Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Я шукаю сировину на… смітниках. Айтівець перетворює старі меблі на музичні інструменти і заробляє на цьому

Опубліковано

Говорячи про ресайклинг ми, як правило, уявляємо речі з переробленого пластику. А як щодо другого життя для деревини? Уявіть, із викинутих на смітник дощечок та меблів можна створити… справжню гітару!

Киянин Богдан Тодчук створює музичні інструменти з речей, які будь-хто інший просто викинув би на смітник. Чи можуть такі гітари «потягатися» з магазинними? Звісно! А ще вони дають значно крутіше звучання. Свою історію Богдан розповів команді ШоТам.

Богдан Тодчук

Киянин родом із Умані, розробник програмного забезпечення. Створює музичні інструменти

Зробив гітару власноруч, бо коштів на нову не було

Мені завжди подобалися технології. Я розбирався у різних штуках, а в підлітковому віці захопився ще й музикою. Вчився грати на братовій гітарі, але коли він поїхав на навчання, я залишився без інструменту. Коштів на нову гітару в мене не було. І, може, це й на краще. Інакше б я ніколи не дізнався, що можу створити її власноруч.

Власне, я почав шукати картинки й різні інструкції. Перший інструмент, виготовлений ще у шкільному віці, був безголовою специфічною гітарою. Вона була доволі примітивною та з радянським грифом. А ще, якщо чесно, вийшла дещо кривою. Але це був мій перший інструмент, на якому справді можна було грати.

Випадкові дощечки перетворилися на гітару

Вже під час навчання у профтехучилищі я проаналізував усі свої помилки й вирішив зробити гітару якіснішою. Крім того, хотілося виготовити інструмент із більшою кількістю струн. Я вже чув про семиструнні інструменти, але щоб вісім – це було чимось незвичним. Думав, було б добре чути нижчі звуки. І ось, коли я проходив практику на заводі, знайшов дощечку, яка теоретично підходила для музичного інструменту. Забрав її додому, спробував – і все вийшло. Перші шість струн купив на фабриці, а дві інші зробив власноруч: знайшов покинутий трос, розділив його на жилки та намотав його на трос.

Музичні інструменти
Музичні інструменти Богдана Тодчука

Я часто знаходжу якісь нестандартні шляхи розв’язання проблем. Коли ти маєш якесь обмеження, це змушує думати більш творчо. Це своєрідний челендж. Наприклад, нещодавно я переїхав у квартиру без стола. І що б ви думали? Я знайшов дубові сходинки та вигадав, як склеїти їх так, аби не було щілин. І вийшов саморобний стіл. 

Так, можливо, такий підхід у дечому нераціональний. Скажімо, я можу витратити купу часу на навчання з програмування замість того, щоб попросити когось про допомогу. Але, з іншого боку, з часом це допоможе мені ще краще орієнтуватися в певній темі.

Вдало поєднав творчість та ресайклінг

Згодом я вирішив додати до своїх виробів трохи ресайклінгу. Хотілося бути корисним для соціуму. Тоді якраз переміг Майдан, країна змінювалася, і я волів почати щось хороше. За освітою я фізик, а до науковців завжди є закиди – щось типу «відповідальності дослідника». Умовно, є ядерна бомба. Фізики розробили її, щоб використовувати енергетику. Але хтось розцінив це як інструмент ураження. У моїй справі так само. Коли я щось роблю, на мене покладається відповідальність. Тож почав думати, як відійти від використання деревини.

Музичні інструменти
Музичні інструменти Богдана Тодчука

До того ж я завжди хотів знизити рівень технологічного забруднення. Експансія людини на природу триває вже не перше десятиліття, і ми часто не зважаємо на ризики та наслідки. А щоб жити чистіше та ефективніше, кожен має робити бодай щось у напрямку екології.

Тому матеріалами для моїх гітар стало те, що валялося прямо під ногами. Найчастіше я просто йду вулицею і дивлюся, чи не винесли на смітник якісь меблі. Якщо так – забираю. З часом люди навіть почали писати мені: «Ми зібрали дерев’яшки, забирай». Приїжджаю, розбираю їхні, скажімо, стільці і везу до майстерні. Крім того, з деревом допомагає один із київських центрів збору вторинної сировини.

Екосвідомість допомагає заощаджувати

Повторне використання деревини дозволяє мені не витрачати зайві кошти на замовлення з-за кордону якогось шматка клену за $300. Старі меблі з гарного дерева можна отримати абсолютно безкоштовно. Фактично я витрачаю гроші лише на фурнітуру.

Для інструменту можна використовувати деревину, висушену в домашніх умовах. В ідеалі, вологість постійно має бути приблизно однаковою, а температура сушіння – 18-20 градусів. Цього достатньо, адже вдома дерево не піддається зовнішнім атмосферним впливам. Утім різноманітність дерева, яке можна знайти в меблях, звісно, не надто велика. Здебільшого це бук, дуб та береза. Якщо пощастить, можна «вполювати» горіх, ясен чи клен.

Майстерня коштує мені… смажених крилець

Колись мене запросили на мейкерський фестиваль. Виявляється, в Україні є цілий рух людей, які роблять щось власноруч. Але я, чесно кажучи, недостатньо підготувався. Треба було прийти зі своїми виробами, презентувати їх перед потенційними клієнтами. Я ж мав стіл, ноутбук, три гітари та маленький підсилювач, аби всі охочі могли пограти в навушниках. Це було досить смішно: я сиджу з інструментами, а люди підходять до інших столиків і беруть візитки. У мене їх навіть не було.

Музичні інструменти
Музичні інструменти Богдана Тодчука

Саме там до мене підійшов один хлопець – Вова – і сказав: «А хочеш робити інструменти нормально: в майстерні, а не вдома?». «Так, можна було б», – відповів я. І він покликав мене до себе! На питання, що я за це винний, він відповів: «Нічого». Звучало дуже дивно, я шукав якийсь підступ. Але потім подумав: чому б і ні? І пішов працювати в його майстерню. Тепер розраховуюсь із Вовою смаженими крильцями – він їх дуже любить. (сміється)

У майстерні першим інструментом на замовлення стала шестиструнна гітара для колеги. Вона була трохи довшою за стандартні, аби додати «жирніший» тембр. Клієнту сподобалося.

У театрі «ДАХ» – моя душа

На один інструмент я витрачаю щонайменше кілька місяців – займаюсь цим у вільний від програмування час. Поки що це своєрідне хобі. Попри це мені вдалося виготовити вже 15 різних інструментів, і серед них – не лише гітари.

Читайте також: Netflix та Megogo? А як щодо підписки на… їжу? Це проєкт «Катран», який щомісяця відкриває українцям нові смаки Закарпаття

Крім того, я займаюся ремонтом інструментів. Якось скролив стрічку фейсуку та натрапив на допис Ігоря Димова – актора з театру «ДАХ». Він шукав струбцини. Ми поспілкувалися й виявилося, що Ігор має повністю розвалений контрабас. Я дуже поважаю «ДАХ», а тому запропонував безкоштовно відреставрувати інструмент. Зараз у Ігоря вже інший контрабас, але «мій» він також зберігає. Каже: «У ньому твоя душа, я його ніколи не кину». Приємно чути таке від богемної людини.

А якось звернувся хлопець, який хотів собі компактну тревел-гітару. Я взявся за замовлення й власноруч розробив концепцію інструменту. У нас вийшов десептикон зі знімними боковими частинами. Це зручно, адже полегшує перевезення гітари під час подорожі. 

Поруч із нашою майстернею поцілила російська ракета

З початком повномасштабної війни я тимчасово втратив основну роботу. А тому вже з літа почав частіше відвідувати майстерню, мав більше часу на створення крутих інструментів.

23 листопада, під час чергового масованого обстрілу Києва, одна з ракет влучила прямо біля майстерні. Це історія фантастичного везіння, адже в цей момент я був на новій роботі, а власник приміщення поїхав купувати генератор. У будівлі були лише коти та двоє працівників, які не постраждали.

кіт
Один із котів, які перебували в майстерні в момент вибуху

А ось майстерні частково дісталося. Постраждав фуганок, посікло проводку, вибило всі вікна, вивернуло двері. Пощастило, що вижили мої заготівлі – ударна хвиля пройшлася над ними. Згодом власник вирішив відновити майстерню, а я йому з цим трохи допоміг.

Майстерня, війна, вибух
Майстерня після вибуху

За минулий рік я маю три завершені проєкти. Один із них – двострунний інструмент – вирушив до знайомого музиканта в Німеччину. Цьогоріч я встиг виконати ще два замовлення: для свого вчителя музики та його друга.

Ритуально спалив свою першу гітару

Звук кожної гітари – унікальний. Але, думаю, мої інструменти звучать дійсно краще магазинних. Із кожним новим замовленням я все більше розвиваюся, а мої вироби наближаються до певного ідеалу. В одній з останніх гітар – це був семиструнний баритон – мені дуже сподобався і звук, і дизайн. А все, крім накладки грифу, було виконано з переробленої деревини. Повірте, такий соковитий, жирний звук треба ще пошукати.

Не так давно я ритуально спалив свій перший інструмент. Усі питають: «Ну навіщо?». А я просто не хотів більше до нього не повертатися. Цю гітару можна було зробити краще, але замість реставрації я просто виготовив нову. На щастя, інструменти, які створюються зараз, вже точно не доведеться палити. Я враховую в них усі нюанси, а після будь-якої невдачі проводжу роботу над помилками.

У чому перевага моїх інструментів? Це ресайклінг, наскрізний гриф, красива форма та класний звук. Мені не дуже цікаво виготовляти щось банальне. Оформити замовлення можна через фейсбук, одна гітара коштує від 800 доларів. 

Навіщо це все мені? Напевно, для відчуття, що створюю щось дуже круте. Аби потім Ігор Димов сказав, що «у цього інструменту – твоя душа». Чи це не марнославство? Хіба що трішки.

Фото передані героєм та з його соцмереж

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі