Суспільство
Як підпали трави шкодять здоров’ю та підривають обороноздатність країни? Пояснює WWF
Навіть війна не зупиняє паліїв. У часи, коли Україна потерпає від пожеж, спричинених авіаударами та бомбами окупантів, наші співгромадяни продовжують свідомо спалювати суху траву та іншу рослинність, чим спричиняють пожежі й завдають шкоди довкіллю, здоров’ю людей та підривають обороноздатність країни.
WWF-Україна звертається до органів місцевої влади західних областей та Міністерства внутрішніх справ України про активне попередження підпалів і покарання порушників
Чому палити суху траву – це небезпечно
Станом на 31 березня 2022 року в Україні було зафіксовано 1698 осередків пожеж за даними SaveEcoBot та FIRMS. На мапі чітко видно, що пожежі відбуваються не лише у зоні бойових дій. Значна кількість пожеж у західних областях України свідчить про активізацію неконтрольованих навмисних підпалів сухої рослинності.
Частина населення переконана, що паління трави корисне, бо попіл від згорілих рослин удобрює землю та збільшує родючість ґрунту, але цей міф давно спростовано науковою спільнотою. Спалювання сухої трави та листя – небезпечна та суворо заборонена практика. Підпали сухостою часто переростають в неконтрольовані масштабні пожежі, які знищують будівлі, екосистеми та призводять до загибелі людей.
А в умовах воєнного стану підпали ще і можуть підривати обороноздатність України. Замість того, щоб зосередити всі сили на захисті громадян та виконанні бойових завдань, рятувальники, військові та правоохоронці змушені боротися з вогнем. Для гасіння пожеж потрібна також протипожежна техніка, паливно-мастильні матеріали, обсяг і доступ до яких в умовах війни обмежений.
Крім того, у регіонах, де відбуваються активні військові дії і ліси забруднені боєприпасами – реагувати та гасити лісові пожежі стає неможливим, оскільки це прямо загрожує життю працівників відповідних служб та матеріально-технічній базі. У таких умовах є ймовірність перекидання пожеж із лісових масивів на населені пункти, що підвищує ризики для життя населення, частина з якого вже перебуває в умовах гуманітарної кризи.
Яка відповідальність за спалювання сухої трави?
За самовільне спалювання передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність. Так, відповідно до Кодексу про адміністративні правопорушення, мінімальних штраф за спалювання стерні складає 3060 грн, на території об’єктів природно-заповідного фонду – 6120 грн. А умисний підпал з метою ослаблення держави може вважатися диверсією.
3 березня 2022 року внесено зміни до Кримінального кодексу України, які посилюють відповідальність за злочини проти основ національної безпеки в умовах дії режиму воєнного стану (набули чинності 07 березня).
Відтепер за діяння, передбачені ст.113 Кримінального кодексу України “Диверсія” (до переліку яких віднесено також і вчинення з метою ослаблення держави підпалів), вчинені в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Підпали сухостою загрожують життю
Важливо розуміти, що спалювання сухостою та листя чинить шкоду здоров’ю людей. При згорянні однієї тонни рослинних залишків у повітря вивільняється близько 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, бензопірен, важкі метали і низка канцерогенних сполук. Люди, які дихають забрудненим повітрям, можуть страждати від бронхіту, астми, тонзиліту. Також підвищується ризик онкологічних захворювань.
Читайте також: Залізний тил. На Закарпатті художники створюють «пташок» для окупантів та пічки для ЗСУ
Зараз у західних та частково центральних областях України знайшли прихисток сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб, серед яких і діти. Навмисні пали негативно впливають як на фізичне, так і на психологічне здоров’я людей, які покинули зони бойових дій.
Під час палів гине все живе
При випалюванні сухої рослинності обгоряють коріння багаторічних трав, паростки дерев і насіння; гинуть комахи та інші дрібні тваринки, які живуть у верхніх шарах ґрунту. Також гине вся корисна мікрофлора ґрунту, зокрема і та, яка допомагає рослинам протистояти хворобам.
Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Пожежа не збільшує кількість мінеральних поживних речовин у ньому, вона вивільняє їх з сухої трави та робить недоступними для живлення рослин. При цьому втрачаються азотні сполуки і органічні речовини (що утворюються з відмираючих частин рослин, зокрема саме з сухої трави). Скорочення кількості мертвої органічної речовини в ґрунті є головним фактором зниження родючості.
Підпали сухостою становлять небезпеку для держави, природи та людини. Якщо Ви стали свідком підпалу, негайно повідомте в поліцію за телефоном “102” та зафіксуйте злочин і злочинця на фото чи відео. Якщо підпал переріс у пожежу – повідомте цю інформацію ДСНС за номером “101”.
Українська кухня славиться своєю надзвичайною різноманітністю. Страви, такі як борщ, сало, вареники, галушки та багато інших, давно стали символами національної кулінарії у всьому світі.
Ці страви здобули визнання як одні з найкращих у світі. У лютому минулого року туристи з усього світу відзначили українську кухню восьмим місцем серед кулінарних традицій Японії та Китаю.
Українці завжди вміли створювати смачні страви зі звичайних продуктів, таких як буряки, свинина, сало, пшеничне борошно, яйця та молочні продукти.
Особливе місце у традиційній українській кухні займають рибні страви. Давні рецепти досі захоплюють уяву кухарів по всьому світу: карасі в сметані, судак тушкований з цибулею і часником – ці та інші страви популярні в ресторанах Європи та Америки. Не можна забути і такі класичні страви, як вареники та галушки, а також напої, як узвар, компот та медовуха.
Ці страви досі залишаються популярними серед українців, але деякі “фантастичні” рецепти, на жаль, вже втрачають свою популярність серед сучасних гурманів.
Про які страви ми почали забувати з’ясував РБК-Україна.
Тетеря
“Троянцям всім дали тетері
I відпустили на кватері:
Щоб йшли, куди потрапить хто”
(Іван Котляревський, “Енеїда”)
Ця подібна до кулешу страва готувалася з пшона і заправлялася рідким гречаним або житнім тістом. У святкові дні тетерю готували на м’ясній або рибній юшці. А ось пісну тетерю іноді заправляли хріном з квасом. Готову страву українці приправляли товченим салом або засмажкою з цибулі на олії.
Читайте також: «Віримо в малі міста та хочемо для них розвитку». Як подружжя відкрило першу галерею-кав’ярню в Дрогобичі
Страва була дуже популярною в козацькому побуті, однак з початку XX ст. вона поступово почала виходити з ужитку…
Крупник
Якщо по простому – суп з крупами. Готували крупник українці споконвіку на м’ясному бульйоні або воді – залежно від сезону й достатку господаря. У бульйон засипали гречану, перлову, пшеничну, кукурудзяну крупу так, щоб готова страва мала консистенцію дуже рідкого пюре.
Іноді для калорійності в крупник додавали одну-дві картоплини. А заправляли всю цю смакоту смаженою на олії чи салі цибулею, морквою, петрушкою, пастернаком і молодим кропом.
Холодник
Холодний борщ на буряковому відварі або квасі, з дрібно нарізаними свіжими огірками, зеленою цибулею та іншими овочами, приправлений прянощами. У деяких регіонах країни його заправляють також кислим молоком і додають варені круто яйця. Зазвичай холодник їдять під час спеки, в літній час.
Соломаха
Українська народна страва, якою господині на Прикарпатті, Буковині та Поділлі досі пригощають гостей. Основним компонентом соломахи є гречана мука (іноді пшенична або житня), з якої робиться рідке тісто. Потім його вливають у підсолений окріп і заварюють, розмішуючи. Коли соломаха готова, в неї додають масло. Соломаха була однією з найпоширеніших страв у походах українських козаків.
Душенина
Ця старовинна страва готувалася з м’яса (переважно – свинини), овочів, прянощів і все це діло заправли борошном.
Спочатку господиня різала м’ясо на шматки середньої величини, потім обвалювала його в борошні, складала у горщик, заливала окропом або м’ясною юшкою (нерідко сироваткою або сметаною). Потім до цього всього додавалися цибуля, морква, спеції, сіль. Тушкувалась душенина до готовності. Їли страву з вареною картоплею, кашею, щедро поливаючи їх соусом.
Слід також відзначити, що ця страва була справжньою прикрасою святкового столу – без душенини не обходилося жодне весілля та хрестини.
Шпундра
Шпундра – давня українська по-справжньому народна страва: свиняча грудинка, підсмажена з цибулею на сковороді, а потім зварена в буряковому квасі разом з нарізаними буряками і заправлена борошном. Саме цим блюдом пригощав “Енеєвих бояр” цар Латин в легендарній поемі Котляревського.
Книш
“I зараз миттю всі пустилися
Горілку, м’ясо куповать,
Хліб, бублики, книші вродились,
Пійшли посуди добувать”
(Іван Котляревський, “Енеїда”)
Книш – це житній, рідше пшеничний хліб з борошна тонкого помелу. З готового тіста українці ліпили кругленькі коржі і, вмочивши в олію ложку, надрізали нею по краю хліба. Одержані “пелюстки” виймали, загинали до середини хліба й притискали ложкою. Під цими “пелюстками” книші зрідка начиняли смаженою на олії цибулею. Книші в прикуску з смаженим салом – смакота! У західних областях книшем ще називали пиріг, начинений гречаною кашею і вареною картоплею.
Книшами українці обдаровували колядників, з ними відвідували родичів і кумів на різдвяні свята, їх носили діти своїм бабам-повитухам.
Зараз цю страву готують зрідка, переважно на Поліссі.
Зубці
“На закуску куліш i кашу,
Лемішку, зубці, путрю, квашу
I з маком медовий шулик”
(Іван Котляревський, “Енеїда”)
Якщо простими словами, це кутя з очищених зерен ячменю, зварена з товчених і просіяних конопляних зерен. Особливо зубці любили діти – страва мала солодкуватий смак і вважалася ласощами. В кінці XIX століття, на жаль, зубці перестали з’являтися на столах українців.
Шулики
Ще ці ласощі називають ломанцями. Страва традиційна для української кухні особливо під час Медового спаса. Порізані на невеликі кусочки пшеничні коржі, залиті розведеним медом разом з тертим у макітрі маком, – у сто разів краще будь-яких глазурованих пластівців!
Кваша
Страва з гречаного або житнього борошна з солодом, подібна до густого киселю. Спочатку муку запарювали окропом, розводили до густини рідкого тіста і ставили на ніч у тепле місце для скисання. Таке кисло-солодке молоде тісто вранці варили у горщику, уважно стежачи, щоб розмазня “не втекла”. Влітку квашу заправляли садовими ягодами, взимку – свіжою калиною, сушеними, вареними й товченими грушами.
Кваша вважалася ласощами, її дуже любили, вихваляючи: “Така кваша, якби й наша; Як кваша ся вдасть, дівка ся віддасть”.
Нинішня народна кухня з дивних причин ігнорує цю самобутню страву.
Варенуха
Як же без алкоголю. Сам Котляревський описав цей напій так: хлібне вино або наливка, варене з сухими плодами, медом і пряним корінням.
Готували цей алкогольний напій так: спочатку готували узвар із сушених груш і слив, протягом ночі настоювали, цідили, додавали червоний гострий перець (щоб захоплювало дух!), м’яту, чебрець і, по можливості, гвоздику або корицю. Потім цю суміш парили з медом у печі й подавали у гарячому чи холодному вигляді.
Нагадаємо, у Києві відкрилася виставка про Японію.
Фото: sts
Про проєкт
