

Суспільство
В українській вікіпедії найпопулярнішою у 2023 році стала стаття про Україну
В українській Вікіпедії найпопулярнішою у 2023 році стала стаття про Україну, її за рік переглянули 1,6 млн разів.
Про це ШоТам повідомила громадська організація «Вікімедіа Україна», яка представила добірку з 50 найпопулярніших статей року.
На другому місці — стаття «Російське вторгнення в Україну (з 2022)», вона отримала понад 1,3 млн переглядів. Третя — стаття про українського поета Тараса Шевченка (майже 1 млн).
На четвертому місці — стаття про місто Київ, на п’ятому — про президента Росії Володимира Путіна. Шосте місце — стаття про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, сьоме — про Збройні сили України, восьме — про українську абетку, дев’яте — про українську мову, десяте — про Лесю Українку.
Читайте також: Я фіксую історію на фото. Це Анна Сенік – етнофотографка, яка відроджує забуті українські традиції

З-поміж сучасників популярними були статті про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, Президента України Володимира Зеленського та начальника ГУР МО Кирила Буданова. Серед загиблих українців багато переглядів отримали статті про командира 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі» Дмитра Коцюбайла та міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського. Також українці цікавилися російськими воєнними злочинцями: Володимиром Путіним та Євгеном Пригожиним.
З історичних постатей популярними були: Шевченко Тарас Григорович, Леся Українка, Бандера Степан Андрійович, Франко Іван Якович та інші. Також українці багато читали про різні історичні теми: Друга світова війна, Перша світова війна, Київська Русь, Волинська трагедія та Голодомор в Україні (1932–1933).

Серед географічних обʼєктів цікавилися різними країнами: Україною, Ізраїлем, Росією, Великою Британією, Польщею, Німеччиною та Сектором Гази; а також містами: Києвом, Бахмутом, Львовом.
Заступник голови правління ГО «Вікімедіа Україна» та адміністратор українського розділу вікіпедії Микола Козленко розповів, що рейтинг найпопулярніших статей значною мірою відображає інтереси та переживання українського суспільства.
«Рейтинг найпопулярніших статей Вікіпедії значною мірою відображає інтереси та переживання українського суспільства. Одразу третина з топ-50 стосується російсько-української війни. На чільному місці й найпопулярніша стаття 2019 року — про перехід громад до ПЦУ. Окремі теми з української мови, культури та історії теж традиційно посіли високі місця у рейтингу. Серед новинок 2023 року приблизно по пів мільйона переглядів отримали статті про ChatGPT та 3-тю окрему штурмову бригаду. З найбільших спадів у рейтингу — стаття про Олексія Арестовича, яка минулоріч посіла друге місце у рейтингу, однак цьогоріч із 287 тисячами переглядів не потрапила до 50 найпопулярніших», — прокоментував він.
Окрім культурних діячів були популярні такі статті на культурну тематику: Гімн України, Мавка. Лісова пісня, Список 250 найрейтинговіших фільмів IMDb тощо. Традиційно високе місце в рейтингу посіла стаття про українську мову, а стаття про українську абетку вперше потрапила до десяти найпопулярніших.

Під час війни традиційно популярними є статті, повʼязані з захистом України від російської агресії: Збройні сили України, 3-тя окрема штурмова бригада, 47-ма окрема механізована бригада, Російсько-українська війна (з 2014). Серед інших популярних статей на воєнну тематику були Військові звання України, Десантно-штурмові війська та сімейства російських ракет Х-22, Іскандер (ОТРК), Х-47М2 «Кинджал».
Усі 50 найпопулярніших статей у 2023 році
- Україна — 1 662 743 переглядів
- Російське вторгнення в Україну (з 2022) — 1 372 892
- Шевченко Тарас Григорович — 941 930
- Київ — 873 217
- Путін Володимир Володимирович — 723 158
- Залужний Валерій Федорович — 676 200
- Збройні сили України — 663 022
- Українська абетка — 660 478
- Українська мова — 624 677
- Леся Українка — 608 262
- Х-22 — 588 905
- Перехід церковних громад до ПЦУ — 584 236
- Пригожин Євген Вікторович — 571 345
- Ізраїль — 567 503
- Гімн України — 565 305
- Зеленський Володимир Олександрович — 550 645
- Військові звання України — 549 527
- Коцюбайло Дмитро Іванович — 547 051
- Друга світова війна — 541 549
- 3-тя окрема штурмова бригада (Україна) — 529 289
- Перша світова війна — 512 960
- Буданов Кирило Олексійович — 500 339
- ChatGPT — 497 075
- Бахмут — 492 771
- Київська Русь — 487 273
- 47-ма окрема механізована бригада (Україна) — 481 365
- Росія — 444 201
- Список українських жіночих імен — 443 959
- Міжнародний жіночий день — 442 505
- Бандера Степан Андрійович — 442 433
- Російсько-українська війна (з 2014) — 439 983
- Українська православна церква (Московський патріархат) — 435 762
- Франко Іван Якович — 432 803
- Англійська мова — 431 943
- Львів — 424 384
- Іскандер (ОТРК) — 420 820
- Сектор Гази — 416 689
- Мавка. Лісова пісня — 415 172
- Сполучені Штати Америки — 408 618
- Список 250 найрейтинговіших фільмів IMDb — 406 700
- Telegram — 404 218
- Х-47М2 «Кинджал» — 397 181
- Волинська трагедія — 394 648
- Голодомор в Україні (1932–1933) — 391 822
- Десантно-штурмові війська України — 384 449
- Велика Британія — 381 133
- Польща — 378 804
- Області України — 375 494
- Монастирський Денис Анатолійович — 373 494
- Німеччина — 372 840.
Нагадаємо, фото з України перемогло у міжнародному конкурсі «Вікі любить Землю» 2023.
Фото: Українська вікіпедія / фейсбук.
Суспільство

Rakuten Viber відкрив для українців попередню реєстрацію у сервісі Viber Dating. Україна стане однією з перших країн, де працюватиме новий сервіс.
Про це повідомили в компанії.
Як працюватиме сервіс
Viber Dating допоможе українцям знайомитися з іншими людьми в інтернеті. Усі профілі сервісу будуть прив’язані до акаунтів Viber, а тому й до номерів телефонів.
У компанії зазначають, що всі люди будуть реальними, адже профілі зможуть створити лише ті, які вже мають акаунт у Viber. Для збереження приватності номери у сервісі для знайомств зроблять прихованими. Після запуску українці зможуть знаходити нові знайомства у застосунку Viber.
Читайте також: В Україні створили безплатний застосунок для підтримки ментального здоров’я жінок
Як зареєструватися
Щоби приєднатися до очікування сервісу, необхідно заповнити профіль. Для цього у меню «Додатково» варто перейти на «Viber Dating Бета-версія», натиснути на меню та обрати «Приєднатись до списку очікування». Для доступу до списку очікування можна з телефона перейти за посиланням. Лист про попередню реєстрацію приходитиме протягом доби.
Нагадаємо, що в «Дії» до Дня закоханих додали новий документ для неодружених.
Фото обкладинки: Viber
Суспільство


Як змінити українські міста, щоб вони стали комфортними, естетичними та зручними для життя? Ці українці щодня над цим працюють. Публікуємо історії урбаністів, які не лише мріють про зміни, а й втілюють їх у реальність.
Як може змінитися Вокзальна площа, як ревіталізація річки Либідь кардинально змінила б обличчя міста та чому старі промзони — це нові артпростори та університети. Про це для ШоТам розповів автор блогу «Мамчин урбаніст» і дослідник міського простору Ілля Царенко.
Перед повномасштабною війною вчився у Швеції
Уже багато років я досліджую міста, створюю концепції для їхнього розвитку та шукаю способи, щоб вони стали зручними для людей. Я подорожував, спостерігав, навчався й намагався адаптувати побачене у своєму місті.
Протягом кількох років я провадив у Києві активну громадську діяльність, брав участь у проєктах «Ради з Урбаністики Києва» та «Урбанина», аналізував «мертві зони» промислових територій, досліджував можливості ревіталізації (відновлення шляхом реорганізації) річки Либідь, функції будівель та рух потоків транспорту. Перед повномасштабною війною поїхав до Швеції вчитися на міського планувальника, аби згодом застосовувати кращі світові практики в Україні
Вокзальна площа в столиці — простір, який вимагає змін
Моїм першим масштабним проєктом з командою «Урбанина» стала реконструкція Вокзальної площі. Напевно, це найбільш завантажений транспортно-пересадковий вузол столиці. Звідси відправляються потяги регіональних і міжнародних сполучень, громадський транспорт. Тут відбуваються постійні конфлікти між автівками та пішоходами, і тут геть відсутня велоінфраструктура.
Під час роботи над площею наша команда використовувала 3D-моделювання. Так ми хотіли показати, як може змінитися простір, протестувати різні варіанти забудови й аналізувати тіньові зони, транспортні потоки та рух пішоходів.
Особисто я працював над моделюванням окремих будівель, які розташовані на площі. Також проводив опитування відвідувачів простору: як вони пересуваються територією, що їм подобається або навпаки — викликає дискомфорт.
Ми пропонували повернути на Вокзальну площу трамвайний рух через вулицю Петлюри або запустити швидкісний трамвай уздовж залізничної колії — це б скоротило час у дорозі та створило ефективне сполучення з житловими районами.
Також працювали над безконфліктними маршрутами для пішоходів від вокзалу до станції метро та Приміського вокзалу, а вздовж Вокзальної вулиці пропонували додали велодоріжки з велопарковкою.
Окрім цього, ми аналізували, де виникають затори та як після дощів утворюються калюжі. Разом з командою ми створили мапу водотоків, щоб запропонувати рішення для відведення й очищення води, адже там у бетонному колекторі протікає річка Либідь, яку щороку забруднюють стічні води.
Облаштування громадського простору площі Вокзальна за проєктом «Урбанина». Фото надав Ілля Царенко
Річка Либідь потребує ревіталізації
Однією з головних причин занепаду Либеді є незаконні врізки в каналізацію — промислові підприємства, магазини та навіть деякі житлові комплекси роками зливають відходи прямо в річку, використовуючи її як каналізаційний стік.
Ми з командою працювали над ревіталізацією річки: повернули природну форму русла, щоб сповільнити рух течії, та запропонували перетворити цю територію на простір для відпочинку з зеленими зонами та пішохідними маршрутами. Це б покращило кліматичні умови, зменшило кількість закритої асфальтованої території, а ґрунти б поглинали воду і в разі значних опадів захищали б окремі ділянки міста від паводків.
Либідь могла б стати родзинкою Києва, як це вдалося зробити в багатьох містах світу. Ревіталізація міських річок — це не просто покращення екологічного стану, а й крок до значного економічного розвитку. Наприклад, у Сеулі капіталовкладення в оновлення струмка Чхонгечхон за рахунок зростання цін на нерухомість, розвитку бізнесу та створення рекреаційних просторів окупилися в сім разів.
Уявіть Київ, де вздовж відкритого русла Либеді створили буферні зони для пішоходів і велосипедистів та місця відпочинку з зеленими насадженнями — це кардинально змінило б обличчя міста.
Природне русло Либеді та новостворені рекреаційні парки проєкту «Урбанина». Фото надав Ілля Царенко
Київські Липки потребують механізму відведення та затримки води
Також я брав участь у проєкті з відновлення району Липки, де займався сценаріями руху пішоходів й аналізом водовідведення та взаємодії міських просторів з природним ландшафтом.
Липки мають складний рельєф, через що там є серйозні проблеми з водовідведенням — оскільки район розташований на пагорбах, дощова вода стікає вниз, підтоплюючи прилеглі території. Щоб вирішити цю проблему, ми запропонували інтегрувати «зелено-блакитну мережу» — систему, яка затримує та спрямовує потоки води, зменшуючи ризик затоплень і покращуючи міський мікроклімат.
Наявні зелені зони можуть збирати лише обмежений об’єм дощової води, а система сталого озеленення направляє воду до фільтруючих шарів ґрунту та природних каналів. Це дозволило б ефективно спрямовувати потоки у відновлені русла річок, що розташовані біля підніжжя Липок.
Усі ці рішення ми пропонували міській раді. На жаль, як і багато інших урбаністичних ініціатив, через повномасштабну війну проєкт поки не був реалізований і залишився на папері.
Карта потоків води за проєктом «Урбанина». Фото надав Ілля Царенко
Що таке концепція «міста-губки»
Підземні переходи, дороги, будинки — усе це затоплює після сильних опадів. Чому? Бо в місті немає системного підходу до водовідведення.
Рішення існує — це концепція «міста-губки», якою користуються у світі. Вода має затримуватись там, де вона впала: на дахах будинків (зелені дахи, резервуари для збору води), у спеціальних сховищах на дорогах, у системах природної фільтрації.
Це не лише запобігло б затопленням, а й дозволило б ефективно використовувати зібрану воду, наприклад, для поливу в спекотні періоди.
На цій мапі Києва Ілля позначив місця утворення калюж після злив. Фото надав Ілля Царенко
Читайте також: «Для Києва це було б ковтком свіжого повітря». Якою має бути післявоєнна відбудова? Погляд урбаністки
Перетворюємо промзони на артпростори, університети й житлові комплекси
У багатьох європейських містах промислові території вже давно стали центрами нової забудови — там зводять житла, креативні кластери, громадські простори. Наприклад, Західний порт (västra hamnen) у Мальме — це колишня портова зона, яку перетворили на сучасний житловий район з парками й офісами.
В артпросторі Fabrika у Тбілісі раніше була розташована швейна фабрика, проте після реставрації вона перетворилася на осередок мистецтва, творчості та гіпстерської культури, ставши першим у місті масштабним проєктом такого формату. Простір адаптували для маломобільних людей, а дизайн зробили з урахуванням елементів, які нагадували часи роботи фабрики.
Не менш крутий проєкт — Esch Belval, який побудували на місті найбільшого металургійного заводу Люксембурга. Будівлі переробили під факультети Люксембурзького університету, а також інших державних науково-дослідних установ і стартапів. Це приклад того, як промзони могли б використовувати і в Україні.
Факультети Люксембурзького університету. Фото: сайт Esch Belval
Головне, що відрізняє ці проєкти від київських забудов — це інтеграція нових кварталів у міську структуру, збереження історичних елементів та участь громади в плануванні. Проблемою всіх урбаністичних ініціатив у Києві є те, що вони невигідні забудовникам, які зазвичай зносять стару промзону, будують закритий ЖК і продають квартири за максимальною ціною.
Прикладами відновлення, відносно прийнятними, є бізнес-кампус UNIT.City на території Київського мотоциклетного заводу. Тут цехи перетворили на коворгінги й простори для розвитку стартапів, а всередині сторили екосистему парку, оновили інженерні мережі та розташували контейнери для роздільного збору відходів.
Прикладом успішної ревіталізації також є Kyiv Food Market на місці цехів заводу «Арсенал» — під час реконструкції території був збережений їхній первісний вигляд. В одному з цехів облаштували коворкінг, а в — інших ресторани та кафе. Тепер лише погляньте, скільки там збирається людей, — отже, там рухається економіка.
UNIT.City. Фото: сайт простору
Містам потрібні швидкісні регіональні залізничні сполучення
Що швидше люди зможуть дістатися до роботи з передмістя чи тих же промзон, то більшою буде економічна активність регіону.
У європейських країнах поїзди між містами курсують кожні 15-30 хвилин. В Україні ж на деяких напрямках є лише чотири поїзди на день, і вони часто не збігаються з робочими графіками людей.
Нам як частині Європи потрібне залізничне сполучення для кожного міста з населенням понад 50 тисяч. Окрім цього, Україна потребує реконструкції наявних колій, щоб поїзди могли рухатися зі швидкістю 120 км/год, а також створення пересадкових вузлів з Євросоюзом у прикордонних містах — це дозволило б пасажирам швидко пересідати на європейські потяги і напряму подорожувати до ЄС.
Мапа регіонального сполучення України. Фото надав Ілля Царенко
Зміни починаються з громади
Головна проблема відсутності змін — це відсутність запиту. Більшість з нас не усвідомлюють, що існують альтернативи, але міські зміни можливі лише тоді, коли громада починає розуміти їхню важливість. Саме тому активісти й урбаністи мають працювати над просвітництвом. Я намагаюся це робити через публічні виступи, статті та свій блог у твіттері «Мамчин урбаніст», а жителі можуть впливати на розвиток своїх міст через звернення, петиції та громадські слухання.
Що більше активності, то складніше владі ігнорувати важливі проєкти, інакше ми ризикуємо жити в місті, яке ми могли б мати, але так і не отримали. Міста — це не тільки будівлі чи дороги, а насамперед люди, які в них живуть, тому давайте разом створювати простори, де хочеться жити.
Суспільство

На найдовшій вузькоколійці в Європі 22 лютого 2025 року відбудеться 20-й ретротур. До події «Укрзалізниця» організувала додаткові безпересадні рейси з Києва та Львова.
Про це повідомили в УЗ.
Під час заходу курсуватиме найдавніший паровоз в Україні моделі 159 №4-95. Його створили у 1938 році. Також у Гайвороні їздитимуть вагони середини 20 століття.
Квитки на ретропотяг розмістили у застосунку «Укрзалізниці», на сайті booking.uz.gov.ua, у чат-ботах УЗ та в касах вокзалів. У цей день курсуватимуть потяги сполученням №963 Гайворон — Бершадь та №964 Бершадь — Гайворон.
Читайте також: Фото Ірпінського мосту ввійшло до 50 найкращих знімків престижного конкурсу
Також УЗ додали вагони для зручного доїзду та повернення: Київ – Гайворон та Львів – Гайворон. Відправлення з Києва та Львова ввечері 21 лютого, а повернення з Гайворона ввечері 22 лютого.
Нагадаємо, що в застосунку «Укрзалізниці» випустили квитки на «Потяг до тебе» у Києві та Львові.
Фото обкладинки: RailGallery