Суспільство
Відеоспостереження та школа волонтерів. Як у Мелітополі турбуються про благополуччя молоді
У 2019 році в Україні запустили онлайн-платформу, яка допомагає виміряти рівень благополуччя молоді у нашій країні на рівні міста.
У 2019 році в Україні запустили онлайн-платформу, яка допомагає виміряти рівень благополуччя молоді у нашій країні на рівні міста. У 2020-му до ініціативи долучився і Мелітополь, разом з 8 іншими містами України. Індекс благополуччя молоді (ІБМ), який запровадив UNFPA, дає можливість молоді бути почутою, а місцевій владі звернути увагу на сильні та слабкі сфери свого міста. За результатами опитування Мелітополь отримав показник 0,69 і. Лише за пів року після оголошення Індексу тут організували “Школу волонтерів 3.0”, встановили камери відеоспостереження у віддаленому мікрорайоні та запланували ще багато інших проєктів для покращення добробуту молоді.
Тетяна Несват
Заступниця начальника управління культури та молоді Мелітопольської міської ради. Координаторка ініціативи “Індекс благополуччя молоді” у Мелітополі.
Довідка. UNFPA, Фонд ООН у галузі народонаселення є провідною агенцією ООН, яка зосереджує свою роботу у сфері гендерної рівності, репродуктивного здоров’я та розбудови потенціалу молоді. У 2019 році UNFPA Україна та Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. розробили Індекс благополуччя молоді. Це онлайн-інструмент для допомоги муніципалітетам у вдосконаленні молодіжної політики та проєктів щодо розвитку молоді. Індекс визначають по 7-ми важливих темах – освіта, здоров’я, економічні можливості, участь у політичному житті, участь у громадському житті, інформаційні та комунікаційні технології, безпека та захищеність. До ініціативи вже долучитись 10 міст України. На основі опитування молоді та офіційної статистики міські органи управління отримують дані для ухвалення обґрунтованих рішень. Долучитись до ініціативи можна тут.
Індекс – це твереза оцінка нашої роботи
Я є координаторкою молодіжного центру “People.ua”. Минулого року ми створили громадську організацію, адже наша робота зацікавила міжнародних донорів. Сьогодні ми одна з найпотужніших молодіжних організацій у місті й намагаємось робити все для того, аби молодь почувала себе комфортно у Мелітополі.
Про Індекс я вперше почула від своїх колег. Вони говорили, що цей інструмент допомагає оцінити рівень добробуту і що чомусь мало міст хоче в ньому брати участь. Я прочитала детальнішу інформацію і зрозуміла, що Мелітополю такий проєкт потрібний. Бо це така твереза оцінка ситуації в місті, яку неможливо отримати жодним іншим чином. І дуже круто, що для визначення Індексу ми не залучали жодного адміністративного ресурсу та коштів і до останнього не знали, які ж будуть результати. Нам було цікаво перевірити нашу роботу, а також почути, що влаштовує чи не влаштовує молодь і на що саме потрібно звернути увагу. Індекс – це такий виклик для нашого міста, ми дуже переживали, але вірили в результат.
Мелітополь став найменшим містом, яке долучилося до Індексу. Наше населення складає всього 160 тисяч людей. Як саме визначали індекс? Спочатку від міста призначили координаторів, щоб вони могли слідкувати за роботою. Потім запустили платформу для опитування на сайті Мелітопольського комітету. Це така жива кнопка, яку поширили у соціальних мережах. Ми як адміністратори бачили лише кількість молоді, яка бере участь. До речі, участь розпочали 397 осіб, але завершили тільки 204. Опитування займає трохи часу, тому не всі змогли дійти до кінця. Всього було 7 блоків по 7-8 питань з різних сфер. Загалом від однієї людини ми отримали 49 відповідей.
Спрацювало сарафанне радіо і промокоди в барбершоп
Ми хотіли максимально прозоро перевірити нашу роботу, тому для залучення молоді не написали жодного листа від управління. У нас був головний інструмент – соціальні мережі. Тут ми поширювали інформацію про опитування і спрацювало сарафанне радіо. Люди почали долучатись, єдине, що не всі завершили опитування.
Крім того, всі учасники опитування могли отримати промокоди на послуги у місцевого бізнесу. Наприклад, молодь отримала знижки на придбання гірлянд, адже Індекс проводили перед Новим роком, на відвідування квест-кімнат та барбершопів. До речі, саме завдяки цьому промокоду багато хлопців взяли участь в опитуванні.
Читайте також: Де знайти роботу без досвіду? Історія студентки, яка стала економісткою у головному офісі UKRSIBBANK
Після отримання результатів я написала інформаційну довідку до міського голови з поясненням кожного суб-індексного значення і на що варто звернути увагу на основі даних. Також ми провели презентацію, де розповіли про те, що вже зробили, а що тільки плануємо зробити для добробуту молоді Мелітополя. І вирішили, що тепер таке опитування будемо проводити кожного року у листопаді, щоб ми могли бачити динаміку .
Школа волонтерів та камери відеоспостереження
У Мелітополі Індекс благополуччя молоді – 0,69. Насправді для нас були дивні результати, бо ми очікували вищі показники. Здивувало, що ми отримали досить високий показник у сфері медицини, бо зазвичай це така далека тема для молоді. Але люди помічають зміни, бо у нас багато медичних закладів ремонтуються, відкриваються приватні лікарні, є сучасний пологовий будинок. Один із найнижчих показників – участь у громадському житті – 0,63. Я вважала, що саме ця сфера буде у нас на другому місці. Після отримання цих результатів ми повністю змінили міські програми щодо організації заходів молодіжної політики.
Ми зрозуміли, що потрібно робити більший акцент саме на популяризації громадської діяльності та покращення активностей. Тому започаткували “Школу волонтерів 3.0”. Колись ми вже створювали подібну, і вона дала хороші результати. Школа – це інструмент, який дозволить привернути увагу молоді до громадського життя. Молодь повинна зрозуміти важливість волонтерства та що це не завжди безкоштовно. Програми школи мали 8 блоків, ми залучали громадські організації, щоб вони поділились своїм досвідом. У Школі взяли участь 60 людей, із них 15 залишилися волонтерити на базі нашого молодіжного центру. Ми вважаємо, що це непоганий результат. Підсумки наступного Індексу покажуть, правильно ми це зробили чи ні.
Після отримання результатів ІБМ ми встановили у віддаленому мікрорайоні камери відеоспостереження з виходом на міську точку поліції. Це такий не дуже безпечний район, але зараз вже кількість крадіжок значно зменшилась.
Хочемо показати молоді, що працювати на заводах – не страшно
Найнижчі показники Індексу ми отримали у сфері “Економічні можливості” – 0,53. І насправді для нас це був дуже неочікуваний результат, адже у Мелітополі багато приватних заводів, які створюють комфортні умови роботи для молоді. Але вони не хочуть працювати на заводах, попри те, що у Мелітополі багато навчальних закладів, які випускають саме промислових працівників.
Тому у липні ми проведемо великий форум для молоді, щоб продемонструвати економічні спроможності нашого регіону. Бо коли ми на презентації казали про те, що у нас у Мелітополі є заводи з опалювальними цехами, то молодь навіть не знала про їхнє існування. Тому цей форум дасть нам можливість залучити більше людей до місцевого виробництва. Колись ми робили подібне для школярів, а тепер хочемо і для студентів. Молодь повинна зрозуміти, що працювати на заводах – не страшно.
Читайте також: Як у 23 роки стати керуючою готелем Reikartz? Досвід Карини Ходіс
Молоді люди Мелітополя активно беруть участь у політичному житті. Нашому міському голові – 33 роки, його заступнику та секретарю теж. Тому я думала, що результати опитування будуть інші, але за політичну участь ми отримали 0,62.
А от найвищий показник – у сфері “Інформаційно-комунікаційні технології”. У Мелітополі багато безкоштовних точок wi-fi. Покриття є майже всюди, крім центрального парку, щоб люди могли насолоджуватися природою, а не сидіти в інтернеті. Крім того, молодь багато дізнається інформації про події міста, адже ми ведемо активно сторінки в Інстаграм та ТікТок.
Головна мета – навчитись чути молодь
Індекс нам дав можливість подивитись на результати нашої роботи. Ми запустили велику соціологічну роботу, щоб дізнатися більше про основні точки болю за кожним із показників, які досліджував Індекс. Бо раніше ми могли бачити тільки те, скільки молоді бере участь у різних заходах. А зараз це вже повноцінна комплексна оцінка молодіжної політики у найважливіших сферах життя.
У галузі освіти й науки ми отримали результат 0,62. Тому на презентацію запросили освітян. У нас багато навчальних закладів, але не всі спеціальності є сучасними. Тому ми починаємо працювати у цьому напрямку і хочемо змінити підхід до роботи. Бо якщо вчитель приходить на урок і каже “Добрий день, відкривайте підручники”, то діти дістануть смартфони. Потрібен сучасний та цікавий підхід до навчання.
Ми впроваджуємо багато проєктів, щоб молодь була більш активною. І в цьому допомагають екологічні ініціативи. У місті ми організували збір батарейок, прибирання, реалізували проєкт зі свідомого споживання. Також будемо святкувати День Молоді для підтримки місцевої музичної групи. Таким чином покажемо творчим хлопцям і дівчатам, що їх підтримують у рідному місті і розвиватися можна тут.
Молодь Мелітополя активно бере участь у написанні громадських бюджетів, щоб отримати фінансування на свої проєкти. Також ведемо активну роботу в органах студентського самоврядування і працюємо з гуртожитками та навчальними закладами. Головне наше правило – не змушувати. Ми хочемо навчитися чути молодь і розуміти, що їм потрібно.
Учасники «Підпільного стендапу» 1 квітня провели благодійний стрим, який тривав понад три з половиною години. Під час трансляції коміки збирали гроші на пікапи для спецпідрозділу НГУ «Атей».
Стрим відбувся на ютуб-каналі «Підпільного стендапу».
Як пройшов стрим
На трансляції виступили відомі українські коміки та знаменитості, зокрема Василь Байдак, Дядя Жора, Ницо Потворно, Саша Гонтар, Роман Міщеряков, Ганна Кочегура, Юрій Коломієць та інші. Під час стриму гості жартували, виконували завдання та розігрували мініатюри.
Мета благодійної трансляції
Під час благодійного стриму українці задонатили на пікапи для військових понад 250 тисяч гривень. Загальна мета збору — 500 тисяч гривень. Долучитися до нього можна за посиланням.
Підрозділ спеціального призначення «Атей» сформували два роки тому під командуванням Євгена Безсмертного. Бійці «Атей» брали участь у бойових діях на Донеччині, Харківщині, Запоріжжі та інших ділянках фронту. Наразі підрозділ проходить перепідготовку та комплектування задля розширення до роти спецпризначення.
Читайте також: Перо з фільмів Антоніо Лукіча продали за півмільйона гривень: кошти передали на ППО (ФОТО)
Про «Підпільний Стендап»
«Підпільний Стендап» — одне з найбільших об’єднань стендап-коміків в Україні, яке почали формувати у 2015 році. Щомісяця стендапери проводять близько ста концертів. Обʼєднання створює такі проєкти:
- «Майже Інтелектуальне Шоу»;
- «Підпільні Розгони»;
- «Підпільний Кіноклуб»;
- «Підпільний подскаст» та інші.
Нагадаємо, що «Підпільний Стендап» запустив нове шоу про книжки: першим гостем став Макс Кідрук.
Фото обкладинки: ютуб-канал «Підпільного стендапу»
На території Чорнобильського заповідника розквітнув рідкісний білоцвіт весняний. Через знищення природних середовищ квітку внесли до Червоної книги.
Про це повідомили в Чорнобильському радіаційно-екологічному біосферному заповіднику.
На Київщині цю квітку можна зустрітися хіба що в присадибних ділянках як декоративну рослину. Білоцвіт весняний росте переважно у Карпатах та на Поліссі.
У заповіднику вказали, що в Чорнобилі ці квітки колись висадили господарі однієї з осель міста. Рослина має потужну кореневу систему, а тому вона швидко розростається та розквітає білими дзвіночками із фіалковим ароматом.
Читайте також: Майстриня з Харкова допомогла покинутим котам на понад 250 тисяч гривень
«У народі вважається, що білоцвіт приносить удачу та є символом оновлення, а той факт, що він зберігся в зоні відчуження, надає йому ще більшої значущості: немов природа повертає собі життя у місцях, колись залишених людьми»‚ — написали у заповіднику.
Нагадаємо, що на місці лісової пожежі на Київщині висадили шість тисяч нових дерев.
Фото обкладинки ілюстративне: «Вікімедіа»
Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті центральним підприємством, тому він навіть не вагався, який фах обере для себе:
«Я інженер-механік, завжди жартую, що руки ростуть з правильного місця, тому вдома ремонтував велосипеди чи машини. А згодом на роботі — обертові механізми. Та найважливіше — ми знали, що наша робота є критично важливою, бо ми давали людям світло і тепло».
Улюблену роботу довелось покинути, коли росіяни наблизилися до міста та почали кілька разів на день обстрілювати станцію.
Росіяни обстрілювали ТЕС щодня
У рідному місті Курахове я збудував свій будинок, зробив парник, де вирощував лимони, ходив на риболовлю. Згодом почав будівництво — змайстрував лазню та літню кухню біля будинку. Проте все змінилося у 2022 році.
Моя сім’я виїхала на Закарпаття уже 8 березня, а я ж залишився на роботі. Ми з колегами працювали щодня і часто відновлювали техніку на станції після російських обстрілів.
Перші пів року нас атакували переважно вночі, а коли росіяни підійшли ближче, то обстрілювали ТЕС з артилерії майже щодня. Часто стріляли на світанку — перед тим, як люди мали вийти на роботу. Потім як за розкладом наступна атака була в обід, а далі — ввечері. І це ще не враховуючи ракет, які також часто прилітали і по місту, і по станції.
Курахівська ТЕС до повномасштабного вторгнення. Фото: ДТЕК Курахівська ТЕС у фейсбуці
Я залишився жити у власному будинку, де ще у 2014 році облаштував гарний просторий підвал. Після початку повномасштабного вторгнення туди до мене переїхав брат і так ми разом жили понад два роки. Принесли туди деякі меблі, поставили буржуйку, провели електрику. А ще я зробив удома свердловину, тому ми постійно мали свіжу воду.
Останні дні на станції не працювали, а просто виживали
Переважно по Курахівській ТЕС прилітало ще до оголошення тривоги. Тому ми постійно прислухалися і коли вже чули гучні вибухи неподалік, то ховалися. Росіяни з артилерії влучали і в паркувальні майданчики, тому наші авто були побиті. А коли обстрілювали ракетами, то навіть бомбосховище здригалося.
Під час одного з обстрілів постраждала автівка Валентина. Фото надав Валентин
Тому останні місяці на роботі ми вже не працювали, а просто сподівалися вижити. У касках та бронежилетах переміщувалися різними коридорами та старались менше виходити на вулицю.
Проте влітку минулого року після чергового обстрілу керівники отримали наказ, що запуску блоку не буде і потрібно розбирати наше обладнання.
Ми так довго ремонтували станцію, а тепер мусили її залишити. З рідної станції я забрав з собою лише системний блок власного комп’ютера.
На новій роботі ділюся досвідом з колегами
Я дуже просився на роботу саме на Бурштинську ТЕС, адже хотів бути ближче до сім’ї, яка жила на Закарпатті. І зараз живу у невеличкому селі біля Бурштина. Ми часто зідзвонюємося з курахівськими колегами, адже багатьом з них компанія запропонувала роботу на інших своїх ТЕС. Декілька з них навіть жили у мене деякий час, поки не знайшли власне житло. А ще ми хочемо зустрітися всі разом під час відпустки десь в Карпатах.
Часом колеги з Бурштинської ТЕС запитують мене про обладнання, з яким я працював удома. Я показую свої фото, схеми та креслення, ми часто порівнюємо механізми, хоча тут станція більш сучасна за нашу.
Валентин перевіряє техніку на новій роботі. Фото надав Валентин
Єдине, що для мене не змінилося, то це кількість роботи — її було багато вдома, а тепер і тут, проте я швидко до всього звикаю. Тут я також працюю зі схожими обертовими механізмами.
І знову ремонти через ворожі обстріли
Кожен мій день починається з наради та ранкового обходу. Протягом дня я відповідаю на листи від підрядників, перевіряю техніку та планую ремонти. Коли починається повітряна тривога, то ми спускаємося в укриття або ж покидаємо територію. Деякі колеги мусять залишатися на своєму робочому місці та рятувати обладнання після прильотів, якщо це необхідно.
Курахівська ТЕС після чергового російського обстрілу. Фото надав Валентин
Ця проблема скрізь мене переслідує. В Кураховому ми з колегами лише змогли відремонтувати обладнання, тільки запустили димарі, все почало диміти як знову новий обстріл.
Так само і тут — дуже багато пошкоджень, деяке обладнання вже не підлягає ремонту, а щось потребує багато коштів і часу. Ми не маємо таких можливостей та й бракує енергетиків, які б могли цим займатися, бо молодь не поспішає йти в цю сферу. Тому працюємо ми.
Все одно люблю свою роботу
Я сумую за домом та рідною ТЕС, але вже й не знаю, чи буде до чого повертатися, адже минулоріч росіяни окупували Курахове.
Я бачив фото, як зараз виглядає станція. Там зруйнували майже всі труби, пошкодили багато приміщень, цехів, немає вікон та даху. Зараз це місце зовсім не впізнати.
Професія енергетика досить складна, та навіть якби я знав, що нас чекає в майбутньому, то все одно б пішов працювати в цю сферу.
Валентин під час роботи. Фото надав Валентин
Зараз кожен має допомагати країні на своєму місці. Я не можу долучитися до війська через проблеми з хребтом. Тому продовжую працювати та станції та робити те, що вмію найкраще — давати людям світло. Бо якщо тут нікого не буде, то що ж тоді — все зануриться в темряву?
