Суспільство
Військовий вижив в окупованому Гостомелі і вирвався на фронт (ВІДЕО)
Максим — український доброволець, який раніше обслуговував АН-225 «Мрія» в Гостомелі. У 2019 він за власним бажанням став на захист Батьківщини, але велику війну зустрів удома поруч із рідними.
Історію військового розповідає ШоТам.
Він зміг вижити в окупованому Гостомелі на Київщині та пішов на фронт помститися за українців. Майже пів року він захищав Донеччину, аж доки не втратив ногу, наступивши на міну. Та це не зламало воїна, і він швидко відновлюється, аби знову допомагати ЗСУ.
Максим — доброволець, у мирному житті обслуговував літаки, зокрема, легендарну «Мрію».
«Слюсар-складальник літальних апаратів, 4-й розряд. Вища освіта у мене. Працював, з 19-го року пішов на війну добровольцем», — Максим Марченко, доброволець.
Він воював за Україну з 2019-го, але повномасштабне вторгнення зустрів удома, в рідному Гостомелі. Максим встиг до окупації вивезти маму і доньку у безпечне місце та повернутися назад.
Коли в Гостомель увірвалися росіяни, Максим на власні очі бачив пекло, яке вони влаштували. Обстріл житлових будинків та масові вбивства мирних людей.
«Оскільки я учасник бойових дій, я всі документи позакопував: багатьох хлопців убили. Мені пощастило, що в мене не було ніяких татуювань», — Максим Марченко, доброволець.
Максим два тижні ховався в підвалі, доки не вдалося вирватися.
Читайте також: Інтеграція переселенців: як закордонний досвід може допомогти Україні? Кейс Грузії
«У підвалі, так, ми виходили, собаки були в нас, треба було вигулювати постійно. Прильоти, постійно десь щось горить, танки їздять. Прямо дуже люта була окупація, я думав, я не вийду звідти», — Максим Марченко, доброволець.
Пережите змінило його раз і назавжди. Сповнений люті, він вирушив на фронт. У складі 93-ї бригади боронив Донеччину, аж доки не отримав важке поранення.
У Соледарі підступна міна, присипана землею, позбавила Максима ноги.
«У мене шок був не від того, що ногу розірвало, а від того, що я став там, де чисто, і підірвався. Просто пелюстками закидало, зверху міномети, засипало все землею», — Максим Марченко, доброволець.
Побратими надали першу допомогу. Далі його оперували лікарі у Дніпрі, Києві та Львові. Після численних операцій Максим потрапив до реабілітаційного центру «Незламні».
Там він прямує до своєї найбільшої мети: знову стати на обидві ноги. І вже опановує тимчасовий протез.
«Максим дуже добре опанував цей тимчасовий протез, він має дуже добру рівновагу. І його особливістю є те, що він дуже швидко опановує нові навички. Він є вмотивований, дуже працездатний», — Олег Білянський, керівник центру UNBROKEN.
Попереду важкі перші кроки, хвилювання перед поверненням додому та обійми рідних. А після реабілітації Максим планує продовжити боротьбу з росіянами, допомагаючи побратимам.
Нагадаємо, ШоТам розповідав про 19-річну доброволиця з Одеси втратила ногу на війні, але власним прикладом доводить іншим пораненим, що життя триває.
Також дивіться відео, як черниця після 5 років служби у десантурі надає психологічну допомогу ЗСУ.
У суботу, 24 травня, київський Житній ринок відзначатиме своє 45-річчя. З цієї нагоди організатори підготували насичену програму з ярмарком, дегустаціями, лекціями, майстер-класами та музичними виступами.
Про це повідомляють на сторінці Shum.Rave у інстаграмі.
Відвідувачів запрошують з 12:00, вхід вільний. Протягом дня відбуватимуться лекції, присвячені архітектурі, історії та культурі Житнього ринку. Серед спікерів — дослідниця архітектури модернізму Ельміра Еттінгер, історик Леонід Марущак, археолог Іван Зоценко та інші фахівці.
Читайте також: У Києві до Дня міста влаштовують квест по улюблених маршрутах відомих киян
Для охочих створити щось власноруч організують майстер-класи з мозаїки, українського скоропису та слов’янської в’язі. Також на гостей чекає ярмарок із дегустаціями сирів, соків та морозива.
Музичний супровід забезпечить команда Shum.Rave, яка виступить з 13:00 до 21:00. Житній ринок розташований за адресою вул. Верхній Вал, 16.
Нагадуємо, що у Києві створюють перший в Україні терапевтичний простір для ветеранів.
Фото: Савелій Барашков
Суспільство
Колишній програміст з Миколаївщини Сергій Максименко тепер створює яскраві зображення на печиві й тортах, перетворюючи десерти на витвори мистецтва, завдяки державній програмі компенсації за облаштування робочого місця.
Виклики зі здоров’ям
49-річний Сергій Максименко усе своє життя присвятив компʼютерам — зокрема, чоловік займався програмним забезпеченням підприємств у селищі Криве Озеро на Миколаївщині. Але через 15 років хвороба суглобів хребта змусила його залишити роботу — через біль він більше не міг довго сидіти.
«Коли комп’ютери впроваджувалися всюди, клієнтів було багато. Я обслуговував цю техніку, навчав людей. З часом хвороба давала про себе знати. Я просто не зміг витримувати конкуренцію, і клієнтів ставало все менше і менше», — розповідає програміст.
Після цього він 18 років працював тільки дистанційно — репетитором з інформатики чи фахівцем техпідтримки. Але мріяв знову працювати в команді — і ця мрія здійснилася.
Компенсація за облаштування робочого місця
Односельчанка Сергія Марина Гавловська після 20 років випікання вдома відкрила в Кривому Озері власну пекарню. Окрім місцевих мешканців, її вироби замовляли майже в усі сусідні села. Жінці кортіло зробити свої торти яскравішими й придбати харчовий принтер, аби друкувати на смаколиках різні зображення. Її зупиняло те, що вона сама не впоралася б з технологією, тому вона шукала працівника, який міг би опанувати процес друку.
Коли її донька зламала ноутбук, Марина звернулася до Сергія по допомогу — і зрозуміла, що знайшла ідеального кандидата. Вона придбала обладнання й офіційно запросила Сергія до команди. А завдяки програмі від Центру зайнятості отримала компенсацію майже у 80 тисяч гривень на облаштування робочого місця для нового співробітника.
«Добре, що держава підтримує підприємців у працевлаштуванні людей з інвалідністю. Та й облаштувати робоче місце мені особисто теж було б дуже тяжко», — зазначає Марина.
Сьогодні завдяки Сергію пекарня може виконувати корпоративні замовлення та друкувати на тортах улюблених персонажів. Це значно прискорило процес. Сергій сам створює макети, виставляє продукцію та друкує. Власниця закладу ділиться:
«Людям дуже подобаються зображення на тортах їхніх рідних і близьких — вони замовляють такі торти на подарунок. Якщо раніше на один виріб ми витрачали часу до пів години, то тепер можемо зробити зображення на торті за одну хвилину».
Наразі програміст розробляє нові дизайни для декорування солодощів, а також вивчає дизайнерську справу. Більше про натхненну історію Сергія Максименка дивіться у відео за посиланням!
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
Французька компанія CNIM Systèmes Industriels разом з естонською Milrem Robotics передасть Україні шість нових роботизованих систем розмінування ROCUS для Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Про це повідомили в Milrem Robotics.
Комплекси ROCUS створені на базі платформи THeMIS, яка вже зарекомендувала себе в різних бойових умовах. Вони дозволяють дистанційно виявляти, підтверджувати та знешкоджувати вибухонебезпечні предмети — від мін до нерозірваних снарядів.
Нагадуємо, що Україна та KNDS Belgium запускають спільне виробництво.
Головна мета таких систем — зменшити ризик для саперів і підвищити ефективність операцій з розмінування. ROCUS оснащені спеціальним обладнанням, яке адаптоване до українських реалій і здатне працювати в умовах підвищеної небезпеки.
Ці шість комплексів приєднаються до семи, які розгорнули ще у 2022 році. Загалом Україна вже отримала 15 систем від Milrem Robotics.
Читайте також: Нові човни для армії: українські розробки офіційно на службі ЗСУ
Фото: Milrem Robotics
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...