Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Всі айтівці живуть на Балі? Співзасновник IT-Camp про безкоштовне навчання діток і попит на хороших фахівців

Опубліковано

Ви точно чули про те, що всі айтівці — мільйонери й живуть на Балі. Насправді ж реальність зовсім інша, хоча ця сфера дійсно зараз одна з найбільш високооплачуваних. Однак крутими фахівцями стають одиниці — лише ті, хто постійно вчиться і вдосконалює свої знання, каже співзасновник соціального проєкту «IT-Camp Маріуполь» Ігор Ільвутченко. Два роки тому він з дружиною запустив курси, де навчають у сфері IT. Дітей, батьки яких не можуть заплатити за навчання, вчать безкоштовно. 

Ігор Ільвутченко
Ігор Ільвутченко

співзасновник соціального проєкту «IT-Camp Маріуполь»
Працював у різних сферах, пов’язаних з IT, згодом заснував власну вебстудію

Свій перший комп’ютер зібрав ще підлітком

Зі сферою IT у мене  пов’язане все життя. Свій перший комп’ютер, разом з батьком та братом, я зібрав ще в школі, приблизно в 12 років. Закінчив Приазовський державний технологічний університет у Маріуполі, працював у різноманітних сферах, всі вони були пов’язані з IT. Був інженером-програмістом на заводі, після цього адміністратором, прожект менеджером у міжнародній вебстудії, згодом розробником, заснував свою вебстудію.

Але через війну у 2014 році я пішов з міжнародної вебстудії. Згодом я став одним зі співзасновником освітнього хабу Halabuda. Ми розуміли, що в нашому місті бракує курсів, де безкоштовно навчають сфери IT тих, хто цього потребує. Цей напрям — один із найбільш популярних і високооплачуваних у наш час. Потреба в хороших IT-спеціалістах у нашому місті та в країні загалом доволі значна. Згодом, коли в Маріуполі з’явився IT-кластер, цей попит став значно вищим, адже з’явилося багато компаній у цій сфері. Я як колишній керівник такої компанії розумію, наскільки значний дефіцит гарних фахівців в Україні, адже наших спеціалістів із задоволенням забирають міжнародні компанії. Зараз все переходить в IT, і наша країна — один із лідерів у цьому напрямку.

Вирощуємо майбутніх Стівів Джобсів

Є багато охочих потрапити в IT, але, на жаль, далеко не всі можуть собі це дозволити. Якісне навчання у цій галузі дуже дороге. Здійснити свою мрію часто не можуть діти й підлітки з вразливих верств населення: переселенці, діти, які постраждали в зоні бойових дій, діти з інвалідністю, сироти, діти з малозабезпечених сімей.

Фото: facebook.com/mariupolit

Я переглядав статистику: 44% випускників інтернатів так і не стають повноцінними членами суспільства, 20% із них мають судимість, 14% займаються проституцією, 10% протягом двох років після випуску здійснюють самогубство. І тільки 10% дітей повністю інтегруються в суспільство. Але ж серед них дуже багато талановитих дітей, яким просто пощастило трохи менше, ніж іншим. Ми вирішили їм допомогти.

Вважаємо, що кожен має право на якісне навчання, і ми працюємо для того, щоб це реалізовувати й підвищувати конкурентоспроможність наших підлітків у галузі IT. Я сам батько, і чудово розумію, як важливо для дитини мати гарну освіту. Але, дійсно, не всі діти мають можливість навчатися. Стів Джобс також був прийомною дитиною, в родині якого бракувало коштів. То чому серед моїх учнів не може бути нового Стіва Джобса?

Всі айтівці працюють на Балі й заробляють мільйони?

У 2019 році ми разом з дружиною заснували свої курси для дітей, підлітків і дорослих «IT-Camp Маріуполь». Викладаємо різноманітні напрямки. Зокрема, ми вчимо дизайну і веброзробці, 3D-моделюванню, комп’ютерній грамотності тощо. Одразу ж знали, що матимемо і соціальну складову. Для цього ми вивчилися в від від школи усвідомленого підприємництва (School of ME) при підтримці Kinderhilfswerk ChildFund Deutsc. Це навчання допомогло нам зрозуміти, як саме має працювати соціальний проєкт. Й от ми вже два роки успішно ним займаємося.

У 2020 році ми за свій кошт навчили 14 підлітків. Це були різноманітні курси, більшість з яких була пов’язана з графічним дизайном. Учнями стали підлітки дуже різних категорій: сироти, діти з неповних сімей, діти з інвалідністю. Мотив у них насправді доволі різноманітний. По-перше, IT у їхньому розумінні — це круто. Діти вважають, що якщо стануть айтівцями, то будуть сидіти з ноутбуком десь на Балі під пальмою, відпочивати, пити коктейль і заробляти мільйони. Насправді це не зовсім так. Хоча вони дійсно зможуть працювати віддалено, сидячи вдома за комп’ютером, і вже починати заробляти якісь гроші, хоч спершу і невеличкі. Багато у кого є бажання дізнатися щось нове або ж просто почати заробляти, тому що в родині дуже мало коштів.

Навчання «з під палиці» або потай від батьків

Спочатку ми брали на навчання всіх дітей, які бажали навчатися, тому що охочих було не так вже й багато. Тепер, коли попит значний, ми проводимо співбесіди, щоб зрозуміти, кому це дійсно потрібно. Бувало таке, що підлітків до нас приводили батьки, і вони ходили, як кажуть, з під палиці. Ми це одразу бачимо, коли діти сидять, нічого не роблять, не запитують, у них не горять очі. Вони просто сидять у смартфонах і пропускають усе повз вуха. Хоча у цьому, мабуть, і наша задача як і викладачів — зробити так, щоб навіть їх зацікавити курсами IT-Camp.

Фото: facebook.com/mariupolit

Але є інші приклади. У нас вчилася дівчинка, яку батьки привели до нас на курси для загального розвитку. Після навчання вона продовжила займатися самостійно, без дозволу батьків. Хоча вони казали їй, що є інші, «нормальні» професії. Мовляв, йди там заробляй, дизайн — це несерйозно. Але вона все одно приходила, слухала наші лекції, консультується з нами. Попри все вона хоче займатися цим у майбутньому, бо їй цікаво. Багато дітей приходять на заняття, занотовують чи не кожне слово і як губки поглинають всю нову інформацію. Для них курси IT-Camp — це важливий етап в житті, на який вони покладають серйозні надії.

Платно навчаємо IT-сфери всіх охочих

Без співбесіди ми беремо на навчання всіх охочих на платну основу. Тобто, це ті ж курси, однак для людей, які можуть собі дозволити оплатити курси IT-Camp. Вартість залежить від напрямку, але в середньому це приблизно від 1000 до 1500 гривень на місяць. Тривалість навчання також залежить від курсу. Найкоротший — півтора чи два місяці, а найдовший — до пів року. Кожен напрям має свою програму, і ми не бачимо сенсу розтягувати її на довго. Ми даємо інформацію дуже інтенсивно, і максимально швидко учні можуть починати використовувати її для роботи. Це, певно, наша відмінність від курсів, які пропонують конкуренти.

Під час занять на IT-Camp ми не розділяємо учнів, які платили за навчання і які потрапили на соціальний проєкт, на різні групи. Тобто, у нас всі діти навчаються разом, вони так можуть краще соціалізуватися, знайомитися тощо. Ми набираємо невеличкі групи — максимум по 10 людей, а доволі часто це й менш як 6-7. Заняття тривають двічі на тиждень по 1-2 години з невеличкою перервою. У нас авторські програми курсів — їх повністю розробляють наші викладачі. Всі вони й самі працюють в IT, тому добре знають, що саме є має попит і є актуальним. Викладачі постійно змінюють програму, аналізуючи потреби на ринку.

Під час занять на курсах IT-Camp кожен студент сидить за своїм комп’ютером. Викладач або розповідає теорію, або демонструє через проєктор практичну частку. У другому випадку студенти намагаються повторити все за викладачем. Час від часу є самостійні практичні заняття. Але це все приблизно, тому що у кожного вчителя трохи свій підхід, тому навчальний процес може частково відрізнятися.

Вивчали айтівців з бабусі та її онука

Нашому наймолодшому учневі було 8 років, найстаршій учениці — приблизно 80. І, що цікаво, бабуся навчалася в одній групі зі своїм 16-річним онуком. Обоє хотіли отримати знання в галузі ІТ. Зараз ми фокусуємося на студентах віком від 14 років і вище. У процесі навчання вони роблять домашні роботи, які можуть використовувати у портфоліо. Також вони виконують екзаменаційну роботу й, у випадку успішного захисту, отримують сертифікат про закінчення курсів.

Читайте також: За партою в 50+. Як Університет третього віку вчить пенсіонерів цифровій грамотності

Ми намагаємося рекомендувати наших кращих студентів різним IT- компаніям, коли ті до нас звертаються. Хоча, звичайно, всіх працевлаштувати ми не можемо. Професія айтівця корисна тим, що людина не прив’язується географічно до роботодавця. Можна знайти роботу як в Україні, так і за її межами. Але ми все ж намагаємося вплинути на те, щоб дійсно хороші спеціалісти залишалися працювати в українських компаніях.

Не можна стати крутим айтівцем, знаючи базис

Серед наших викладачів переважно ті, хто прийшли як волонтери, але все одно ми вирішили виплачувати їм зарплату. Більшість — наші знайомі, які працюють у цій галузі. Один наш викладач — колишній АТОвець, коли прийшов, сказав: «Я знаю вашу місію, вона класна. Я теж хочу з вами працювати». Багато хто каже, що оплата для них не в пріоритеті — вони хочуть навчати дітей, тому що бачать у цьому своє покликання. Звичайно, багато хто приходив і казав, скільки хоче, щоб ми йому платили. Але чомусь так сталося, що або наші умови їм не підходили, або в нас було різне бачення того, що ми робимо і навіщо. У нас з такими людьми стосунки чомусь не складаються. А з тими, хто має з нами спільні цінності, ми співпрацюємо вже не один рік.

Багато хто з наших учнів після закінчення курсів починають працювати у сфері IT: хтось дизайнером, хтось у 3D-дизайні, залежно від того, який саме курс закінчували. Комусь вдається одразу, хтось продовжує практикуватися. Є підлітки, які виходять від нас і кажуть: «Все, я ввійшов у цей напрямок». Але є й певна частина людей, які схоплювали якість базові знання й одразу вважали себе крутими фахівцями. Вони то починають десь працювати, але з дуже низькою зарплатою, та й то роботодавці за них не тримаються. Це, мабуть, основна проблема цієї сфери — багато хто залишається на початковому рівні, розчаровуються в роботі й обирає іншу сферу. Натомість варто постійно практикуватися, вивчати щось нове, проходити курси й тренінги з суміжних напрямків. Тільки так можна стати не універсальним, а висококваліфікованим фахівцем, на якого полюватимуть всі IT-гіганти.

Суспільство

Не шиють і не тчуть, а виготовляють за допомогою пістолета. Як у Черкасах створюють нетипові крафтові килими

Опубліковано

Що поєднує між собою крафтові килими і тафтинговий пістолет? Те, що перше можна створити за допомогою другого. Уявлення про килими та їхнє призначення змінює подружжя Сергія та Ельвіри Таморків з Черкас, які понад рік розвивають власну справу.

«Я думав, що килими це щось з типовими візерунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів», – ділиться Сергій.

Про килими у вигляді персонажів з Гаррі Поттера та підтримку державного гранту для ШоТам розповів засновник сімейного бізнесу RootsRugs Сергій Таморка. 

Перший килим – для друга

Сімейному бізнесу Сергій та Ельвіри Таморків більше року. Перший килим вони створили в грудні 2022 року та опублікували його фото в соціальних мережах. Це був двометровий крафтовий килим в етностилі з українськими та марокканськими мотивами, який подружжя зробило на замовлення свого друга.

Раніше Сергій з дружиною жили у Києві та працювали в сфері торгівлі одягом – мали власний магазин.  За освітою Ельвіра – біотехнолог, а Сергій технік сільського та лісового господарства. Освіта обох зовсім не пов’язана з творчістю, але саме вона є невід’ємною частиною життя цієї сім’ї. 

Подружжя Таморків, яке створює крафтові килими

Сергій та Ельвіра Таморки. Фото надав Сергій

Про створення килимів неординарним способом Сергій дізнався в 2019 році і хотів спробувати. Побачив кілька відео в американському YouTube та світлини на іноземних сайтах.

Незвичайний крафтовий килим

3D-килим, який створило подружжя. Фото надав Сергій Тиморка

Крафтові килими не лише на стіну та підлогу?

Сергій каже, що раніше мав доволі консервативну думку про килим: «Я думав, що килими – це щось з типовими візурунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів».

Яскравий килим, який свторило подружжя

Замовлення у вигляді мультиплікаційного героя. Фото надав Сергій Тиморка

Після початку повномасштабної війни ситуація з сімейним магазином одягу була доволі складною, в перші тижні весни розпродали весь наявний товар і вирішили припинити роботу. 

В Черкаси хотіли переїхати давно, бо звідти родом Ельвіра і місто завжди здавалося парі більш комфортним для життя. Сергій каже, що в Києві багато часу витрачав на логістику, дорогу, особливо в питаннях бізнесу. Після переїзду Сергій з Ельвірою думали, чим можуть займатися далі і чоловік згадав про виготовлення килимів.

Сергій розповідає, що процес створення килима починається з малюнка, який переноситься на раму. Малюнок може бути створений заздалегідь або намальований від руки, який потім треба за допомогою проектора перенести на полотно, яке перед тим натягують на раму. Далі відбувається процес вишивки, але не руками, а за допомогою пістолета, який протикає полотно. Чоловік наголошує, що це не машинна вишивка, килими створюються саме за допомогою пістолета.

Тафтинговий пістолет – постійний помічник в роботі тафтинговий пістолет, за допомогою якого подружжя створює вироби петельною технікою. Також можна використовувати великі пневматичні пістолети, аби створювати 3D-килими з довгим ворсом.

Процес створення крафтового килиму

Сергій Таморка створює килим за допомогою тафтингового пістолета. Фото: Суспільне Черкаси

Відразу вийшли на експорт

Спочатку Таморки придумували лише власні малюнки, адже експериментували та використовували різні мотиви вишивки. А далі клієнти почали робити замовлення за вже готовим малюнком. 

Більше 80% клієнтів замовляють крафтові килими у США, а інші – з Європи та України в тому числі. «Тафтиногові килими – це нова ніша в бізнесі, яка тільки зароджується в Україні, проте виробників уже є достатньо. Є виробники, які створюють килими саме для українських споживачів, ми ж вирішили відразу орієнтуватися на експорт», – каже Сергій.

Станом на сьогодні Таморки створили приблизно 200 килимів. Пошити килим можна і за кілька годин, але його створення не обмежується виключно шиттям. Тому в середньому на килим пара витрачає до двох-трьох робочих днів.

Синій килим створений Таморками

Об’ємний килим, який створили Таморки. Фото надав Сергій 

Корінь Мандрагори та етнічні мотиви

Сергій каже, що серед виробів має багато фаворитів, які, переважно, пов’язані з якимись персонажами. Наприклад, корінь Мандрагори з листками як у фільмі про Гаррі Поттера – одна частина килимка, а інша – горщик, за який корінь ховається. Це тип розсуваного килимка. В дитинстві Сергій дуже любив «Завойовник Зім», де був персонаж Гір, що перевдягався в зеленого собаку. Цього героя часто замовляли з-за кордону.

Килим, який створило подружжя

Розсувний килим з коренем мандрагори в горщику. Фото надав Сергій Таморка

«Найцікавіше для нас – робити щось унікальне, що потребує поєднання кількох технік. Ми хочемо створити найбільш унікальний килим в світі», розповідає Сергій Таморка.

Запитів від іноземних клієнтів дуже багато. Часто люди надсилають власні фото або просять створити якогось персонажа. Від клієнтів з України замовлень значно менше, але Сергій ділиться, що всі вони теж дуже різноманітні. Клієнти замовляли традиційний великий етнічний килим, а ще персонажів з аніме чи героїв мемів. 

Грантова підтримка для розвитку бізнесу

Розвивати власний бізнес Таморкам допоміг державний грант «Власна справа». Сергій ділиться, що подав заявку через «Дію» за кілька хвилин. І радить всім, хто хотів би спробувати податись на грантову підтримку, обов’язково подумати про свій бізнес-план – що хочете робити, як саме і кому це може бути потрібно. А ще важливо вміти планувати свій бізнес на тривалий час, хоча б на кілька років.

Таморкам грантові кошти допомогли збільшити об’єми сировини, кількість унікальних моделей, які створили самі та наповнили ними сайт, аби клієнти мали більший вибір. А ще орендувати приміщення, адже до того створювали килими вдома, де вже не поміщалися зі своїми рамами. 

Крафтові килими закордон продають за допомогою всесвітнього маркетплейсу крафтових товарів Etsy. Сергій та Ельвіра зараз взяли на роботу людину, яка адмініструватиме їхній магазин на цьому сайті, а вони витрачатимуть більше часу на саме створення килимів та своєї власної крафтової історії.

«Складно зберігати рівень якості при масштабуванні, тому ми хочемо залишатися на такому рівні своєї крафтовості. Ми прагнемо росту, але не плануємо створювати цех, де працюватимуть п’ятдесят людей, що робитимуть наші килими у великих об’ємах. Ми зосереджені на меншій кількості, але більшій якості», розповідає Сергій.

Килими на експорт, гроші – в Україну 

Для подружжя Таморків створення власних крафтових килимів – це можливість для творчості та прояву власної фантазії. «Ми хочемо приносити у цей світ щось цікаве, робити щось своє, продавати це закордоном, але залучати кошти сюди, в Україну», каже Сергій.

Чоловік переконує, що їхні кими відрізняються від магазинних тим, що їх не можна знайти на полицях магазинів. Він каже, що це унікальні роботи, які прив’язані до конкретних людей, залежно від їхніх запитів. А ще часто клієнти замовляють тафтингові килими як подарунок для своїх близьких.

Про плани на майбутнє Сергій відповідає впевнено та водночас з надією: «Ми плануємо покращувати свою майстерність, виготовляти більше цікавих килимів гарної якості, оновити свої інструменти та майстерню, покращувати сервіс та надання клієнтських послуг, створювати робочі місця. І найголовніше – знайти свій унікальний килим. А ще мріємо перемогти ворога у війні, аби відновили авіасполучення і доставка в США займала кілька днів».

Читати далі

Суспільство

Як дозвілля допомагає людям після травм повертатися до звичного життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Яким є шлях до відновлення після травм, отриманих внаслідок війни? Окрім медичної допомоги, реабілітації та психологічної допомоги важливо забезпечити умови, щоб люди мали доступ на рівні з іншими мешканцями громади до спортивних, культурних закладів та заходів. Регулярні фізичні заняття допомагають в реабілітації, а дозвілля допомагає повернутися до життя як до травми. 

Дозвілля повертає до звичного життя

Станом на кінець 2023 року в Україні проживають приблизно 3 млн людей з інвалідністю, як зазначало Мінсоцполітики. 

Лікування, реабілітація та психологічна підтримка необхідні для відновлення постраждалих від вибухонебезпечних предметів. Та не менш важливим є повернення чи наближення його до того ритму життя, яке було до травми. Це можна зробити, забезпечивши доступ на рівні з усіма до дозвілля.

Фізичні вправи допомогли відновитися

Сергій Прищепа серйозно постраждав унаслідок вибуху касетних снарядів, коли їхав з родиною в авто на Київщині в березні 2022 року. Його дружина закрила своїм тілом 9-річного сина й загинула, а хлопчик отримав психологічну травму. 

Сергій отримав переломи руки та щелепи, а також опікові й уламкові травми. Йому вчасно надали першу медичну допомогу, а потім зробили низку операцій.

Сергій Прищепа показує автівку, яка постраждала внаслідок касетних снарядів. Фото: ШоТам

«До звичного ритму життя я повернувся не одразу, – згадує Сергій. – У мене був абонемент у спортзал, куплений у січні до початку повномасштабної війни, і тільки восени 2022 року я знову спробував фізичні вправи в спортзалі».

Чоловік каже, що регулярні фізичні заняття по півтори години на день відволікають психологічно, а також допомагають фізично. Спочатку його ноги згиналися не повністю – бракувало сил і мʼязової маси. Тепер чоловік повернувся до того рівня підготовки, який мав до поранення. 

Наблизитися до життя, яке в Сергія було до поранення, він зміг влітку 2023 року, адже у квітні йому ще робили операції на щелепі. 

«Звісно, у звʼязку з тим, що в країні війна, дозвілля змінилося. Ми з сином їздимо на дачу, відпочиваємо, я працюю. Якщо в Києві залишаємося, то, наприклад, йдемо в кіно. Нещодавно були на ВДНГ – каталися на ковзанах», – розповів Сергій.

Сергій Прищепа повернувся до того рівня фізичної підготовки, який мав до поранення. Фото: ШоТам

Країна стає доступнішою

Заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталка Пархитько каже, що за останні роки інфраструктура в Україні стала більш доступною для людей з інвалідністю. 

«Не потрібно придумувати щось нове окремо для людей з інвалідністю. Головна задача – це зробити доступнішими якомога більше послуг, інфраструктуру та інформацію», – наголошує експертка.

Також важливим є сприйняття людей з інвалідністю, тому що досі існує бар’єр у спілкуванні. Так людей, які отримали інвалідність, жаліють або навпаки – героїзують, і це може бути неприємним досвідом. Якраз через небажання чути такі слова люди часом і вирішують побути вдома замість корисного дозвілля – подорожей, відвідування кінотеатрів тощо.

«Приміром, у Києві є доступні локації [для людей з інвалідністю]. Це, наприклад, кінотеатри в торгово-розважальних центрах. Так, можливо, вони й не ідеальні, але все ж надають можливість брати активну участь у соціальному житті Києва», – каже Наталка Пархитько.

У закладах усе частіше зʼявляються вбиральні, адаптовані під потреби людей з інвалідністю – вони зручні та мають широкі проходи. Також іноді зустрічаються знижені касові зони, щоб людям на кріслі колісному було комфортніше купити все необхідне.

Бізнесу у сфері дозвілля варто ставати свідомішим

Проєктна менеджерка групи проєктів з інклюзії та реабілітації UNDP Олена Іванова закликає бізнес, що пов’язаний з дозвіллям, ставати соціально свідомим – більш доступним для людей з інвалідністю. Дбати про фізичну доступність закладу, пристосовані вбиральні. Це стосується всіх видовищних закладів та закладів харчування, фітнес-клубів.

Для людей, які втратили слух, робити дублювання жестовою мовою та титрування, а для тих, хто втратив зір – аудіодескрипцію фільмів та спектаклів, спортивних змагань. Для дітей – інклюзивні парки розваг і майданчики, мистецькі школи та спортивні гуртки.

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

Від цього заклади лише виграють, адже люди будуть приходити й витрачати там гроші. А для самих постраждалих це можливість почуватися на рівні з іншими й мати дозвілля, яке допомагає відновлюватися фізично та психологічно.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Штучний інтелект допомагатиме розміновувати Україну — Мінекономіки

Опубліковано

Міністерство економіки підписало угоду про партнерство з американською компанією Palantir Technologies, яка використовуватиме штучний інтелект для допомоги в розмінуванні України.

Про це йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що гуманітарне розмінування — це нульовий етап відновлення України. Наразі потенційно забрудненими є 156 000 квадратних кілометрів землі, в зоні ризику перебуває понад 6 мільйонів українців.

«Саме тому прискорення гуманітарного розмінування, зокрема завдяки співпраці з такими технологічними компаніями як Palantir — це можливість зберегти життя людей та швидше розпочати відбудову України», — зазначила міністерка Юлія Свириденко під час підписання документа в Лондоні.

Угода містить конкретні положення щодо співпраці за такими напрямками:

  • оцифрування операцій гуманітарного розмінування, автоматизація процесів, передбачених Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року;
  • розширення цифрових можливостей для координації вивільнення та оцінки земель, визначення пріоритетів регіонів та управління ризиками в протимінній діяльності;
  • використання асистента на базі платформи штучного інтелекту Palantir (AIP) для прийняття рішень у протимінній діяльності.

Платформа працюватиме з великими базами даних, сформованих дотичними до виконання заходів протимінної діяльності структурами, починаючи від органів місцевого самоврядування, регіональної влади, міністерств та відомств і завершуючи операторами протимінної діяльності.

Читайте також«Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

Передбачається, що бази міститимуть як сталу інформацію, наприклад, оцінку економічної ефективності сільгоспземель, близькість забруднених територій до комунікацій тощо, так і оперативну, яка буде регулярно оновлюватися. Йдеться, зокрема, про дані обстеження територій ДСНС, ДССТ, неурядовими операторами, кількість та стан техніки, наявність піротехнічних підрозділів  на конкретних напрямках і т.ін.

Як працюватиме платформа

Завдяки можливостям Palantir AIP, платформа аналізуватиме інформацію та надаватиме рекомендації щодо оптимізації процесів. Наприклад, зможе порадити, враховуючи всі дані, як найефективніше провести очищення конкретної території – за допомогою нових методів розмінування, таких, як дрони, чи з застосуванням традиційних методів. Кінцевою ж метою вбачається розмінувати території швидше та за менших витрат.

Раніше ми повідомляли, що у Мінекономіки планують, що штучний інтелект допоможе в гуманітарному розмінуванні території України. Відомство уже сформувало цілісну стратегію інформаційного менеджменту гуманітарного розмінування, що базується на data-орієнтовному підході.

Фото: Мінекономіки України.

Читати далі