Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Я поверну своє обличчя»: чому психологічна реабілітація після травми є важливою та як її отримати

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.


Історії, які ми тут зібрали, є прикладом лідерства для підприємиць та активісток. Попри війну, ці жінки відкривають чи продовжують бізнес, волонтерять і мотивують волонтерити.

Обличчя Тетяни з Київщини було посічене осколками через вибух у її власному будинку у 2022 році. Вона пройшла довгий шлях лікування та реабілітації та знає, що психологічна допомога не менш важлива, ніж хірургічні операції. ШоТам розповідає історію дівчини та разом з фахівчинею пояснює, чому реабілітація не завершується в лікарняній палаті.

Лікарі та родина забороняли дивитися на себе в дзеркало 

Тетяна Хоменко з села Небелиця на Київщині потрапила під обстріл російськими збройними силами у своєму будинку. Дівчина пригадує, що 28 лютого вийшла з родиною з підвалу, аби поснідати.

Тетяна отримала поранення лівої частини обличчя, а її голова була посічена осколками. Українські військові, які приїхали на місце обстрілу, відвезли дівчину до Брусилівської лікарні в Житомирській області – там їй надали першу допомогу.  

Тетяна пригадує, що медсестра, імені якої не пам’ятає, подзвонила своїй родичці:

«А в тої син – асистент пластичного хірурга. Тож Андрій Васильєв прийшов на допомогу місцевому хірургу Кручинському Олександру Володимировичу мене оперувати». 

Поранення в Тетяни були важкі. 

Тетяна Хоменко в процесі лікування. Фото надала героїня

«Пластичні хірурги мені дали надію, що можна виправити це й без якихось дуже сильних втручань і зберегти саме моє обличчя, а не змінювати його. Спочатку мені зашивали відкриті рани. Друге втручання – видаляли осколок біля ока», – каже дівчина.

Але фізичні поранення внаслідок війни – це не все, з чим зіткнулася Тетяна.

«Перший раз, аби себе побачити, зробила селфі на телефон. Бо мені забороняли дивитися на себе в дзеркало й лікарі, і моя родина. Я тоді подумала, що зі мною ніхто спілкуватися не буде – я сама всіх від себе відсічу, допоки не відновлю своє обличчя», – пригадує Тетяна Хоменко.

 Лікар підбадьорював Тетяну:

«Він мені казав: «Ти красуня. Ти нею була, ти нею і залишишся» і дав надію рухатися вперед. Я зрозуміла, що, попри шрами, поверну своє обличчя, чого б це мені не коштувало».

Жити з новим образом тіла

Керівниця центру психологічної реабілітації в Superhumans Світлана Куценко каже, що психологічна реабілітація при мінно-вибухових травмах необхідна навіть під час лікування, бо це доволі тривалий процес. 

«У людини, яка отримала мінно-вибухову травму, є ознаки психотравматизації, але все залежить не від самої травми – що ушкоджене конкретно, – а від того, як людина це переживає. Тож коли ми говоримо про реабілітацію таких людей, треба орієнтуватися на їхній індивідуальний досвід травми», – пояснює Світлана Куценко. 

На кожному етапі лікування та реабілітації зачіпають різні психологічні питання. Спочатку це допомога людині прийняти те, що з нею сталося, емоційно саморегулюватися. Далі потрібно працювати над тим, щоб відновити образ тіла, навіть власну ідентичність – уже нового себе. А тоді це завдання, які стосуються інтеграції людини в суспільство.

Світлана зауважує: що триваліший процес лікування, то довший і процес психологічної реабілітації, і психологічний супровід.

«Буквально одразу, як людина прокинулася після операції, вона вже якось мусить жити з новим образом тіла – з тим, чого вона не планувала й до чого вона не звикла. Тож цей психологічний супровід мусить тривати на всіх етапах, і часто він важливий і після того, як людина виписується з клінік і реабілітаційних центрів. Чому? Бо пацієнт повертається в суспільство, в сім’ю. Потрібно буде повністю все по-новому починати».

Катерина Єгорова, гештальт-терапевтка, співзасновниця благодійного фонду «Крила для України», проєкт  якого підтримала Програма розвитку ООН в Україні, вважає, що звертатися по психологічну допомогу потрібно якнайраніше, адже наслідки травми складно передбачити:

«Результати мінно-вибухової травми можуть проявитись відразу: людина фізично починає гірше бачити, чути, на будь-який звук хочеться кинутись на підлогу. Але можуть бути і неочевидними: за два, три або чотири місяці наче все нормально. Але людина може зірватися на близьких — і це теж буде реакція стресу. Кожна людина унікальна і реакція теж унікальна, передбачити її неможливо. Але з цим точно можна щось зробити і чим раніше почати, тим краще. Не прикласти подорожник до рани і вважати, що колись все буде добре, а починати робити щось відразу».

Вирішила стати психологом та опорою для інших

Та коли Тетяна лікувалася та відновлювалася, в неї не було психолога, а психологічна підтримка їй була дуже потрібна.

«У такій ситуації ти просто дуже сильно морально падаєш. Тобі треба хоч якась просто підтримка людини, яка може тебе вислухати, допомогти. У мене, на жаль, не було такої можливості», – каже дівчина. 

На першому фото – Тетяна Хоменко в процесі відновлення, на другому фото – як дівчина виглядає зараз. Світлини надала героїня

Тетяна вважає, що мінно-вибухові травми дуже сильно впливають на ментальний стан, адже людина починає закриватися в собі, її думки про все змінюються, зростає страх. Дівчина це знає з власного досвіду, тож це стало поштовхом для неї здобути фах психолога: 

«Я хочу закінчити своє навчання й почати працювати в цій сфері. Згодом відкрити свій кабінет, де люди зможуть до мене звертатися в будь-який час. Хочу віддати себе повністю людям і бути їхньою опорою».

Каже, спочатку було складно, але бажання допомагати людям і віра сильніші за те, що пережила Тетяна. У дівчини попереду ще одна операція на шиї, бо там лишився рубець – потрібно накласти пластичні шви, щоб зменшити шрам.

Як отримати психологічну допомогу від держави

Через бойові дії в Україні з’явилося багато приватних і державних ініціатив щодо ментального здоров’я українців. У жовтні 2022 року Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) повідомило, що вводить посади психотерапевта й клінічного психолога, щоб «підсилити мультидисциплінарні команди, що надають реабілітаційну та медичну, зокрема, паліативну допомогу».

Звернутися за допомогою українці можуть до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра. Фахівець може надати базову психологічну допомогу, а за потреби спрямувати до потрібного спеціаліста.

Читайте також: Як отримати психологічну допомогу в сімейного лікаря

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Суспільство

В музеї Ханенків пройде унікальна одноденна виставка декоративного блюда

Опубліковано

У четвер, 25 квітня, в межах проєкту “Крізь потаємні дверцята”, Музей Богдана та Варвари Ханенків представить унікальне декоративне блюдо, яке виготовлене в стилі відомого кераміста Бернара Паліссі.

Про це музей повідомив на своїй сторінці в Facebook.

Про проєкт музею

У рамках проєкту “Крізь потаємні дверцята” музей регулярно презентує один предмет зі своєї 25-тисячної колекції двічі на місяць. Серед цих експонатів є й декоративне блюдо з французьких фаянсів, яке раніше ще не показували.

З початку повномасштабної війни усі ці предмети були захищені та законсервовані, однак їм потрібен постійний догляд реставраторів і кураторів. Така можливість дозволяє час від часу виводити на показ один предмет і представляти його на тимчасовому експозиційному майданчику.

Читати також: Дружина захисника відкрила пекарню у селі в пам’ять про чоловіка

Про блюдо

Декоративне блюдо прикрашене рельєфними фігурками рептилій та земноводних. Художник використав овальну форму для втілення своєї ідеї – відтворення куточка природної водойми з її мешканцями.

Центральна частина блюда імітує невелике озерце з кам’янистим острівцем, на якому звивається змія, а навколо плавають чотири риби, що повторюють контури денця блюда. Борти посудини, вкриті камінцями, мушлями та зеленню водяних рослин, доповнюють цей природний ландшафт. Тут же знаходять місце для відпочинку дві ящірки та згорнута кільцем змійка, а з обох боків озерця виповзають жаба та рак.

Кураторкою показу є Олена Мітякіна.

Нагадаємо, що МКІП займається діджіталізацією українських театрів.

Читати далі

Суспільство

Misha та Юра майструють прикраси з голубиного посліду

Опубліковано

Коли ми вперше побачили ці прикраси, то не могли повірити, що вони зроблені з… голубиного посліду! Якось Misha прихистила голуба зі зламаним крилом, а потім їй у голову спала ідея: “Чому б не увіковічити Юрині гівно?”. Дівчина пів року працювала над технологією та почала створювати каблучки та кулоні з гівняним наповненням. У світі навряд чи існує щось подібне, адже навіть чат GPT розгубився, коли ми запитали про це. Спеціально для ШоТам Misha розповіла про себе, гівняний бізнес і показала креативні прикраси!

Історія мисткині

Біографія

Усім привіт! Мене звати Міша Куш, а це – мій голуб Юра. Ми – сімʼя митців, ми – художники. Ми з Юрою робимо картини, прикраси й аксесуари з Юриного посліду. І сьогодні ми вам розкажемо про наш маленький гівняний бізнес. Юра хоче йти вже працювати – Юрі треба какати.

Я – киянка, але моє дитинство пройшло в селі. Звідти й пішла моя любов до птахів, бо батьки завжди тримали свійських птахів типу качок, курей. Я з ними завжди гралася, приручала та навіть лікувала – мене бабуся вчила, як.

За освітою я співачка, і до 2019 року працювала за професією. Потім помер мій батько, і мені дісталася його квартира з боргами. І тут моє життя повністю змінилося. Поки я займалася всіма потрібними документами на квартиру – це в мене зайняло півтора роки, – у квартирі оселилися голуби.

Коли я прийшла туди все зачистити, знайшла у квартирі двоє мертвих пташенят голубів та одного ледве живого. То був Валєра. Я Валєру виростила, вилікувала й відпустила на волю. Але, сумуючи за ним, я почала малювати такі собі жартівливі картини. Ось вони, до речі, позаду мене.

Лікування пташок

Після Валєри я почала помічати на вулиці дуже багато хворих голубів. Я їх забирала додому, лікувала, знаходила лікаря. Мені вдалося знайти декілька сімей, які на своїй території влаштували притулки для птахів-інвалідів. І тут я зрозуміла, що моєю метою є робити виставки з цими картинами, розказувати людям про таку ось проблему та збирати донати для таких сімей, щоб допомогти птахам-інвалідам.

А Юра – це був мій останній голуб, якого я знайшла на вулиці. У нього зламане крило. Він уже не може жити на волі, тому ми з Юрою тепер назавжди сімʼя. І потім виявилось, що Юра – художник. Юра також, як і я, полюбляє малювати.

Ось це Юрина перша картина після повномасштабного вторгення – “гівняна війна”. Матеріал той самий – “натурель”.

А ось наші гівняні прикраси. І також ми робимо ось такі тарілочки для зберігання наших гівняних прикрас.

Читати також: Петицію про створення рекреаційного парку на горі Юрковиця розгляне КМДА

Кому підходять прикраси

“Подарую свекрусі й не буду казати, що це”, – частий жарт замовників.

Також купують люди на подарунок собі – ті, хто цінують мистецтво й арт. Також у нас є гівняний мерч в такому концептуальному пакуванні – в коробці з-під піци. Також у нас є гівняний мерч в такому концептуальному пакуванні – в коробці з-під піци. білому кольорі футболочка й у чорному, з принтом на плечі ось такої чудової какулі.

Сенс ініціативи

Багато людей бояться голубів і помилково думають, що вони всі поголівно просто заразні. У мене були на лікуванні голуби з орнітозом, і не один – як бачите, зі мною все окей. Якщо ви не цілуєте палко саме хворого голуба, вам боятися нічого.

Також варто памʼятати, що голуби – це колись одомашнені тварини. Люди їли голубів, їли їхні яйця, відправляли голубами пошту, й через помилку людини голубів стало багато саме на вулицях у містах. Гідять вони зі смітників не тому, що вони пацюки, як думають багато людей, А тому, що їм просто немає чого їсти, і вони на 100% залежні від людини.

Благодійна діяльність

Ми з Юрою є амбасадорами благодійної спілки «Поруч». Разом з іншими амбасадорами ми вже закрили збір на автоматизовані годівнички для котів і собак у гарячих точках. Частину коштів з продажів ми донатимо на ЗСУ. Ми з Юрою особисто також робимо збори й наразі збираємо на Starlink.

Підсумок та плани на майбутнє

2 роки після [початку] повномасштабного вторгнення я перебуваю у Швейцарії, але ось зараз прямую додому навідати маму, навідати свою сімʼю. І хочеться в якийсь момент просто сісти на цей потяг і вже не повертатися назад – щоб вдома не було обстрілів, щоб була наша Перемога.

“Тому найголовніше – донатити всім, донатити безперестанку для нашої Перемоги. Ну, і ми з Юрою обовʼязково повернемось додому”, – наголошує Міша Куш.

Нагадаємо, що дружина захисника відкрила пекарню у селі в пам’ять про чоловіка.

Також ми повідомляли, що на Київщині висадили екзотичні дерева.

Читати далі

Суспільство

Петицію про створення рекреаційного парку на горі Юрковиця розгляне КМДА

Опубліковано

Петиція до київської влади щодо створення рекреаційного парку на горі Юрковиця зібрала необхідну кількість підписів і тепер буде розглянута Київрадою.

Про це стало відомо на сайті електронних петицій.

Про автора петиції

Сергій Литвяк, військовослужбовець 30-ї окремої механізованої бригади ЗСУ та мешканець Подолу, виступив із зверненням щодо створення великого парку на території Юрковицівської гори. Він висловив бажання, щоб у цьому парку могли гуляти ветерани, жителі міста та інші особи, а також мати доступ до озера.

Литвяк відзначив, що у Києві потрібні більші рекреаційні зони, зокрема на Подолі, і пропонує об’єднати Юрковицю з пагорбами Щекавиці мостом. Він також закликає уникати будівництва на території пам’ятки археології “Кирилівська стоянка”.

Читати також: На Київщині висадили екзотичні дерева

Про петицію

Литвяк звернувся до керівництва Києва з проханням не укладати орендні договори на ділянку, де він пропонує створити парк, та змінити її призначення на “рекреаційну зону”, щоб захистити від майбутньої забудови.

Також він зауважує, що зараз ця ділянка “захоплена без договору” ТОВ “Керамблоки-Інвест”, який також є власником будівлі колишнього пивного заводу Ріхтера на вулиці Кирилівській. Цей розробник має плани збудувати на території новий житловий комплекс та обіцяє відреставрувати старовинні будівлі.

Литвяк стверджує, що забудовник не виконує умови охоронного договору та “нахабно руйнує” пам’ятку. Тому він пропонує або зобов’язати забудовника виконувати умови охоронного договору та відреставрувати будівлі заводу, або розпочати процес його повернення у власність громади.

Також ми повідомляли, що Укрзалізниця повертає “Інтерсіті+” із Києва до Одеси в тестовому режимі.

Нагадаємо також, що Дніпро приєднався до економічної платформи для бізнесу “Зроблено в Україні”.

Фото: сайт електронниї петицій

Читати далі