Спочатку він боровся з совєтами в лавах УПА, а коли заслали на каторгу, взяв участь у повстанні, яке пришвидшило падіння ГУЛАГу.
Про 94-річного закарпатця Івана Мирона — одного з останніх живих в’язнів сталінських таборів, розповідає ШоТам.
25 років його життя минули на каторзі, бо замість червоної армії пішов у повстанці. Зі шкільних років маленький Іван долучився до організації українських пластунів. Коли розпочалася Друга світова, йому було лише 10 років. Після її закінчення зовсім юним пішов учителювати. А 1950 року отримав повістку до радянської армії.
Дивіться відео: Як українці влаштували наймасштабніше повстання в таборах ГУЛАГу
Я коли подумав, що потрібно дати їм присягу, то я… не можу! – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
Замість цього Іван долучився до УПА та брав участь у підпільній боротьбі, поки не потрапив у засідку. Його і побратимів полонили радянські прикордонники, які намагалися будь-що отримати інформацію.
«Ніхто не буде знати, житимеш, де хочеш!» Я мовчав і казав, що ні. І все!, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
За це йому присудили 25 років каторги. Молодість минала в таборах Норильська, Іркутська та Мордовії… Іван важко працював на шахтах у 50-градусний мороз, коли люди помирали прямо під час роботи.
Дивіться відео: Українець пережив концтабори, але попри все став олімпійським чемпіоном
Після смерті Сталіна у 1953 в політв’язнів з’явилася надія на пом’якшення режиму. Але марно: політичні, серед яких більшість були українцями, під амністію не потрапили.
Тоді українці розпочали масові бунти. І першим стало повстання у Норильському таборі Горлаг. Там і перебував Іван Мирон, який став активним учасником тих подій. Того дня він ішов працювати в нічну зміну, як зненацька почув українську пісню
Сумних пісень співали, а йшла зміна конвою. А їх чи нацькували так, чи не годували, що люті такі були, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
Розлючені охоронці, аби залякати, застрелили одного з в’язнів, волинянина. Адміністрація тільки й чекала, аби в’язні почали битися з конвоєм: це розв’язувало руки. Тому спочатку повстанці обмежилися криками та барикадами.
Ми припинили роботу. Оголошуємо забастовку, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
Та коли охорона вбила ще чотирьох в’язнів, повстання охопило увесь Горлаг. Іван пригадує: не в змозі їх розігнати, совєти пригнали пожежні машини та підвезли ще охорону. Через 10 днів від початку протесту кількість повстанців Горлагу налічувала 16 000 людей.
Їхнім гаслом стало «Воля або смерть!», а символом — чорний прапор із червоною смужкою. Совєти два місяці не могли нічого вдіяти. І зрештою поставили ультиматум: покора або розстріл. Солдати та офіцери поливали в’язнів свинцем, а ті відбивалися камінням та вогнегасниками. Повстання жорстоко придушили. За оцінками в’язнів убили та поранили 1000 людей.
Дивіться відео: Історія легендарної дисидентки, яку за відважну боротьбу назвали козацькою матір’ю
Але в Норильську українці розпочали незворотнє: вогонь повстання перекинувся на табори Воркути й Кенгіру. Кенгірський та Воркутинський заколоти змусили совєтів піти на поступки. Політв’язнів почали випускати сотнями тисяч, але до декого була особлива вимога.
Від нас вимагали покаяння, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу.
Від Івана покаяння не дочекалися. Його не звільнили і тримали у таборах усі 25 років. За чверть століття на каторзі йому лише раз дозволили зустрітися з матір’ю.
Іван вийшов на волю, коли йому вже було 47 років. Маму застати живою не встиг… Іван повернувся на Закарпаття, але вважався колишнім бандитом і не міг виходити за межі села. Утім, це не завадило йому в 47 років знайти своє кохання.
Не можна було ходити за межі села. Але він через верх прийшов до нас, ходив на службу, купив у нас теличку. Через 9 місяців, як він повернувся, ми побралися, – Христина Мирон, дружина Івана
Івана та інших повстанців реабілітували аж у 2019. Але весь час для місцевих він був героєм.
Люди, які мені кажуть, більше навіть радуються, аніж я! Так. Так…, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу.
Іван і Христина разом і сьогодні. Живуть у затишній дерев’яній хатині. У свої 94 Іван Мирон, як колись його дід, служить дияконом у місцевій церкві. Сил та наснаги йому надає віра в Бога та молоде покоління, яке доведе його боротьбу до Перемоги.
Нагадаємо, ШоТам розповідав про життя зв’язкової УПА на псевдо Квітка.
Також дивіться відео, як переселенка відновлює 100-літній будинок зв’язкової УПА на Прикарпатті.
