Суспільство
Як машинобудівне підприємство з Краматорська переїхало до Дніпра та продовжує роботу
Машинобудівне підприємство «Крамтехцентр» у квітні переїхало з Краматорська до Дніпра й продовжує забезпечувати роботою понад 150 людей.
Рішення про переміщення потужностей було складним. Два тижні на підприємстві вирішували, куди перевозити обладнання та людей. Обрали Дніпро, оскільки це машинобудівний край, тож будуть спеціалісти для роботи. З двохсот працівників зараз задіяні у виробничому процесі шістдесят. Частину спеціалістів мобілізували до лав Збройних Сил України, ще частину перевели на дистанційну роботу. Загалом на виробництві та віддалено працюють сто п’ятдесят людей.
Переїзд для машинобудівного підприємства – це виклик. Потрібні ресурси – люди, техніка та гроші, щоб грамотно перевезти у безпечне місце та почати там працювати. До прикладу, найважчий верстат Крамтехцентру важить 20 тонн. Його у Краматорську збирали кілька місяців, задача правильно розібрати – теж складна, адже потрібно потім запустити в роботу на новому місці.
«Багато грошей на початок війни були вкладені у майбутню продукцію – ми закупили метал для роботи. Деякі наші клієнти з перших днів війни у лютому не змогли заплатити нам за виконану роботу через брак обігових коштів. Ми втратили велику частину замовлень, які виконували для металургійних підприємств Маріуполя. Зараз налагоджуємо у Дніпрі лінію з виготовлення машинобудівного обладнання для потреб шахт, підприємств, які виготовляють шахтне обладнання», – розповідає директор та співвласник Крамтехцентру Максим Коротун.
Читайте також: «Евакуація – це двосторонній процес». Як Fight for Right допомагають людям з інвалідністю під час війни
Також важливою причиною для переміщення були міжнародні контракти, які потрібно виконувати. Близькість потужностей до бойових дій підвищує ризики у роботі. Ще до війни за сприяння Проєкту «Економічна підтримка Східної України» підприємство почало співпрацю з австрійськими партнерами. На початку лютого відправили до Австрії замовлення – металеві контейнери для виготовлення кормів із бобових культур.
«Ми зараз шукаємо різні варіанти експорту. Австрійські партнери підтвердили зацікавлення у подальшій співпраці з нами, тож маємо виконати усі зобов’язання», – каже пан Коротун.
Робота на новому місці потребує нових видатків – як на оренду промислового майданчика, так і на оренду квартир для працівників. Лише на перевезення верстатів підприємство витратило власних заощаджень 700 тисяч гривень.
«Підприємства-переселенці зараз у ситуації, коли місцеві виробники, які не переїжджали, у більш вигідних умовах. У них немає додаткових витрат на оренду, переїзд, які врешті лягають на собівартість продукції. На мою думку, держава має подбати про такі бізнеси, можливо, зменшити для них якісь податки, щоб ми теж могли конкурувати на ринку з іншими виробниками», – міркує директор.
Після Перемоги України у цій війні Максим Коротун планує повернутися до Краматорська та залишити виробництво у Дніпрі як другий цех. Каже, що це масштабування його родинного бізнесу, хоч і відбувається воно у важкі часи.
Раніше ми розповідали, як родина сироварів вирвалася з окупації та відновлює бізнес на Хмельниччині
Читайте також: Військові журналісти можуть виграти 7 тисяч євро: як податися на конкурс
Фільм “Уроки толерантності” режисера Аркадія Непиталюка покажуть у конкурсній програмі “На межі”, що зосереджена на актуальних соціальних темах та новаторському підході до кінематографії. Ця драматична комедія висвітлює життя провінційної шкільної вчительки, яка використовує урядову програму євроінтеграції для розв’язання своїх особистих криз.
Основний сюжет розгортається навколо головної героїні, яка стикається з важкими життєвими випробуваннями, включно з фінансовими труднощами та загрозою розпаду сім’ї. У найскладніший момент свого життя вона дізнається про програму “Уроки толерантності”, яка надає нові можливості для особистісного та професійного розвитку.
Нагадаємо, Велика Британія оголосила про найбільший в історії пакет військової допомоги Україні.
Фото: Державного агентства України з питань кіно
- вподобати сторінку Укрзалізниці у Facebook;
- написати в коментарях до цього посту ТОП-3 книг, які б ви порадили для читання під час подорожі поїздом.
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...