Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про підприємців, які за грант відновлюють свій бізнес.
Чому ми його робимо?… Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про підприємців, які за грант відновлюють свій бізнес.
Чому ми його робимо?
Аби більше українських підприємців дізналися про можливості відкрити новий бізнес або відновити старий, навіть якщо його зруйнувала війна.
Стільці перекинуті й вкриті уламками скла. Стеля впала, а двері вирвані. Це наслідки у школі англійської мови у Чернігові після ракетного обстрілу драмтеатру у серпні 2023 року.
Та засновниця «Приватної Мовної Школи» Інна Черевко не втратила надії, відновила приміщення завдяки гранту від Міжнародної організації з міграції (МОМ) та Уряду Німеччини і продовжує покращувати рівень англійської мови чернігівців.
«Мені не треба лікар, мені треба англійська»
Інна за професією вчителька англійської мови і літератури. А її сестра Наталія — вчителька початкових класів та англійської мови. Якось сидячи на кухні сестри вирішили створити власну школу іноземних мов. Так у 2010 році з’явилася «Приватна Мовна Школа» — сестри орендували невеличкий кабінет у Чернігові:
«У першій половині дня у тому кабінеті викладала сестра, а в другій — я. Так ми мінялися. Працювали тільки вдвох, тож я була і викладачкою, і секретаркою», — пригадує Інна.
Щоб знайти клієнтів сестри дали рекламу в газету і звідти прийшла одна клієнтка:
«Наш кабінет був поряд із кабінетом гомеопатів. І от заходить бабуся: стильно вдягнута, з ціпком. А я кажу їй, що лікар у сусідньому кабінеті, мовляв, ви помилилися. А вона: “Мені не треба лікар, мені треба англійська мова”. Цій жінці було тоді 82 роки і вона кілька років вивчала англійську у нас, бо в неї діти жили за кордоном і вона літала в гості. Ми з нею здружилися, зараз її вже, на жаль, немає в живих, але до останнього моменту вона повторювала неправильні дієслова і була готова до комунікації. Тепер я завжди пригадую нашу Євгенію Дмитрівну, яка була класним прикладом, що англійська потрібна у будь-якому віці».
Першими в місті готували до міжнародних іспитів
«Сарафанне радіо» спрацювало і все нові клієнти приходили вчити англійську мову. За рік чи два мовна школа уже потребувала розширення, і крім Інни та Наталії з’явилася ще одна викладачка.
Сестри продовжували розвиватися і стали першими в місті, хто почав готувати професійно і сертифіковано до здачі міжнародних іспитів, таких як IELTS та TOEFL:
«Тобто чернігівці, ті, які до війни виїхали в Канаду на навчання, або на постійне місце проживання, вони всі вивчали англійську мову саме у нас. Потім ми стали сертифікованим центром Cambridge, підготовки до Кембриджських екзаменів,потім відкрили напрям корпоративної англійської мови».
Бізнес ріс, Інна каже, додали і розмовні клуби, і спільні перегляди фільмів та обговорення, проводили благодійні проєкти. Як представники Чернігівщини брали участь у наймасштабнішому уроці англійської мови для Книги рекордів Гіннеса.
«Ми переїхали в офіс в самому центрі міста, біля драмтеатру, у нас було два поверхи, класна команда. Під час ковіду ми дуже швидко почали працювати через Zoom. А потім трапилася повномасштабна війна», — каже Інна.
Англійська стала в пригоді учням під час евакуації
Початок повномасштабного вторгнення для Інни почався із дзвінка адміністраторки «Приватної Мовної Школи»:
«Телефонує мені і питає, чи треба на роботу виходити. Я говорю, звичайно, а чому ні? Це ж був робочий день. А вона каже: “Так війна ж почалася”».
Звісно, в той день на роботу не пішов ніхто, Чернігів росіяни тоді не окупували, але були вже на околицях. Інна каже, всім було не до англійської мови:
«Знаєте, що мене дуже надихало? Я теж на певний час виїжджала за кордон. А мені писали люди з різних куточків світу, хтось поїхав в Ірландію, хтось у Британію, США чи Польщу — дякували за уроки, за те, що справді можуть порозумітися з людьми».
Після того, як околиці міста звільнили від окупаційних військ, школа почала продовжувати роботу, спочатку онлайн.
«Це такий момент, коли ти розумієш, що та справа, якою ти займаєшся — така rewarding. Я навіть не знаю, як краще це слово перекласти українською. Тобто ти бачиш результат, і це не гроші, не відгуки, а коли ті знання людині допомогли врятувати життя чи просто адаптуватися», — розповідає Інна.
Будинок Наталії згорів через обстріли, тому жінка виїхала за кордон та не планує повертатися, тож Інна уже два роки займається бізнесом сама.
«Страшно уявити, якби в кабінеті хтось був»
Літо 2023 року теж було не дуже активним. «На щастя», — додає Інна. Адже 19 серпня ракета прилетіла у Чернігівський драмтеатр, недалеко від якого Інна винаймає офіс для школи.
«Зазвичай ми паркуємо машини в центрі, поруч в нас класний парк, інколи навіть студенти просять у гарну погоду проводити заняття на лавочках. Та на момент обстрілу нікого не було в офісі. І я дякую Богу, що так сталося», — каже Інна.
Повністю впали стелі, повиривало двері, всі стіни потріскалися, шматки скла стирчали зі стін, саме такі деталі пригадує Інна:
«Страшно уявити, якби в кабінеті хтось був. Зазвичай ми завжди хизувалися, що ми в самісінькому центрі, драмтеатр у нас за 10 метрів через дорогу. Але ось сталося таке, і наші студенти масово почали писати й пропонувати допомогу».
Інна каже, спочатку зафіксували усі збитки, зробили фото, а тоді влаштували суботник — і разом зі студентами поприбирали скло, затягнули плівкою вікна. Звісно, проводити заняття там більше не було можливості.
Грант витратила на ремонт стель та електрику
Та у Facebook Інна побачила інформацію, що у Чернігівській міській раді буде зустріч для підприємців, які постраждали від обстрілу:
«Скажу чесно, я до цього ставилася дуже скептично. Думала, це чергова зустріч просто. Але спитала знайомих і таки поїхала. Зустріла там своїх сусідів: представників бізнесів, які теж постраждали. Дівчата, які представляли проєкт МОМ, були дуже професійними: відповіли на всі питання, розказали про документи, про всі нюанси».
За умовами треба було написати бізнес-план. Інна каже, що представники МОМ прийшли і оглянули стан офісу. 4500 євро гранту підприємиця витратила на ремонт систем освітлення, електропостачання та стелі. А також купили ноутбук та навчально-методичні матеріали:
«Дуже вдячна, що був такий проєкт. Круто, що є фонди, які готові допомагати».
«Приватна Мовна Школа» у Чернігові продовжує працювати. У колективі четверо викладачів. Звісно, людей навчається менше, ніж до повномасштабної війни — зараз це близько 150 людей. Та був і період, коли чернігівці поверталися з-за кордону і хотіли покращити свою англійську, адже побачили, що знань «Kyiv is the capital of Ukraine» недостатньо, каже Інна.
Переклад для міжнародних делегацій та вклад у перемогу
У школі є індивідуальні та групові заняття, а також корпоративний сектор: викладачі навчають співробітників компаній у Чернігові, наприклад допомагають їм підготуватися до міжнародних виставок.
«Ми також працюємо з обласною військовою адміністрацією. Усі міжнародні делегації, які приїжджають до нас, ми супроводжуємо перекладом. Я цим пишаюся. В цьому є наш вклад у перемогу», — поділилася Інна.
Сама Інна викладає частково підготовку до міжнародних іспитів, до IELTS, або проводить тренінги для компаній. Каже, обожнює викладати, бо це величезний заряд енергії.
«Наші викладачі постійно навчаються. Зараз проходимо курс у Х’ю Деллара, автора підручників, за яким ми працюємо. А ще плануємо скоро вводити новинку у школу. Я закінчую зараз навчання у США по Language coaching. Це такий специфічний підхід до англійської мови, коли людині може якийсь блок заважати почати навчатися, закінчити навчання чи просто запам’ятовувати. А Language coaching допомагає швидко зрозуміти в чому проблема».
Цього напряму в Україні майже немає, він зовсім-зовсім новий. І «Приватна Мовна Школа» буде першим закладом, який сертифіковано буде використовувати цей підхід в англійській мові. Елементи підходу будуть застосовувати у груповій роботі, але й проводитимуть індивідуальні сесії.
Попри війну мовна школа у Чернігові продовжує працювати:
«Раніше були івенти, благодійні заходи, багато студентів… Зараз все затихло. Але, зважаючи на те, яка ситуація зараз, то все одно добре, що ми можемо працювати у відносній безпеці», — каже Інна.
Відеокурс для підприємців випустила компанія МХП та благодійний фонд «МХП — Громаді» у співпраці з Державною службою зайнятості. У ньому розповідають про всі головні аспекти для створення власного бізнесу — від головної ідеї до пошуку фінансування й звітності.
Про це повідомили представники БФ «МХП — Громаді».
Програма курсу
Освітня програма складається з 10 епізодів тривалістю від 5 до 15 хвилин. У роликах бізнес-експерти розповідають про те, як:
шукати бізнес-ідеї;
писати ефективні бізнес-плани;
будувати злагоджені команди;
враховувати ризики та маркетингові тенденції;
знаходити інвестиції для власної справи;
отримувати гранти від донорів.
«За статистикою Opendatabot, кожен третій ФОП в Україні припиняє діяльність протягом першого року. Основні причини таких невдач включають нестачу капіталу та відсутність необхідних знань і навичок для ефективного ведення бізнесу. Щоб допомогти підприємцям успішно подолати початкові виклики, ми створили цей курс: він надає важливу інформаційну та консультаційну допомогу, зміцнюючи їхні позиції в конкурентному бізнес-середовищі», — зазначив директор фонду «МХП — Громаді» Олександр Пахолюк.
Експерти відеонавчання
Експертами курсу виступили представники маркетинг-агенції Grape, компанії МХП, БФ «МХП — Громаді» та Державної служби зайнятості. Представники бізнесу та «МХП — Громаді» вже понад дев’ять років впроваджують соціальні та грантові ініціативи й розвивають українські громади.
Наразі відеокурс доступний для всіх на ютубі фонду за посиланням.
Разом з цим творці курсу розробили тест, який можна пройти після навчання й отримати сертифікат. Він підтвердить здобуті знання та допоможе написати заявку й отримати фінансування на проєкти, зокрема в конкурсах «Роби своє» від БФ «МХП – Громаді». Переможці цього конкурсу можуть отримати до 100 тисяч гривень на розвиток власного малого бізнесу.
Довідка про організацію «МХП — Громаді»
«МХП — Громаді» — український благодійний фонд, який започаткували у 2015 році. Він працює над комплексним розвитком громад. Фонд покращує громади у 13 областях України.
Раніше ми писали про те, що гранти — це не кредит, а підтримка: як переселенка з Донеччини заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
ШІ-програмісти з України, які працюють над інноваційними рішеннями, можуть податися на конкурс Llama Impact Grants до 1 грудня.
Про це повідомили у Міністерстві цифрової трансформації.
Разом із грантом програмісти отримають і менторську підтримку від компанії під час розробки продуктів.
«Програма підтримує стартапи з усього світу, які використовують велику мовну модель Llama для подолання викликів у різних сферах — від освіти до державного управління», — написали у відомстві.
інші команди, які створюють інноваційні рішення на базі Llama.
У міністерстві вказали, що перевагу надаватимуть тим розробникам, які працюють у таких сферах: розвиток економіки, зокрема бізнесу, освіта й розвиток навичок; наука та інновації; державні послуги.
Податися на грант можна до 1 грудня 2024 року. Деталі та реєстрація за посиланням.
Довідка про Meta
Компанію створили у 2004 році в США. Наразі її очолює Марк Цукерберг. Meta є однією з найбільших компаній у сфері соціальних мереж та володіє такими сервісами як Facebook, Instagram, WhatsApp, Oculus VR тощо.
Нагадаємо, що Google запустив безплатні курси з ШІ для початківців, освітян та розробників з України.
Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?
Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.
Ірина Соколова з сім’єю полишала дім щонайменше чотири рази. Через окупацію у 2022 році їм навіть довелося покинути власну квартиру, до якої родина прагнула все життя.
Так вони опинилися на Полтавщині. У Миргороді завдяки підтримці небайдужих людей Ірина організувала майстерню, реалізувала унікальний проєкт зі створення фетрового вертепу та відкрила гурток зі стоп-моушн анімації.
Для ШоТам підприємиця розповіла, як їй вдалося відкрити бізнес в іншому місті та як вона допомагає іншим переселенцям інтегруватися в нову громаду.
Ірина Соколова
переселенка, яка заснувала проєкти для ВПО в Миргороді.
Народила доньку в день масштабного обстрілу Маріуполя
Я виросла в селі Благодатне на самому сході Донеччини. Село було велике, красиве і, головне, українськомовне. Протягом усього життя у мене в родині було розуміння, що ми є Україна.
У 2013 році, коли почався Майдан, я чекала на другу дитину. За рік — війна, і ми поїхали до родичів у Маріуполь, аби перечекати. Там я 5 вересня народила доньку — саме в день підписання Мінських домовленостей, під час масштабного обстрілу міста.
Навесні 2015 родичі запропонували допомогу з житлом, і ми переїхали до Миргорода, що на Полтавщині. Прожили там рік, але чоловік часто їздив на роботу на Донеччину, тому ми мусили шукати інший дім.
Ірина з доньками. Фото надала Ірина
Купили своє перше житло в Бердянську
Ми подумали, подивилися на мапу, де більш-менш безпечно, й обрали Бердянськ. Так вийшло, що ми там купили своє перше житло. У мене була гарна робота — я мала майстерню в центрі розвитку дітей та юнацтва, там ми з дітьми виготовляли іграшки і готувалися до ЗНО. Згодом у цьому центрі стала заступницею директора.
Родина Ірини Соколової — у подружжя троє дітей. Фото надала Ірина
Та 24 лютого о 3:30 ночі ракета прилетіла поряд з нами у військову частину — я ось-ось мала народжувати третю дитину. 1 березня народився Данилко, а вже за місяць ми знову зібрали речі й покинули свою квартиру.
У нас не було ні зв’язку, ні інтернету, ні якоїсь інформації про евакуаційні рейси, тому ми сіли в машину й доїхали до Запоріжжя. Дорога у 230 кілометрів у нас заняла більше 10 годин. На кожному блокпості нас спрямовували в нове село: десь були вуличні бої, десь обстріли, десь їздили танки — доводилось об’їжджати. Ми заночували в Запоріжжі, а вже зранку вирушили до Миргорода.
Із собою взяла лише швейну машинку — інше купила за грант
Я зрозуміла, що мені треба відновлювати свою роботу, але вже на новому місці. Зі мною зв’язалися благодійники Данської ради у справах біженців, які колись мені дали грант у Бердянську на швейну техніку. Я розповіла, що змогла виїхати, але з собою взяла лише одну швейну машинку. Вони запропонували відновити мою майстерню. Тож я заповнила, подала та виграла грантову заявку. На ці гроші купила оверлок, ножиці й інші професійні інструменти.
Ірина Соколова проводить заняття з анімації. Фото надала Ірина
На цьому не зупинилася — виграла ще один мікрогрант від Естонської ради у справах біженців на купівлю офісної техніки та вирішила відкрити майстерню з виготовлення іграшок. І тут я зрозуміла, що хочу, аби шила не тільки я, але й люди навколо мене. Коли ми хрестили нашу дитину, я запропонувала священнику відкрити в храмі творчий простір, де ми будемо шити фетровий вертеп. Ініціативу церква підтримала, і простір запрацював.
Новорічний майстер-клас — вінки з фетру прикрасили домівки дітей. Фото надала Ірина
Навчилася монетизувати свою творчість
Тоді нас помітила Інна Ковальська — директорка культурно-освітнього простору «Гончаренко центр Миргород». Взимку 2023 року вона подала ідею провести майстер-клас із рукоділля з розвагами для дітей, які приходили в центр. Думка всім сподобалася, тож мені запропонували робити такі заходи постійно. Про мене в місті почали дізнаватися все більше й більше людей, також запросили робити майстер-класи в приватній школі.
Заняття з мультиплікації. Діти працюють у групах, спілкуються, обговорюють ідеї та вчаться працювати в команді. Фото надала Ірина
Згодом я пройшла грантове навчання Естонської ради у справах біженців, реалізоване через запорізький благодійний фонд «Єдність за майбутнє» — там мені допомогли розібратися в основах ведення бізнесу. Я відкрила ФОП, і тоді почала вже брати гроші за свої заняття та сплачувати податки. Хотіла відкривати свій простір, але не наважилася — у нас тут дуже дорога оренда.
Одного разу я побачила оголошення в місцевій групі у фейсбуці про те, що в Миргороді відкривається творча студія. Я зателефонувала за номером і так познайомилася з Алевтиною Тамбовою-Романовською — переселенкою з Харківщини. Я спитала, чи можу в неї в студії проводити свої заняття на правах суборенди, і вона радо погодилася.
Більшість дітей у студії — переселенці
На мої заняття ходять, зокрема, діти-переселенці, що раніше жили в Донецьку, Бахмуті, Маріуполі чи Харкові. Їхні батьки багато уваги приділяли розвитку й освіті своїх дітей, і я намагаються зберігати ці пріоритети.
У мене завжди була мрія відкрити гурток з анімації — придумувати своїх героїв, історії та оживляти їх на екрані. Один з цікавих способів анімації — стоп-моушн: це коли ти береш ляльки, іграшки чи інші предмети, фотографуєш їх багато разів, трохи змінюючи їхнє положення, а потім усі фото з’єднуєш у відео, і виглядає, ніби ці предмети рухаються самі.
Гурток з анімації для школярів. За словами Ірини, через творчість діти можуть виражати свої емоції, мрії чи переживання, що сприяє емоційному розвантаженню та розвитку. Фото надала Ірина
Цього літа я вирішила, що треба спробувати, і подалася на державну освітню програму «Мрій та Досягай» — спільний проєкт Impact Force і UN Women, який розширює можливості українських жінок-переселенок. Після навчання фіналісткам надавали невеличку стипендію в розмірі тисячі доларів — ці гроші я витратила на професійне навчання анімації.
Творчість — потужний інструмент для об’єднання
Для мене анімація — це арттерапевтична техніка. Поки ми знімаємо, у процесі фантазуємо, щось обговорюємо, діти розкривають свою душу. Також це художній напрям — можна знімати авторські мультики: мальовані, ліплені, з фольги, з целофану. Я розповідаю дітям, що якщо вони навчаться робити це професійно, то зможуть працювати та заробляти у цій сфері.
Ми знімаємо коротенькі анімації. За півтори години діти рухають певний предмет, фотографують, монтують і дивляться, як він оживає. Але також у мене в планах є зібрати жінок і зняти анімацію на тему втрати рідного дому, — щоб люди знали, які в нас були будинки, які почуття ми в них вкладали.
Жінка впевнена, що творчі заняття в групах допомагають об’єднувати людей. Фото надала Ірина
Я впевнена, що такі проєкти створюють унікальне середовище, де й діти, і дорослі можуть разом працювати, вчитися одне в одного та будувати справжні дружні зв’язки. Творчість — це не просто спосіб самовираження, а потужний інструмент для об’єднання людей.
Хочемо знову дихати повітрям Азовського моря
У мене є надія на повернення, але дуже маленька. Ми хочемо знову дихати повітрям Азовського моря, а поки такої можливості немає, я всім раджу розвиватися, допомагати країні стати на ноги, працювати.
Важливо озирнутися навколо й подумати, яку проблему ви могли б вирішити у своєму новому місті чи селі. Не бійтеся пропонувати ідеї — це не тільки допоможе зробити щось корисне для громади, а й дасть змогу знайти своє місце в новому житті.
У цьому дуже допомагають гранти, їх не треба боятися. У деяких людей чомусь є враження, що грантові гроші треба повертати, — але це не кредит, а підтримка. Просто треба показувати свої результати й бути соціально відповідальним.
Коментарі