Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як юрист і айтішнік хочуть залучити до регулярного спорту мільйон українців

Опубліковано

Український юрист і англійський айтішник привнести в Україну культовий міжнародний біговий рух і планують залучити до нього мільйон україців.

Про це повідомляє Новини Полтавщини.

Зазначається, що три роки поспіль щосуботи о 9:00 ранку в десяти містах України проходять безкоштовні забіги на 5 км.

Їх організовує громадська організація Runday, створена за форматом популярного міжнародного бігового руху – parkrun.

Parkrun (паркран) – щотижневі аматорські забіги на дистанцію 5 км, які проводяться в міських парках в 22 країнах світу. Забіги безкоштовні для всіх учасників, потрібна тільки одноразова реєстрація на сайті. Організацією заходів займаються самі бігуни і волонтери.

Як все починалося

Все почалося одного ранку у березні 2016 року з пробіжки старих друзів – юриста Олександра Ружицького та айтішника з Оксфорда Ієна Бірдера.

“На тому тренуванні в межах підготовки до пів марафону нам потрібно було пробігти 10 кілометрів, і Ієну це було складно, – згадує Олександр Ружицький, партнер юридичної компанії EVERLEGAL. – Тоді Ієн і розповів мені про британський parkrun, де бігають лише по п’ять кілометрів, але регулярно, щосуботи”.

Ідея сподобалася, і друзі вирішили відкрити parkrun в Україні. Ось тільки британці, засновники і власники цієї спортивної франшизи, ініціативу не підтримали. Можливо, 2016-й рік видався їм не найвдалішим для розвитку бігу в нашій країні. У будь-якому випадку, України поки немає серед 22 країн від Намібії до Нової Зеландії, де офіційно існує parkrun.

Олександра та Ієна відмова не зупинила, а стимулювала створити власний рух такого ж формату – Runday.

Сайт і додаток для фіксації фінішного часу бігунів створила ІТ-компанія Бірдера – VEEDOO. Іан або Ієн, як називають його українською, приїхав до Києва майже десять років тому і запевняє, що відразу закохався в місто, а його улюблена бігова локація – звичайно, Труханів острів.

“В Європі не так багато міст, в центрі яких ви знайдете піщаний пляж, – запевняє він, – Плюс це чудова територія для спортивних активностей: пробіжок і велопрогулянок”.

Там Олександр і Ієн і провели 31 липня 2016 року свій перший забіг. Брати участь у ньому запросили своїх друзів. Через пів року компанія Ружицького зареєструвала громадську організацію, а ще за деякий час співзасновники орендували офіс в одному з найстаріших районів Києва, на Подолі, найняли бухгалтера, графічного дизайнера і менеджера.

“Спочатку ми з Ієном виділяли один день на тиждень для Runday, – згадує Ружицький, – але коли стало зрозуміло, що цього занадто мало, ми найняли менеджера проекту. Сьогодні ним є Олена Лащенко”.

Олена координує діяльність волонтерів кожної з одинадцяти локацій Runday. У Києві їх дві, а ще забіги відбуваються у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Коломиї, Харкові, Маріуполі, Краматорську, Сєвєродонецьку та Одесі.

Принципи Runday: доступність, регулярність, волонтерство

Засновники спільноти так пояснюють її головні складові:

“По-перше, це доступно. Будь-хто може зареєструватися і пробігти з нами п’ять кілометрів. Це безкоштовно і нескладно. По-друге, це регулярно, а для бігунів важлива стабільність. Раніше нас часто запитували в Фейсбуці, чи відбудеться забіг в найближчу суботу, а тепер всі знають, що він буде у будь-якому випадку. І третє – це волонтерство”.

Волонтерство – окрема важлива тема Runday. Волонтерити на забігу вважається не менш важливим, ніж бігати. А дехто, як, наприклад, Ремі Бойссоннас, вважає, що навіть важливіше. Ремі з Франції, живе в Україні багато років, каже, що Київ – його улюблене місто, а волонтерство в Runday – улюблене заняття.

“Всі українці дивуються, коли дізнаються, що я приїхав з Франції волонтерити тут”, – сміється він. Вже кілька років чоловік навчає французької в розмовних клубах, а зараз поєднує це з бігом. Вірніше, бігає Ремі нечасто, а волонтерить на локації Runday на Трухановому острові – регулярно. Обидва засновника Runday також працюють волонтерами на своїх забігах.

Волонтер проводить розминку, представляє учасників забігу одне одному, якщо вони не знайомі, вітає новачків, зустрічає бігунів на фініші і фіксує їхній результат за допомогою додатка, завантаженого на телефон.

Після забігу та заминки всі бажаючі відправляються на сніданок. Це вже традиція. “Спілкування – важлива частина кожного забігу”, – підкреслює Ремі. У Києві на Трухановому smalltalk проходить в основному англійською, і для деяких бігунів це додатковий мотив бути тут по суботах. Також іноземці полюбляють Runday в Одесі і там теж часто можна почути англійську мову.

Наприклад, Наталії Кияк, яка бігає з Runday вже два роки, дізналася про цей біговий рух в соцмережах. “Мені настільки подобається і ця локація, і атмосфера, що не хочеться нічого іншого, – каже вона. – Ну, і можливість попрактикувати тут мою англійську, не приховую, теж важлива”. Після забігу Наталія завжди залишається на загальний сніданок в кафе, щоб поговорити.


Це місце зустрічі іноземних бігунів

Інтернаціональна команда учасників – друга особливість клубу, крім незвичного для України формату регулярних безкоштовних забігів.

“Справа в тому, – пояснює Ружицький, – що першою мовою нашого сайту була англійська. Мабуть тому, що його робив британець. Саме це, швидше за все, і призвело до того, що склад учасників і волонтерів у нас настільки інтернаціональний”.

У Runday бігають багато любителів parkrun з інших країн, коли вони в Києві. Тут часто бувають бігуни і волонтери з Австралії, США, ПАР і більшості країн Європи. “Це (залучення іноземців – ред.) не було нашою метою, – запевняє Ружицький, – але ми це підтримуємо”.

Сам він ніколи ще не бігав за кордоном в рамках parkrun, зате брав участь в забігах Runday майже по всій Україні. Його улюблена локація – у Львові, другому місті, де з’явився Runday. Там, за словами Олександра, збирається найбільше бігунів.

Як Runday намагається змінити країну

Особлива історія у локацій Runday на сході України. У чотирьох містах регіону місця для бігу запропонувала відкрити ООН в рамках однієї з своїх програм розвитку.

В одному з них, Маріуполі, бігає Роман Борщ, який є учасником Runday вже три роки. Він бігав на обох локаціях в Києві, одна з яких знаходиться на Трухановому острові, а друга – на набережній житлового масиву Оболонь, а зараз бігає в Маріуполі.

“Там не така приємна локація, як на Трухановому острові, – каже Роман, – є підйоми і спуски, зате можна купатися у морі відразу ж після забігу”. Три роки тому на забігу Runday в Києві чоловік поставив свій персональний рекорд на дистанції в п’ять кілометрів – 19 хвилин і 52 секунди.

Хорошим прикладом співпраці спільноти із органами місцевого самоврядування її засновники вважають Коломию в Івано-Франківській області.

“Один з коломийчан бігав кілька разів з нами і загорівся ідеєю відкрити локацію у себе”, – розповідає Олександр Ружицький. Цю ініціативу побачив та підтримав мер міста, і в місцевому парку невдовзі навіть прискорили прокладення доріжки у межах нашого маршруту.

Втім, хоч на забігах Runday і фіксується час фінішу, ця спортивна ініціатива – не про результати. Організатори вбачають соціальну місію клубу в оздоровленні українців. Серед його учасників – чоловіки та жінки різного віку та фізичних здібностей, люди з інвалідністю.

Runday – це більше про здорову звичку, ніж про спортивні досягнення.

Можливо тому цей рух поки не є масовим в Україні. У Runday немає виснажливих тренувань, тут не ставлять техніку бігу і не готують до марафонів.

Сьогодні мало хто з українських бігунів-аматорів бігає просто для здоров’я і гарного самопочуття, обмежуючись невеликими дистанціями в 5-10 км. Найчастіше мотивацією стає участь в змаганнях і мрія пробігти спочатку напівмарафон, а потім – і марафон.

Тому у країні, де навіть в аматорських клубах головне – змагальність і результат, така ініціатива і не могла одразу завоювати значну популярність.

Мета – мільйон бігунів! – та способи її досягнення

Сьогодні на сайті Runday зареєстровано більше 7 000 чоловік, які коли-небудь бігали, волонтерили або ще тільки збираються. Засновники вважають, що цю цифру з часом реально збільшити до мільйона. “Вона росте постійно, – розповідає Ружицький, – і, можливо, поки ми зараз говоримо з вами, хтось іще реєструється”.

“Parkrun в Британії з населенням у 80 мільйонів прийшов до цифри в один мільйон учасників через вісім років”, – додає він і ділиться планами щодо популяризації клубу.

Один з кроків – зробити власний мобільний додаток для бігунів. Там можна буде відстежувати свій прогрес, отримувати віртуальні, а згодом і не тільки, винагороди за найбільшу кількість пробігів і волонтерства, спілкуватися з іншими, ділитися результатами в соцмережах і так далі.

Також Ружицький і Бірдер мріють про проведення форуму Runday, на якому любителі бігу з усієї країни зможуть спілкуватися, обмінюватися досвідом, обговорювати розвиток бігу в Україні ну і звичайно – виходити на спільні пробіжки.

Теоретично, заснувати власну нову локацію для Runday може кожен при виконанні певних умов.

По-перше, таке бажання має бути серйозним. Тому Олександр та Ієн проводять співбесіди з потенційними організаторами, щоб зрозуміти їхню мотивацію.

По-друге, потрібно бути готовим взяти на себе частину витрат за відкриття локації. Йдеться про суму близько 10 тисяч гривень, в яку входить вартість атрибутики та реклами. “Це не тому, що ми не хочемо оплатити все самі, а щоб переконатися, що новим організаторам це справді потрібно і вони готові у відкриття нової локації інвестувати”, – каже Олександр.

Разом з тим, зараз головна мета клубу – не створення нових локацій, а популяризація існуючих та збільшення відвідуваності.

“Нескладно відкрити локацію, складніше забезпечувати регулярність забігів”, – підкреслює Олександр і наводить як приклад Словенію. За деякий час після відкриття локації у Любляні довелось призупинити там діяльність, оскільки місцевий організатор змінив країну проживання, а заміни йому не знайшлось.

Головна мета клубу сьогодні – не відкриття нових локацій, а популяризація бігу серед існуючих.

Здавалося би, що може бути простіше одного забігу на 5 км в суботу? Але спробуйте організовувати їх щосуботи без винятків. У Runday запевняють, що за три роки забіг скасували лише одного разу – через шторм в Одесі.

Читайте такожУ Львові відкрили скелелазний центр Rosk Station

У майбутньому організатори бачать забіги Runday в кожному обласному центрі України і в більшості районних. “Нашу ідею легко масштабувати”, – переконаний Ружицький.

Більшу увагу планують приділити віддаленим районним центрам та селам. Бо у столиці та великих містах є безліч альтернатив Runday, а в менших населених пунктах майже нічого не відбувається”.

Зараз співзасновники ведуть пошук надійного постійного партнера, який би підтримав фінаносово біговий рух та допоміг масштабуватись. “Поки це нелегко через незвичний в порівнянні з традиційними забігами формат, – констатує Ружицький, – але я впевнений, що це питання часу”.

Читайте такожВийшов трейлер української драми про паралімпійську чемпіонку

У більшості країн, де існує прототип Runday parkrun, його підтримує місцева влада, вбачаючи в цьому суспільну користь. Адже населення долучається до активного способу життя.

В Британії лікарі радять пацієнтам parkrun як засіб для лікування і профілактики багатьох хвороб. “Хочеться, щоб і в Україні біг замінив таблетки”, – каже співзасновник Runday Олександр Ружицький.

Нагадаємо, у Тернополі відкрили відремонтований фізкультурно-оздоровчий комплекс.

Окрім того, українця визнали найкращим гравцем футбольного матчу в Іспанії.

Як ми писали раніше, в Україні відкрили першу спеціалізовану арену для кьорлінгу.

Суспільство

Біля єдиного в Україні мінерального гейзера облаштували зону для відпочинку

Опубліковано

У міжгірському районі Закарпаття лісівники облаштували біля єдиного в Україні мінерального гейзера бесідки, кафе, зробили озеро та запустили в нього рибу.

Про це повідомили у пресслужбі Закарпатського облуправління лісового та мисливського господарства.

“В урочищі Петровець на Міжгірщині є єдиний в Україні мінеральний гейзер. Розташований він на території Міжгірського та Верхньогірського держлісгоспів. Цьогоріч лісівники встановили біля мінерального гейзера бесідки, кафе, зробили озеро та запустили в нього рибу”, – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, вода, яку викидає гейзер, солона, із вмістом заліза, що видно за червоно-помаранчевим забарвленням каміння.

Читайте такожСонячна черепиця замість звичайної. Як український винахідник конкурує з Tesla

Місцеві жителі переказують, що свого часу за гейзером в Петровці місцеві звіряли годинник, поки його не “вмістили“ в трубу.

“Нині природна пам’ятка з періодичністю майже кожні 2 години (залежить від різних обставин та пори року) впродовж приблизно 10 хвилин вибиває іскристий фонтан заввишки 4-6 метрів”, – повідомляють в Закарпатському ОУЛМГ.

За їхніми даними, вода з гейзера має лікувальний ефект, допомагає при різноманітних захворюваннях кишково-шлункового тракту.

Читайте такожПричина №24, чому варто підтримати #ШоТам: ми про тих, чия хата не скраю

Раніше попити води до джерела спускалися навіть олені. Закарпатські лісівники зазначають, що схожий геотермальний об’єкт є у словацьких Герлянах, і в 2002-му його додали до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та природних пам’яток Словаччини.

Спостерігати за гейзером на Міжгірщину щороку приїжджають тисячі туристів.

Крім того, у Міжгірському районі розташовані декілька родовищ вуглекислих мінеральних вод, зокрема Соймівське, Келечинське, Верхньобистрянське. Кількість мінеральної води в цих родовищах обчислюється мільйонами тонн.

Нагадаємо, єдиний в Україні закарпатський гейзер вабить тисячі туристів.

Окрім того, на Закарпатті є чимало місць, досі незнаних для мандрівників. Зокрема топ-10 затишних сіл Закарпаття, про які не знають туристи.

Усі фото: facebook.com/zakarpatskilisivniki

Читати далі

Суспільство

Оновлений Маріїнський палац готується до відкриття

Опубліковано

В українській столиці Маріїнський палац майже після 15 років «мовчання» планує відчинити свої двері для відвідувачів.

Про це пише Вечірній Київ з посиланням на першу заступницю генерального директора Музею історії Києва Тетяну Костенко.

На своїй Facebook-сторінці Тетяна Костенко поділилася зовнішнім виглядом та інтер’єрами Маріїнського палацу. 

Читайте такожСонячна черепиця замість звичайної. Як український винахідник конкурує з Tesla

Довідка

Маріїнський палац у Києві зведено в 1750 – 1755 роках за зразком палацу, який проектував Вартоломей Растреллі для Олексія Розумовського, фаворита та фактичного чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни. Під час відвідування Києва 1744 року Єлизавета сама обрала для нього місце.

У Маріїнському палаці проходять урочисті державні події – нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот послами іноземних держав, саміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні.

Читайте такожУ Львові підсвітили Церкву святих Бориса і Гліба (ВІДЕО)

Нагадаємо, у Києві з’явиться меморіал українських героїв.

Як ми повідомляли раніше, у Львові збудують унікальний мистецький заклад.

Усі фото: vechirniy.kyiv.ua.

Читати далі

Суспільство

Медреформа на Волині. Подружжя лікарів про те, як відкрити власний Центр сімейної медицини

Опубліковано

На початку трансформації системи охорони здоров’я Мар’яна та Віталій Дмитруки заробляли мінімалку як молоді лікарі. Заробітна плата у 2500 гривень, відсутність фінансування – це реалії, в яких вони працювали, починаючи з випуску у 2016 році. 

Але коли в країні почали з’являтись перші сімейні лікарі приватної практики, Віталій та Мар’яна почали стежити за перебігом реформи первинки. 

А відпрацювавши три роки в комунальному закладі, вирішили – теж стануть приватними сімейними лікарями.

Сьогодні Віталій заробляє близько 30 тисяч гривень. Мар’яна – поки менше, бо лише наприкінці зими 2020 повернулась з декрету й ще не встигла набрати людей. 

З якими труднощами їм довелось зіштовхнутись, аби сьогодні облаштувати маленький, але свій Центр сімейного здоров’я? Читайте в нашому інтерв’ю з Мар’яною Дмитрук.   

<strong>Мар’яна Дмитрук</strong>

Мар’яна Дмитрук

Разом з чоловіком Віталієм – лікарка сімейної практики у власному Центрі сімейного здоров’я

Віталій розпочав приватну практику першим  – із рік тому, а Мар’яна приєдналась до нього наприкінці 2019 року – одразу після декрету. Сьогодні вони успішно адмініструють свою приватну амбулаторію і навіть планують розширюватись.  

Як змінилась зарплата після переходу в приватну практику?

Зараз, після виходу з декрету, я маю 200 декларантів приблизно, у чоловіка –  близько 1800.

До реформи лікар-початківець, у якого ще немає категорії, отримував мінімалку. А в 2016 році це було десь 2500 гривень – тоді ми з Віталієм тільки починали. 

Зараз зарплата лікаря приватної сімейної практики залежить від кількості підписаних декларацій та від віку декларантів – найбільше заробляють ті, хто має маленьких пацієнтів до 5 років. Хоча там теж є обмеження – не більше 900 дітей на одного лікаря. 

Дохід ми з Віталієм розподіляємо самостійно. Він залежить від витрат: найдорожче обходиться оренда приміщення та зарплатня найманим працівникам. Також на лікареві – виплати по аналізах, а ще комуналка взимку злітає до небес. Послуги зв’язку і плату за медичні інформаційні системи теж запишіть до статей втрат. 

Я нещодавно розпочала свою практику, і, починаючи з зими, набрала поки 200 декларантів. Тому отримую дохід у 5600 гривень на місяць – на етапі 200 декларантів ви ще не забезпечите потреби бізнесу. Бо увесь дохід йде на витратні матеріали, а тому зарплати в мене, можна сказати, ще немає. 

З досвіду чоловіка скажу: починаючи з цифри у 600 пацієнтів, лікар вже може вийти в нуль по витратах. А сімейні лікарі приватної практики, які підписали декларації більше ніж з 600 людьми – матимуть кошти вже і для розвитку бізнесу, і для забезпечення власної заробітної плати. 

1800 декларантів – це максимум для лікаря сімейної практики. За таку кількість  декларацій НСЗУ виплачує в середньому 80-90 тисяч гривень, а лікар може отримувати 27-30 тисяч доларів. 

Заробітна плата ж в комунальному закладі при підписаних 1800 деклараціях була у три раз менше – 11900 гривень.

Стали ФОПами одразу після університетського відпрацювання в селі

Ми з чоловіком познайомились в університеті. Запуск інституту сімейної медицини прийшовся якраз на період, коли ми його закінчували.

Коли у Львівському національному університеті впроваджувався цей напрям, певно, більше 80% випускників вирішили піти в цю сферу. Серед них – і ми з Віталієм. Було складно – ми ж вчились на напрямі лікувальної справи, а наша спеціальність передбачала діагностику і для дітей, і для дорослих. 

Для лікарів бюджетної форми навчання обов’язкове відпрацювання 3 роки за спрямуванням, тож нас спрямували спершу до Ківерцівської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. А після відпрацювання, ми одразу перебрались до Луцька й почали готувались до укладення договорів з НСЗУ.

Мій чоловік став ФОПом понад рік тому – весною 2019 року. Я ж приєдналась до нього наприкінці того ж року. 

Як допоміг досвід колег-ФОПів з інших областей?

Підштовхнула розпочати свою справу робота наших колег по всій Україні – ми підтримуємо зв’язок з багатьма лікарями-ФОПами. 

Особливо яскравий приклад переходу на приватну практику був у Світловодську, де лікарі одними з перших в Україні відкрили приватні кабінети. 

Також зацікавив досвід лікарки-ФОПа зі Сколе, чий центр зараз вже обслуговує майже все населення міста. Завдяки колегам ми побачили, що стати лікарем-підприємцем – можливо й отримали від них підтримку та консультації. Нам допомагали й з нюансами в оформленні документів, і потім підказували по ходу практики, як поратись з тими чи іншими адміністративними питаннями.

Скільки довелось витратити на кабінет та оснащення?

Ми шукали приміщення в Луцьку, але поки воно невеличке й забезпечує лиш необхідні потреби. 

Зараз наш Центр складається з мого та чоловікового кабінетів, коридору з рецепцією і маніпуляційної.

Коли ми з чоловіком зупинились на цьому варіанті приміщення, раптом довелось заплатити за оренду на цілий рік наперед – орендодавці чомусь не хотіли, аби ми платили помісячно.

Для нас це були серйозні витрати. Загалом довелось витратити близько 200 тисяч гривень на облаштування амбулаторії. І це лиш на старті – потім довелось докупляти оснащення ще для мого кабінету.

 Але скажу, що в перші 2-3 місяці нам з чоловіком вдалось вийти в нуль по витратах – пацієнти, яких ми попередньо обслуговували, вирішили й надалі користуватися нашими послугами. 

Уже в перші місяці роботи нашого центру від 600 до 800 людей переуклали з нами декларації. Шляхом цього вдалось уникнути великих фінансових труднощів.

Коли виходиш з декрету, пацієнти вже забули про тебе. Що робити?

Я виходила після декрету вже приватним лікарем – і це досить важко. Люди мене вже забули, а тому й нема кому переписатися до мене. Тому зараз я, так би мовити, нарощую свою медійність. Співпрацюю зі ЗМІ як експерт, розповідаю про себе у  соціальних мережах, також проводжу лекції про вакцинацію для батьків. А нещодавно запустила Youtube-канал для інформування на медичну тематику. 

Чим відрізняється робота лікаря-ФОПа від комунального?

Повторюсь – усі поточні витрати на лікареві як на підприємцеві. Але й графік він може організовувати самостійно. 

Сервіс приватних лікарів – більш пацієнтоорієнтований. Зазвичай в нас немає черг, що під час пандемії коронавірусу особливо зручно.

Також ми побудували графік щеплень так, аби здорові діти не зіштовхувались в  коридорі із хворими. До прикладу, в четвер ми приймаємо лише здорових дітей на вакцинацію. 

У нас є навіть куточок для дитини – з іграшками та розмальовками. 

До того ж, у комунальних закладах всі процеси, пов’язані з фінансуванням, відбуваються повільніше. Показова ситуація була нещодавно із засобами індивідуального захисту. Коли розпочалась епідемія, то для того, щоб комунальні заклади закупились, спочатку повинні були виділити гроші з бюджету. Поки їх виділяли, ціни на маски та антисептики злетіли до неба. А приватники встигли закупити засоби захисту і для себе, і для своїх пацієнтів.  

Важко доводиться колегам, які не співпрацюють з місцевою владою

Чесно кажучи, в нашому регіоні не було перешкод з видачею довідок. Нам і колегам видавали й листки непрацездатності, й довідки про смерть без якихось особливих труднощів. 

Луцьким лікарям пощастило, бо вони могли нормально спілкуватись з усіма посадовими особами місцевого рівня, з якими потрібно було з’ясовувати всі питання. Але на жаль, в інших регіонах не такий частий позитивний досвід. Тому часто колеги залежать від посадових осіб на місцях.

Лікарю буває складно перемикнутись на адміністративні процеси

Насправді, труднощів у приватного лікаря дуже багато. Це, наприклад, адміністративна робота, яка не притаманна практикуючому лікарю. 

Перемикнутися на цей процес, щоб займатись і одним й іншим, досить складно. Тому що потрібно, окрім практики, збирати всю актуальну інформацію про ліцензію для підписання договору з НСЗУ. Також треба ретельно шукати, з ким підписати договір про лабораторно-діагностичні послуги після проведення аналізів, і з ким проводити лікарсько-консультативні комісії. 

На додачу є історія з лікарняними листами й довідка про смерть – ці питання на початку треба було узгоджувати з місцевою радою. А це вдається далеко не всім лікарям приватної практики – від області до області ефективність взаємодії може різнитися.

Невдовзі планують розширяти центр

Не всі питання можна вирішити двом лікарям. Тому ми з Віталієм зараз плануємо розширюватись і шукаємо колег, які захотіли б приєднатись до нашої практики. 

Є, наприклад, лікарська консультативна комісія, яка має складатись з трьох лікарів. За її зборів консультативної комісії ми могли б лікарняні на довший період часу виписувати, а так – можемо видавати листки непрацездатності лише на 10 днів.

Чекаємо не лише на лікарів-ФОП, будемо раді й найманим працівникам. 

Якщо приватна практика – рай для лікаря, чому ще не всі там?

Для того, аби організувати приватну практику, потрібно багато різних ресурсів – як енергії, так і готовності взяти на себе адміністративну відповідальність.

І це теж проблема, бо у лікаря вистачає роботи й без адміністративки. Не кожен погоджується на таку зайнятість.

Багато лікарів бояться фінансових вкладень, які треба зробити для оснащення кабінету на початку приватної практики. 

Не працює на позитив і ситуація у сфері охорони здоров’я: нещодавно не могли затвердити нового керівника НСЗУ, і всі мої колеги переживали за фінансування ФОПів. 

Та й політичні обставини зараз не дуже сприяють тому, аби лікар забажав стати приватним: за останній рік часто змінювались міністри охорони здоров’я, і в кожного було своє бачення реформи та свої бачення фінансування галузі.  

Тому зараз може бути важко прийняти рішення про початок практики. 

Але зі свого досвіду скажу: ми з Віталіком все-одно регулярно отримуємо платежі – і за всю практику чоловіка й мою як приватних лікарів проблем з фінансуванням зі сторони НСЗУ ще не виникало. Тому треба наважитись й використати цю можливість, поки вона ще є.

Читати далі

Суспільство

У Київському зоопарку поселили рідкісних птахів (ВІДЕО)

Опубліковано

Відтепер у Київському зоопарку можна побачити двох білоголових сипів.

Про це повідомили у пресслужбі зоопарку в Фейсбуці.

У Київзоо зазначили, що птахи оселилися у великому авіарії у центральній частині зоопарку, разом з чорним грифом. Ці рідкісні птахи занесені до Червоної Книги України. Їх врятували від загибелі і передали до зоопарку, де про них піклуватимуться та працюватимуть над їхнім розмноженням.

Нова експозиція – білоголовий сип

Відтепер у Київзоо можна побачити двох білоголових сипів 🦅🦅 Вони поселилися у великому авіарії, який знаходиться в центральній частині зоопарку, разом з чорним грифом. Ці рідкісні птахи, які занесені до Червоної Книги України, були врятовані від загибелі і передані до зоопарку. Тож наші спеціалісти піклуватимуться про них та працюватимуть над їх розмноженням 🙂

Geplaatst door Київський зоологічний парк загальнодержавного значення op Vrijdag 3 juli 2020

Сипи поширені в Південній Європі, Північній Африці, Південній і Середній Азії у великих гірських системах.

Читайте також: Сонячна черепиця замість звичайної. Як український винахідник конкурує з Tesla

В Україні гніздяться в нині окупованому Криму, на території Кримського заповідно-мисливського господарства, в скелястих урвищах Бабуган-яйли та в інших місцях.

Читайте також: Причина №24, чому варто підтримати #ШоТам: ми про тих, чия хата не скраю

Нагадаємо, Київський зоопарк показав бегемота, який їсть яблука.

Також у мережі показали фотосесію бурих медведів з нацпарку «Синевир».

Як ми писали раніше, у Київському зоопарку народилися бізон, поні і козеня.

Головне фото: azovzoo.com.

Читати далі

Суспільство

У Києві сервіс велопрокату закупить 1000 нових байків (ВІДЕО)

Опубліковано

За два роки понад 75 тисяч разів кияни та гості міста скористалися послугами громадського велопрокату.

Про це повідомили у пресслужбі КМДА.

Зазначається, що в Києві стрімко набуває популярності система громадського велопрокату, яку починали із 33-ох станцій прокату. А сьогодні їх вже 302.

Читайте також: Причина №24, чому варто підтримати #ШоТам: ми про тих, чия хата не скраю

Також значно збільшилась і кількість велосипедів, що можна взяти на цих станціях. Їх вже більше тисячі одиниць. Окрім того, за тиждень-два, як запевнили інвестори, вони завезуть іще тисячу таких байків.

Повідомляється, що сервіс прокату велосипедів Nextbike здійснив ребрендинг: змінив назву на Bikenow, запустив новий додаток та знизив вартість разової поїздки.

Читайте такожУ Києві розробляють мережу тимчасових доріжок для велосипедів та електросамокатів

Також вказується, що в столиці сьогодні сумарна довжина велодоріжок становить майже 100 км.  Ще 17 км – загальна довжина смуг громадського транспорту, де, в рамках експерименту, дозволений рух на велосипеді. І на всіх вулицях, які оновлюють у столиці, облаштовують велодоріжки.

Окрім того, сьогодні на прохання велоспільноти Києва триває облаштування велозаїзду з Набережного шосе на міст Метро. Завершити роботи планують у середині липня. Також встановили першi велопарковки бiля соцiальних установ, станцiй метро i адмiнiстративних будiвель. Протягом літа таких парковок значно побільшає». 

Нагадаємо, розробили інтерактивну карту всіх велодоріжок Києва.

Також у Києві біля станцій метро встановили «перехоплювальні велопаркінги».

Окрім того, у Києві облаштували нову велосипедну смугу.

Як ми повідомляли раніше, у Києві на Оболоні облаштують велодоріжки

Усі фото: kyivcity.gov.ua.

Читати далі

Суспільство

У сховищі «Судного дня» зберігається понад 2000 насіння з України

Опубліковано

У сейфі Шпіцбергена – на архіпелазі Свальбард на півночі Норвегії, де у вічній мерзлоті зберігаються насіння рослин з усього світу – є і 2633 зразки українського насіння, наданого харківським Національним центром генетичних ресурсів рослин України. 

Про це повідомляє The Epoch Times, пише agronews.ua.

Свальбардське всесвітнє сховище насіння розміщене на відстані 1125 км від Північного полюса, в місті Лонг’їр. Місце обрали не випадково: тут відносно невелика ймовірність землетрусів, а клімат дозволяє без зайвих витрат підтримувати температуру -18 °C, необхідну для збереження насіння.

Читайте також: На Закарпатті господар відкрив для туристів міні-зоопарк, ботанічний сад і музей

Фото: agronews.ua.

Тут зібрані зразки сільськогосподарських культур з усього світу, щоб у випадку нагальної необхідності можна було відновити їхні біологічні види.

Сховище «Судного дня» є своєрідною «страховкою» для інших банків під час непередбачених ситуацій, таких, як втрата їхнього фінансування, закриття, збої в роботі обладнання та ін. Кілька генетичних банків в Іраку й Афганістані через війну втратили зразки досить древнього насіння.

Фото: agronews.ua

Схожий випадок трапився і з ICARDA – банком насіння сільськогосподарських культур, адаптованих до посушливих умов. Він майже втратив свою колекцію, коли в Сирії спалахнула громадянська війна.

Читайте також: Солодощі без шкоди для фігури: топ українських виробників

На щастя, раніше він передав дублікати в сховище Свальбарда, тому зміг скористатися внеском і відновити зразки. Так що чекати глобальної катастрофи для визначення корисності подібних банків не доводиться.

Нагадаємо, українські виробники експортуватимуть до Китаю ріпаковий шрот.

Головне фото: dyvys.info.

Читати далі
Реклама
Технології6 години тому

В Україні представили ​​ексклюзивну автовишку (ФОТО)

Технології7 години тому

Харківські науковці здобули дозвіл на запуск ядерної установки «Джерело нейтронів»

Суспільство8 години тому

Біля єдиного в Україні мінерального гейзера облаштували зону для відпочинку

Суспільство8 години тому

Оновлений Маріїнський палац готується до відкриття

Суспільство8 години тому

Медреформа на Волині. Подружжя лікарів про те, як відкрити власний Центр сімейної медицини

Суспільство9 години тому

У Київському зоопарку поселили рідкісних птахів (ВІДЕО)

Економіка10 години тому

Чеський залізничний перевізник організує в Польщі стикування з поїздами Укрзалізниці

Суспільство10 години тому

У Києві сервіс велопрокату закупить 1000 нових байків (ВІДЕО)

Економіка11 години тому

На херсонських кавунах з’являться наліпки з QR-кодом

Технології12 години тому

На Житомирщині будують систему очищення стоків, як у Німеччині (ФОТО)

Суспільство13 години тому

У сховищі «Судного дня» зберігається понад 2000 насіння з України

Суспільство14 години тому

Як десантники проходять спеціальні навчання (ФОТО)

Технології15 години тому

Сонячна черепиця замість звичайної. Як український винахідник конкурує з Tesla

Суспільство15 години тому

Гідна зарплата і достойні умови праці: як працює медреформа в Червонограді (ВІДЕО)

Суспільство15 години тому

Українська стрічка здобула нагороду на кінофестивалі у США

Суспільство15 години тому

Гідна зарплата і достойні умови праці: як працює медреформа в Червонограді (ВІДЕО)

Суспільство6 днів тому

Як українські медики перетворюють захисні костюми на вишиванки (ВІДЕО)

Суспільство6 днів тому

Мистецтво з брухту: як на Запоріжжі механік робить звірів із запчастин (ВІДЕО)

Суспільство6 днів тому

Як у Кропивницькому відкрили школу лицарів і вчать середньовічному бою (ВІДЕО)

Суспільство7 днів тому

Волинянин заснував першу в Україні оленячу ферму (ВІДЕО)

Суспільство7 днів тому

Як в Україні створюють гуцульський Гобітхіл для туристів (ВІДЕО)

Економіка2 тижні тому

На Луганщині навчатимуть професії бджоляра

Суспільство2 тижні тому

Як у 20 років українка стала першою жінкою-водолазом у ЗСУ (ВІДЕО)

Суспільство2 тижні тому

Як на Закарпатті форелева ферма приваблює туристів (ВІДЕО)

Суспільство2 тижні тому

Українка із синдромом Дауна створює унікальні хустини (ВІДЕО)

Суспільство2 тижні тому

Як українка відкрила спортзал і стала успішною в карантин (ВІДЕО)

Суспільство2 тижні тому

У Тернополі бігуни розчистили від сміття парк і створили трасу (ВІДЕО)

Суспільство2 тижні тому

Як 18-річний хлопець у Кропивницькому став “суперменом” для безхатьків (ВІДЕО)

Суспільство2 тижні тому

Як заробити на бататі 600 тисяч гривень (ВІДЕО)

Суспільство2 тижні тому

Тернопільський художник перетворив на галерею свій балкон і зачарував усе місто (ВІДЕО)

Реклама

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.