Суспільство
Від «Да Вінчі» до «Тайри». Що ви знаєте про захисників і захисниць, які виборюють нашу свободу? (ТЕСТ)
14 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць. День тих, хто боровся, бореться і неодмінно переможе, піднявши державний прапор над звільненими Донецьком, Луганськом, Херсоном та Кримом.
ШоТам підготував тест про 12 військових, які сьогодні виборюють нашу свободу. Усі вони різні, але мають спільну мету – звільнити Україну від російської навали.
У 18 років він вже захищав Україну зі зброєю в руках, а в 21 – став наймолодшим командиром 1-ї штурмової роти ДУК «Правий сектор». Саме він першим серед українських добровольців прижиттєво отримав звання Героя України. Хто це?
Фото: Останній Бастіон
Так, це Дмитро Коцюбайло – воїн, який вже вісім років нищить російських окупантів. Офіцерське звання він отримав лише в розпал повномасштабної війни, а до цього ніколи не був у лавах ЗСУ. Да Вінчі пройшов найгарячіші точки війни з росіянами у складі ДУК «Правий сектор».
Побратими називають його «командиром від природи». Воно й не дивно: попри відсутність військової освіти він став командиром полку та майстерно виконував свої обов’язки. Лінгвіст за фахом та футбольний фанат – про кого це?
Фото: Мінветеранів.
«Командиром від природи» азовці називають 31-річного Дениса Прокопенко, який протягом 82 днів керував обороною Маріуполя. Справді, він не має військової освіти, закінчив Київський національний лінгвістичний університет та був одним з найактивніших вболівальників київського «Динамо». Але водночас – став наймолодшим командиром в історії ЗСУ та НГУ, очоливши полк «Азов» у 26-річному віці.
Вона стала першою жінкою в історії ЗСУ, яка очолила артилерійський підрозділ. Аби опанувати САУ, лейтенантці вистачило чотирьох днів. А вгадаєте, ким працювала Любов Плаксюк до армії?
До 2016 року Любов Плаксюк викладала історію в одній зі шкіл Житомира. Утім у 2016 році жінка вирішила долучитися до лав ЗСУ. Любов пройшла шлях від радіотелефоністки до командирки відділення управління, однак все кардинально змінилось, коли вона побачила роботу 152-мм САУ. Відтоді офіцерка закохалася в «Гіацинт-С» та першою серед жінок очолила артпідрозділ.
До повномасштабного вторгнення вона займалася журналістикою та піаром і ніколи не тримала зброю в руках. Однак вже в перші дні великої війни дівчина долучилася до лав територіальної оборони. Спочатку вона була медиком, а сьогодні – пресофіцерка, яка працює на Харківському напрямку. Знаєте, хто на фото?
Фото: elle.ua.
Це Маргарита Рівчаченко на псевдо «Афіна». У перші тижні повномасштабного вторгнення її історія облетіла українські та світові дні, адже в кожному інтерв’ю дівчина наполягала, що бігти від війни – це не її випадок. Після служби «Афіна» мріє повернутися до журналістики та заснувати власну піар-агенцію. А ще – створити родину.
Їй всього 19, а вона вже смалить окупантів з кулемета! До великої війни Оксана Рубаняк навчалася на вчителя та працювала в Івано-Франківській міськраді. А після 24 лютого – приєдналася до лав ЗСУ і нічим не поступається чоловікам. За її характер та витримку побратими вигадали Оксані войовничі псевдо – «Ксена». Вгадайте, у якій бригаді служить кулеметниця?
Фото: з особистого архіву
Легендарна бригада Чорних Запорожців була створена ще в 2002 році на базі 72-ї гвардійської механізованої дивізії. З 2014 року 72 ОМБр дає відсіч окупантам на сході України, а з початком великої війни – продовжує нищити ворога на своєму напрямку. Чому «Чорні Запорожці»? Це почесна назва бригади на честь військового формування часів УНР.
55-річний Василь Штефко – боєць 128 окремої гірсько-штурмової бригади. До лав Закарпатського легіону чоловік приєднався вже з початком великої війни. Утім для цього йому довелося збрехати. Знаєте, про що саме?
Фото: Сергій Гудак для Укрінформ
У 2004 році через нещасний випадок на виробництві Василь втратив обидві ноги, а отже, має два протези. Через це після 2014 року йому неодноразово відмовляли у військкоматі. Однак після вторгнення закарпатець вирішив збрехати, аби все ж потрапити до війська. Штефко запевнив, що має лише один протез та може бути водієм, і завдяки цьому потрапив на службу.
Ці роботи належать українському захиснику, який вже вдруге став на захист нашої країни. Він – ветеран війни, режисер, художник та письменник. Знаєте автора?
Валерій Пузік – український художник, письменник та режисер. Автор книг «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж». У січні 2015 пішов добровольцем на фронт. Брав участь у боях на сході України в складі 5 батальйону Добровольчого українського корпусу. У перші дні повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ.
У 2014 році він разом із друзями нищив окупантів на сході країни, а в мирному Києві – боровся проти незаконних забудов та політичних переслідувань інших активістів. Його молодіжний рух відомий далеко поза межами Києва, а напередодні вторгнення він зіграв головну роль у новій стрічці Олега Сенцова. Про кого це?
Фото: Стас Юрченко для Свідомі
Сергій Філімонов – ветеран російсько-української війни, лідер молодіжного руху «Гонор», а сьогодні – командир однойменного бойового підрозділу ССО. У 2021 році Сергій зіграв головну роль у художній стрічці Олега Сенцова «Носоріг». Українська прем’єра фільму відбулася менш ніж за два тижні до повномасштабного вторгнення.
Російські пропагандисти, у звичному для себе стилі, називають її «неонацисткою», а насправді вона – легендарна парамедикиня, яка врятувала життя сотень українських бійців. У березні Юлія Паєвська потрапила в російський полон, а 17 червня – повернулися додому. Знаєте її псевдо?
Фото: Новинарня
Так-так, це легендарна «Тайра». Під час Майдану Юлія рятувала поранених на Грушевського, згодом викладала тактичну медицину, а з початком війни на сході країни зайнялася евакуацією поранених бійців. Вона організувала та очолила добровольчий медично-евакуаційний підрозділ "Ангели Тайри", який базувався під Маріуполем. З 2014 до 2018 була добровольцем-парамедиком. З 2018 до 2020 служила за контрактом в лавах ЗСУ та очолювала евакуаційне відділення 61-го мобільного шпиталю в Маріуполі. Напередодні 24 лютого «Тайра» знову опинилася на сході: аби в ролі волонтерки допомагати з евакуацією постраждалих.
«Дякую за прихисток. "Азовсталь" – місце моєї смерті і мого життя», – хто автор цих слів?
Автор – пресофіцер полку «Азов» Дмитро Козацький на псевдо «Орест». Він – один із учасників героїчної оборони Маріуполя та автор світлин із фортеці «Азовсталь», які облетіли всі українські та світові ЗМІ й показали, що насправді відбувається у сховищах заводу, який бомбардують росіяни. Ці слова військовий опублікував напередодні російського полону. Повернути «Ореста» та ще понад 100 азовців вдалося 21 вересня.
«Тільки не пиши мені про війну, розкажи, чи є біля тебе сад, чи ти чуєш коників і цикад, і чи повзають равлики по в'юну», – це рядки українського воїна переклали вже понад 12 мовами. «Лист до доньки» – одна з поезій, що стала символом великої війни. Хто її автор?
Це рядки з вірша Павла Вишебаби – зоозахисника, музиканта та командира відділення у 68-й окремій єгерській бригаді. Сьогодні Павло разом із побратимами звільняє схід нашої країни.
Її дідусь – відомий український письменник, батько – бандурист, а сама вона – авторка збірки поезій «Як вигинається воєнне коло», волонтерка, парамедикиня та військова морської піхоти ЗСУ. Хто це?
Фото: elle.ua.
Громадська активістка, учасниця Євромайдану, координаторка ініціативи «Переходь на українську», співорганізаторка проєкту «Мовомарафон-25«, учасниця акції «Весна на граниті». До цього переліку можна було б додати «філологиня», але гуманітарні науки Ярина змінила на службу в армії. З 2019 року вона була парамедикинею в добробаті «Госпітальєри», а вже в травні 2021-го стала морпіхом.
Поділіться своїми результатами:
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.
Про це повідомили у команді простору.
Що буде в MLYN design hub
Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.
Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.
«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.
Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб
Перша експозиція
Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.
«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.
MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.
Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.
Фото: MLYN design hub
