Суспільство
Відбудували після 30 російських влучань. Як в Ірпені відновив роботу ліцей №3
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Вітер гуляв крізь розбиті вікна, а стіни, що вціліли, були чорні від пожеж. Таким побачила свій робочий кабінет Людмила Костюченко, вчителька молодших класів, а нині заступниця директора з навчально-виховної роботи Ірпінського ліцею №3. Через війну жінка втратила дім та чоловіка, але змогла знайти в собі сили жити далі та працювати.
До повномасштабного вторгнення в Ірпінському ліцеї №3 навчались близько 2 тисячі учнів у дві зміни. Славився заклад не лише освітніми програмами, а й спортивними напрямами та навіть були класи національно-патріотичного навчання. Однак у лютому-березні 2022 року російські окупанти випустили по території ліцею понад 30 снарядів.
Людмила та інші вчителі розповідають ШоТам про руйнування і відродження ліцею та як це – працювати заради майбутніх поколінь попри особисті втрати.
Людмила Костюченко
заступниця директора з навчально-виховної роботи Ірпінського ліцею №3, нагороджена медаллю «Захисник Вітчизни» від Президента України.
24 лютого відправляли дітей додому
6:30 ранку 24 лютого директор Ірпінського ліцею №3 написав повідомлення у батьківські чати, аби дітей не відправляли на навчання. Паралельно він попросив вчителів, які живуть ближче до ліцею, бути вранці на роботі: на випадок, якщо якісь батьки не чули новини і діти все ж таки прийдуть на уроки. Серед цих вчителів була і я – разом з кількома колегами зустрічала дітей, звʼязувалась з їхніми батьками й відправляла додому.
Після кількох годин у ліцеї, повернулась додому. Поговорила з чоловіком і разом вирішили, що я поїду, а він залишиться. Зібрала речі, і того ж дня мені вдалось виїхати з Ірпеня до подружки. Я їхала ховатись від клятої війни, а потрапила у саме її лігво – село на Житомирській трасі. Майже місяць ми провели під бомбардування, допоки змогла вибратись до родичів на Львівщину.
Вже там, у безпеці, я дізналась про влучання снарядів у наш будинок. Перше, друге, третє – врешті-решт дім просто згорів. Мій чоловік дивом встиг вискочити з квартири. А добрі люди надали йому і речі, і старенький мобільний телефон, щоб звʼязатись з нами. На жаль, невдовзі він загинув. Це сталось у проміжку між 26 та 28 березня, коли йшов заряджати телефон на сусідню вулицю і, ймовірно, потрапив під обстріл. Після повернення ми довго намагались знайти його тіло: казали шукати у Боярці, а виявили у сусідній Білогородській громаді, де люди з повагою похоронили всіх ірпінчан.
Тепер без чоловіка, даху над головою, але поруч з дітьми та внуками продовжую жити і викладати у ліцеї на благо громади та майбутніх поколінь.
Попри особисті втрати Людмила продовжує піклуватися про дітей. Фото: ШоТам.
Шкільні кабінети, що замінюють дім
Я працюю у цьому ліцеї з 1993 року вчителькою початкових класів. Коли приходять маленькі дітки в школу, знаєте, вони просто сяють. Ми ж, вчителі, маємо показати їм, що вони можуть здобути все в своєму житті. І як ото говорять: коли бачиш, що з маленької зернини проростає вже колос, то це дуже приємно.
До вторгнення російської федерації мій робочий кабінет був місцем і роботи, і розради. Сюди заходили діти як у свій другий дім. Тут ми збирались з колегами, обговорювали життєві й робочі питання. Допоки не настала ця біда.
Коли мені показали фото нашого ліцею, я не хотіла вірити. Що це? Невже мого кабінету немає? Вікна вибиті, дірки у стінах, до другого поверху чорні сліди від пожежі… До цього я так собі думала: якщо немає де мені жити, значить я буду жити на роботі у своєму кабінеті, поки придбаю якесь житло. А от, на жаль, і кабінету не стало.
По ліцею були прямі прильоти. Фото: ШоТам.
Я повернулась в Ірпінь у травні та відразу прийшла до ліцею. Без сліз на це не можна було дивитися. Вибиті шибки, розтрощені меблі, вітер гуляє по приміщенню – ну просто жах.
Та зараз завдяки благодійникам, зараз я працюю у світлому, просторому і просто чудовому класі. Для мене подвійне щастя працювати тут, бачити колег і приймати нових дітей, які з сімʼями повертаються до рідного дому. Бо як таку роботу можна не любити?
Після 30 влучань: як міжнародні й українські благодійники відбудовували ліцей
Олександр Купрянко, вчитель історії, пригадує, як одразу після звільнення він з іншими волонтерами прийшли розбирати завали: «Багато показували у ЗМІ, як ліцей тоді виглядав. Та в реальності виглядало ще моторошніше: прямі прильоти по будівлі, згорілий дах порушені конструкції».
Будівля була зруйнована на 75%: майже всі вікна було вибито, згоріла покрівля та порушені стіни на всіх поверхах. Росіяни пошкодили й спортивні майданчики та комунікаційні мережі, а котельню знищили вщент.
Майже одразу з допомогою приїхали міжнародні та благодійні організації, а основним спонсором відбудови став UNICEF. Трохи більше як рік тривала відбудова та капітальний ремонт ліцею, в той час, вчителі продовжували заняття онлайн.
Тепер вчителі працюють у світлих, просторих класах. Фото: ШоТам.
Багато інших благодійників долучилось на конкретні задачі, наприклад, з відновленням шкільної їдальні допоміг БФ «Жовто-блакитні крила», а Епіцентр відбудував спортивні майданчики. Потреб було багато: крім будівельних робіт як от відновлення даху та утеплення фасаду, треба було ще й наповнити класи меблями, партами, технікою.
16 вересня 2023 року попри все пережите, ліцей знов відкрив двері для дітей. Нині Ірпінський ліцей №3 – це знову сучасний заклад освіти з новими спортивними просторами для 20 видів спорту, стильним дизайном, енергоефективним фасадом та безбар’єрною інфраструктурою.
Ірпінський ліцей №3 – знову сучасний заклад освіти. Фото: ШоТам
Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Українська столиця отримала нову партію допомоги від німецьких партнерів. Зокрема – нові сучасні карети швидкої допомоги, пожежний автомобіль, комунальну техніку, мікроавтобус та 20-тонну вантажівку гуманітарної допомоги.
Про це повідомили на поорталі КМДА.
Зазначається, що вже з наступного тижня отримані автівки працюватимуть для киян. Київ прийняв допомогу від землі Баварія та від району Шарлоттенбург міста Берліна.
Баварія передала українській столиці 20-тонну вантажівку гуманітарної допомоги та 6 автомобілів. Зокрема, 3 нових сучасних машини швидкої допомоги Renault, мікроавтобус Ford, пожежний Mercedes та автомобіль Iveco.
Читайте також: «Вони бачать моїми очима». Як описати жести, міміку і колір? Історія коментатора театральних вистав
Шарлоттенбург передав 2 вантажних автомобілі – MAN та Mersedes і багатофункціональний комунальний агрегат Bobcat. А також 2 генератори та електроінструмент. Автомобілі та агрегат будуть працювати в одному з районів столиці. А генератори та електроінструмент отримає керуюча компанія району.
Загалом від початку широкомасштабної війни Київ залучив та отримав як допомогу від європейських партнерів і благодійників загалом 55 пожежних авто. З них 14 – нових, найсучасніших, з можливістю піногасіння (два таких авто Київ передав Харкову). А також отримали 50 сучасних карет швидкої допомоги та 82 міських автобуси.
Нагадаємо, Буча отримала два автобуси від німецького міста-побратима.
Окрім того, Німеччина виділила 10 млн євро на створення в Україні центрів передових досліджень.
Фото: kyivcity.gov.ua.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Чернігові відновили пологовий будинок, пошкоджений під час обстрілу російськими ракетами.
Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.
Розповідається, що коли частина Чернігівщини була в окупації, від вибухів постраждав фасад медзакладу, внутрішні приміщення, вікна та дах. Медзаклад продовжував працювати та приймати породіль попри щоденні ворожі обстріли та облогу міста.
Завдяки підтримці USAID вдалося відновити пошкоджену вибухом частину фасаду медичного закладу, стелі, підлоги й стіни, а також — пологові зали, післяпологові палати та коридор післяпологового відділення.
Читайте також: «А хто мені скаже, що я не можу?». Історія волонтерки з «кришталевістю» кісток, яка йде проти законів фізики
Нині медзаклад має бездоганний вигляд та готовий у повному обсязі забезпечувати комфорт маленьким українцям та їхнім мамам. Послугами пологового у 2023 році уже скористалися майже 3000 жінок, які отримали якісні медичні послуги у комфортних умовах.
Проєкт реалізовано завдяки «Відкритій програмі грантів» Проєкту USAID «Підтримка реформи охорони здоров’я».
Про USAID в Україні
Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) співпрацює з Україною з 1992 року. Нині 42 проєкти USAID сприяють вирішенню нагальних потреб і довгостроковому розвитку України як незалежного, суверенного, демократичного та заможного суспільства. Від 24 лютого 2022 року USAID надав 16,75 млрд доларів прямої бюджетної підтримки, 1,4 млрд доларів гуманітарної допомоги та понад 1 млрд доларів допомоги на розвиток.
Нагадаємо, на Дніпропетровщині облаштували лікарню під землею.
Також ми розповідали, що Німеччина та ЄС профінансували будівництво шести сучасних лікарень в Україні.
Фото: МОЗ України.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Військовий з Волині розшукав дівчинку, аби віддячити їй за подарунок, і завітав до неї прямо на урок.
Про неймовірну історію розповідає ШоТам.
Військовий розшукав дівчинку, щоб віддячити за подарунок, який вона надіслала йому на фронт. Капітан Сергій Орисюк — військовослужбовець 41-шої окремої механізованої бригади.
Влітку воїна, який перебував на передовій далеко від рідного дому, розчулила посилка учениці Анни.
Тоді її ліцей збирав допомогу на фронт на звернення сестри Сергія. В останню мить Анна встигла покласти свій подарунок: малюнок, шоколадку та 100 гривень.
Її щира посилка зігріла серце воїна на передовій і запала в душу на довгі місяці. І ось нещодавно Сергій повернувся в короткотривалу відпустку та відшукав дівчинку.
Чоловік вирішив зробити сюрприз та приїхав у ліцей з презентом — тортом та іграшкою.
Читайте також: «Лайк» з операційної та нове життя на Харківщині: як підприємиця стала бойовою медикинею
Нагадаємо, військовий написав книжку для своїх малих дітей в окопах, і вона має такий успіх, що українці розібрали вже два тиражі.
Також ми розповідали, як волонтерка із Запоріжжя безплатно влаштовує весілля для воїнів.
