У селі з розваг були тільки ставок і зупинка транспорту. На Волині бібліотеку 20 століття перетворили на громадський простір

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Інші матеріали спецпроєкту

У Вишнівській громаді знімають фільм про нематеріальну культурну спадщину Волині, серію про випікання весільного короваю. 

«Ми це робимо для того, щоб зберегти в пам’яті старовинні обряди, ремесла, страви, які колись були поширені на цій території», — каже членкиня Молодіжної ради Катерина Богомаз.

Зйомки відбуваються в старовинній бібліотеці села Машів. Та сьогодні це не лише книгозбірня, а й Центр громадських консультацій і комунікацій «Вільна думка». У ШоТам розповідаємо про те, як у Вишнівській громаді з бібліотеки зробили громадський простір.

Від панського маєтку до бібліотеки

Колись ця будівля була найвеличнішою та найкрасивішою спорудою в селі Машів. Маєток збудувала наприкінці 19 століття заможна польська родина Голубовських. Однак у 1940-х пани залишили село. Після цього там селили працівників машинно-тракторної станції, зберігали сільськогосподарське приладдя для колгоспу, тримали кролеферму. Наприкінці 90-х років будівлю пристосували під сільський клуб і бібліотеку, але не доглядали й не ремонтували. 

«У нас була традиційна бібліотека в сприйнятті минулого століття: килими, старі деревʼяні стелажі, вузький коридор зі скрипучою підлогою, вікна завішані темними шторами», — розповідає Катерина. 

З війною розваги зійшли нанівець

Та люди загорілися ідеєю створити місце, яке могло б об’єднати місцевих, — щоб їм було куди приходити поспілкуватись, подивитись фільми чи пограти в настільні ігри. Бо в селі нема куди піти — з розваг лиш ставок і зупинка транспорту. Катерина пояснює:

«До початку повномасштабної війни в нас у селі в Будинку культури хоч були дискотеки, дні села, концерти на свята, змагання з футболу. Там могла молодь збиратися. З війною це все зійшло нанівець, це стало «не на часі». 

Окрім Будинку культури, у Вишнівській громаді є Центр активності громадян — сучасний простір з вільним доступом. Але проблема в тому, що він розташований далеко, і не кожен туди може дістатися — транспорт погано їздить, та й дорога займає багато часу.

«У нас у громаді понад 20 сіл, і всі вони розкидані. Тому люди хотіли, щоб був простір ближче, в старостинстві, куди можна легко й швидко дістатися». 

Сільрада надала приміщення бібліотеки, а також кошти на ремонт

Вікторія Капітанюк — молода мама трьох дітей, а також директорка місцевого ліцею. До декрету вона була членкинею Молодіжної ради й організаторкою подій. Саме їй спало на думку відкрити в Машові громадський простір. Село розташоване дуже вдало — біля дороги міжнародного сполучення Київ-Яготин, — тож транспорт ходить часто, і доїхати може кожен.

З цією ідеєю пішла до сільради, і її підтримали: 

«Сказали: “Он бібліотека — беріть приміщення й робіть громадський простір”. Сільрада виділила кошти на ремонт».

З ремонтом допомагала вся громада, до того ж на волонтерських засадах. До нього долучилися працівники Будинку культури, їхні сім’ї, староста села, начальник відділу культури. Інші жителі також приходили прибирати територію, садити дерева, виносити сміття. Спільними зусиллями в приміщенні полагодили стелю, поставили вікна, пофарбували стіни, зробили підлогу й санвузол.

«Ми хотіли якнайшвидше зробити ремонт. Це відчуття можна порівняти з тим, як коли ти все життя жив в орендованій хаті, а тут купив своє і з нетерпінням чекаєш на завершення ремонту», — згадує Вікторія. 

На кошти від благодійників — Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» — закупили ноутбуки, проєктор, принтер, пуфи, стільці, столи, стелажі, настільні ігри та багато матеріалів для дитячої творчості. Радянські пропагандистські книги віддали на макулатуру, натомість закупили нову українську художню літературу. 

У просторі проводять зустрічі та навіть знімають серіал

Простір складається з двох кімнат: у першій — бібліотека, у другій — Центр «Вільна думка». Офіційне відкриття відбулося в липні 2024 року. Щотижня там проводять майстер-класи, грають у настільні ігри, організовують перегляд фільмів і мультиків. Вікторія каже, що і в неї нарешті з’явилося місце, де вона може зустрітися з іншими молодими мамами:

«Ми проводимо батьківські комітети дитячого садочка в нашому просторі — це привід зібратися разом, поспілкуватися й випити філіжанку кави. Мами перестали відчувати себе самотніми, бо спілкування для нас — це важливо». 

Натомість сину Вікторії — п’ятирічному Іллі — найбільше подобається дивитися там мультфільми.

«Він ще не бачив такого великого екрану — наче потрапив у кінотеатр. Знаєте, не у всіх є можливість відвезти дітей до кінотеатру», — каже жінка.  

Також у громаді є гурт з 11 жінок різного віку, які співають у Будинку культури. У них у громадському просторі народжуються тексти для нових пісень, а також мінікліпи. 

А зараз там знімають справжній серіал — про нематеріальну культурну спадщину Волині. У ньому знімають жителів старшого віку, бо саме їхній досвід переймають інші, а також молодь, яка вчиться берегти та відновлювати ці традиції. 

«Перша серія — обряд випікання весільного короваю. Він супроводжується ритуалами, звичаями та піснями. Друга серія — у нас був майстер-клас із виготовлення штучних квітів для короваю. Вони залишаються гарними до самого кінця весілля, на відміну від живих», — ділиться Катерина. 

Наступні серії будуть про бджільництво та виготовлення чорнодимленої кераміки — обіцяють, що буде цікаво.

Така активна увага до громадян неспроста, адже це є стратегічним пріоритетом розвитку громади — підкреслює Віктор Сущик, Вишнівський сільський голова:

«Наша громада не має туристичних чи промислових переваг, тому наш головний ресурс — це люди. Такий простір допоможе нам долучати людей і передусім молодь до розв’язання питань, що стосуються розвитку громади».