В Україні змінили норми щодо безпеки будівель

На дорозі Т-10-05 Іванків — /М-07/ тривають роботи з відновлення мосту через річку Тетерів, що зазнав серйозних пошкоджень під час бойових дій.

Про це повідомив начальник Служби відновлення і розвитку інфраструктури у Київській області Руслан Ничік.

Стан і хід робіт

Міст завдовжки 300 метрів постраждав внаслідок обстрілів: одна залізобетонна прогонова будова зруйнована повністю, решта — частково.

На сьогодні вже виконано:

• демонтаж зруйнованих прогонових будов і залізобетонних плит;
• розбір одного з прогонів;
• зняття асфальтобетонного покриття на проїзній частині;
• демонтаж металевих перил та бетонних тротуарів.

Паралельно облаштовують технологічний майданчик для подальших робіт.

Читати також: У Львові відновили будинок, пошкоджений через російський обстріл (ФОТО)

Після відновлення споруда матиме такі характеристики:

• довжина: 309,4 м;
• прогонові будови: сталезалізобетонні конструкції для підвищення надійності;
• покриття: асфальтобетон на проїзній частині, тротуари з метилметакрилатів;
• безпека: бар’єрне і перильне огородження, освітлення.

Відновлення мосту здійснюється в межах пілотного проєкту з реконструкції шести мостів у Київській області за підтримки UK Export Finance (UKEF). На трьох об’єктах роботи вже завершені.

Фото: фейсбук Руслана Ничіка.

Львівська міська рада пропонує мешканцям екологічно утилізувати новорічні ялинки, передавши їх у притулок «Домівка врятованих тварин».

Про це повідомляє Львівська міська рада.

У притулку перебувають понад 100 кіз, для яких ялинки. Там пояснюють: деревця не лише радують тварин, а й допомагають зекономити на кормі. Важливо, щоб ялинки не мали прикрас чи декору, що можуть зашкодити тваринам: дротиків, дощику, блискіток тощо.

Читати також: КиївЗоо отримав 18 тонн професійного корму від європейських зоопарків

Як і коли приносити ялинки

Притулок приймає дерева щодня з 10:00 до 18:00 за адресою: вулиця Олекси Довбуша, 24.

Нагадаємо, що в Україні створюють єдиний реєстр домашніх тварин.

Фото: Львівської міської ради.

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Інші матеріали спецпроєкту

Раніше жінки з сіл Лебединської громади на Сумщині майже не ходили до гінеколога — вони боялися осуду, лікаря поруч не було, а до міста 15 кілометрів. Транспорт їздить з перебоями, а в медзакладах стояли довгі черги. 

Місцева громадська організація вирішила змінити ситуацію. ШоТам розповідає, як завдяки грантам жінки роблять життя у своїй громаді комфортнішим. 

Марина Кондратенко

керівниця ГО «Жінки Лебединщини»

Зрозуміла, що хочу та маю бути корисною

Я — переселенка з Ясинуватої Донецької області. Це місто окуповане з 2015-го. Коли переїхала на Сумщину, мене мало що цікавило — просто намагалася пристосуватись до нового життя. Але у 2017 році все почало змінюватися, коли я познайомилася з організацією «Самаритяни Сумщини», яка допомагала переселенцям гуманітаркою. Тоді вирішила взяти на себе відповідальність і стала координаторкою по Лебединській громаді. Потім долучилася до іншої сумської організації «Альтруїст», де теж займалася волонтерством. 

На якийсь час мої пріоритети змінилися, але 2022 рік перевернув усе — я зрозуміла, що знову хочу та маю бути корисною. Ми живемо в сільській місцевості, і тут у багатьох маленькі діти, а в магазинах не було ані сумішей, ані підгузків, ані продуктів. Тоді я вирішила діяти — почала шукати волонтерів, які могли б привозити гуманітарну допомогу.

Не уявляла, що таке проєкти, донори та грантові заявки

А потім мені запропонували спробувати себе в ролі мобілізаторки Лебединської громади від Українського Жіночого Фонду. Ця організація підтримує гендерну рівність, розвиває жіноче лідерство, зміцнює права жінок і громади через гранти, навчання й адвокацію. Саме тоді я познайомилася з моєю координаторкою Юлією Савельєвою. 

Місцева влада допомогла організувати першу зустріч з директором Лебединського навчального реабілітаційного центру, де ми згодом відкрили сенсорну кімнату для дітей з вадами слуху. 

У той час я навіть не уявляла, що таке проєкти, донори, грантові заявки чи тренінги, але поступово втягнулася, і мені це дуже сподобалося. Я почала залучати до цієї діяльності жінок зі своєї громади. Зрештою запропонувала створити громадську організацію «Жінки Лебединщини». 

Зараз вона складається з чотирьох жінок — двох місцевих і двох переселенок. Кожна з нас має свою роль, але працюємо ми як одне ціле: хтось займається соцмережами, хтось відповідає за закупівлі, хтось веде перемовини з підрядниками, а хтось комунікує з донорами. Разом ми пишемо проєкти, ділимося ідеями та допомагаємо одна одній.

Особливо тішимося, що тепер у нас є власний простір для роботи — директор школи, де ми відкрили сенсорну кімнату для дітей з вадами слуху, виділив нам кабінет. Тут ми збираємося, вигадуємо й обговорюємо нові ідеї, як зробити життя в нашій громаді ще комфортнішим і цікавішим.

Здоров’я жінок у селі часто залишається поза увагою

Наш перший проєкт як громадської організації — облаштування безбарʼєрного гінекологічного кабінету в селі Будилка. Це вдалося зробити завдяки грантовим коштам у межах проєкту «Розбудова мирного, демократичного та гендерно-рівноправного суспільства в Україні» за сприяння Структури ООН «Жінки в Україні» в партнерстві з УЖФ та за фінансової підтримки Уряду Норвегії.

Ідея облаштування цього кабінету виникла з моєї особистої історії. Як жінка з сільської місцевості, я добре знаю, як складно знайти час і сили, щоб поїхати до міста на прийом — особливо коли є маленькі діти, повноцінно не працює громадський транспорт, а в лікарні черги. Здоров’я жінок у селі, на жаль, часто залишається поза увагою, адже багато хто просто звик жити з проблемами, які можна й треба вирішувати.

У нашій амбулаторії, яка обслуговує ще п’ять сусідніх сіл, був гінекологічний кабінет, але без лікаря та необхідного обладнання. Ми вирішили, що це потрібно змінити. Спочатку підтримки серед жінок майже не було, і все виглядало не дуже оптимістично, але після численних зустрічей з головним лікарем Лебединської лікарні ми нарешті домовилися, щоб до нас приїздив гінеколог. 

Місцева влада одразу повірила в нашу ідею. Вони допомогли нам чітко сформулювати ідею, разом прописати грантову заявку, а згодом підтримали і організаційно. На відкриття оновленого кабінету представники місцевої влади теж прийшли і були надзвичайно задоволені, коли побачили, як проєкт, у який вони вірили, реалізувався. 

Сусідка не могла піти до гінеколога через проблеми з ногами

Найбільшим викликом було зробити кабінет доступним для всіх. Мене зачепила історія моєї сусідки, яка через проблеми з колінами багато років не ходила до лікаря — вона просто не могла сісти на звичайне гінекологічне крісло. Ми вирішили, що наш кабінет буде безбар’єрним, і придбали сучасне крісло на гідроакумуляторі, яке опускається до підлоги й піднімається до потрібного рівня, щоб кожна жінка, незалежно від фізичних можливостей, почувалася комфортно.

Коли кабінет запрацював, ми побачили зміни: жінки почали записуватися, знаходити час для себе, дізнаватися про важливість регулярних оглядів. Зазвичай прийом відбувається раз на 1-2 тижні, і за день лікар оглядає 10-15 жінок. 

Стереотип «ідеш до гінеколога — з тобою щось не так»

У багатьох жінок є хибний стереотип, що якщо ти йдеш до гінеколога, то значить, що в тебе щось не так. Цей страх, що хтось дізнається про їхні проблеми зі здоров’ям і почне їх обговорювати, змушує багатьох відмовлятися від лікування.

Дехто навіть не здогадується, що існує поняття лікарської таємниці, яке гарантує повну конфіденційність. Ми намагаємося це пояснювати на тренінгах, які проводимо разом з Українським Жіночим Фондом. Адже звертатися до лікаря — це нормально, адже це про турботу про себе, а не про слабкість.

Нас надихає те, що ми чуємо слова вдячності та бачимо, як жінки починають більше піклуватися про себе й своїх доньок. 

Хочемо, аби кожна жінка мала доступ до якісної медицини

Наш наступний проєкт — створення сучасного простору психологічної підтримки. Плануємо відремонтувати приміщення в амбулаторії та облаштувати там кабінет психолога. Представники місцевої долучилися до обговорення концепції кабінету й допоможуть знайти додаткове фінансування для ремонту приміщення та закупівлі обладнання.

Це буде місце не лише для індивідуальних консультацій, а й для важливих просвітницьких заходів. Хочемо запросити досвідчених лекторів, які проводитимуть тренінги на актуальні теми: репродуктивне здоров’я, запобігання гендерно зумовленому насильству, подолання стресу й емоційного вигорання.

Впевнені, що цей проєкт стане ще одним кроком до того, щоб кожна жінка в нашій громаді почувала себе впевнено, захищено та мала доступ до якісної підтримки.

Кожна має право на гідне життя і можливість бути почутою

Зараз у наших селах чоловіків майже не залишилося. Тепер на жіночих плечах усе: підтримка себе, своїх дітей, побут. Війна та постійний стрес не тільки їх не зламали, а й змусили стати сильнішими — вони активізувалися, знайшли в собі сили підлаштуватися під нову реальність і почати діяти.

Серед них — жінки-лідерки, які щодня змінюють свої громади. Жінки, які відкривають бізнес, розвивають проєкти, допомагають іншим і роблять усе можливе, щоб їх почули.

Колись для мене слово «фемінізм» здавалося далеким і майже чужим. Але зараз, коли дивлюся на цих жінок, я розумію, що це не про гучні заяви чи політичні лозунги — це про сміливість, віру в себе, про те, що кожна з нас має право на гідне життя та можливість бути почутою.