Суспільство
«Ніби знову в перший клас». Як родина сироварів вирвалася з окупації та відновлює бізнес на Хмельниччині
Олена та Юрій Лубенські з трьома дітьми у березні залишили окупований Бердянськ. Вдома родина зачинила приватну сироварню, у якій виготовляли сири за європейськими та авторськими рецептами. Тепер подружжя відновлює бізнес на Хмельниччині і чекає на повернення до українського Бердянська.
Прихистили у себе маріупольців
«Ми прожили місяць в окупації. Спочатку ходили на проукраїнські мітинги, протестували, показували, що Бердянськ – це Україна. Але потім російські окупанти заарештували організаторів мітингів, почалися переслідувати бердянців за українську мову. Люди ховалися по підвалах, діти не вчилися, з продуктами ставало все важче, черги за хлібом були з 4 ранку. Готівки майже не лишилося у людей. Так жити страшно», – розповідає Олена Лубенська
Та навіть за цих обставин родина Лубенських прихистила у себе в будинку маріупольців. У них жили кілька родин, яким вдалося виїхати з блокадного міста-героя.
«Наш невеликий дім був повен людей, ми з чоловіком вирішили виїжджати з окупації, людям запропонували лишатися у нашій хаті, але вони відмовилися. Тож ми виїхали усі разом звідти», – каже Олена.
Під час евакуації забрали обладнання для сироваріння
До війни родина багато подорожувала Європою та розвивала власний бізнес – сироварню на вогні. Цим і заробляли на життя – варили та продавали сири, брали участь у ярмарках та фестивалях.
Коли ухвалили рішення про евакуацію з рідного міста, найперше, що забрали, – обладнання для сироваріння. Взяли із собою мідний чан на 70 літрів, спакували ножі для сиру, форми, закваски, ферменти, тканину.
Їх прихистили підписники з Хмельницького та запропонували шукати приміщення для роботи в області. Не знайшовши нічого, родина поїхала на Волинь. Усе, що пропонували для роботи, – це оренда приміщення до 10 тисяч гривень на місяць.
«Для нас це великі гроші, їх треба заробити, тож ми не хотіли приймати такі пропозиції з орендою. Також дуже важливо, щоб для виробництва сиру було якісне місцеве молоко. Тому ми шукали таке місце, яке поєднає у собі ці складові», – ділиться Олена.
Допомогла підписниця, яка також захоплюється сироварінням
Врешті родина зголосилася на пропозицію ще однієї своєї підписниці – підприємниці з Полонного, що на Хмельниччині, Олени Мирончук. Вона купувала рецепти бердянських сироварів, навчалася основ сироваріння на вогні.
За її підтримки переселенці розпочали роботу на новому місці, познайомилися з місцевими фермерами, у яких закуповують молоко. Невелике містечко Полонне подобається бердянській родині. Кажуть, що темп життя тут швидший, ніж вдома.
Зараз Олена Лубенська переробляє 60 літрів молока на день. Робить переважно м’які сири – бринзу, халумі, лабне, сирні кульки, які продає місцевим жителям та замовникам онлайн через соціальні мережі. Це – сири швидкого приготування, але саме такі просять замовники. Хоча раніше сировари виготовляли сири тривалого зберігання – з білою пліснявою, скоринкою. Війна внесла корективи у їх бізнес.
«Це великий відкат назад, наче з 11 класу знову ідеш у перший. Ми робили тверді сири, за кілька років навчилися багатьох секретів, до нас вже зверталися європейські сировари за порадами», – розповідає жінка.
Сир для мешканців Ірпеня
Цими днями родина долучилася до волонтерів, які повезли продукти до зруйнованих після окупації містечок на Київщині – Ірпеня та Горенки. Лубенські зробили сир, який безкоштовно роздали місцевим.
«Майже два тижні ми робили сир, щоб повезти на Київщину. Гроші на молоко перерахували наші постійні клієнти, ми вклали свою працю. У містечках, де ми були, побачили страшні наслідки війни. У людей зруйновані будинки, немає їжі, будівельних матеріалів, одягу, предметів побуту. Зараз важливо підтримувати таких людей», – розповідає підприємиця.
Повернутись до українського Бердянська
Олена вірить, що обов’язково повернеться до українського Бердянська, а на новому місці продовжить працювати філія її сироварні.
«Своїм прикладом я хочу підтримати сироварів, які з різних причин зараз не варять сир. Кожен з нас – маленький елемент великого ланцюжка. Ми купуємо молоко у людей, які тримають корів, тож даємо можливість заробити малим фермерам. Я дуже хочу, щоб кожен зараз повернувся до роботи, міг прогодувати свою родину, допомогти стареньким батькам».
Усі фото: instagram.com/formaggio_olive
Українські полярники з антарктичної станції «Академік Вернадський» дали ім’я великому айсбергу, що нещодавно з’явився поблизу. Тепер він матиме назву Маґура.
Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі.
Назву запропонувала користувачка Інна Фільтанович в інстаграмі. Вона пояснила, що Маґура — це і гора на Львівщині, і міфічна крилата донька бога Перуна, покровителька воїнів. Разом із цим назва українського морського безпілотника, який вже успішно атакував кілька російських кораблів, гелікоптерів та винищувачів.
Читайте також: Ветерани з ампутаціями у День Незалежності України перепливуть Босфор (ВІДЕО)
Це вже не перший об’єкт біля «Вернадського», названий на честь українських дронів або військових технологій. У 2024 році тюленятко Ведделла назвали SeaBaby, а у 2022 році один із дизель-генераторів отримав ім’я Марічка. Тож Маґура, як пишуть в НАНЦ, доповнює умовне «антарктичне тріо» сучасних українських символів спротиву.
Такі символічні назви, за словами полярників, підтримують зв’язок з Україною та відображають дух часу навіть у найвіддаленіших куточках планети.
Нагадаємо, що українські науковці в Антарктиді зафіксували рідкісне атмосферне гало (ВІДЕО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка НАНЦ
Групу українських дітей повернули додому з тимчасово окупованих територій та росії. Операція з порятунку відбулася в межах державної ініціативи Bring Kids Back UA за участі команди Save Ukraine.
Про це повідомили в Bring Kids Back UA.
Серед врятованих — діти, які пережили тиск, примусову русифікацію та залякування. Аліна, 9 років, щодня була змушена ходити до російської школи, де співала гімн рф і малювала триколор. За українське «будь ласка» їй погрожували обліком у поліції.
Костю, 10 років, у школі били за українське походження. Його змушували виступати з портретами російських військових і співати пісні на 9 травня. Максим тричі пережив нічні обшуки від ФСБ через відмову родини отримувати російські паспорти. Його мама рятувала родину, ховаючи телефон з українськими матеріалами.
Читайте також: Юна волонтерка на концерті гурту «Жадан і Собаки» передала FPV-дрон для «Хартії» (ФОТО)
Олена побувала в так званому «таборі перевиховання». Там її вчили копати окопи, ставити розтяжки й погрожували за вподобання фото з українським прапором. Євген, 17 років, три роки жив під постійною загрозою обшуків. Не відвідував російську школу, ховався та навчався дистанційно в українській. Після повернення зміг обійняти старшого брата-військового, який раніше був у полоні.
Повернення стало можливим завдяки співпраці з WeAreAllUkrainians, БФ «Хуманіті», Reload Love та Обʼєднаним центром з координації звільнення незаконно утримуваних осіб.
Нагадаємо, що українці по всьому світу вийшли на акції заради дітей, яких викрала росія (ФОТО)
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Офісу омбудсмена України
Киян запрошують до громадської робочої групи, яка розробить проєкт відновлення Житнього ринку. В ініціативі «Житній буде жити» прагнуть об’єднати містян навколо ідеї відродження пам’ятки Подолу.
Про це редакції повідомили ораганізатори громадської ініціативи.
Громада вирішує, як виглядатиме ринок
Ідеологом ініціативи виступив архітектор Павло Пекер. Він запропонував використати принцип гіпер-демократичної архітектури, у якому громада стає повноцінним замовником проєкту, а архітектор — експертом та фасилітатором процесу.
«У світі вже існує досить багато кейсів, коли громада, а не девелопери, мала вирішальний голос у питанні, та яким має бути той чи інший простір, фактично створюючи ТЗ для архітектурного проєкту. Такі приклади є у Копенгагені, Берліні, Едінбурзі та, навіть, у Івано-Франківську», — розповідає Павло Пекер.
Читайте також: Клопотенко взявся за відновлення Житнього ринку: створює гастрономічний центр Києва. Що з цього вийде? Інтерв’ю з ресторатором
До громадської робочої групи вже долучилися архітектори, урбаністи, історики, фудексперти та жителі Подолу. Також ідею Павла підтримав і Євген Клопотенко, який виступає за збереження Житнього ринку, а фірма цифрових продуктів Formworks на партнерських засадах розробила лендінг проєкту.
За словами Павла, глобальна мета громадської робочої групи — сформувати спільне бачення розвитку Житнього ринку у відкритому діалозі з громадою — на основі реальних потреб мешканців, цінностей простору та майбутнього району.
Зустрічі громадської робочої групи проводитимуть у Києві. У проєкті запланували 4 обговорення. Перша із зустрічей відбудеться 21 червня. Реєструйтеся на зустріч за посиланням.
Раніше ми писали, що в Києві презентували оновлений проєкт Житнього ринку з урахуванням думки містян (ФОТО).
Фото надали орагнізатори ініціативи «Житній буде жити»