Суспільство
Я шукаю сировину на… смітниках. Айтівець перетворює старі меблі на музичні інструменти і заробляє на цьому
Говорячи про ресайклинг ми, як правило, уявляємо речі з переробленого пластику. А як щодо другого життя для деревини? Уявіть, із викинутих на смітник дощечок та меблів можна створити… справжню гітару!
Киянин Богдан Тодчук створює музичні інструменти з речей, які будь-хто інший просто викинув би на смітник. Чи можуть такі гітари «потягатися» з магазинними? Звісно! А ще вони дають значно крутіше звучання. Свою історію Богдан розповів команді ШоТам.
Богдан Тодчук
Киянин родом із Умані, розробник програмного забезпечення. Створює музичні інструменти
Зробив гітару власноруч, бо коштів на нову не було
Мені завжди подобалися технології. Я розбирався у різних штуках, а в підлітковому віці захопився ще й музикою. Вчився грати на братовій гітарі, але коли він поїхав на навчання, я залишився без інструменту. Коштів на нову гітару в мене не було. І, може, це й на краще. Інакше б я ніколи не дізнався, що можу створити її власноруч.
Власне, я почав шукати картинки й різні інструкції. Перший інструмент, виготовлений ще у шкільному віці, був безголовою специфічною гітарою. Вона була доволі примітивною та з радянським грифом. А ще, якщо чесно, вийшла дещо кривою. Але це був мій перший інструмент, на якому справді можна було грати.
Випадкові дощечки перетворилися на гітару
Вже під час навчання у профтехучилищі я проаналізував усі свої помилки й вирішив зробити гітару якіснішою. Крім того, хотілося виготовити інструмент із більшою кількістю струн. Я вже чув про семиструнні інструменти, але щоб вісім – це було чимось незвичним. Думав, було б добре чути нижчі звуки. І ось, коли я проходив практику на заводі, знайшов дощечку, яка теоретично підходила для музичного інструменту. Забрав її додому, спробував – і все вийшло. Перші шість струн купив на фабриці, а дві інші зробив власноруч: знайшов покинутий трос, розділив його на жилки та намотав його на трос.
Я часто знаходжу якісь нестандартні шляхи розв’язання проблем. Коли ти маєш якесь обмеження, це змушує думати більш творчо. Це своєрідний челендж. Наприклад, нещодавно я переїхав у квартиру без стола. І що б ви думали? Я знайшов дубові сходинки та вигадав, як склеїти їх так, аби не було щілин. І вийшов саморобний стіл.
Так, можливо, такий підхід у дечому нераціональний. Скажімо, я можу витратити купу часу на навчання з програмування замість того, щоб попросити когось про допомогу. Але, з іншого боку, з часом це допоможе мені ще краще орієнтуватися в певній темі.
Вдало поєднав творчість та ресайклінг
Згодом я вирішив додати до своїх виробів трохи ресайклінгу. Хотілося бути корисним для соціуму. Тоді якраз переміг Майдан, країна змінювалася, і я волів почати щось хороше. За освітою я фізик, а до науковців завжди є закиди – щось типу «відповідальності дослідника». Умовно, є ядерна бомба. Фізики розробили її, щоб використовувати енергетику. Але хтось розцінив це як інструмент ураження. У моїй справі так само. Коли я щось роблю, на мене покладається відповідальність. Тож почав думати, як відійти від використання деревини.
До того ж я завжди хотів знизити рівень технологічного забруднення. Експансія людини на природу триває вже не перше десятиліття, і ми часто не зважаємо на ризики та наслідки. А щоб жити чистіше та ефективніше, кожен має робити бодай щось у напрямку екології.
Тому матеріалами для моїх гітар стало те, що валялося прямо під ногами. Найчастіше я просто йду вулицею і дивлюся, чи не винесли на смітник якісь меблі. Якщо так – забираю. З часом люди навіть почали писати мені: «Ми зібрали дерев’яшки, забирай». Приїжджаю, розбираю їхні, скажімо, стільці і везу до майстерні. Крім того, з деревом допомагає один із київських центрів збору вторинної сировини.
Екосвідомість допомагає заощаджувати
Повторне використання деревини дозволяє мені не витрачати зайві кошти на замовлення з-за кордону якогось шматка клену за $300. Старі меблі з гарного дерева можна отримати абсолютно безкоштовно. Фактично я витрачаю гроші лише на фурнітуру.
Для інструменту можна використовувати деревину, висушену в домашніх умовах. В ідеалі, вологість постійно має бути приблизно однаковою, а температура сушіння – 18-20 градусів. Цього достатньо, адже вдома дерево не піддається зовнішнім атмосферним впливам. Утім різноманітність дерева, яке можна знайти в меблях, звісно, не надто велика. Здебільшого це бук, дуб та береза. Якщо пощастить, можна «вполювати» горіх, ясен чи клен.
Майстерня коштує мені… смажених крилець
Колись мене запросили на мейкерський фестиваль. Виявляється, в Україні є цілий рух людей, які роблять щось власноруч. Але я, чесно кажучи, недостатньо підготувався. Треба було прийти зі своїми виробами, презентувати їх перед потенційними клієнтами. Я ж мав стіл, ноутбук, три гітари та маленький підсилювач, аби всі охочі могли пограти в навушниках. Це було досить смішно: я сиджу з інструментами, а люди підходять до інших столиків і беруть візитки. У мене їх навіть не було.
Саме там до мене підійшов один хлопець – Вова – і сказав: «А хочеш робити інструменти нормально: в майстерні, а не вдома?». «Так, можна було б», – відповів я. І він покликав мене до себе! На питання, що я за це винний, він відповів: «Нічого». Звучало дуже дивно, я шукав якийсь підступ. Але потім подумав: чому б і ні? І пішов працювати в його майстерню. Тепер розраховуюсь із Вовою смаженими крильцями – він їх дуже любить. (сміється)
У майстерні першим інструментом на замовлення стала шестиструнна гітара для колеги. Вона була трохи довшою за стандартні, аби додати «жирніший» тембр. Клієнту сподобалося.
У театрі «ДАХ» – моя душа
На один інструмент я витрачаю щонайменше кілька місяців – займаюсь цим у вільний від програмування час. Поки що це своєрідне хобі. Попри це мені вдалося виготовити вже 15 різних інструментів, і серед них – не лише гітари.
Читайте також: Netflix та Megogo? А як щодо підписки на… їжу? Це проєкт «Катран», який щомісяця відкриває українцям нові смаки Закарпаття
Крім того, я займаюся ремонтом інструментів. Якось скролив стрічку фейсуку та натрапив на допис Ігоря Димова – актора з театру «ДАХ». Він шукав струбцини. Ми поспілкувалися й виявилося, що Ігор має повністю розвалений контрабас. Я дуже поважаю «ДАХ», а тому запропонував безкоштовно відреставрувати інструмент. Зараз у Ігоря вже інший контрабас, але «мій» він також зберігає. Каже: «У ньому твоя душа, я його ніколи не кину». Приємно чути таке від богемної людини.
А якось звернувся хлопець, який хотів собі компактну тревел-гітару. Я взявся за замовлення й власноруч розробив концепцію інструменту. У нас вийшов десептикон зі знімними боковими частинами. Це зручно, адже полегшує перевезення гітари під час подорожі.
Поруч із нашою майстернею поцілила російська ракета
З початком повномасштабної війни я тимчасово втратив основну роботу. А тому вже з літа почав частіше відвідувати майстерню, мав більше часу на створення крутих інструментів.
23 листопада, під час чергового масованого обстрілу Києва, одна з ракет влучила прямо біля майстерні. Це історія фантастичного везіння, адже в цей момент я був на новій роботі, а власник приміщення поїхав купувати генератор. У будівлі були лише коти та двоє працівників, які не постраждали.
А ось майстерні частково дісталося. Постраждав фуганок, посікло проводку, вибило всі вікна, вивернуло двері. Пощастило, що вижили мої заготівлі – ударна хвиля пройшлася над ними. Згодом власник вирішив відновити майстерню, а я йому з цим трохи допоміг.
За минулий рік я маю три завершені проєкти. Один із них – двострунний інструмент – вирушив до знайомого музиканта в Німеччину. Цьогоріч я встиг виконати ще два замовлення: для свого вчителя музики та його друга.
Ритуально спалив свою першу гітару
Звук кожної гітари – унікальний. Але, думаю, мої інструменти звучать дійсно краще магазинних. Із кожним новим замовленням я все більше розвиваюся, а мої вироби наближаються до певного ідеалу. В одній з останніх гітар – це був семиструнний баритон – мені дуже сподобався і звук, і дизайн. А все, крім накладки грифу, було виконано з переробленої деревини. Повірте, такий соковитий, жирний звук треба ще пошукати.
Не так давно я ритуально спалив свій перший інструмент. Усі питають: «Ну навіщо?». А я просто не хотів більше до нього не повертатися. Цю гітару можна було зробити краще, але замість реставрації я просто виготовив нову. На щастя, інструменти, які створюються зараз, вже точно не доведеться палити. Я враховую в них усі нюанси, а після будь-якої невдачі проводжу роботу над помилками.
У чому перевага моїх інструментів? Це ресайклінг, наскрізний гриф, красива форма та класний звук. Мені не дуже цікаво виготовляти щось банальне. Оформити замовлення можна через фейсбук, одна гітара коштує від 800 доларів.
Навіщо це все мені? Напевно, для відчуття, що створюю щось дуже круте. Аби потім Ігор Димов сказав, що «у цього інструменту – твоя душа». Чи це не марнославство? Хіба що трішки.
Фото передані героєм та з його соцмереж
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
