Суспільство
Волинське соломоплетіння та закарпатський леквар внесли до списку культурної спадщини України
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
До Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України внесли три нові елементи.
Про це повідомили у пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики України.
Відтак, новими елементами нематеріальної культурної спадщини України є:
- «Традиція соломоплетіння у Турійській громаді Волинської області»;
- «Практика та культурний контекст приготування «чіберек» та «янтик» – традиційних страв кримських татар»;
- «Сливовий леквар – традиція приготування та культура споживання на Закарпатті».
Нині Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України має 50 елементів.
Традиція соломоплетіння у Турійській громаді Волинської області
Соломоплетіння було поширене на території Волинської області з давніх-давен, як прадавнє ремесло і ліки. У побуті селян ще у 30-40 роках минулого століття можна було зустріти солом’яні шкатулки, бочки для зберігання зерна, павуки, які вішали на стелі та дідухи, які носили господарі й встановлювали на покуті у Святвечір.
Традицію соломоплетіння у Турійському районі зберіг і передав нащадкам Олександр Коптюк (1916 року народження із села Кустичі).
Дивіться відео: Закарпатець облаштував майстерню і виготовляє перископи для ЗСУ
У солом’яних виробах майстрів Турійщини зашифровані традиції, символи, знання та практики, що стосуються природи і світу. У доробках: різдвяні павуки, іграшки, янголи, тварини, прикраси, сумки, капелюхи. Тут своя символіка: коло – безперервний зв’язок, циклічність поколінь, ангелики – наші охоронці, дзвоники закликають добру звістку, а коник – завжди на успіх.
Приготування страв кримських татар «чіберек» та «янтик»
Традиційний варіант виготовлення цих страв зберігається i передається з покоління в покоління практично в кожній кримськотатарській сім’ї.
Останні роки кримські татари активно поширюють чібереки та янтики в різних регіонах континентальної України, готуючи страву в кафе та ресторанах. У закладах громадського харчування готують як жінки, так i чоловіки молодого та середнього віку.
Читайте також: «Ми не віддали жодного сантиметра нашої землі», – зоозахисник та воїн 68 єгерської бригади Павло Вишебаба
Чіберек (çiberek утворюється поєднанням слів «çiy» – сирої, «börek» – м’ясна м’якоть). Це пиріжок з м’ясним фаршем, обсмажений в олії. Більшість жителів України знають цю страву під назвою «чебурек».
Формою янтик нічим не відрізняється від чіберека. Утім, головна відмінність між стравами полягає у способі приготування.
Сливовий леквар – традиція приготування на Закарпатті
Леквар, лекварь – традиційне закарпатське сливове повидло, дуже густе, оскільки цілий день (і часто ще й ніч) його варять у мідних казанах чи тазиках на відкритому вогні до темно-синього, майже чорного кольору.
Читайте також: «Зроблено в РФ, перероблено в Україні». Як уламки російських літаків перетворюються на мільйонні донати для ЗСУ
Окрім того, що сливовий леквар смачний, він ще й корисний. Споживання цього продукту лише позитивно впливає на здоров’я. Леквар дають навіть немовлят. Закарпатці впевнені, що леквар ще має й лікувальну дію. Зокрема, підвищує імунітет та підтримує організм, особливо у зимовий період. Допомагає леквар і при застудах та хворобах, пов’язаних з травленням.
Нагадаємо, буковинську Маланку визнали об’єктом нематеріальної культурної спадщини України.
Також ми раніше повідомляли, що Український інститут запустив безкоштовний онлайн-курс про історію Криму.
Фото: mkip.gov.ua.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
На звичайній франківській кухні готується особливе замовлення для ЗСУ. Ірина Когут невтомно випікає солодкі «джавеліни» та бойові трактори.
«Хотілось щось зробити таке, що буде підтримувати наш дух… Це моя, можна сказати, прянична зброя. Я, що можу, те роблю на своєму місці», – розповідає прянична майстриня Ірина Когут.
Жінка вже вдруге залишає свій дім через російську агресію. У 2014 році довелося тікати з Луганщини, нині – з Харкова.
Ірина жартує, що може зібрати тривожну валізу за 10 хвилин. Тільки тепер «валіза» поважчала на пухнастих 5 кг. Кіт Беніто – натхненник серії пряників «Котики ЗСУ». Саме Беня та улюблена справа стали для Ірини емоційним порятунком.
«Саме те, що я почала потроху робити пряники, воно мене почало витягувати з того стану, у якому я опинилася», – каже Ірина Когут.
Ще однією підтримкою став Івано-Франківськ та його мешканці.
«Ми приїхали з Харкова. Це таке урбаністичне місто, дуже урбаністичне. І коли ми приїхали до Франківська, у мене було відчуття, що я приїхала до своєї бабусі… У її затишні обійми, де спокійно, затишно, де тебе розуміють і ти в безпеці», – прянична майстриня Ірина Когут.
Ірина мріє, щоб і її «котики ЗСУ» підкорили нове місто.
«Зараз мої прянички продаються лише через Інтернет, але я дуже хочу, щоб вони продавались у місті Франківськ. Тому я запрошую до співпраці власників кафе, кав’ярень та магазинів, які зможуть реалізовувати мою продукцію. Також я запрошую на мої майстер-класи пряничні дорослих та дітей», – прянична майстриня Ірина Когут.
Дивіться відео: Підприємець із Сєвєродонецька збирає дерев’яні будиночки, ніби дитячий конструктор
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Збройних Силах України офіційно підтвердили ураження Антонівського мосту через Дніпро в тимчасово окупованому Херсоні у ніч на 14 серпня.
Про це повідомила речниця координаційного пресцентру Сил оборони півдня Наталія Гуменюк.
«Знову завдано удару по Антонівському мосту для того, щоб закріпити його статус остаточно як непроїзний», – зазначила Гуменюк.
Речниця наголосила, що удари ЗСУ по мостах у Херсонській області ускладнюють для окупантів перевезення важкої техніки та боєприпасів і роблять логістику майже неможливою. Нині фахівці уточнюють, чи взагалі Антонівський міст може бути придатним для будь-якого перевезення.
Дивіться відео: Підприємець із Сєвєродонецька збирає дерев’яні будиночки, ніби дитячий конструктор
«На сьогодні ми бачимо і спостерігаємо, як керівний склад тих військових підрозділів потроху використовує ці залишки транспортних шляхів для евакуації на лівий берег, щоб почуватися у безпеці», – додала речниця.
Також Гуменюк відзначила: якщо керівництво ворожої армії РФ різко переміщується на лівий берег річки Дніпра на Херсонщині, то тим російським солдатам, які залишилися на правому березі, залишилося лише здатися у полон.
Антонівський міст – один із переїздів через Дніпро. Раніше цим мостом Росія постачала або відводила свої війська на території, яку вона окупувала на захід від річки. У цю зону входить Херсон. Якщо ЗСУ повністю знищать міст, окупанти опиняться фактично в оточенні.
Нагадаємо, два дні тому, 12 серпня, ЗСУ розбили четвертий і останній міст на Херсонщині.
Фото: pixabay.com.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Михайло Івонін збирає будинки, як дитячий конструктор. У рідному Сєвєродонецьку він займався підприємництвом.
«Раніше ми випускали протинакипні фільтри для газових колонок, для двоконтурних котлів. Ось такий фільтр вирішує всі проблеми, які вирішує установка за 1,5 тисячі доларів», — розповідає підприємець Михайло Івонін.
Коли ж евакуювався на Хмельниччину, знайшов себе у новій справі. Та почав виробляти зручні та легкі в зведенні будиночки.
«Зараз дуже багато знищеного житла в Україні. З’являється питання про тимчасове житло для переселенців. Подумали, вирішили зробити таке виробництво. Блокові каркасні будинки, які легко та швидко зводити», — каже підприємець Михайло Івонін.
Таку домівку можна зробити власноруч – без спеціалізованої техніки. Орієнтовна вартість житла – 12 тисяч доларів.
Будинки можуть мати різну кількість поверхів та площу. Перший Михайло звів для себе та розташував у ньому офіс. Тепер у його новій компанії працюють семеро переселенців.
Разом вони вже готові до роботи над новими проєктами. А на Хмельниччині вже знайшлися перші замовники будівництва.
Дивіться відео: Коломийська громада з дитсадка робить сучасний будинок для переселенців
Десять хвилин – і готово. Як підприємство на Львівщині готує «сухі борщі» для воїнів ЗСУ
Перші страви на передовій – це рідкість, яку українські воїни не завжди можуть собі дозволити....
«Ми 41 день були відрізані від України». Як громада на Чернігівщині відновлюється після деокупації
Корюківська громада на Чернігівщині однією з перших постраждала від повномасштабного російського вторгнення. Окупанти зруйнували місцеві...
Фарбуємо так, щоб жоден окупант не побачив. Алік Мухін та його команда закамуфлювали понад 900 автівок для ЗСУ
Алік Мухін ще підлітком знав, ким буде, коли виросте. Він хотів, аби його життя обов’язково...
Двоє друзів з Донецька відкрили майстерню на Троєщині й збирають байки для ЗСУ. Ось їхня історія
Mechanics United заснували двоє друзів, які тривалий час працювали пліч-о-пліч. Якоїсь миті хлопці зрозуміли: час...
