Суспільство
Як українці підіймати повстання у ГУЛАГу: історія 94-річного Івана Мирона із Закарпаття (ВІДЕО)
Спочатку він боровся з совєтами в лавах УПА, а коли заслали на каторгу, взяв участь у повстанні, яке пришвидшило падіння ГУЛАГу.
Про 94-річного закарпатця Івана Мирона — одного з останніх живих в’язнів сталінських таборів, розповідає ШоТам.
25 років його життя минули на каторзі, бо замість червоної армії пішов у повстанці. Зі шкільних років маленький Іван долучився до організації українських пластунів. Коли розпочалася Друга світова, йому було лише 10 років. Після її закінчення зовсім юним пішов учителювати. А 1950 року отримав повістку до радянської армії.
Дивіться відео: Як українці влаштували наймасштабніше повстання в таборах ГУЛАГу
Я коли подумав, що потрібно дати їм присягу, то я… не можу! – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
Замість цього Іван долучився до УПА та брав участь у підпільній боротьбі, поки не потрапив у засідку. Його і побратимів полонили радянські прикордонники, які намагалися будь-що отримати інформацію.
«Ніхто не буде знати, житимеш, де хочеш!» Я мовчав і казав, що ні. І все!, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
За це йому присудили 25 років каторги. Молодість минала в таборах Норильська, Іркутська та Мордовії… Іван важко працював на шахтах у 50-градусний мороз, коли люди помирали прямо під час роботи.
Дивіться відео: Українець пережив концтабори, але попри все став олімпійським чемпіоном
Після смерті Сталіна у 1953 в політв’язнів з’явилася надія на пом’якшення режиму. Але марно: політичні, серед яких більшість були українцями, під амністію не потрапили.
Тоді українці розпочали масові бунти. І першим стало повстання у Норильському таборі Горлаг. Там і перебував Іван Мирон, який став активним учасником тих подій. Того дня він ішов працювати в нічну зміну, як зненацька почув українську пісню
Сумних пісень співали, а йшла зміна конвою. А їх чи нацькували так, чи не годували, що люті такі були, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
Розлючені охоронці, аби залякати, застрелили одного з в’язнів, волинянина. Адміністрація тільки й чекала, аби в’язні почали битися з конвоєм: це розв’язувало руки. Тому спочатку повстанці обмежилися криками та барикадами.
Ми припинили роботу. Оголошуємо забастовку, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу
Та коли охорона вбила ще чотирьох в’язнів, повстання охопило увесь Горлаг. Іван пригадує: не в змозі їх розігнати, совєти пригнали пожежні машини та підвезли ще охорону. Через 10 днів від початку протесту кількість повстанців Горлагу налічувала 16 000 людей.
Їхнім гаслом стало «Воля або смерть!», а символом — чорний прапор із червоною смужкою. Совєти два місяці не могли нічого вдіяти. І зрештою поставили ультиматум: покора або розстріл. Солдати та офіцери поливали в’язнів свинцем, а ті відбивалися камінням та вогнегасниками. Повстання жорстоко придушили. За оцінками в’язнів убили та поранили 1000 людей.
Дивіться відео: Історія легендарної дисидентки, яку за відважну боротьбу назвали козацькою матір’ю
Але в Норильську українці розпочали незворотнє: вогонь повстання перекинувся на табори Воркути й Кенгіру. Кенгірський та Воркутинський заколоти змусили совєтів піти на поступки. Політв’язнів почали випускати сотнями тисяч, але до декого була особлива вимога.
Від нас вимагали покаяння, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу.
Від Івана покаяння не дочекалися. Його не звільнили і тримали у таборах усі 25 років. За чверть століття на каторзі йому лише раз дозволили зустрітися з матір’ю.
Іван вийшов на волю, коли йому вже було 47 років. Маму застати живою не встиг… Іван повернувся на Закарпаття, але вважався колишнім бандитом і не міг виходити за межі села. Утім, це не завадило йому в 47 років знайти своє кохання.
Не можна було ходити за межі села. Але він через верх прийшов до нас, ходив на службу, купив у нас теличку. Через 9 місяців, як він повернувся, ми побралися, – Христина Мирон, дружина Івана
Івана та інших повстанців реабілітували аж у 2019. Але весь час для місцевих він був героєм.
Люди, які мені кажуть, більше навіть радуються, аніж я! Так. Так…, – Іван Мирон, колишній в’язень ГУЛАГу.
Іван і Христина разом і сьогодні. Живуть у затишній дерев’яній хатині. У свої 94 Іван Мирон, як колись його дід, служить дияконом у місцевій церкві. Сил та наснаги йому надає віра в Бога та молоде покоління, яке доведе його боротьбу до Перемоги.
Нагадаємо, ШоТам розповідав про життя зв’язкової УПА на псевдо Квітка.
Також дивіться відео, як переселенка відновлює 100-літній будинок зв’язкової УПА на Прикарпатті.
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.
Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.
Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.
Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.
Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.
Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.
Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.
Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.
Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»
«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради...
Проміняла вишивку на Counter-Strike: як 59-річна киянка стала кіберспортсменкою
Пенсіонерка Тетяна Силенко шукала якесь заняття, яке б допомогло їй оговтатись у складний період життя,...
Ці роботи можуть розмінувати Україну за 10 років. Як українські розробники створили «ЗМІЙ»
Розробників з Rovertech об’єднала війна, а тікток допоміг зустрітися. Усі довкола казали, що їхній задум...
Бар’єри лише в голові: це ветерани з ампутаціями, які знайшли себе в спорті
Троє українських захисників — Андрій, Олександр і Михайло — втратили на війні кінцівки, але не...