Тут бігали бездомні пси, а тепер планують молодіжні проєкти: як скейтпарк та одна ГО змінюють прифронтове місто

Охтирка сильно постраждала уже в перші дні повномасштабного вторгнення. Разом із відбудовою міста його жителі почали замислюватися й про те, яким воно має бути після війни та що потрібно змінювати, аби молодь хотіла тут залишатися.

«Молодь — це не лише підлітки. Молодіжна політика має враховувати і потреби молодого ветерана, якому, наприклад, 30 років, і його сестри, якій, скажімо, 14. Ми маємо зрозуміти, що потрібно змінити у громаді, аби кожен хотів жити тут і нікуди не виїжджав», — переконаний Павло Ігнатченко, координатор ГО «Центр розвитку вуличних культур».

Як підліткова мрія про скейтпарк у промзоні привела його до створення культурного осередку, а згодом — і до адвокації змін на рівні всієї громади, Павло розповів #ШОТАМ.

Павло Ігнатченко

координатор ГО «Центр розвитку вуличних культур»

Мрії молоді з промзони

Як і багато невеликих містечок, Охтирка влаштована так, що всі активності знаходяться в центрі й молодь сходиться туди з різних куточків міста. І щоразу, коли ми з друзями пішки йшли до центру, ми проходили повз покинуту будівлю заводу.

Я тоді щоразу дивився на неї і думав: ну, яка ж краса! І ми з друзями мріяли, як би було класно, якби тут зробили щось для молоді: клуб чи, може, скейтпарк — хоч щось.

У 2015 році я згадав про цю мрію, коли шукав приміщення під власну студію звукозапису. Територія колишнього заводу «Сільгоспмаш» тоді була зовсім занедбаною: там бігали бездомні пси, все заросло. Але я вже бачив вдалі приклади європейської та української ревіталізації, коли колишні промзони перетворювали на мистецькі простори чи молодіжні центри. Хотілося, щоб такий приклад був і в Охтирці.

Навколо нашої студії поступово сформувалася спільнота — музиканти, скейтери, дизайнери, люди, які приходили на наші події.

Слова «грант» ми взагалі не знали

Кілька років ми просто робили те, що нам подобалося: проводили змагання з вуличного спорту, запрошували артистів. А у 2021 році вирішили зареєструвати ГО «Центр розвитку вуличних культур», щоб працювати з масштабними проєктами у нашій громаді.

Слова «грант» ми тоді взагалі не знали. Уже після реєстрації ГО подалися на навчальну програму й отримали наші перші 30 тисяч гривень.

За ці кошти провели «графіті-джем»: зібрали митців із різних міст України, залучили багато молоді до активностей і розмалювали територію заводу. Тоді ж почали облаштовувати там скейт-парк: за власні гроші та власними руками.

Важливо було серед руїн побачити точки змін

Наша спільнота активних людей — це рушійна сила всього, що тут відбувалося і продовжує відбуватися. І коли почалося повномасштабне вторгнення, люди, згуртовані навколо цього простору, вкотре довели, що все це — не лише заради дозвілля. Хтось одразу вступив до лав ЗСУ, хтось почав волонтерити. Ми шили підсумки для аптечок у нашій студії, наповнювали їх медикаментами й передавали військовим.

Охтирка сильно постраждала в перші ж дні повномасштабного вторгнення: будинки в центрі, наша ТЕЦ. Місто досі не відновилося до рівня, на якому було до повномасштабної війни.

Після деокупації сусідньої Харківської області було відчуття піднесення. Усі хотіли щось робити й бути причетними до змін.

Люди ніби наново переосмислили цінність місця, де народилися, жили і куди поверталися. І в цей момент для всіх нас було важливо не просто бачити наслідки руйнувань, а розуміти, яким ми хочемо відновити наше місто.

Опитали 500 людей, як створити місто, де молодь хоче залишатися

Ще у 2022 році ми почали говорити з командою Urban Reform про те, що Охтирку треба змінювати. Майже рік ми працювали над урбан-візією: дослідження, робота з урбаністами, архітекторами й соціологами, круглі столи з бізнесами, громадою та владою — ми збирали всі їхні думки та побажання.

А потім  зрозуміли, що так само можемо дослідити молодь Охтирки: вивчити потреби молодих людей і причини, чому вони залишаються або виїжджають.

Дослідження тривало рік. Ми проводили онлайн-опитування через Google-форми, організовували нетворкінги з молодими ветеранами, спортсменами, вчителями й представниками бізнесу. Загалом опитали понад 500 респондентів і з’ясували, що молоді Охтирки бракує можливостей для дозвілля, освіти, роботи, а також інструментів впливу на розвиток міста.

Перетворили результати дослідження на стратегію розвитку

Наступним кроком було сформулювати конкретне бачення того, якою має бути молодіжна політика громади. Зрештою ми сформували «Візію розвитку молоді Охтирки». Це документ-орієнтир для створення міста, де молодь хоче залишатися та реалізовувати свої ідеї. В березні цього року ми презентували його громаді, міському голові та його команді. Нам було важливо, щоб органи місцевого самоврядування розуміли контекст, у якому ми живемо.

Паралельно Охтирська міська рада почала розробляти стратегію розвитку громади до 2032 року. Ми хотіли, щоб «Візія розвитку молоді Охтирки» стала основою для рішень у сфері молодіжної політики. Тому нас включили до робочої групи, де ми змогли представляти інтереси молодих людей, спираючись на результати нашого дослідження.

В результаті Візія стала основою для плану молодіжної політики на найближчі роки. Серед запланованого — облаштування урбан-парку, студії звукозапису, молодіжних просторів, апгрейд комунальних медіа та закладів культури, підтримка підприємництва й стартапів. На реалізацію цих проєктів погодили часткове фінансування з міського бюджету.

Молодь — це партнер, у якого варто інвестувати

Але це тільки початок непростого шляху. Ми розуміємо, що в прифронтовому місті бюджетні можливості обмежені, що ми маємо самі шукати для цього ресурси, адвокатувати й пояснювати донорам, чому це важливо. Те, що проєкти для молоді внесли до стратегії розвитку громади, вже є певною легітимізацією цих запитів, додає їм ваги.

Ми показали органам місцевого самоврядування, що молодь — це не лише підлітки, як її часто сприймають. У нашій країні до молоді належать люди віком від 14 до 35 років. Це досить великий прошарок: школярі, студенти, молоді спеціалісти, молоді батьки та підприємці.

Громади невеликих міст та селищ мають розуміти, що молодь — це досить потужний капітал. І це партнер, у якого варто інвестувати.

Що насправді потрібно молоді, щоб хотілося залишатися в Охтирці й розвивати своє місто? Дивіться у відео:

Проєкт «ШоТам по Адвокації: всеукраїнська кампанія з підвищення громадської обізнаності та просування практик відкритого врядування в громадах України» реалізується ГО «Криголам» в межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот», що виконується Фондом Східна Європа за підтримки Європейського Союзу.