Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Всі айтівці живуть на Балі? Співзасновник IT-Camp про безкоштовне навчання діток і попит на хороших фахівців

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Ви точно чули про те, що всі айтівці — мільйонери й живуть на Балі. Насправді ж реальність зовсім інша, хоча ця сфера дійсно зараз одна з найбільш високооплачуваних. Однак крутими фахівцями стають одиниці — лише ті, хто постійно вчиться і вдосконалює свої знання, каже співзасновник соціального проєкту «IT-Camp Маріуполь» Ігор Ільвутченко. Два роки тому він з дружиною запустив курси, де навчають у сфері IT. Дітей, батьки яких не можуть заплатити за навчання, вчать безкоштовно. 

Ігор Ільвутченко
Ігор Ільвутченко

співзасновник соціального проєкту «IT-Camp Маріуполь»
Працював у різних сферах, пов’язаних з IT, згодом заснував власну вебстудію

Свій перший комп’ютер зібрав ще підлітком

Зі сферою IT у мене  пов’язане все життя. Свій перший комп’ютер, разом з батьком та братом, я зібрав ще в школі, приблизно в 12 років. Закінчив Приазовський державний технологічний університет у Маріуполі, працював у різноманітних сферах, всі вони були пов’язані з IT. Був інженером-програмістом на заводі, після цього адміністратором, прожект менеджером у міжнародній вебстудії, згодом розробником, заснував свою вебстудію.

Але через війну у 2014 році я пішов з міжнародної вебстудії. Згодом я став одним зі співзасновником освітнього хабу Halabuda. Ми розуміли, що в нашому місті бракує курсів, де безкоштовно навчають сфери IT тих, хто цього потребує. Цей напрям — один із найбільш популярних і високооплачуваних у наш час. Потреба в хороших IT-спеціалістах у нашому місті та в країні загалом доволі значна. Згодом, коли в Маріуполі з’явився IT-кластер, цей попит став значно вищим, адже з’явилося багато компаній у цій сфері. Я як колишній керівник такої компанії розумію, наскільки значний дефіцит гарних фахівців в Україні, адже наших спеціалістів із задоволенням забирають міжнародні компанії. Зараз все переходить в IT, і наша країна — один із лідерів у цьому напрямку.

Вирощуємо майбутніх Стівів Джобсів

Є багато охочих потрапити в IT, але, на жаль, далеко не всі можуть собі це дозволити. Якісне навчання у цій галузі дуже дороге. Здійснити свою мрію часто не можуть діти й підлітки з вразливих верств населення: переселенці, діти, які постраждали в зоні бойових дій, діти з інвалідністю, сироти, діти з малозабезпечених сімей.

Фото: facebook.com/mariupolit

Я переглядав статистику: 44% випускників інтернатів так і не стають повноцінними членами суспільства, 20% із них мають судимість, 14% займаються проституцією, 10% протягом двох років після випуску здійснюють самогубство. І тільки 10% дітей повністю інтегруються в суспільство. Але ж серед них дуже багато талановитих дітей, яким просто пощастило трохи менше, ніж іншим. Ми вирішили їм допомогти.

Вважаємо, що кожен має право на якісне навчання, і ми працюємо для того, щоб це реалізовувати й підвищувати конкурентоспроможність наших підлітків у галузі IT. Я сам батько, і чудово розумію, як важливо для дитини мати гарну освіту. Але, дійсно, не всі діти мають можливість навчатися. Стів Джобс також був прийомною дитиною, в родині якого бракувало коштів. То чому серед моїх учнів не може бути нового Стіва Джобса?

Всі айтівці працюють на Балі й заробляють мільйони?

У 2019 році ми разом з дружиною заснували свої курси для дітей, підлітків і дорослих «IT-Camp Маріуполь». Викладаємо різноманітні напрямки. Зокрема, ми вчимо дизайну і веброзробці, 3D-моделюванню, комп’ютерній грамотності тощо. Одразу ж знали, що матимемо і соціальну складову. Для цього ми вивчилися в від від школи усвідомленого підприємництва (School of ME) при підтримці Kinderhilfswerk ChildFund Deutsc. Це навчання допомогло нам зрозуміти, як саме має працювати соціальний проєкт. Й от ми вже два роки успішно ним займаємося.

У 2020 році ми за свій кошт навчили 14 підлітків. Це були різноманітні курси, більшість з яких була пов’язана з графічним дизайном. Учнями стали підлітки дуже різних категорій: сироти, діти з неповних сімей, діти з інвалідністю. Мотив у них насправді доволі різноманітний. По-перше, IT у їхньому розумінні — це круто. Діти вважають, що якщо стануть айтівцями, то будуть сидіти з ноутбуком десь на Балі під пальмою, відпочивати, пити коктейль і заробляти мільйони. Насправді це не зовсім так. Хоча вони дійсно зможуть працювати віддалено, сидячи вдома за комп’ютером, і вже починати заробляти якісь гроші, хоч спершу і невеличкі. Багато у кого є бажання дізнатися щось нове або ж просто почати заробляти, тому що в родині дуже мало коштів.

Навчання «з під палиці» або потай від батьків

Спочатку ми брали на навчання всіх дітей, які бажали навчатися, тому що охочих було не так вже й багато. Тепер, коли попит значний, ми проводимо співбесіди, щоб зрозуміти, кому це дійсно потрібно. Бувало таке, що підлітків до нас приводили батьки, і вони ходили, як кажуть, з під палиці. Ми це одразу бачимо, коли діти сидять, нічого не роблять, не запитують, у них не горять очі. Вони просто сидять у смартфонах і пропускають усе повз вуха. Хоча у цьому, мабуть, і наша задача як і викладачів — зробити так, щоб навіть їх зацікавити курсами IT-Camp.

Фото: facebook.com/mariupolit

Але є інші приклади. У нас вчилася дівчинка, яку батьки привели до нас на курси для загального розвитку. Після навчання вона продовжила займатися самостійно, без дозволу батьків. Хоча вони казали їй, що є інші, «нормальні» професії. Мовляв, йди там заробляй, дизайн — це несерйозно. Але вона все одно приходила, слухала наші лекції, консультується з нами. Попри все вона хоче займатися цим у майбутньому, бо їй цікаво. Багато дітей приходять на заняття, занотовують чи не кожне слово і як губки поглинають всю нову інформацію. Для них курси IT-Camp — це важливий етап в житті, на який вони покладають серйозні надії.

Платно навчаємо IT-сфери всіх охочих

Без співбесіди ми беремо на навчання всіх охочих на платну основу. Тобто, це ті ж курси, однак для людей, які можуть собі дозволити оплатити курси IT-Camp. Вартість залежить від напрямку, але в середньому це приблизно від 1000 до 1500 гривень на місяць. Тривалість навчання також залежить від курсу. Найкоротший — півтора чи два місяці, а найдовший — до пів року. Кожен напрям має свою програму, і ми не бачимо сенсу розтягувати її на довго. Ми даємо інформацію дуже інтенсивно, і максимально швидко учні можуть починати використовувати її для роботи. Це, певно, наша відмінність від курсів, які пропонують конкуренти.

Під час занять на IT-Camp ми не розділяємо учнів, які платили за навчання і які потрапили на соціальний проєкт, на різні групи. Тобто, у нас всі діти навчаються разом, вони так можуть краще соціалізуватися, знайомитися тощо. Ми набираємо невеличкі групи — максимум по 10 людей, а доволі часто це й менш як 6-7. Заняття тривають двічі на тиждень по 1-2 години з невеличкою перервою. У нас авторські програми курсів — їх повністю розробляють наші викладачі. Всі вони й самі працюють в IT, тому добре знають, що саме є має попит і є актуальним. Викладачі постійно змінюють програму, аналізуючи потреби на ринку.

Під час занять на курсах IT-Camp кожен студент сидить за своїм комп’ютером. Викладач або розповідає теорію, або демонструє через проєктор практичну частку. У другому випадку студенти намагаються повторити все за викладачем. Час від часу є самостійні практичні заняття. Але це все приблизно, тому що у кожного вчителя трохи свій підхід, тому навчальний процес може частково відрізнятися.

Вивчали айтівців з бабусі та її онука

Нашому наймолодшому учневі було 8 років, найстаршій учениці — приблизно 80. І, що цікаво, бабуся навчалася в одній групі зі своїм 16-річним онуком. Обоє хотіли отримати знання в галузі ІТ. Зараз ми фокусуємося на студентах віком від 14 років і вище. У процесі навчання вони роблять домашні роботи, які можуть використовувати у портфоліо. Також вони виконують екзаменаційну роботу й, у випадку успішного захисту, отримують сертифікат про закінчення курсів.

Читайте також: За партою в 50+. Як Університет третього віку вчить пенсіонерів цифровій грамотності

Ми намагаємося рекомендувати наших кращих студентів різним IT- компаніям, коли ті до нас звертаються. Хоча, звичайно, всіх працевлаштувати ми не можемо. Професія айтівця корисна тим, що людина не прив’язується географічно до роботодавця. Можна знайти роботу як в Україні, так і за її межами. Але ми все ж намагаємося вплинути на те, щоб дійсно хороші спеціалісти залишалися працювати в українських компаніях.

Не можна стати крутим айтівцем, знаючи базис

Серед наших викладачів переважно ті, хто прийшли як волонтери, але все одно ми вирішили виплачувати їм зарплату. Більшість — наші знайомі, які працюють у цій галузі. Один наш викладач — колишній АТОвець, коли прийшов, сказав: «Я знаю вашу місію, вона класна. Я теж хочу з вами працювати». Багато хто каже, що оплата для них не в пріоритеті — вони хочуть навчати дітей, тому що бачать у цьому своє покликання. Звичайно, багато хто приходив і казав, скільки хоче, щоб ми йому платили. Але чомусь так сталося, що або наші умови їм не підходили, або в нас було різне бачення того, що ми робимо і навіщо. У нас з такими людьми стосунки чомусь не складаються. А з тими, хто має з нами спільні цінності, ми співпрацюємо вже не один рік.

Багато хто з наших учнів після закінчення курсів починають працювати у сфері IT: хтось дизайнером, хтось у 3D-дизайні, залежно від того, який саме курс закінчували. Комусь вдається одразу, хтось продовжує практикуватися. Є підлітки, які виходять від нас і кажуть: «Все, я ввійшов у цей напрямок». Але є й певна частина людей, які схоплювали якість базові знання й одразу вважали себе крутими фахівцями. Вони то починають десь працювати, але з дуже низькою зарплатою, та й то роботодавці за них не тримаються. Це, мабуть, основна проблема цієї сфери — багато хто залишається на початковому рівні, розчаровуються в роботі й обирає іншу сферу. Натомість варто постійно практикуватися, вивчати щось нове, проходити курси й тренінги з суміжних напрямків. Тільки так можна стати не універсальним, а висококваліфікованим фахівцем, на якого полюватимуть всі IT-гіганти.

Суспільство

Волонтери передали десантникам 95 ОДШБр безпілотник «Валькірія»

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Військові 95-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ отримали безпілотний авіаційний комплекс «Валькірія» українського виробництва від гуманітарного хабу «Житомир».

Про це в телеграмі повідомив голова Житомирської обласної військової адміністрації Віталій Бунечко.

Зазначається, що завдяки такому безпілотнику десантники зможуть проводити розвідку та коригувати артилерійський вогонь.

Про «Валькірію»

«Валькірія» – це безпілотний авіаційний комплекс військового та цивільного призначення для моніторингу, повітряної розвідки, відеоспостереження та коригування артилерійського вогню вдень та вночі. До його складу входять три безпілотні літальні апарати, денне та нічне корисне навантаження, наземна станція управління (захищений ноутбук), антени, додаткове обладнання.

БПАК «Валькірія» виробляється серійно з 2016 року. Комплекс успішно пройшов програму відомчих випробувань і допущений до експлуатації в ЗСУ.

Читайте також«Надійний тил має рятувати економіку». Як Хотинська громада стала фортецею для релокованого бізнесу

 «Валькірія» повністю автоматична на всіх етапах виконання польотного завдання, тим самим усувається необхідність безпосереднього пілотування літаком.

Для денного і нічного використання безпілотник «Валькірія» оснащується широким арсеналом корисних навантажень:

  • відео-камери високої роздільної здатності.
  • камера змінного зуму і тепловізор на гіростабілізований платформі.

Підтверджено високу надійність роботи БПАК «Валькірія» в умовах протидії засобів РЕБ.

БПАК «Валькірія» інтегрована з автоматизованою системою управління артвогню «Кропива».

Нагадаємо, «Валькірія» допомогла ЗСУ знищити три російські «Гвоздики» та склад БК.

Також ми повідомляли, як російська ППО не змогла збити українську «Валькірію», витративши 4 ракети.

Фото: pixabay.

Читати далі

Суспільство

На півдні за добу ЗСУ знищили 31 ворожий танк

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На південному напрямку упродовж минулої доби ЗСУ знищили понад 60 одиниць ворожої техніки, зокрема 31 танк.

Про це повідомили у зведенні оперативного командування «Південь» за підсумками понеділка, 3 жовтня.

За інформацією, наша авіація нанесла 9 ударів по ворожих позиціях та об’єктах.

Ракетно-артилерійські підрозділи виконали 290 вогневих завдання. Ліквідовано 8️7️ окупантів та понад 60 одиниць ворожої техніки, зокрема:  

  • 31 ворожий танк,
  • 2️7️ одиниць авто-бронетехніки.

Читайте також«Надійний тил має рятувати економіку». Як Хотинська громада стала фортецею для релокованого бізнесу

ЗСУ знищили реактивну систему залпового вогню «Ураган» і транспортно-заряджальну машину до неї. Також розгромлено мінометний комплекс «Сані» 120-го калібру.

Два танки і БМП — захоплені як трофеї.

Окрім того, надвечір, 3 жовтня, у Криворізькому районі сили ППО України збили ворожу ракету, якою ворог намагався атакувати стратегічну інфраструктуру регіону.

Нагадаємо, ЗСУ знищили штаб окупантів у Бериславі на Херсонщині.

Також ми повідомляли про збиття російського штурмовика Су-25 над Херсонщиною.

Фото: facebook.com/okPivden.

Читати далі

Суспільство

На Полтавщині Опішнянська громада і переселенці спільно зробили укриття для дітей (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

На Полтавщині Опішнянська громада та переселенці об’єдналися в одну команду. Переселенці допомогли з ремонтом дитсадка та укриття неподалік, а тепер спільно з комунальниками будують сховище для школи.

Про це розповідає ШоТам у межах проєкту «Громада діє».

Відремонтували дитсадок і укриття

Опішнянська громада і переселенці разом дбають про безпеку дітей. Приводять до ладу укриття в закладах освіти, щоб маленьким мешканцям нічого не загрожувало під час повітряних тривог.

Громада і переселенці разом підготували до навчального року укриття в дитячому садочку в Опішні.

«У пригоді нам стали внутрішньо переміщені особи, які відгукнулися. Зробили ремонт, замінили проводку, встановили унітази, душову і зробили мінімальні умови для того, щоб дітки могли пересиджувати там повітряну тривогу», — розповідає голова Опішнянської громади Микола Різник.

Також переселенці відремонтували дитячий садочок. Тепер тут навчаються 7 діток ВПО.

«Ми залили стяжку, зробили мінімальний ремонт і тепер з їхньою допомогою і наших жителів ми змогли запустити цей дитячий садочок», — Микола Різник, голова Опішнянської громади.

Загалом у громаді підготували 7 укриттів для навчальних закладів. Нині з нуля будують восьме сховище біля найбільшої школи в Опішні.

Читайте також«Надійний тил має рятувати економіку». Як Хотинська громада стала фортецею для релокованого бізнесу

«Робота кипить, купа техніки, переселенці допомагають, діло буде», — впевнений голова Опішнянської громади Микола Різник.

Віталій — один із десяти переселенців, який разом із комунальниками закладає фундамент майбутнього сховища. Він виїхав зі Слов’янська разом із дружиною і дітьми.

«4 місяці вже живемо в цій громаді. Надали допомогу, роботу, харчування, житло. Хороші люди, ніколи ні в чому не відмовлять, усе добре», — каже переселенець зі Слов’янська Віталій.

Коли голова кинув клич серед переселенців, Віталій відгукнувся першим.

«Звичайно, будемо допомагати. Копали, рубали, будували. Звичайно, задоволений роботою», — Віталій, переселенець зі Слов’янська.

Віталій допомагатиме зі сховищем до самого відкриття. А громада планує втілити в життя ще не один проєкт разом із друзями-переселенцями.

Про проєкт

«Громада Діє» — проєкт, у якому ШоТам розповідає, як громади адаптуються під час війни і вчаться допомагати собі і іншим.

Нагадаємо, Золочівська громада на Львівщині потоваришувала із Польщею і допомагає ЗСУ.

Також ШоТам розповідав, як Зорівська громада на Черкащині засадила всі поля і відправляє урожай ЗСУ.

Читати далі