fbpx
Звяжіться з нами
IMG 6837 e1561473088843 IMG 6837 e1561473088843

Економіка

Як містечко на Івано-Франківщині здивувало Європу енергоефективними досягненнями

25.06.2019

Долина – єдине українське місто у цьогорічному фінальному переліку претендентів на премію Європейського Союзу із сталої енергії серед країн Східного партнерства. Для районного центру України із населенням 20 тисяч осіб таке визнання – поки великий здобуток. Досягнути його вдалося завдяки стратегії сталого енергетичного розвитку від влади міста, проекту на мільйон євро та містянам, готових до активної участі у розвитку Долини.

Більше 25 тисяч квадратних метрів утеплених стін. Скорочення споживання газу на 24%. Левова частина українських міст досі не спромоглися досягти такого показника. Долині на це знадобилося три роки. Хоча передумови для такої модернізації почали закладати більше десяти років тому.

З чого почалась модернізація?

Ще у 2007-2008 роках місто почало розробляти стратегію сталого енергетичного розвитку та плани для енергомодернізації окремих сфер господарства. Заступник міського голови Долини Володимир Смолій каже, що ці прагнення не мали під собою досвіду та конкретних знань:

“Ми хотіли запровадити зміни. Але не могли зробити це системно. Тому звернули увагу на «Угоду мерів щодо клімату та енергії». Вона пропонувала амбітну мету – зменшити викиди CO2 та споживання природного газу на 20%, збільшити використання альтернативної енергії.

Вже 2009 року – одним із перших серед міст України – Долина підписала «Угоду мерів». За два роки у міста з’явився План дій із сталого енергетичного розвитку. Він проголошував амбітну мету – знизити викиди вуглекислого газу у місті на 21% до 2020 року”, – розповів заступник. 

Читайте також: Зекономити на опаленні вдвічі! Як це вдалось Вознесенську?

Одночасно з амбітними цілями, «Угода мерів» відкривала Долині доступ до експертної підтримки із боку Європейського Союзу та сучасних знань у сфері енергоефективності. Це було важливо, з огляду на те, що в Україні у 2008-2010 роках ще не було затверджених сучасних енергомодернізаційних рекомендацій (існували старі, створені на початку 2000-их років або й ще раніше).

Водночас міська рада Долини не мала у своєму штаті спеціалістів, здатних самостійно проводити енергоаудит чи розробляти повноцінні проекти зменшення енергоспоживання. Але під час реалізації Плану дій із сталого енергетичного розвитку працівники Управління комунального майна Долинської міської ради навчилися цим компетенціям у партнерів.

Тепер вони надають фахові консультації з енергоаудиту та енергетичної модернізації будівель. Їхніми послугами користується все місто. Але у 2011-2012 роках про це поки не йшло мови.

Володимир Смолій каже, що конкретні кроки до енергоефективності після затвердження Плану дій починалися із локальних рішень. 2012 року місто саме отримало перший грант від Європейського Союзу на енергомодернізацію будівель. Міська рада насамперед сконцентрувалася на поліпшенні тих будівель, які безпосередньо були під її управлінням: садочків, закладів освіти, лікарень та інших комунальних установ.

Спершу у таких будівлях проводили енергоаудит і встановлювали систему моніторингу споживання ресурсів. Далі утеплювали їхні фасади та цокольні поверхи, замінювали дах, системи водопостачання та навіть встановлювали альтернативні джерела енергії (сонячні колектори на дахах для підігріву води і опалення відходами деревообробних підприємств). Сьогодні три дитячі садочки у Долині повністю енергомодернізовані за європейськими вимогами. Місто також взяло на себе значну частину витрат на об’єкти.

Де взяли гроші?

Незважаючи на те, що реалізація «Угоди мерів» у Долині набирала темп саме завдяки проектам у бюджетних установах, не лише ці успіхи зробили місто номінантом премії Європейського Союзу зі сталої енергії. Для цього досягнення крізь суттєву зміну мало пройти усе місто.

Нагода трапилася 2014 року, коли у рамках «Угоди мерів» Європейський Союз оголосив конкурс демонстраційних проектів. Ідея полягала в тому, що міста-учасники ініціативи мали подати масштабні енергомодернізаційні пропозиції до участі. Європейські партнери були готові взяти на себе більшу частину їх фінансування (від 60% до 80%). Загальна вартість кожного із проектів переможців коливалася у межах 500 тис. -1,5 мільйона євро.

У списку учасників програми демонстраційних проектів опинилася і Долина. Але її проект здивував представників інших учасників з України: місто пропонувало масштабну енергомодернізацію значної частини своїх багатоквартирних житлових будинків.

Усі пострадянські міста мають спільну проблему – надмірне споживання енергії у панельних будинках. Володимир Смолій каже, що міська влада вивчала обсяги споживання енергії у різних спорудах Долини за сферами. Виявилося, що на опалення житлового фонду йде найбільше ресурсів. На будинки 1960-1970-их років чекала модернізація. 

“Набагато простіше утеплити садочок чи школу, бо міська рада має на балансі ці будівлі. А в утеплюванні будинків завжди купа питань: у того – антена, в іншого – балкон, той – готовий рівно платити за модернізацію всього будинка, а інший – вважає, що його відповідальність обмежується лише квартирою”, – розповідає керівник Управління комунального майна Долинської міської ради Сергій Гаргат. Раніше він також був менеджером із комунікацій демонстраційного проекту «Угоди мерів» у Долині.

За словами Сергія Гаргата, міська влада пішла на співпрацю із мешканцями багатоквартирних будинків не лише тому, що на їхніх об’єктах були найбільші витрати енергії. Це також був спосіб провести дійсно масштабні перетворення у місті, змінити основу ставлення людей до ефективного споживання ресурсів у своїх домівках. Тому проект сконцентрувався лише на тих будинках, де вже були створені ОСББ, а також на тих, які обслуговували управлінські компанії.

Водночас важливою була фінансова складова. Жодне об’єднання мешканців багатоквартирних будинків у Долині не спроможне самостійно оплатити повну енергомодернізацію своїх домівок. Згідно із первинними умовами, Європейський Союз був готовий виділити 773 тисячі із 1,03 мільйона євро, передбачених для реалізації цього проекту. Решту витрат на себе мали взяти мешканці і міська рада.

“Ми хотіли показати, що люди також можуть покращувати своє житло. Що вони теж мають це робити. Тому передбачили, що певний відсоток за утеплення нададуть вони”, – каже Володимир Смолій.

Він розповідає, що пізніше співвідношення часток перетворилося на 60% (кошти ЄС без зміни обсягу), 20% і 20% (рівні частки міськради та жителів). Зрештою у проектів виявилися нові непередбачувані витрати (наприклад, необхідно було утеплити цокольні приміщення у будинках). Їх покрив міський бюджет.

Як переконали мешканців?

За словами Сергія Гаргата, спершу жителі Долини поставилися до ініціативи міської влади із пересторогою. Згідно із результатами опитувань жителів міста, у 2015 році близько 45% із них не знали, скільки можуть виділити на енергомодернізацію своїх будинків, а 25% – готові були віддати на це 3 тисячі гривень. Коли ринкова ціна утеплення однієї квартири у 8-9 разів вища.

Обережність жителів виявилася в інтенсивності їх участі в ініціативі на початку. Долинська міська рада 2015 року оголосила перший конкурс серед багатоквартирних будинків на утеплення. Того року надійшло лише 16 заявок, із яких 13 допустили до модернізації. Наступного року число будинків-учасників зросло до 24. Із них 17 отримали кошти на теплий фасад.

Конкурси, погодження усіх документів, збори коштів мешканцями, закупівля матеріалів, утеплення фасадів і цокольних поверхів тривала із 2015 до 2018 року. За цей час енергомодернізацію пройшли 30 будинків. Більшість із них має по 60 квартир.

Загалом у Долині більше 300 багатоквартирних будинків. Але лише 108 із них мають ОСББ або ними керують управлінські компанії. І 29% із низ них – утеплені. До 2014 року у Долині був лише один подібний будинок.

“Коли демонстраційні проекти «Угоди мерів» закінчували реалізувати, Долинська міська рада запропонувала нову програму: «50 на 50». Згідно із нею, ми готові профінансувати половину або навіть 60% витрат мешканців на енергетичну модернізацію своїх багатоквартирних будинків. Якщо є чітка пропозиція і готовність надати решту грошей”, – розповідає Сергій Гаргат. У списку претендентів на участь у цій програмі вже є 10 будинків.

Будівлі у центральній частині Долини змушують думати, що це місто розташоване не на Західній Україні. Тут вкрай мало споруд австрійської доби чи часів Другої Речі Посполитої. Хоча місто було засновано більше тисячі років тому, до сучасного вигляду його розбудували вже у 1960-1980-их роках. Адже тут розташовані важливі нафтовидобувні підприємства.

Відповідно, центр Долини заповнений будівлями радянського періоду. Більшість із них – панельні житлові будинки. До 2014 року їхні фасади виглядали похмуро.

“Скажіть, гарний колір вибрали! – Галина Кузнєцова вказує на рожеві стіни будинку, головою ОСББ якого вона є. – Ті, хто не здавав гроші на його утеплення, досі мені кажуть, що у погані барви вифарбували”.

Яка економія?

За словами Галини Кузнєцової, нарікання на колір фасаду зараз залишилися єдиними аргументами проти утеплення будинку із боку незгодних мешканців. Адже побоювання, що витрачені на модернізацію гроші не принесуть результату, не підтвердилися. Споживання газу у кожній квартирі (мешканці багатоквартирних будинків Долини мають автономне опалення) знизилося в середньому на 30%.

“Я вже давно мріяла утеплитися, рахувала потенційну користь від того. Навіть ходила до своїх сусідів із такою пропозицією. Вони були не проти, але відповідали: «Самі ми такі роботи не потягнемо»”, – каже Галина Кузнєцова. Шанс з’явився разом із програмою демонстраційних проектів «Угоди мерів».

У будинку Галини Кузнєцової були дуже тривалі перемовини з усіма мешканцями та збори коштів. Голова ОСББ розповідає, що в один момент ледь не впала у розпач: наближалася осінь, роботи з утеплення досі не почали, а до необхідної суми (20% вартості модернізації мали покрити мешканці) бракувало декілька десятків тисяч гривень.

Тоді Галина Кузнєцова дізналася про програму «теплих кредитів». Вона дозволяла ОСББ взяти кошти на модернізацію під низькі відсотки, а держава гарантувала повернення частини позики. Згідно із нею, ОСББ Галини Кузнєцової отримало 172 тисячі гривень, із яких державний бюджет компенсував 72 тисячі. Кредит повернули, енергомодернізацію будинку у рамках «Угоди мерів» провели, а на повернені кошти у під’їздах зробили ремонт.

“Не всі квартири здали кошти на утеплення. В останньому під’їзді таких лише 7 із 20. Тому кошти на ремонт ми розподіляли пропорційно зданим грошам. Я, наприклад, заплатила найбільше з усіх мешканців – 5200 гривень. Але відчуваю конкретну користь”, – резюмує Галина Кузнєцова.

Голова ОСББ також хизується новим дахом у своєму будинку. Його змогли встановити за раніше заощаджені кошти об’єднання. Галина Кузнєцова каже, що споруда зараз близька до повної енергомодернізації.

Керівник іншого ОСББ Долини – «Французького дому» – Віктор Семкулич також каже, що жителі його будинку вже оцінили переваги модернізації. Вони подалися на конкурс демонстраційних проектів «Угоди мерів» 2016 року. Будинок утеплили дуже швидко – з весни до осені 2017 року.

“Оскільки у нас усіх автономне опалення, складно говорити про якісь спільні цифри. Особисто у мене споживання газу скоротилося на 20%. Найбільше ж вдячності за цей проект я чую від мешканців із перших поверхів – у них нарешті тепло у помешканнях”, – каже керівник ОСББ.

Віктор Семкулич говорить, що кожна квартира витратила не більше 3600 гривень на утеплення.

Голова ОСББ «Французький дім» свідомий, що його будинок ще далекий від досконалості, якщо говорити про енергоефективність: треба, щонайменше, поміняти дах. Але за словами Віктора Семкулича, мешканці його ОСББ повірили у дієвість ініціатив із співфінансуванням завдяки демонстраційним проектам «Угоди мерів«. Тепер вони збираються подати заявку на конкурс «50 на 50» від Долинської міської ради.

Економіка

До кінця року завершать розробку ТЕО першого в Україні energy storage

ПрАТ «НЕК «Укренерго» разом з представниками французької компанії RTE International, яка є дочірньою структурою системного оператора Франції RTE, планують до кінця цього року завершити розробку техніко-економічного обґрунтування створення та використання в Україні системи накопичення електроенергії (energy storage). Про це повідомив голова правління «Укренерго» Всеволод Ковальчук, передають Електровісті.

«До кінця року буде готове ТЕО щодо проекту energy storage, який реалізується спільно з французькою компанією RTE», – сказав він.

Навіщо потрібне сховище?

Цей проект має величезне значення для майбутнього розвитку української енергетики та інтеграції вітчизняної енергосистеми з енергосистемою континентальної Європи. Однією із вимог інтеграції України до ENTSO-E є забезпечення необхідного обсягу первинного регулювання частоти.

Читайте також: Одну з найпотужніших в країні сонячних електростанцій побудують у Дніпрі

У найближчі півроку мають реалізувати перший етап – підготувати техніко-економічне обґрунтування та технічні завдання для подальших робіт. На другому етапі має бути визначена можлива вартість будівництва, створена модель майбутньої системи зберігання, а також дорожня карту із переліком всіх необхідних заходів для втілення спільного проекту.

Читайте також: Відкрили найбільшу сонячну електростанцію у Західній Україні

Крім того, за прогнозами, до 2035 року питома вага “зеленої” енергетики в енергобалансі становитиме близько 25%. Це вимагає будівництва додаткових високоманеврових потужностей, які до того ж відповідають екологічним вимогам європейських країн. Енергонакопичувачі здатні вирішити це завдання.

Зазначене україно-французьке співробітництво триває в межах підписаного в жовтні 2018 р. міжурядового Меморандуму про співпрацю з оператором системи передачі Франції RTE (Réseau de Transport d’Électricité) та його дочірньою компанією RTE International.

Читати далі

Економіка

“Це Тесла серед електробайків!” Як Delfast збереже вам 2000$ на бензині?

Як так вийшло, що звичайний електробайк проїжджає 40 кілометрів, а байк Delfast — майже 400? Яким чином він встигає зарядитись на 70%, поки ви годинку обідаєте у придорожньому кафе? І як перетворити звичайний український “Команч” на Теслу серед електробайків?

Детальний розрахунок грошей та нервів, а також дорожню карту успіху нам виклав Данило Тонкопій, CEO Delfast, найвитриваліших електробайків у світі.

Данило Тонкопій

CEO Delfast

Вважає екологію загальним глобальним трендом і можливістю для бізнесу стати більш економним та прибутковим. Каже, був “екофрендлі”, коли це ще не було мейнстрімом. Головним чином, через те, що батько — професор екології і з 1991 до 2016 завідував кафедрою охорони екології у Алма-Аті (Казахстан). Після створення електробайка-рекордсмена планує запустити серійне виробництво і шукає інвесторів для того, аби запустити цілий завод з виробництва електробайків в Україні. 

Плюс для екології, економія для бізнесу

Кур’єрську службу Delfast я заснував разом із бізнес-партнером Сергієм Денисенком. Як відповідь на те, що інші поштові служби часто не бажають підлаштовувати доставку під споживача і навіть не можуть одразу сказати її вартість. 

Сьогоднішній електровелосипед від Delfast — щось середнє між велосипедом і мотоциклом. Він не споживає бензин, не забруднює повітря, а кур’єр, який їздить на ньому — економить на рік до 2 тисяч доларів на бензин.

Все починалось зі смартфону

Хоч ця ситуація і сталась п’ять років тому, але трапляється по сьогодні з кожним. Я готовий був платили будь-яку суму грошей за те, щоб мені швидко доставили телефон. Але мені треба було підлаштовуватись під кур’єра. 

“Є багато чинників, які впливають на вартість послуг. Приходьте до нас і дізнаєтеся”, — непевно говорили мені працівники кур’єрської служби, коли я питав у них про вартість відправлення шкарпеток. 

Серйозно? Чому піцу можуть доставити за годину, і ти точно знаєш, скільки цекоштуватиме, а зі смартфоном так не виходить?

Я вирішив взяти вирішення проблеми в свої руки, створивши доставку товарів з інтернет-магазинів за годину! Щоб споживач не підлаштовувався, щоб все було максимально прозоро і швидко.

Спростивши доставку, ми одразу визначили її час і вартість. Пакунок, доставлений Delfast, коштуватиме вам 170 гривень по всьому Києву, ціна фіксована. А доставимо ми його гарантовано за годину — не більше.

Таке рішення дуже спростило життя і нашим клієнтам, і інтернет-магазинам, з якими ми тут же стали співпрацювати. Серед наших клієнтів сьогодні — moyo.ua, allo, concert.ua, “Приватбанк”. Навіть із “Новою поштою” та Meest Express ми також співпрацюємо.

“Доставка на бензині виходила задорогою”

Коли ми почали роботу Delfast, з першого ж дня зіткнулися з проблемою — як забезпечити доставку за годину? Ми подивилися, як працюють піцерії і стали доставляти телефони зі швидкістю доставки піци.

Але швидко постало чергове питання — на чому доставляти? Я відразу відмовився від бензинового транспорту — це була принципова позиція. 

Адже кур’єр на місяць приносить компанії 20 тисяч гривень. Із цих 20 тисяч 10 ми віддаємо кур’єру, ще 10 залишається у компанії на витрати. І якщо ми 6 тисяч гривень віддамо на бензин, то все, уже в мінус працюємо. 

Але ми не могли використовувати і велосипеди, тому що кур’єри швидко втомлювались. Не могли використовувати автомобілі — тому що автомобіль застрягає в пробках і за годину кур’єр не встигав до пункту призначення. Мотоцикл же був надто дорогим рішенням для компанії-початківця.

Тоді ми зрозуміли, що ми хочемо використовувати щось середнє між мотоциклами та велосипедами, але без недоліків і того, і іншого. І купили перший електровелосипед. 

“Вітю, ти обіцяв 80!”

Перший електробайк я купив з рук у Новограді-Волинському. Доволі крутий, нібито повинен був проїжджати 80 кілометрів на одному заряді. Замало, звісно — наш кур’єр по місту за день намотує 150 кілометрів. Але подумав — для початку нехай вже, щось придумаємо.

От зарядив його, думаю, зараз проїдусь з вітерцем по львівській трасі: туди 40 кілометрів, назад 40 кілометрів. Аж на тобі — через 30 кілометрів батарейка сіла.

Дзвоню продавцю: “Вітя, ти ж обіцяв 80 кілометрів на заряді!” А мені у відповідь: “Це якщо ти педалями будеш допомагати”.

Серйозно? З педалями я і 1000 кілометрів проїду. 

Ми тоді взялися допрацьовувати байки. Експериментували з різними рамами, купували українських “команчів”, китайські, європейські. Використовували різні батарейки: свинцеві — дешеві, але і важкі дуже, літієво-іонні, батарейки з “Ніссан Ліф”. 

Тоді робота відбувалась у такому режимі: кур’єри говорили, які проблеми потрібно вирішили. І завданням команди було забезпечити, щоб байк на ручці газу проїхав 200 кілометрів однозначно.

Крок за кроком ми зробили продукт, який був вже не “команчем” якимось переробленим, а повноцінним транспортним засобом.

367 кілометрів без педалей і світовий рекорд

Коли виявилось, що ми створили найкращий продукт, що наразі є на ринку електровелосипедів, нам не повірили. Типу, якщо всі інші проїжджають 30 кілометрів, а ми — 200, це вже щось підозріле виходить.

Окей, ми тоді сіли на наш байк у Києві в 7.00 ранку, доїхали до Рівного. Проїхали 305 кілометрів, і ще залишалось 20% заряду батарейки. 

Загалом, електробайк Delfast тоді проїхав 380 кілометрів – на одному заряді батареї, без використання педалей.

Але відео з GoPro спільнота за доказ не вважала, тож довелось встановлювати рекорд. 

Тож ми покликали офіційних представників Книги рекордів Гіннеса, закрили Київський велотрек на добу, запросили журналістів, також офіційних телеметристів, щоб заміряли офіційно наш пробіг. І накатали без педалей 367 кілометрів — трішки менше за рахунок того, що температура у жовтні була нижчою і це трохи позначилось на роботі батареї. Рекорд потрапив до Книги рекордів Гіннеса — Delfast дійсно зробив найкращий електробайк в світі. 

А покупці хто?

Тепер ми спілкуємося з усім світом — без перебільшень — і отримуємо попередні заявки з усіх куточків планети. 

Серед покупців — кур’єрські компанії, які дуже зацікавлені в нашій продукції. Їм потрібні тисячі наших байків. Вони у масовому порядку пересідають з транспорту на бензині на електротранспорт.

Ще одна велика група наших споживачів — поліція. Ми зараз ведемо переговори з кількома містами Америки про те, щоб пересадити їх поліцейських на наші електробайки. Це тисячі байків для одного підрозділу — наприклад, поліції Лос-Анджелеса, а таких підрозділів — 11,5 тисяч по всій Америці. 

Розраховуємо і на звичайних покупців, які люблять подорожувати і екологічно свідомі.

“Хочу завод з виробництва електробайків в Україні”

Як виглядає виробництво електробайків Delfast зараз? Ми фактично збираємо електровелосипеди у гаражі в Китаї, і відправляємо для дозбірки в Україну. Проте я веду перемовини з інвесторами про те, аби відкрити завод з виробництва тут, в Україні. Для цього потрібні 6 мільйонів доларів, у нас поки таких коштів нема. 

Тому зараз поки що працює кур’єрська служба доставки і поштучно йдуть продажі електробайків — по 5 тисяч доларів за один такий. 

Сертифікація і вихід на глобальні ринки

Наразі Delfast проходить етапи сертифікації для того, аби офіційно вийти на глобальний ринок, щоб продавати офіційно і масштабно — не 10-20 байків, а тисячі.

Цей процес не з дешевих, і коштує близько 30 тисяч євро

Із першим етапом сертифікації — отриманням VIN-коду (Vehicle Identification Number — авт.) транспортного засобу — нам допоміг впоратись грант від програми “Кліматичні інноваційні ваучери” від ЄБРР,впровадженням та адмініструванням яких в Україні займається ГО Greencubator. 

Грант допоміг не тільки фінансово ще у дечому: тепер коли ми заходимо в європейські сертифікаційні органи, ми — не безіменний український виробник, наш проект підтримується ЄБРР і європейською спільнотою. Для будь-якого європейського інвестора, банку або органу влади це знак якості — що ми пройшли експертизу з боку європейських фахівців. І тим самим наближаємося до організації власного виробництва тут в Україні. 

Другим етапом буде тестування продукції, а за тим залишиться паперова робота: написання технічних умов, дозволів, рекомендацій тощо. 

Я сподіваюся, це все шматочки пазлу однієї великої картини і що вже в цьому році ми запустимо першу чергу масового виробництва електробайків Delfast.

Читати далі

Економіка

Україна піднялася у рейтингу економічної свободи

У глобальному рейтингу економічної свободи Україна піднялася на три позиції. Про це свідчить рейтинг Fraser Institute.

Україна піднялася у рейтингу зі 138-го на 135-е місце.

Де найліпша ситуація?

Найуспішніша з-поміж країн колишнього СРСР – Естонія, вона посідає 13-ту позицію.

Перші два місця рейтингу займають Гонконг і Сінгапур. До чільної десятки також входять Нова Зеландія, Швейцарія, США, Ірландія, Велика Британія, Канада, Австралія та Маврикій.

Читайте також: У рейтингу туризму Україна піднялася на 10 позицій

Найгірші показники

А найгірша ситуація з економічною свободою склалася в таких країнах: Ірак, Республіка Конго, Єгипет, Сирія, Демократична Республіка Конго, Ангола, Алжир, Судан, Лівія та Венесуела.

Нагадаємо, що ПриватБанк та Visa запускають систему біометричної оплати покупок FacePay24 – оплату “обличчям”.

Читати далі

Економіка

Українськими ракетними комплексами зацікавилися інші країни

Низка країн виявляє зацікавленість до придбання нових українських ракетних комплексів “Нептун” та “Вільха”, що були розроблені ДККБ “Луч”, передає Defense Express.

Ракетними комплексами зацікавилися після виставки IDEX-2019 в ОАЕ.

Чим це вигідно?

“Керівництво ДержККБ “Луч” прекрасно розуміє, що зовнішні замовлення суттєво спростять і здешевлять серійне виготовлення цих комплексів. Адже, закупівлі таких озброєнь для нашої армії дуже обмежені через фінансові можливості ЗСУ”, – пояснив Владислав Бельбас – директор ДП ДГЗП “Спецтехноекспорт”.

Читайте також: Армія Королівства Марокко придбала український комплекс боротьби з безпілотниками

Хто може почати купувати комплекси?

Одним з потенційних партнерів проекту “Вільха” стала корпорація Tawazun Group з Об’єднаних Арабських Еміратів. За словами директора ДП ДГЗП “Спецтехноекспорт”, наразі ведуться переговори з представниками цієї компанії щодо спільного виробництва РСЗВ.

Уже почали налагоджувати співробітництво

“Зараз ведемо переговори з “Тавазун” (Tawazun Group), скажімо так, про організацію спільного виробництва”, – повідомив Владислав Бельбас.

Читайте також: ВМС ЗС України отримають модернізований протичовновий гелікоптер Мі-14

Нагадаємо, що за планом Міноборони, державні випробування модернізованої версії зі збільшеною дальністю “Вільха-М” та наземного варіанту протикорабельного РК-360МЦ “Нептун” збираються провести наприкінці цього року.

Читати далі

Економіка

На Закарпатті вирощують екзотичні гриби шиїтаке

У селі Концове Ужгородського району офіційно відкрилася грибоферма Nature Green (NG), де вирощують гриби шиїтаке. Про це повідомляє FreshPlaza, пише agrotimes.ua.

«NG нарешті відкриває свої двері для бізнесу після двох років планування, будівництва, розвитку та забезпечення стабільної якості врожаю» — йдеться у повідомленні.

Органічна екзотика

Для вирощування грибів використовують лише органічні компоненти. Продукцію планують реалізовувати як на місцевому, так і на міжнародному ринках.

Окрім шиїтаке, на фермі планують вирощувати також гриби пом-пом (лев’яча грива), шімеджі, ерінги та інші екзотичні гриби.

Ферма має виробляти понад 200 тонн високоякісного шиїтаке щомісяця, і створювати робочі місця, — додав керівник відділу продажів компанії NG Пітер Сазерленд.

Зазначимо, що кілограм шиїтаке у торгівельних мережах коштує близько 250 грн. Аналогічний товар у Європі дорожчий як мінімум вдвічі.

Фото – https://biz.nv.ua.

Чим особливі шиїтаке?

Шиітаке чи як його ще називають японський лікувальний гриб, дуже популярний на Сході. І причина не лише у відмінних смакових якостях цього гриба, а ще й в його лікувальних властивостях. Найбільше він допомагає як антивірусний та протизапальний препарат, а також як стабілізатор тиску.

Читайте також: Подружжя фермерів вирощує на Київщині екзотичні гриби

Однак, останні дослідження його впливу на ракові клітини дають підстави говорити, що гриб шаітаке ще й може попереджувати онкологічні захворювання. Порошок з цього гриба уже використовують для лікування онкохворих в країнах Сходу і не одне тисячоліття. Не дивно, що штучно цей гриб почали вирощувати дуже давно. Крім того це ще й не так важко. Назву цей гриб отримав від дерева на якому він росте на своїй батьківщині – в Південно-Східній Азії.

Колір гриба коливається від світло до темнокоричнового, а шляпка по краю має бахромисту спідничку. Розмір шапки гриба становить від 5 до 25 см.

При розломі пластинки гриба білі, а якщо їх здавити то коричневіють. На поверхні шапка як би вкрита білою лускою. На смак гриб нагадує печерицю і білий гриб. Варто відзначити, що цей гриб дуже добре зберігається.

Читати далі

Економіка

Купити у держави. Топ-6 дивних об’єктів, які можна придбати через ProZorro.Продажі

Виявляється, якщо знати, де шукати, у держави можна купити купу цікавих речей. Ну, якщо у вас завалялось кілька зайвих мільйонів.

Ми надихнулись постом ідеолога системи ProZorro і голови Державної митної служби Максима Нефьодова та вирішили гарно покопирсатись у пропозиціях від майданчиків ProZorro.Продажі. І знайшли там відверто шокуючі пропозиції!

У нашій підбірці, як заправські продавці, спочатку пустимо вам пил в очі найдорожчими лотами, а потім пом’якшимо ефект найдешевшими. 

Як заявляють творці системи ProZorro.Продажі, їх мета – забезпечувати справедливий доступ до обмежених активів і ресурсів, які можна продавати через аукціони.

Отже, що в нас у меню… Не бажаєте придбати цілий дитячий табір або оздоровчий комплекс у Прикарпатті? 

Що, бажаєте грати по-крупному? Тоді як вам таке: за 976,3 квадратів у самісінькому центрі Києва просять усього 65 мільйонів гривень! 

У списку і ціла гідроелектростанція, і завод “Радіореле”. Усе це може стати вашим, якщо у вас є пара (десятків) зайвих мільйонів.

Промисловий гігант на продаж

Цілий завод у вашому розпорядженні – звісно, якщо є зайва чверть мільярда гривень

Заводу “Радіореле” у 2020 році виповняється аж 100 років. Він був створений у Харкові і до сьогодні є найбільшим виробником комутаційної техніки як в Україні, так і на території країн СНД. 

Виробляють тут реле спеціального призначення (реле – звичайний вимикач, який спрацьовує при будь-якому впливі, наприклад при появі струму в ланцюзі – авт.) та різні елементи оптоволоконних ліній зв’язку.

Аж 202,307 мільйони просять за старигана – чому так дорого? Бо продається майже 50 тисяч квадратних метрів цього гіганта – сюди входять промислова, заводська, фабрична будівлі та їх частини. 

Тож якщо хочете відродити славу заводу і у вас вдома лежить без діла п’ята частина мільярда гривень – заявки на участь у аукціоні прийматимуться ще 20 днів.   

“Найпафосніша” столична нерухомість 

У “Арена-сіті” продають увесь третій поверх по доступній ціні. Щоправда, оцінити доступність повною мірою зможуть мільйонери 🙂

Вид на Бессарабську площу, тисяча квадратних метрів у вашій власності – вважайте, цілий третій поверх “Арена-сіті” ваш за якихось 65 мільйонів гривень. 

Сам Максим Нефьодов називає цей лот “найпафоснішою столичною нерухомістю”, а голова митної служби просто так розкидатись епітетами не буде. 

Із 976,3 квадратів на Великій Васильківській, майже половина – офісна (480 кв.м). До них додаються 26 автономних номерів готелю – а це 496,3 квадратних метрів. 

Метр квадратний тут коштує 66,5 тисяч гривень. Це доволі дешево, адже за приміщення за адресою Васильківська 85-87 просять 81,4 тисяч за квадратний метр. 

Загалом у всіх бажаючих є 18 днів, аби взяти участь у аукціоні.  

90-річна ГЕС йде з молотка

Це уже друга спроба Фонду держмайна продати 90-річну ГЕС

Так, це Первомайська гідроелектростанція з Миколаївської області і їй 90 років (запрацювала ще у 1929 році)! Колись вона була найпотужнішою, нині, напевне, буде приватизована.   

Фонд держмайна ще у 2017 році розпорядився продати ГЕС на конкурсній основі за принципом аукціону. За коментарем прес-служби відомства, приватизація вирішить одразу кілька проблем: заведе інвестиції на підприємство і сприятиме модернізації потужностей станції. 

Її загальна потужність – 1770 кВт. Враховуючи, що на роботу приладів середньостатистичної квартири треба близько 5 кВт (про це нам розповів винахідник інноваційної ГЕС ТУТ), ГЕС може освітлювати 354 таких квартири. 

Коштує об’єкт 64,639 мільйони гривень. Податись на участь в аукціоні від ProZorro.Продажі можна тут.

Вмить стати ресторатором і власником готелю

Майже три мальовничих гектари комплексу під Броварами стануть вашими за якихось 43 мільйони

Готельно-ресторанний комплекс “Княжий Двір” знаходиться у Броварськом районі у селі Княжичі – 15 км від станції метро “Лісова”. 

Це майже три тисячі квадратних метрів, до яких входить 

  • готелі “Анаітта”, “Зруб” та “Малий двір” з конференц-залами;
  • альтанки озера з коропами, карасями та навіть білим амуром для для любителів риболовлі;
  • басейни, зала для боулінгу та більярду,сауни. 

Коштує такий розкішний комплекс на 2 868,6 квадратних метри під Броварами 43 мільйони. 

Поспішайте, у вас є 17 днів на те, щоби позмагатись за цей лот.

Оздоровчий комплекс за безцінь

Сама будівля складається з п’яти дворівневих номерів та трьох апартаментів. У повідомленні кажуть, стан задовільний

“Прикарпаття” – це оздоровчий комплекс, який Фонд державного майна виставив на приватизацію ще два місяці тому. 

Це вже друга спроба продати комплекс. Стартова ціна лоту на перших торгах склала 64,4 мільйона гривень, тепер він коштує вдвічі дешевше – 32,247 мільйонів.

Площа забудови – 820 кв. м, площа цілого комплексу – 2 гектари. 

Вам як власнику залишиться добудувати 200 метрів каналізації у другому корпусі. І взяти на себе другу чергу будівництва – оформлення проектно-кошторисної документації, побудову контрольно-пропускного пункту, підземних очисних споруд та реконструкції відкритої водойми.

На те, щоб наважитись позмагатись за лот, у вас є два дні. 

Два тАбори мої, два таборИ

“Лазурний” знаходиться у Юріївці і впритул до Азовського моря

Аж два оздоровчих табори чекають на нового хазяїна. Перший знаходиться прямо на березі Азовського моря. Праворуч – Урзуф, ліворуч – Білосарайська коса, прямо – лиш море. Дитячий оздоровчий табір “Лазурний” – це майже 6 гектарів одних лише будівель та споруд. У вас є 10 днів на те, аби увірватися у туристичний бізнес. Для  цього треба мати як мінімум 13,537 мільйонів. 

Не менш привабливий “Фрегат” – це уже Чорноморська прибережна зона. А коштує, зверніть увагу, дешевше за попередника

Є ще табір “Фрегат” на Херсонщині – за вигідністю розташування не поступається першому. Від села Кізомис, у якому розташований табір, рукою подати до Дніпровської затоки, поряд – Чорноморський біосферний заповідник, а до найбільшої пустелі Європи – Олешківських пісків – їхати кілька годин.  

Табір коштує 5,55 мільйонів гривень і має у своєму розпорядженні артезіанську свердловину. Лот складається з цілої купи будівель – адмінкорпусу, складів, спального корпусу, харчоблоку, дизельної, клуб з естрадою і так далі. 

На те, аби позмагатись за лот, у вас є 14 днів. 

Читати далі

Тренди

Підтримати
ШоТам

Ти можеш підтримати нас, якщо тобі подобається те що ми робимо для тебе.