Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Вишивають спогади вручну — засновниця бренду White and Stripe Тоня Булгакова про «смугастий» бізнес

Опубліковано

Одні засмучуються, коли немає можливості поїхати на море, інші беруться самі створювати пригодницький настрій з тим, що є — трикотажем. Тоня Булгакова вже четвертий рік одягає Україну та світ у бретонки зі спогадами. 

В майстерні вишити вручну на бретонках можуть практично все, що захочеться людині. Проте популярним бренд White and Stripe став тоді, коли почали вишивати сімейні історії. Переносити фото та спогади на трикотажний одяг. Приміром, зараз команді потрібно встигнути пошити 70 замовлень бретонок з вишивкою, попри те, що днями пішла одна з майстринь і рук не вистачає. 

Засновниця бренду Тоня Булгакова розповіла про особливості «смугастого» бізнесу. Чому відмовилися від офлайн магазину, що хочуть бачити клієнти на своїх тільняшках та як відтворюють спогади за допомогою голки та нитки. 

Майстерня «на удальонці»

З самого початку в нас не було офісу. Склад знаходився у мене вдома. Потім орендували офіс, з’явилися перші співробітники, зокрема майстри вишивки, які працювали віддалено. Вже тоді отримали класний досвід і, так би мовити, несвідомо підготувалися до майбутнього локдауну. 

Я відправляла поштою бретонки майстрам вишивки разом з усіма матеріалами, а вони мені потім готову роботу. Далі ми перепаковували речі та відправляли клієнтам. Це вже налагоджена за чотири роки схема, яка добре працює. Тому перший карантин навесні не застав нас зненацька. Проте все одно були труднощі.

Читайте також: Хустини від сонячних діток: історія першого в Україні інклюзивного ательє

У нас відправка день у день. Навіть якщо на годиннику 19.00 і офіс зачиняється — підемо на пошту. Але в карантин відправляли посилки, коли була така можливість: два рази на тиждень. Це засмучувало. Адже хочеться щоб клієнт уже завтра відчув радість від покупки, а не через три дні, коли ми зможемо відправити. Тому стараємося все робити максимально швидко.

Засновниця бренду White and stripe Тоня Булгакова

Відмовилися від офлайн магазинів

Коли орендували перший офіс я розмірковувала так: щойно з’явиться місце, де вживу можна подивитися та помацати матеріал, одразу всі стануть приїжджати. Проте ніхто не приїхав. Ми знаходилися на станції метро «Деміївська». 

Потім переїхали на Лівий берег Києва, тому що майже усі там живемо. Зняли офіс в хорошому ЖК біля метро з розрахунком, знову ж таки, на те, що клієнт заглядатиме частіше. Через два місяці стався локдаун і ми зрозуміли, що ніхто не приїде. 

Перевели бізнес в онлайн без жодних фізичних точок. Коли наші партнери також зачинился, подумали, що немає сенсу робити ставку на офлайн магазин, якщо продаємо онлайн. Є два магазини-партнери, в яких можна знайти наші бретонки: «482 store» та «KAPSULA». Туди ми відправляємо клієнтів, якщо вони все ж хочуть подивитися і приміряти.

Як вишивають бретонки
Процес пошиття бретонки в майстерні

Перша спроба була невдалою

Зараз багато роботи з вишивкою — і це наша величезна любов. Важливо показати, як майстриня малює макет і потім переносить на тільняшку. Це частина нашої стратегії відкритого бізнесу. Знімаємо процес виробництва, розповідаємо про невдачі, фільмуємо те, що відбувається в офісі.

Першою вишивкою була картинка з Pinterest, яка мені дуже сподобалася. «Як тільки-но створимо таку вишивку, усі її куплять», — думала я. Звичайно цього не трапилося тому, що я — це не мій клієнт. Те, що може подобатися мені на 100%, може не сподобатися клієнту взагалі. А може так само сподобатися. Важливо розмежовувати, де я, бізнес і клієнт. 

Читайте також: Худі від українських брендів: 7 стильних варіантів

Ми зробили велику, складну та зрештою дороговартісну вишивку на кишенці, яку пришили до бретонки. Коли завершили роботу, дещо зрозуміли. Щоб вишити один малюнок, нам потрібно сплатити майстру 800 грн. Я така: «щось не в’яжеться». 

Перша невдала бретонка
Перша невдала спроба вишити малюнок на бретонці

Що хочуть закарбувати на бретонці

Через певний час спробувала зробити вишивку попростіше, але щоб «зайшла» людині і вона її замовила. Якийсь час робили навмання. Потім до нас прийшла клієнтка і попросила вишити її з дітьми: вона і двоє хлопчиків. Це була наша перша вишивка сім’ї, яка стала знаковою. З неї усе почалося. Ця клієнтка досі з нами. Приходить до нас за «смугастиками». І для синів своїх замовила по декілька штук. І на дні народження ми робили їм бретонки. Нині вони вже наші друзі. 

Ідея та цінність полягають в тому, щоб це була конкретно ваша родина. Коли відкривають подарунок, то люди бачать сюжет: відпочивали десь на морі, народилася дитина і батьки сидять в пологовому будинку і тримають маленький згорток в руках.

Бретонки з вишивкою зазвичай замовляють сім'ї

Сімейні історії

Коли стали показувати сімейні вишивки, зрозуміли, що саме в цьому є важливого. Часто родина може бути не поруч. Приміром, такі long distance-подарунки дарують бабусям і дідусям. Це парні бретонки, на які перенесли старі фото. Така стара затерта світлина 50-го року і ми з неї створюємо вишивку. В мене все всередині стискається, коли бачу ці роботи, які потім дарують рідним. 

Скажімо подружжя хоче мати дітей, але в них поки що їх немає і вони хочуть на бретонці їх вже закарбувати. Або дуже чекають — і також роблять вишивки малюків.

Зараз працюємо з дівчиною, яка замовляє вже четверту бретонку своєму хлопцю. Він у неї капітан і вона придумує для вишивки морські тематики. Цього разу захотіла компас. Зображення дуже графічне, рівне — не для ручної вишивки. Для того, щоб вишити компас 5х5, потрібно повністю зашити його білими нитками. В цьому немає сенсу, тому що тканина стягнеться і буде негарно. Це не те, що хотів клієнт. Тому запропонували на вибір інші варіанти вишивки на морську тематику. Будемо робити чорно-білий маяк. 

Читайте також: Європейські наречені в українських сукнях: як Франківський бренд підкорює світ

Маяків в цьому сезоні було дуже багато: білий, червоний, синій. Після сімейних вишивко, маяк — на другому місці за популярністю. Був місяць, коли вишивали тільки маяки. Це було прям кайфово. 

Скільки потрібно часу на одну бретонку

Якщо бретонка вже є на складі, тоді все залежить від завантаженості майстрів з вишивки. До прикладу, щоб вишити сюжет руками, може йти чотири-п’ять годин. Але клієнт чекатиме два-три тижні через завантаженість майстрів. Ми працюємо за принципом first in-first out.

На просту вишивку на кшталт невеликого серця піде година. А може бути велика складна робота, приміром, з будиночком на дереві і сім’єю з двома дітлахами. На цю роботу пішло вісім годин майстра.

Так виглядає вишивка з будиночком на дереві і сім’єю. Вісім годин роботи майстра

Коли купуєш якийсь одяг з машинною вишивкою, там завжди є ущільнювач аби орнамент не стягнув тканину. Ми за те, щоб вишивка лягала максимально природно на бретонку. Тому робота по часу займає більше, ніж могла би бути з флізеліном, приміром.

Процес також складається з погоджувальної частини. Клієнт надсилає фото, з якого майстриня малює макет. Далі прикладаємо до нього нитки, щоб показати, в яких кольорах виконуватиметься робота і відправляємо клієнту на затвердження. Якщо потрібно щось поправити, перемальовуємо. Якщо в фінальому варіанті все добре, беремося за вишивку.

Звідки привозять тканину

Коли придумала цей бізнес, хотіла щоб він повністю був український: трикотаж, наші бірки, коробки — все що можливо. Зрозуміла, що нічого не вийде. Немає трикожату потрібної нам якості: не поліестер, а щоб там була бавовна. Адже люди хочуть більше носити одяг з натуральних тканин. 

Читайте також: Втратила свій дім і почала шити піжами. Як переселенка заснувала бізнес у чужому місті

Тому стали замовляти трикотаж з Туреччини. Прийшли до цього через півтора року після заснування. Спочатку купували тканину, яка була в вільному продажу на ринку. Потім почали замовляти повністю для себе виробництво. Обираємо колір нитки, щільність, склад. Найпершим був синій трикотаж. Потім червоний, бордовий, зелений і чорний. 

Зрозуміло що це великі витрати на новий колір, тому запитуємо у клієнтів, щоби хотілося. Так у нас з’явився чорний колір тому, що про нього часто запитували. В синю смужку в нас купують цілий рік, а  в червону — більше влітку.

Інші деталі бретонки — з різних країн. Бірки внутрішні привозимо з Італії. Ми не змогли знайти тут м’якенькі. Паперові бірки та еко-торби для пакування — вітчизняні. 

Про замовлення в інші країни

Майстерня White and stripe є на Etsy (платформа для продажу виробів ручної роботи). Часто в Інстаграм приходять клієнти з-за кордону. Хоча в нас немає ніякого таргету на міжнародний ринок. Тільки на український. Однак сарафанне радіо працює.

Люди відправляють в Америку  подарунки своїм близьким. В нає є клієнтка, що мешкає в Америці. Минулоріч купувала тільняшку для себе. А цього разу замовила чотири бретонки своїм друзям в різні країни. Ми усім відправляли і це було круто.

Найдальше замовлення було в Гонконг. І я все мрію про Австралію і про Північну Америку. 

Смужка — це не про чорну і білу смугу життя

Коли почала цей бізнес, не могла поїхати на море і знайшла для себе такий замінник, з яким почала працювати. Для мене смужка — легкість та радість. Емоція, пов’язана з морем та відпочинком в місці, де постійно щось відбувається не так, як в рутинному житті. Одягнути бретоночку і відчути спокій — це воно.

Коли бачимо смужку — асоціації з небом і морем, або небом і полем. Для мене смужка ніколи не була про чорну і білу смугу життя. В нас це навіть заборонена тема комунікації. Тому що навпаки, дивимося з позитивного боку. Для нас це такий собі якір. Навіть в місті, коли бачимо ці смужки,  стає набагато радісніше і спокійніше. Ось про це смужка і вона в усьому. Поки що на тільняшці. 

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі