«Це змінює їхні життя». Як працює «Градус добра» – соціальна майстерня, де молодь з ментальною інвалідністю створює екосвічки

Часто життя молоді з ментальною інвалідністю обмежується чотирма стінами вдома. Наслідки – самотність, відсутність соціалізації та роботи, а отже, і скрутне фінансове становище. Щоб дати цим людям шанс на повноцінне життя, свічкова майстерня «Градус добра» долучає їх до виготовлення продукції. Як це працює – розповідає засновниця проєкту Марина Кудревич. 

Марина Кудревич

засновниця проєкту «Градус добра».

Об’єднали екологічність і соціальність

Проєкт «Градус добра» виник два роки тому в студентській організації Enactus КНЕУ. Його соціальна місія зародилася досить несподівано для всіх, бо спочатку я планувала лише екологічний проєкт: виготовлення свічок із вторинним використанням скляних пляшок. Ми дуже довго шукали майстра, який міг би правильно обрізати пляшку й зашліфувати її. Зрештою, коли знайшли, почали розробляти стратегію проєкту. Тоді до нас звернулася громадська організація «Родина» з проханням допомогти їхньому центру із соціалізацією молоді з ментальною інвалідністю. І ми подумали, що це чудова можливість об’єднати екологічність і соціальність.

В Україні є величезна проблема із соціалізацією саме молоді від 18 років з ментальною інвалідністю. Центрів для дорослих людей майже немає, є тільки такі, що допомагають, і вони взаємодіють лише з дітьми. Влаштуватися на роботу практично неможливо. Що залишається робити тим, хто виростає із центрів? Ми знаємо багато випадків, коли молодь з ментальною інвалідністю зазвичай просто не виходить з дому, не має можливості спілкуватися з іншими людьми.

Також складно й батькам, які постійно піклуються про своїх уже дорослих дітей і через це не можуть вийти на роботу й заробляти кошти. А на пенсію, яку виділяє держава людям з ментальною інвалідністю, прожити неможливо. Тож ми вирішили не тільки допомогти молоді із соціалізацією, а й запропонувати роботу в нашій майстерні. 

Навчаємо виготовляти свічки на майстер-класах

Ми співпрацюємо з центрами, які допомагають людям з ментальною інвалідністю, приїжджаємо до них із майстер-класами з виготовлення свічок. Надалі такі центри можуть самостійно виготовляти свічки, а ми займаємось їхнім продажем. Виготовлення свічок – це сезонний бізнес, попит на продукцію припадає здебільшого на осінь і зиму. Відповідно, в ці пори року ми систематично проводимо майстер-класи – раз або двічі на тиждень. Нині організовуємо ці заходи за потреби, адже наразі на свічки маленький попит. Через це думаємо розширити асортимент продукції, не обмежуючись лише свічками.

Ми знаємо, що психологічний стан людей з ментальною інвалідністю нестійкий. Через це в центрах завжди маємо педагогів, які стежать за психологічним станом працівників під час робочого процесу, щоб вони в будь-який момент могли їх заспокоїти.

Перед майстер-класом ми відправляємо до центру все необхідне обладнання й матеріали для виготовлення: соєвий віск, аромаолії, ґноти і тримачі для них. Стараємося віддавати все в максимально готовому вигляді. Наприклад, якщо для висоти стакана свічки ґніт занадто довгий, ми завжди його обрізаємо, щоб у центрі не було зайвої роботи, що може спричинити клопоти. 

На майстер-класах наші працівники розігрівають віск до певної температури, розмішують з аромаолією, заливають у свічку, встановлюють ґніт. Потім банка підписується, і готова свічка відправляється до нашої команди. Ми перевіряємо її на якість і за потреби допрацьовуємо зовнішній вигляд – нам важливо, щоб клієнт отримав найкращий продукт. Вироби можна придбати через інстаграм, а також ми розробляємо сайт.

Продукція, яку ми пропонуємо покупцям, зроблена переважно молоддю з ментальною інвалідністю під час майстер-класів. Однак тепер ми трішки змінили ідею проєкту: у центрах виготовляються тільки середні свічки, а маленькі та великі робить наша команда. У такий спосіб ми розподілили бюджет, щоб проєкт міг існувати й розвиватися, щоб ми, зокрема, мали кошти на рекламу. Середні свічки – найпопулярніші серед клієнтів, з їх продажу ми виплачуємо заробітну плату нашим працівникам.

Усю продукцію тестую насамперед на собі

Наші соєві свічки – абсолютно натуральний продукт. Їх можна використовувати навіть як зволожувальний крем для тіла – знаю, що багато наших покупців так роблять, і я також. Серед інгредієнтів – аромаолії, що не викликають алергії. Це, звісно, дуже важливо і для клієнтів, і для людей з ментальною інвалідністю зокрема, щоб під час роботи їхній стан здоров’я не погіршувався й не виникало подразнень. 

Усі олії я тестую особисто на собі. Я дуже сильний алергік, що дає мені можливість перевіряти все, щоб переконатися: покупець не матиме жодної реакції на певні аромати.

Свічки виготовляємо з воску, який не шкодить ні здоров’ю, ні навколишньому середовищу, адже відомо, що парафін дуже часто є подразником і може викликати рак легенів. Ми не використовуємо неякісні матеріали на кшталт дешевих бавовняних або дерев’яних ґнотів, які сильно коптять і порушують концентрацію людини, коли вона працює або навчається.

Коли ми тільки запустили проєкт, мали потужну екологічну складову – використання вторинної сировини. На початках це були обрізані скляні пляшки, пізніше – баночки з-під консервів. Але тепер ми змушені від цього відмовитися через дуже дорогу собівартість свічки – це все логістичні питання, які не є дешевими в наш час. До того ж собівартість наших свічок і так є вищою, ніж у багатьох інших виробників, тому ми не могли собі дозволити ще збільшити її – наш проєкт би просто закрився.

Свічки з ароматом лісу після дощу та зимова колекція

Ми стараємося не робити дуже складні аромати свічок через те, що вони можуть викликати головний біль, якщо цим не займається професійний парфумер. Тому використовуємо більш легкі композиції: наприклад, у нас з’явився аромат півонії та жасмину на літо, а також маємо зимову святкову колекцію. Ми з командою зберігаємо певні пропорції, щоб аромати не були надто різкими та плавно розкривалися під час горіння. 

Оскільки тепер я перебуваю в Польщі, процес створення такої композиції буває досить затяжним. Аромати проходять досить довгий відбір, допоки буде вирішено, що вони підуть у реалізацію.

Найпопулярніші аромати свічок серед покупців – лемонграс, сандал, ліс після дощу. Останній – універсальний аромат, його часто купують як жінки, так і чоловіки, він наче допомагає дихати. Ще його використовують для сесій з йоги та медитації. Також нашим покупцям подобається продукція з ароматом шампанського – дуже легким з персиковими нотками. В Україні свічок з таким ароматом я поки що не бачила.

Головний інсайт на Платформі соціальних змін

Нам вдалося розвинути своє підприємство завдяки, зокрема, Платформі соціальних змін, з якою ми познайомилися, ще коли наш проєкт був в Enactus. Одна з учасниць команди дізналася про можливість взяти участь у навчальній програмі від Платформи соціальних змін, а потім здобуті знання передавала нам. Також ми виграли безповоротний грант на розвиток проєкту й закупили обладнання на виготовлення свічок. Нам вдалося придбати якісні будівельні фени для вирівнювання поверхні свічки та воскоплави. Це основні речі, які допомогли нам у покращенні продукту та значно полегшили його виготовлення.

Завдяки Платформі соціальних змін у нас з’явилися ментори, які допомагали в розвитку наших ідей: навчали, як коректно вести проєкт, як ставити цілі, на що варто звертати увагу, а на що, навпаки, не слід розсіюватися. Внаслідок цього наше уявлення про соціальне підприємництво доволі сильно змінилося й, відповідно, зазнали змін заплановані напрямки, якими ми почали рухатися до досягнення цілей.

Наведу приклад. Два роки тому в інстаграмі було дуже популярно мати ідеальне зображення продукту – вважалося, що це заохочує користувача до покупки. Тож наш фокус спочатку був на фотографах, на візуальній складовій продукту, а вже потім – на рекламі.

Ми боялися, що наш відкладений на таргетинг бюджет без гарної картинки не окупиться. Платформа соціальних змін абсолютно змінила погляд на це. Найбільший інсайт – наразі не важлива якість зображення, продукт може бути сфотографований на найпростіший телефон.

Головне – правильно подати ідею, і тоді реклама почне працювати. Я вирішила спробувати, і так і вийшло. З величезною швидкістю почали набиратися підписники та клієнти, за що я дуже вдячна. Якби пішла тоді за своєю впертістю, то такого результату точно б не було.

Працевлаштування може кардинально змінити життя людини

Гадаю, працевлаштуванню молоді з ментальною інвалідністю приділяється мало уваги через її нестабільний емоційний стан. Ніхто не хоче стикатися з, назву це доволі грубо, істериками, а для таких людей це доволі звичайна річ, оскільки вони не здатні контролювати свої емоції. Якщо їм щось не подобається, вони можуть бурхливо відреагувати на це. Не кожен роботодавець готовий до такого, тим паче, що завжди можна знайти дешевшу та більш працьовиту робочу силу. Однак із цим доволі легко впоратися, якщо поряд є спеціальні педагоги, що вміють працювати з людьми з ментальною інвалідністю. У нас такі фахівці є, тож непідконтрольних ситуацій уже не буває. Це все справа бар’єра, який варто перейти.

Можливість працювати – це те, що може кардинально змінити життя людини. Розкажу історію про одного з наших перших працівників, якому ми допомогли. Він мав анорексію, ситуація в його родині дуже складна: батьків немає, лише хворий на шизофренію брат. 

Ці дві людини жили тільки на дві пенсії, що не покривали навіть вартості продуктів на одну особу на місяць. Власне, цей хлопець мав анорексію через те, що у нього було недостатньо грошей для закупівлі продуктів. 

Завдяки тому, що він прийшов до центру, де йому допомагали, і взяв участь у нашому проєкті, у нього вперше стало більше коштів на продукти, він почав харчуватися тричі на день. Хлопець зміг придбати мобільний телефон, про що дуже мріяв. Ще він нам розповідав, що мріє завести сім’ю – і зрештою він знайшов дівчину. Оскільки наш проєкт дуже маленький, я вважаю, що ми змогли дати йому весь можливий максимум на той момент. Це є для мене показником «Градусу добра», до якого варто рухатися і з іншими центрами та людьми.

Мало хто знає, як це – роками сидіти наодинці в кімнаті

Важливо, щоб бізнес звернув увагу на це питання й давав шанс людям жити повноцінним життям і спілкуватися з іншими. Під час локдауну всі ми проходили щось схоже на те, з чим стикається людина з ментальною інвалідністю протягом життя. Ми не виходили зі своїх домівок, а іноді навіть із кімнати, коли боялися заразити рідних. Ми знаємо, як це – провести, наприклад, тиждень наодинці. Але мало хто знає, що відчуваєш, коли сидиш у чотирьох стінах роками й не маєш можливості навіть сходити банально на каву з подругою.

Я думаю, що найголовніше – дати людям можливість відчути життя, розвиватися й заробляти кошти. Зазвичай у таких людей дуже важке фінансове становище, багато з них не можуть дозволити собі навіть повноцінне харчування, через що виникає ще більше проблем зі здоров’ям. Оскільки в Україні мало бізнесів, які залучають людей з ментальною інвалідністю до роботи, цим потрібно дуже серйозно займатися. Адже хто, як не ми?

Публікацію підготовлено у рамках спецпроєкту «Інновації та милосердя: історії успішних соціальних підприємств України». Спецпроєкт реалізовано за підтримки Платформи соціальних змін та Фонду Renovabis (Німеччина). Платформа соціальних змін – це інноваційна інфраструктура, спрямована на підтримання новаторів для громади та розвитку екосистеми соціального підприємництва, більше про діяльність – на сайті організації.