Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Вино родом з Біблії: як українці створюють сікеру та що це таке?

Опубліковано

З меду можна робити не тільки смаколики, а й алкогольні напої. Саме цим зайнялась київська компанія “Медовий спас”. Вже майже рік тут виготовляють медовий напій Сікера – аналог сухого вина й найбільше схожа за рецептурою на питні меди, що були широко відомі й популярні ще за часів Київської Русі.

Хмільний напій, який отримав назву “Сікера” (квасний мед), виготовляють на основі меду, ягідних і фруктових соків і чистих культур дріжджів, використовуючи соки вишні, чорноплідної горобини, ожини, смородини та яблук. Сікера згадується ще в Біблії та Епосі про Гільгамеша і в давні часи була збірною назвою алкогольних напоїв не з винограду. Компанія “Медовий спас” має сучасне обладнання, яке дозволяє виробляти 450 тонн цього продукту. А засновники хочуть зробити сікеру візитівкою нашої країни.

Сергій Липко

Сергій Липко

Засновник компанії “Медовий спас”.

Згадки напою знаходять ще в Біблії

Слово “сікера” має дуже давню історію і походить ще з біблійних часів. Воно означає заброджений алкогольний напій, але не з винограду. Найчастіше його робили з фініків, меду та яблук. Наша компанія використовує технологію змішування меду та соків з додаванням культурних порід дріжджів. Завдяки сучасним методам виробництва, технологічному контролю і температурним режимам ми можемо досягти значних успіхів у якості продукту, який знаходився в “історичній сплячці” сотні років.

Сікера кілька разів вживається в Біблії. Найбільш відоме і яскраве визначення, яке направлене проти пияцтва, можна знайти в книзі Притч Соломона: “Вино — глумливо, сикера — буйная; и каждый, кто слишком увлекается ими, неразумен”.

Є такі думки, що сікера – це найперший алкогольний напій, мовляв, винограду ще не було, а мед був завжди. Сікеру споживали ще за часів Київської Русі. І останній раз її пили у 1242 році. І через тисячу років ми знову пропонуємо цей напій нашим людям.

З чого все починалось

Почнемо з того, що я 12 років займався пасічництвом у вільний час від роботи. Але завжди було цікаво, що з меду можна робити. От знаєте, продати зерно — це одне, продати муку з цього зерна — це інше, продати з цієї муки макарони чи крупи — це зовсім інше. Тобто додаткова вартість.

В Україні сьогодні дуже багато пасічників — близько 400 000. І завжди була проблема, що робити з медом, бо фірми його закуповують за безцінь. Український мед сьогодні на ринку найдешевший у світі.

Читайте також: Куди їхати у подорож за смачним українським вином? Топ порад від сомельє

Якось я познайомився з Соломком Василем Олексійовичем, якого в народі називають дід Василь. І він зробив дуже багато для відродження промислової медицини. А ще він пише книги і статті і доводить всім, що Україна може бути багата не просто медом, а й запиленням. Дід Василь є почесним пасічником України. І завдяки йому медоваріння у нашій Україні відновилось. Він та ще кілька пасічників створили гільдію медоварів і регулярно проводять семінари та навчають всіх охочих медоварінню. І якось я потрапив на один з таких семінарів і дід Василь дав мені ксерокопію книги професора Цесельського “Медоваріння, або Мистецтво виробництва напоїв з меду та фруктів”, яка була написана майже 150 років тому. І саме там я прочитав, що країни, які не мають природних умов для вирощування винограду, але мають мед, можуть бути виноробними державами.

Технологам не вдалось досконально відтворити давні рецепти, бо півтора століття тому кліматичні умови були зовсім іншими. Рецепти замінили “на око”, але результат виявився позитивним.

“Ми не конкуренти виноробам”

Коли ми трохи переробили ідею професора, то зрозуміли, що не варто називати себе медовим вином. І тоді вирішили назватись сікерою. Ми не конкуруємо з виноробами і не бачимо в цьому сенсу. Адже сікера виготовляється не з винограду.

Наш напій хоч і алкогольний, але корисний. Адже містить мед, багато вітамінів, мікро- та макроелементів. Мед використовуємо монофлорний мед (липа і сонях), щоб смак напоїв повторювався з року в рік. Бо якщо будемо брати меди різнотрав’я, то смак та аромат буде відрізнятись. А ми хочемо, щоб наша сікера була однакова за смаком що цього року, що наступного.

Читайте також: Каберне Совіньйон за 90 гривень. Власник винарні про те, як роблять справжнє вино

Крім того, ми маємо величезну перевагу перед виноробами, адже можемо робити сікеру круглий рік. Тому що мед зберігається без проблем, а сік можна легко пастеризувати. І це дуже велика конкурентна перевага. А ще винороби часто закуповують сировину з-за кордону, а ми використовуємо український мед, українські ягоди і фрукти. Сировини у нас достатньо. А якщо продавати за кордон мед і соки у вигляді алкогольного напою, то вартість зростає вдвічі.

Ми близько двох років відробляли рецептуру. Робив з двома ентузіастами у себе в гаражі близько 28 варіантів напою з різними соками, комбінаціями, складом і кількістю меду. Це дуже складний процес.

Так, сікера чимось схожа за смаком на вино. Але ми робимо сухі напої. Завдяки бродінню ми можемо виміряти та зробити такий рівень цукру, який потрібен. От , наприклад, наша червона сікера є абсолютно сухою, адже зовсім не містить цукру. Але є і рожева сікера з вмістом цукру 8%, бо все ж таки жіночій аудиторії подобаються більш солодкі напої.

Як працює медоварня

Сьогодні ми виготовляємо три види сікери — червону, рожеву та витриману. Наприклад, сікера “Медова червона” виготовлена на основі меду, соків вишні, чорноплідної горобини і яблук. Напій має глибокий бордовий колір та терпкий смак, шляхом комбінації темних і яскравих ягід. Прекрасно поєднується з червоним м’ясом і гострими стравами. Може скласти компанію сирно-м’ясним нарізкам, печеним на грилі овочам, а також пасті.

Як працює виробництво? Ми закуповуємо ягоди, веземо на виробництво, де з нього виготовляють сік, а далі вже з нього на нашому заводі робимо напої. Сікера не має ні концентратів, ні домішок, ні цукру.

Наша медоварня знаходиться в Броварах. Цей невеликий завод обійшовся нам у мільйон доларів. Багато коштів я позичав у друзів. Хотіли звертатись у міжнародні фонди, але вони готові давати кошти лише під готову продукцію, яка вже має своїх клієнтів. А ще у мене були й інші бізнеси, наприклад, садовий центр “Далас”.

Наш завод може випускати близько 20 тонн продукції в місяць. Поки робимо лише 10, адже тільки нещодавно запустились і в лютому отримали ліцензію на оптовий продаж. А напій повинен дозрівати близько року. Не можна сьогодні зробити, а завтра продати.

Команда “Медовий спас”

На сьогодні ми є єдиною промисловою медоварнею. Навіть в Європі подібних немає.

Люди не знають, що таке “сікера”

Багато людей не знає, що таке сікера, більшість проводять аналогію з вином. Потрібно звикнути, що це зовсім інший напій. Таке не знання впливає на продажі. Є люди, які не сприймають мед, то звісно, сікера їм не сподобається.

Кожний алкогольний напій має свою особливість – сп’яніння. І якщо горілка та віскі п’янять, то сікера хмелить. Має такий ефект, як шампанське – легко хмелить і легко виходить з цього стану, завдяки тому, що це абсолютно натуральний продукт. Я ще не зустрічав людини, яка б казала, що зранку було погане самопочуття. Мед є збалансованим продуктом, який створила природа, містить корисні мікро- та макро елементи. Тому не створює ніякого дискомфорту для людини.

Сікерою цікавляться навіть китайці

Минулого року ми були в Америці на конференції медоварів. У США лише у 2019 році було побудовано 108 заводів, які займаються медоварінням. І цей напрям набирає обертів не тільки в Америці, а й у світі. І через рік-два в Україні з’явиться більше виробників, адже цей продукт натуральний і має багато корисних властивостей.

Зараз нашим продуктом зацікавились з Китаю, Малайзії, В’єтнаму та Африки. Але поки це все на стадії переговорів.

Наші потужності дозволяють виготовляти 450 тонн продукції в рік. І якщо так вийде, то мріємо побудувати надсучасний завод, який виробляв би вже мільйони тонн.

Читайте також: Черкаський абсент та тернопільський віскі. П’ять крафтових алкогольних напоїв від українських виробників

Та це поки плани. Є проблема з тим, що українці не довіряють своїм виробникам. Та й недобросовісних виробників, які здешевлюють свою продукцію за допомогою неякісної сировини чи домішок, є багато. Шлях тернистий, бо виходити на ринок з новим продуктом дуже важко. Але у нас є ентузіазм та фанатична віра в успіх власної справи. Мріємо і віримо, що сікера може стати візитівкою України.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі