Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

«Ніби знову в перший клас». Як родина сироварів вирвалася з окупації та відновлює бізнес на Хмельниччині

Партнерський матеріал

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Олена та Юрій Лубенські з трьома дітьми у березні залишили окупований Бердянськ. Вдома родина зачинила приватну сироварню, у якій виготовляли сири за європейськими та авторськими рецептами. Тепер подружжя відновлює бізнес на Хмельниччині і чекає на повернення до українського Бердянська.

Прихистили у себе маріупольців

«Ми прожили місяць в окупації. Спочатку ходили на проукраїнські мітинги, протестували, показували, що Бердянськ – це Україна. Але потім російські окупанти заарештували організаторів мітингів, почалися переслідувати бердянців за українську мову. Люди ховалися по підвалах, діти не вчилися, з продуктами ставало все важче, черги за хлібом були з 4 ранку. Готівки майже не лишилося у людей. Так жити страшно», – розповідає Олена Лубенська

Олена Лубенська разом із чоловіком Юрієм

Та навіть за цих обставин родина Лубенських прихистила у себе в будинку маріупольців. У них жили кілька родин, яким вдалося виїхати з блокадного міста-героя.

«Наш невеликий дім був повен людей, ми з чоловіком вирішили виїжджати з окупації, людям запропонували лишатися у нашій хаті, але вони відмовилися. Тож ми виїхали усі разом звідти», – каже Олена. 

Під час евакуації забрали обладнання для сироваріння

До війни родина багато подорожувала Європою та розвивала власний бізнес – сироварню на вогні. Цим і заробляли на життя – варили та продавали сири, брали участь у ярмарках та фестивалях.

Коли ухвалили рішення про евакуацію з рідного міста, найперше, що забрали, – обладнання для сироваріння. Взяли із собою мідний чан на 70 літрів, спакували ножі для сиру, форми, закваски, ферменти, тканину. 

Олена Лубенська

Їх прихистили підписники з Хмельницького та запропонували шукати приміщення для роботи в області. Не знайшовши нічого, родина поїхала на Волинь. Усе, що пропонували для роботи, – це оренда приміщення до 10 тисяч гривень на місяць.

«Для нас це великі гроші, їх треба заробити, тож ми не хотіли приймати такі пропозиції з орендою. Також дуже важливо, щоб для виробництва сиру було якісне місцеве молоко. Тому ми шукали таке місце, яке поєднає у собі ці складові», – ділиться Олена.

Допомогла підписниця, яка також захоплюється сироварінням

Врешті родина зголосилася на пропозицію ще однієї своєї підписниці – підприємниці з Полонного, що на Хмельниччині, Олени Мирончук. Вона купувала рецепти бердянських сироварів, навчалася основ сироваріння на вогні. 

За її підтримки переселенці розпочали роботу на новому місці, познайомилися з місцевими фермерами, у яких закуповують молоко. Невелике містечко Полонне подобається бердянській родині. Кажуть, що темп життя тут швидший, ніж вдома.

Сир від родини Лубенських

Зараз Олена Лубенська переробляє 60 літрів молока на день. Робить переважно м’які сири – бринзу, халумі, лабне, сирні кульки, які продає місцевим жителям та замовникам онлайн через соціальні мережі. Це – сири швидкого приготування, але саме такі просять замовники. Хоча раніше сировари виготовляли сири тривалого зберігання – з білою пліснявою, скоринкою. Війна внесла корективи у їх бізнес. 

«Це великий відкат назад, наче з 11 класу знову ідеш у перший. Ми робили тверді сири, за кілька років навчилися багатьох секретів, до нас вже зверталися європейські сировари за порадами», – розповідає жінка.

Сир для мешканців Ірпеня

Цими днями родина долучилася до волонтерів, які повезли продукти до зруйнованих після окупації містечок на Київщині – Ірпеня та Горенки. Лубенські зробили сир, який безкоштовно роздали місцевим. 

«Майже два тижні ми робили сир, щоб повезти на Київщину. Гроші на молоко перерахували наші постійні клієнти, ми вклали свою працю. У містечках, де ми були, побачили страшні наслідки війни. У людей зруйновані будинки, немає їжі, будівельних матеріалів, одягу, предметів побуту. Зараз важливо підтримувати таких людей», – розповідає підприємиця.

Олена Лубенська

Повернутись до українського Бердянська

Олена вірить, що обов’язково повернеться до українського Бердянська, а на новому місці продовжить працювати філія її сироварні. 

«Своїм прикладом я хочу підтримати сироварів, які з різних причин зараз не варять сир. Кожен з нас – маленький елемент великого ланцюжка. Ми купуємо молоко у людей, які тримають корів, тож даємо можливість заробити малим фермерам. Я дуже хочу, щоб кожен зараз повернувся до роботи, міг прогодувати свою родину, допомогти стареньким батькам».

Сир від родини Лубенських

Усі фото: instagram.com/formaggio_olive

Суспільство

На Київщині створили VR-музей пам’яті війни

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

В Україні створили VR-музей пам’яті війни, щоб зафіксувати руйнації, які завдала росія Київщині.

Про це повідомили в управлінні туризму Київської обласної військової адміністрації.

Відтак за допомогою 3D-турів відвідувачі зможуть потрапити в реальність, яку принесла з собою війна в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Горенку та інші містечка й села Киїської області.

Перейти в VR-музей можна за цим посиланням.

Ініціатори проєкту переконані, що після перемоги Київщина знову стане місцем для життя, де кожен хотітиме мати будиночок, займатися активним туризмом, дегустувати смачну їжу від локальних фермерів чи усамітнюватися в етносадибі серед природи. Однак, усі факти руйнувань на деокупованих територіях мають бути зафіксовані. Це дасть змогу показати нащадкам, якою ціною виборювалась свобода та незалежність України.

Нагадаємо, в Україні з’явиться перший інтернет-портал про події і злочини в Криму та ОРДЛО.

Як ми повідомляли раніше, Інститут нацпам’яті запустив онлайн-платформу «Архів усної історії».

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Фото: kyivregiontours.gov.ua/war.

Читати далі

Суспільство

Чоловік заради порятунку пройшов пішки із Маріуполя до Запоріжжя із собакою Жужою (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

61-річний Ігор разом із собакою пішки дійшов із Маріуполя до Запоріжжя. Вони подолали 225 кілометрів за 5 днів.

«Загалом, я не хотів бути рабом», — розповів житель Маріуполя Ігор.

Ігор та Жужа вийшли напередодні Великодня.

«Це мені допомогло, я вважаю. У всякому випадку годували пасками всю дорогу. І яйцями фарбованими. Яєць я поїв чимало», — Ігор, житель Маріуполя.

Найбільшою складністю стали горбистий хвилястий рельєф Запоріжжя. Та візок завважки 56 кг, який дорогою став вдвічі легший. Маленьку супутницю іноді доводилось нести на руках.

«8 кг живої ваги (…) Вихід один був – нести на собі і пішки тупцювати у бік вільної країни».

«Він вже на руках її ніс, бо там тваринка… Знаєте, що дуже цікаво? Це звичайнісінька тваринка, дворняжка, «хвіст бубликом». Але не тому, що вона якась там цінна порода дорога або ще щось там, родовід… Звичайнісінька. Але, мабуть, це просто його друг» — Галина Гончаренко, волонтерка.

«Підходячи до блокпосту, зазвичай, нову легенду придумував. Йдеш і вже її проговорюєш. А він бачить, що я йду і щось говорю і він думає, що я втратив глузд. Вже до мене ставлення примітивніше. Він думає, що я не такий небезпечний. Ну, йде дурень якийсь», — згадує Ігор.

У Запоріжжі подорожніх зустріли волонтери.

«Довкола Жужі зібралося 20 людей, а довкола мене – троє. Мені було образливо навіть за себе, що увага вся не мені. Наче це вона мене довела, донесла на плечах, а не я її тягнув всю дорогу. І їжу для неї тягнув, і воду для неї також», — розповів Ігор.

Тепер вони неквапливо гуляють вулицями Києва, адже Жужа ще шкутильгає через мозолі на лапках.

Дивіться відео: Як 16-річний підліток рятував людей від авіанальоту у Чернігові

Читати далі

Суспільство

59 ОМБр розбомбила танк і ракетний комплекс ворога (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українські воїни знищили танк та зенітний ракетний комплекс окупантів. Відео опублікували на ютуб-каналі 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

«Витравимо будь-яку погань зі своєї благодатної землі з усім корінням», — йдеться у повідомленні наших захисників.

Читайте також«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Про 59 ОМБр

59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка — військове з’єднання Збройних сил України. Бригада підпорядкована оперативному командуванню «Південь». Бригада була сформована після початку російської агресії, наприкінці 2014 року. До її складу увійшли три батальйони.

Бригада має почесну назву на честь Якова Гандзюка — українського військового діяча часів Перших Визвольних змагань.

Дивіться відео: Дівчинка вивезла людей з-під обстрілів із простреленою ногою

Нагадаємо, артилеристи 59 бригади ЗСУ розбили колону техніки окупантів.

Як ми повідомляли раніше, ЗСУ із кулемета збили ворожий безпілотник, який «дирчав як мопед».

Фото: facebook.com/59ompbr.com.ua.

Читати далі