Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Від «Да Вінчі» до «Тайри». Що ви знаєте про захисників і захисниць, які виборюють нашу свободу? (ТЕСТ)

Опубліковано

14 жовтня в Україні відзначають День захисників і захисниць. День тих, хто боровся, бореться і неодмінно переможе, піднявши державний прапор над звільненими Донецьком, Луганськом, Херсоном та Кримом.

ШоТам підготував тест про 12 військових, які сьогодні виборюють нашу свободу. Усі вони різні, але мають спільну мету – звільнити Україну від російської навали.

У 18 років він вже захищав Україну зі зброєю в руках, а в 21 – став наймолодшим командиром 1-ї штурмової роти ДУК «Правий сектор». Саме він першим серед українських добровольців прижиттєво отримав звання Героя України. Хто це?

Фото: Останній Бастіон
Правильно! Неправильно!

Так, це Дмитро Коцюбайло – воїн, який вже вісім років нищить російських окупантів. Офіцерське звання він отримав лише в розпал повномасштабної війни, а до цього ніколи не був у лавах ЗСУ. Да Вінчі пройшов найгарячіші точки війни з росіянами у складі ДУК «Правий сектор».

Побратими називають його «командиром від природи». Воно й не дивно: попри відсутність військової освіти він став командиром полку та майстерно виконував свої обов’язки. Лінгвіст за фахом та футбольний фанат – про кого це?

Фото: Мінветеранів.
Правильно! Неправильно!

«Командиром від природи» азовці називають 31-річного Дениса Прокопенко, який протягом 82 днів керував обороною Маріуполя. Справді, він не має військової освіти, закінчив Київський національний лінгвістичний університет та був одним з найактивніших вболівальників київського «Динамо». Але водночас – став наймолодшим командиром в історії ЗСУ та НГУ, очоливши полк «Азов» у 26-річному віці.

Вона стала першою жінкою в історії ЗСУ, яка очолила артилерійський підрозділ. Аби опанувати САУ, лейтенантці вистачило чотирьох днів. А вгадаєте, ким працювала Любов Плаксюк до армії?

Правильно! Неправильно!

До 2016 року Любов Плаксюк викладала історію в одній зі шкіл Житомира. Утім у 2016 році жінка вирішила долучитися до лав ЗСУ. Любов пройшла шлях від радіотелефоністки до командирки відділення управління, однак все кардинально змінилось, коли вона побачила роботу 152-мм САУ. Відтоді офіцерка закохалася в «Гіацинт-С» та першою серед жінок очолила артпідрозділ.

До повномасштабного вторгнення вона займалася журналістикою та піаром і ніколи не тримала зброю в руках. Однак вже в перші дні великої війни дівчина долучилася до лав територіальної оборони. Спочатку вона була медиком, а сьогодні – пресофіцерка, яка працює на Харківському напрямку. Знаєте, хто на фото?

Фото: elle.ua.
Правильно! Неправильно!

Це Маргарита Рівчаченко на псевдо «Афіна». У перші тижні повномасштабного вторгнення її історія облетіла українські та світові дні, адже в кожному інтерв’ю дівчина наполягала, що бігти від війни – це не її випадок. Після служби «Афіна» мріє повернутися до журналістики та заснувати власну піар-агенцію. А ще – створити родину.

Їй всього 19, а вона вже смалить окупантів з кулемета! До великої війни Оксана Рубаняк навчалася на вчителя та працювала в Івано-Франківській міськраді. А після 24 лютого – приєдналася до лав ЗСУ і нічим не поступається чоловікам. За її характер та витримку побратими вигадали Оксані войовничі псевдо – «Ксена». Вгадайте, у якій бригаді служить кулеметниця?

Фото: з особистого архіву
Правильно! Неправильно!

Легендарна бригада Чорних Запорожців була створена ще в 2002 році на базі 72-ї гвардійської механізованої дивізії. З 2014 року 72 ОМБр дає відсіч окупантам на сході України, а з початком великої війни – продовжує нищити ворога на своєму напрямку. Чому «Чорні Запорожці»? Це почесна назва бригади на честь військового формування часів УНР.

55-річний Василь Штефко – боєць 128 окремої гірсько-штурмової бригади. До лав Закарпатського легіону чоловік приєднався вже з початком великої війни. Утім для цього йому довелося збрехати. Знаєте, про що саме?

Фото: Сергій Гудак для Укрінформ
Правильно! Неправильно!

У 2004 році через нещасний випадок на виробництві Василь втратив обидві ноги, а отже, має два протези. Через це після 2014 року йому неодноразово відмовляли у військкоматі. Однак після вторгнення закарпатець вирішив збрехати, аби все ж потрапити до війська. Штефко запевнив, що має лише один протез та може бути водієм, і завдяки цьому потрапив на службу.

Ці роботи належать українському захиснику, який вже вдруге став на захист нашої країни. Він – ветеран війни, режисер, художник та письменник. Знаєте автора?

Правильно! Неправильно!

Валерій Пузік – український художник, письменник та режисер. Автор книг «Бездомні пси», «Моноліт», «Я бачив його живим, мертвим і знову живим», «Шахта. Ранкове зведення», співавтор книги «Наші Котики. Бліндаж». У січні 2015 пішов добровольцем на фронт. Брав участь у боях на сході України в складі 5 батальйону Добровольчого українського корпусу. У перші дні повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ.

У 2014 році він разом із друзями нищив окупантів на сході країни, а в мирному Києві – боровся проти незаконних забудов та політичних переслідувань інших активістів. Його молодіжний рух відомий далеко поза межами Києва, а напередодні вторгнення він зіграв головну роль у новій стрічці Олега Сенцова. Про кого це?

Фото: Стас Юрченко для Свідомі
Правильно! Неправильно!

Сергій Філімонов – ветеран російсько-української війни, лідер молодіжного руху «Гонор», а сьогодні – командир однойменного бойового підрозділу ССО. У 2021 році Сергій зіграв головну роль у художній стрічці Олега Сенцова «Носоріг». Українська прем’єра фільму відбулася менш ніж за два тижні до повномасштабного вторгнення.

Російські пропагандисти, у звичному для себе стилі, називають її «неонацисткою», а насправді вона – легендарна парамедикиня, яка врятувала життя сотень українських бійців. У березні Юлія Паєвська потрапила в російський полон, а 17 червня – повернулися додому. Знаєте її псевдо?

Фото: Новинарня
Правильно! Неправильно!

Так-так, це легендарна «Тайра». Під час Майдану Юлія рятувала поранених на Грушевського, згодом викладала тактичну медицину, а з початком війни на сході країни зайнялася евакуацією поранених бійців. Вона організувала та очолила добровольчий медично-евакуаційний підрозділ "Ангели Тайри", який базувався під Маріуполем. З 2014 до 2018 була добровольцем-парамедиком. З 2018 до 2020 служила за контрактом в лавах ЗСУ та очолювала евакуаційне відділення 61-го мобільного шпиталю в Маріуполі. Напередодні 24 лютого «Тайра» знову опинилася на сході: аби в ролі волонтерки допомагати з евакуацією постраждалих.

«Дякую за прихисток. "Азовсталь" – місце моєї смерті і мого життя», – хто автор цих слів?

Правильно! Неправильно!

Автор – пресофіцер полку «Азов» Дмитро Козацький на псевдо «Орест». Він – один із учасників героїчної оборони Маріуполя та автор світлин із фортеці «Азовсталь», які облетіли всі українські та світові ЗМІ й показали, що насправді відбувається у сховищах заводу, який бомбардують росіяни. Ці слова військовий опублікував напередодні російського полону. Повернути «Ореста» та ще понад 100 азовців вдалося 21 вересня.

«Тільки не пиши мені про війну, розкажи, чи є біля тебе сад, чи ти чуєш коників і цикад, і чи повзають равлики по в'юну», – це рядки українського воїна переклали вже понад 12 мовами. «Лист до доньки» – одна з поезій, що стала символом великої війни. Хто її автор?

Правильно! Неправильно!

Це рядки з вірша Павла Вишебаби – зоозахисника, музиканта та командира відділення у 68-й окремій єгерській бригаді. Сьогодні Павло разом із побратимами звільняє схід нашої країни.

Її дідусь – відомий український письменник, батько – бандурист, а сама вона – авторка збірки поезій «Як вигинається воєнне коло», волонтерка, парамедикиня та військова морської піхоти ЗСУ. Хто це?

Фото: elle.ua.
Правильно! Неправильно!

Громадська активістка, учасниця Євромайдану, координаторка ініціативи «Переходь на українську», співорганізаторка проєкту «Мовомарафон-25«, учасниця акції «Весна на граниті». До цього переліку можна було б додати «філологиня», але гуманітарні науки Ярина змінила на службу в армії. З 2019 року вона була парамедикинею в добробаті «Госпітальєри», а вже в травні 2021-го стала морпіхом.

Що ви знаєте про українських захисників і захисниць, які виборюють нашу свободу?
Непоганий результат! Схоже, ви точно чули про героїзм захисників Маріуполя та безстрашність «Вовків Да Вінчі». Натомість про деяких героїв ви почули вперше, і це не дивно, адже їх у нас - сотні тисяч. Поділіться цим тестом із друзями!
Йой, чудовий результат! Здається, ви знаєте не лише імена українських героїв, а й їхні біографії. Поділіться цим тестом із друзями, побачимо, чи чули вони про «Вовків Да Вінчі».
Пане Залужний? Це ви? Здається, ви перемогли в цій грі. Вас не здивуєш ані картинами Валерія Пузіка, ані віршами Павла Вишебаби. А про Дениса Прокопенка та Дмитра Коцюбайла ви чуєте геть не вперше. Поділіться тестом із друзями, побачимо, чи зможуть вони повторити цей результат!

Поділіться своїми результатами:

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі