Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam

Суспільство

Як викладач філософії став Карпатським волоцюгою, Або як заробляти 1000$ на походах в гори

Опубліковано

Мирослав Мельничук – мабуть, останній мандрівний філософ в Україні.

Він заведе вас в Карпати, яких ви ще не бачили, нагодує в’яленим м’ясом власного приготування й пригостить на якійсь з вершин бутербродом зі смальцем.

Мирослав знає, де в Карпатах масово цвіте червона рута, а ще багато разів ходив шляхом Чугайстера, хоча сам – “клятий раціоналіст”. 

Він став заробляти 1000$ на місяць на своєму улюбленому хобі – походах в гори, залишивши за плечима науковий ступінь по філософії.  

Як це, коли гори стають роботою – далі в інтерв’ю з Карпатським волоцюгою.

<strong>Мирослав Мельничук</strong>

Мирослав Мельничук

Кандидат філософських наук Чернівецького національного університету, Карпатський волоцюга

В гори ходить з 13 років: спочатку походи з класом, потім на змагання, пізніше вирушав з університетськими друзями рятуватися від рутини.
Після п’яти років викладацької кар’єри в університеті, звільнився у 2019. Причина банальна: мала зарплата й багато роботи. 
Його хобі на той час забирало все більше часу і більше грошей приносило. Тоді одного дня він просто зробив вибір на користь гір і почав створювати авторські тури Карпатами.

На роботу – в ліси та полонини

Коли йдеш в гори, коли в тебе є час, це одна справа. Це – свято. Раз на місяць вирвався – супер! І неважливо, куди. 

А от коли збираєш туристичні групи й намагаєшся відповідати запиту аудиторії, тоді ходиш в один і той самий похід третій раз на місяць – і вже стає трохи нудно. 

Спочатку, коли гори перестали бути хобі й стали роботою, в мене було відчуття втрати свободи. Перший рік у якості гіда так і пройшов. Але я ці помилки врахував і цьогоріч просто складаю графік так, щоб і мені самому була цікавою подорож. 

Дружина – маркетолог, друг – бізнес-парнер

В моїй команді – в першу чергу, моя дружина. Вона є маркетологом проєкту “Карпатський волоцюга”. Є ще друг, з якими ми ще зі школи починали, з туристичного гуртка. Потім розбіглись по університетах й саме з ним почали організовувати собі студентські походи. Брали рюкзаки й після тижня навчання в університеті їхали в гори. Тепер він теж водить туристичні групи в гори. 

Небезпека в походах – в першу чергу від людей 

Карпати вважаються безпечними горами для початківців – місцеві он в шльопанцях на полонини підіймаються.

Але не треба недооцінювати українські гори: ніби й низькі, ніби й проблем не мало б виникнути, але, буває, там посеред літа враз може настати зима. 

Також треба стерегтися гроз: в горах вони дуже небезпечні, запросто можна отримати свою порцію електричного току.

Але головне, що я засвоїв: найбільша небезпека в горах – від інших людей. Завжди. Форс-мажорів в мене поки не було, але будь-які напружені ситуації, які лиш могли бути за всю мою кар’єру гіда, були пов’язані з людьми. З сусідніми групами неадекватними, з місцевими.  

До біди діло не доходило, але ситуації були різні.То людям не подобалось, що ми зайняли місце поряд, то нізвідки поприїжджали місцеві на автомобілях, не побачили наметів й мало не наїхали на нього. 

Тому універсальна порада: краще тікати туди, де нема людей.

Скільки коштують авторські походи від Волоцюги

Я завжди оголошую ціни на кожен похід, якогось єдиного тарифу в мене немає. 

Все залежить від характеру походу, від кількості витраченого мною на підготовку часу.

Якщо це простий похід на три дні, то коштуватиме він близько півтори тисячі гривень. Або від 300 до 500 гривень на день.

А от якщо похід великий, то спрацьовує підхід “гуртом дешевше”: так 12-денний похід коштує 4600 гривень, але в день це всього 380 гривень виходить. Хоча він для мене – складний, і до такого походу я готуюсь два місяці. 

За один вихід в гори можу заробляти від 1000 гривень до 1000 доларів. 

Я поки що поганий бухгалтер і не вмію врахувати оці приховані моменти – вартість самої розкрутки каналу, рекламу. 

Канал виріс не безкоштовно: я купляв рекламу, писав гостьові статті до інших ресурсів. 

Коли займаєшся власною справою, є купа складних бізнес-процесів, які ще треба буде вивчати – якось в університеті на філософському факультеті цього не навчали.

Іноді готуюсь до походу за місяці

Якщо я збираюсь вести в похід велику групу туристів, то перед походом в мене вся квартира заставлена батончиками й цукерками, зефірками всілякими. 

Вони всі порційно розділяються і я перед стартом вручаю кожному туристу його частину їжі. Це так звані колективні продукти, з яких ми ввечері готуємо їжу, а є ще індивідуальні, у військовому варіанті – коли ти на привалі й можеш з’їсти якийсь батончик. Це і є моя підготовка до походу.

Я завчасно самотужки готую всі продукти для групи – в’ялю м’ясо, закуповую овочі, окремо розподіляю м’ясо по пластикових пляшках й заливаю його жиром.

Класна, до речі, штука: м’ясо може так місяці зберігатися. Дістаєш потім ту пляшку в поході, коли готуєш плов на групу з 10 людей, розрізаєш – і маєте м’ясо до плову! 

Ще треба сухпайки на кожного приготувати та набрати смальцю – ніщо краще такої намазки на хліб в горах не смакує. 

Сублімати: це коли не поїв нормально і цілий день ходиш злий

Це нове віяння похідної моди – їжа швидкого приготування. Спершу, коли їх пробуєш – є спокуса замінити усі плови в поході висушеною гречкою з м’ясом та сухим же борщем. 

Я так і зробив одного разу: вирішив замінити нормальне харчування субліматами – нічого не вийшло. Зараз вони в мене в рюкзаку “живуть” до самого кінця походу.

Якщо є варіант їх замінити – банально купити брикет супу, який 20 гривень коштує, і до нього сушеного м’яса додати. Такий суп і те буде в рази смачніший, ніж просто залити кип’ятком сушений борщ.

Я пробував усі сублімати: які б не були круті й смачні, але повністю замінити харчування в поході нездатні. День-два на них можна прожити, а потім стане дуже тяжко: набридають, таким добром не можна снідати постійно. Хоча б раз на два дні треба приготувати в казанку нормальний суп чи кашу. 

Тому я зробив висновок: треба їсти те, до чого звик. Тоді й загальне самопочуття групи підвищується, і настрій. Бо інакше чогось смачного не поїв і йдеш собі горами – злющий. 

Як філософія допомагає в горах?

Тут не стільки філософія, скільки сама робота викладачем дала мені уміння керування групами. Знаходити спільну мову – тому що іноді треба, буває, конфлікти залагоджувати. Банально люди можуть засумувати, що дощ іде – чи бо важко.

Ця робота дає мені можливість бачити й запобігати конфліктам. 

А так паралелі між філософією і горами ніби й нема, окрім того, що філософія – це теж мандри. Лишень інтелектуальні. 

Місця сили в Карпатах

Я  по натурі клятий раціоналіст і в містику не вірю, вважаю чугайстра метафорою. Але частина Гринявських і Яловичорських гір, Межиріччя Білого і Чорного Черемоша – саме круте місце в Карпатах. Там я почуваю себе найкраще.

Чорний діл, хребет Пнів’є та Похід Шлях Чугайстра – він якраз об’єднує всі найулюбленіші мною місця в Карпатах. 

Витягнув у подорожі підписників телеграм-каналу

“Карпатський волоцюга” був в українському телеграмі першим проєктом саме про походи.

Він і зараз лишається в цій вузькій ніші найбільшим. Коли почав заробляти цим, надворі був десь 2017-2018 рік. А що спонукало? Та банально – я давно бачив, як працює комерційний туризм. 

Згадав студентські роки, коли більш підприємливі з нас водили людей в походи й брали за це гроші. І зрозумів, що це може бути нормальним бізнес-планом.

Сьогодні в мене нема розрахованого на 10 років вперед бізнес-плану. Але цю нішу я намагаюсь розвивати й буду пробувати масштабувати – однозначно. 

Хоч, щоб за якийсь час в мене на одну дату планувалось кілька походів – різного типу складності, орієнтованих на різну аудиторію.

І географічно теж плануємо розвиватись: цієї осені будемо пробувати їхати в Румунію та Польщу. А там вже і далі просуватиму свою справу.

Туристичний календар від Карпатського волоцюги

Для широкого загалу мандри – сезонне явище. В червні-липні на червону руту можна піти подивитись. А за чим йти в гори взимку?Взимку набагато менше народу в горах, але є походи в гори, а є – комфортний відпочинок: от ми там Новий рік організовували. Різного року івенти. А ще діджитал-детокс: живемо в будиночку, тепло, можна помитись – і теж собі тревел-продукт.

Взагалі маю в планах масштабування бізнесу. І територіально – поширити авторські походи на все більшу кількість країн, і кількісно – знайти в команду більше гідів. Цього року, правда, не вийшло через карантин, а на наступну зиму плануємо вилазки в теплі краї робити.

Суспільство

Розробили 3D-тури дерев’яними церквами на Закарпатті

Опубліковано

На Закарпатті представили 3D-тури в межах програми «Дерев’яні церкви — приховані скарби спільного туристичного регіону Карпат».

Про це пише Суспільне.

Зазначається, що відтепер кожен може вирушити в 3D-тури шістьома церквами Закарпаття:

  • святого Михайла в Ужгороді,
  • святого Миколая в Данилові,
  • Вознесенською церквою в Ясінях,
  • церквою Успіння Пресвятої Богородиці в Новоселиці,
  • храмом святого Миколая у Середньому Водяному,
  • церквою святого Духа у Гукливому.

Читайте такожСумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Також показали і зовнішній вигляд, і внутрішнє оздоблення.

Щоб відвідати пам’ятки достатньо зайти на безкоштовний сайт karpaty3d.com за посиланням.

3D-тури дерев’яними церквами Закарпаття розробляли в межах програми транскордонного співробітництва.

Працювати почали в листопаді 2019-го. Загальний бюджет — майже 66 тисяч євро на втілення проєкту в Україні та Польщі.

Читайте такожГенічеськ та Арабатська Стрілка на Херсонщині можна переглянути у 3D

Поступово 3D-тури доповнюватимуть фотоекскурсіями іншими церквами Закарпаття.

Нагадаємо, з’явилася відеоекскурсія про древні артефакти Херсонського музею.

Як ми повідомляли раніше, стартував туристичний спецпроєкт «Місто за вікенд».

Усі фото: suspilne.media.

Читати далі

Суспільство

Як активісти «Києве, мий» очищували 45-річну мозаїку на Березняках (ФОТО)

Опубліковано

У Києві волонтери ініціативи «Києве, мий» очистили модерністську мозаїку на Березняках уздовж вулиці Миколайчука.

Про це пише kyiv.comments.ua.

Активісти впоралися за п’ять годин. Зверху прибрати шар бруду, а внизу поприбирати залишки рекламних оголошень і клею.

Водою поділився ОСББ сусідньої 16-поверхівки. Із брудом боролися за допомогою чистої води під тиском 200 бар. Із залишками клею і графіті – уайт спіритом, змивками, різними щітками і шпателями.

За рік волонтери відмивають понад 100 локацій.

Читайте такожСумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Один із активістів Єгор навчається у Могилянці, вивчає історію. За його словами, родина не проти, що він у вихідні пропадає на громадських ініціативах.

Кияни скидають фото об’єктів, яким потрібна допомога, на сторінку ініціативи у ФБ. Власники будинків не завжди мають кошти, щоб ретельно доглядати за ними, не вистачає обладнання або ж бажання.

Читайте також: Корисні розваги. У Вінниці влаштували плогінг і прибрали берег Південного Бугу

Спочатку ініціатива існувала виключно на гроші засновників. Нині ж за допомогою донатів городяни допомагають покрити значну частину витрат.

Нагадаємо, на Рівненщині громада самотужки створює власний парк.

Як ми повідомляли раніше, волонтери на Прикарпатті відновлюють 260-річний костел.

Усі фото: kyiv.comments.ua.

Читати далі

Суспільство

У Києві захаращений тунель «сталінського метро» перетворять на ресторан (ФОТО)

Опубліковано

У Києві, в урочищі парку «Наталка», почалася реконструкція одного з найбільш незвичайних об’єктів міста – бетонного кесона, який часто називають «сталінське метро».

Про це пише ЦТС.

За інформацією, бетонна конструкція, створена перед Другою світовою війною для будівництва тунелів під Дніпром, стане рестораном.

Читайте також: Сумки зі “сміття”: як харків’янка заснувала бренд речей із рекламних банерів

Верхній рівень споруди буде накритий скляним куполом із оглядовими майданчиками. Сюди вестимуть одразу двоє сходів – із приміщення ресторану і зовні.

Відзначається, що роботи із трансформації об’єкта під ресторан мають завершиться в другому кварталі 2021 року.

Читайте також“Нашу професію дуже недооцінюють”. Як медичні сестри борються за право бути почутими

Довідка

Кесон на Оболоні – частина нереалізованої ідеї побудувати тунелі під Дніпром, щоб забезпечити оборону місту за часів війни. Влада боялася, що в разі військового вторгнення мости через Дніпро зруйнують. Будівельні роботи велися в 1938-1941 роках, проте в 1944 році від цієї ідеї відмовилися.

Нагадаємо, у Києві на Оболоні створюють парк вейкбордингу.

Як ми повідомляли раніше, у Києві на Позняках зводять інтерактивну Алею нот Кузьми Скрябіна.

Усі фото: cfts.org.ua.

Читати далі