Суспільство
Успішний айтішник повернувся в Україну зі США, щоб захищати Батьківщину
Випускник КПІ, який три роки жив у США, повернутися до Києва та вступив до лав ЗСУ, щоб боронити Батьківщину.
Історію успішного ІТ-фахівця Юрія (ім’я змінене з міркувань безпеки), який залишив комфортне життя за океаном, розповіли у виданні dev.ua.
Рішення воювати
Коли в Україні розпочалася війна, Юрій перебував у у Сіетлі. Йому зателефонували друзі і повідомили, що почалася війна.
«Я не зрозумів, про що ці люди говорять, і поклав слухавку. Хвилин через 10, подивившись новини, передзвонив і спитав, де вони знаходяться. Вони були під Черніговом, і туди вже входили танки», — розповідає хлопець.
Юрій зрозумів, що треба щось робити.
«Але що саме, я зрозумів не відразу, бо я намагався першу добу додзвонитися до консульства України в США, їх три. Те саме намагалася зробити моя дружина, але ми так і не додзвонилися», — розповідає він.
Хлопець зізнається, що в голові було багато думок, як дістатися до Києва. А раптом на момент приїзду столицю вже буде оточено, що тоді, як прориватися?
Спочатку Юрій подумав про те, щоб відправити якусь гуманітарну допомогу, але швидко зрозумів, що авіасполучення з Україною вже немає.
Читайте також: «Маріуполь, я люблю тебе». Чотири короткометражні фільми про місто-герой
«І тоді мені дружина купила квиток на літак із датою вильоту через день. Паралельно з цим ми з’ясовували у родичів — кадрових військових, що з собою брати, чого не вистачає», — розповідає айтішник.
Все, що порадили досвідчені військові, Юрій почав шукати у місцевих магазинах. У списку були термобілизна, кордові натовські черевики (SB NATO), фреймовий рюкзак і побільше снікерсів.
«Я все це зібрав, купив бронежилет, написав у Facebook пост із пропозицією щось привезти, на який відгукнулися дівчата з проханням дістати ліки для хворих дітей у Львові. Потім кинув це все до рюкзака і полетів», — розповідає Юрій.
Дорога в Україну
Шлях його був непростим: із Сіетла хлопець прилетів до Франкфурта, звідти — до Кракова, де його зустріли польські жінки-волонтери та довезли до українсько-польського кордону.
«У Кракові на своїй машині мене зустріли дуже душевні дівчиська. Я назвав їх babushka SWAT, вони мені пишуть щодня. Вони зустрічали біженців на кордоні, пропонували донести мій рюкзак до прикордонного переходу. Я дуже здивувався такій чуйності. Вони сприймали наше лихо як щось особисте. У них обох уже чоловіки, діти, і вони весь час витрачають на те, що допомагають людям з України», — розповідає Юрій.
Кордон хлопець перейшов пішки.
Військкомат і стрілецький взвод
Юрієві необхідно було потрапити до Києва в район Теремків — там у батьків зберігався його військовий квиток, без якого хлопець не міг піти у військкомат.
«Я офіцер, молодший лейтенант після воєнної кафедри в КПІ. Військова спеціальність — зв’язок. А документи лежали у батьків. Ми заїхали до Києва щойно закінчилася комендантська година. Я взяв документи, і хлопці дорогою до ВДНГ — їхнього пункту призначення — закинули мене у військкомат», — розповідає Юрій.
До військкомату Юрій того дня прийшов одним із перших.
Читайте також: «Ми з України»: як керівник Миколаївщини Віталій Кім став розрадою для українців (ВІДЕО)
«Мене запитали, хто я, де живу. Інформації про те, що я живу не в Україні, там приємно здивувалася. Офіцер, який розподіляв людей, повідомив, що він теж за фахом зв’язківець, але людей із таким профілем зараз не розподіляють», — розповідає Юрій.
Він запропонував сісти з ним поруч та займатися прийманням та оформленням документів новобранців. Але Юрієві такий варіант не підходив.
«Я запитав, чи є інша опція, і мені запропонували службу в окремій бригаді (номер не вказуємо з міркувань безпеки)», — говорить Юрій.
Наразі американський айтішник — командир стрілецького взводу, який обороняє Київську область.
Юрій каже, що не вважає себе героєм. «Я не унікальний у своєму рішенні. У мене у взводі восьмеро людей, які пройшли війну. І є хлопці, які воювали не один рік», — каже він.
Свою мотивацію він описує ось так: «У мене скоро буде дитина, вдома вагітна дружина. І я подумав: якщо років через п’ять дитина мене запитає, що таке Україна, а я відповім, що це місце, де могли б убити твоїх бабусю і дідуся. І потім дитя запитає: а ти де був? І у мене не буде відповіді хорошої. Я зрозумів, що не зможу з цим жити. Ось тому я приїхав».
Читайте також: Як міністр-оборонець Резніков допомагає нашим захисникам (ВІДЕО)
Хлопець зізнається, що найяскравішим враженням для нього в цій війні є дитячий малюнок, який йому передали волонтери.
А ще — гарячі хачапурі. «Це були найсмачніші хачапурі в житті, нас на блокпосту почастувала людина, машину якої ми перед цим доглядали. О 5-й ранку я не знаю, де він їх узяв. Гарячі, посеред поля у мінус дев’ять градусів», — розповідає айтішник, що став до війська.
Нагадаємо, на Закарпатті художники створюють «пташок» для окупантів та пічки для ЗСУ.
Фото: dev.ua.
Андрій Бурахович понад 11 років ремонтує автомобілі для українських військових у київському автосервісі «Всюдихід». З початку повномасштабного вторгнення на СТО обробили понад 20 тисяч замовлень на ремонт техніки для фронту. За свою діяльність волонтер у 2025 році отримав відзнаку «Варті» від «Нової пошти».
Про це повідомили в «Новій пошті».
Як на СТО допомагають військовим
До повномасштабного вторгнення на СТО Андрія обслуговували близько сотні військових автівок на рік. Після лютого 2022-го — рахунок іде на тисячі. За словами Андрія, лише за останні три роки на станції виконали понад 20 тисяч ремонтних замовлень.
«Паралельно — постійні відправки запчастин на фронт. Навіть зараз спілкуюсь із вами й шукаю кардан на пікап L200, щоб завтра був уже в Покровську. І так зранку до ночі. На всі напрямки їдуть якісь запчастини й витратні матеріали. Крім того, з 2022 року ми пригнали для війська з-за кордону більш як пів тисячі машин», — розповів чоловік.
У сервісі працює команда з 10-12 спеціалістів. Вони ремонтують техніку, що побувала під обстрілами, пошкоджена уламками або знесилена фронтовими умовами. Через попит і навантаження станцію довелося розширити. Нині 80% усіх робіт — це автомобілі для військових. Йдеться не лише про капітальні ремонти, а й про обслуговування після сотень тисяч кілометрів, зокрема техніки, пригнаної з-за кордону.
Наразі в черзі на обслуговування понад 60 машин. Переважно це складні випадки, які вимагають повного розбору та зміцнення техніки. Випадків, коли достатньо було замінити мастило й фільтри, чоловік майже не пригадує.
«Переповнюють емоції, коли ти вкладаєш в автомобіль душу, віддаєш його військовим, які боронять нашу землю, а вони потім надсилають тобі відео з подякою. Хоча самі ризикують життям на передовій. Моя величезна мотивація — це постійне спілкування з хлопцями та дівчатами із Сил оборони України», — каже Андрій Бурахович.
Читайте також: «Нова пошта» нагородила українських волонтерів відзнакою «Варті»
Досвід перегонів
Автомобілі — давнє захоплення Андрія. Багато років він брав участь у трофі-рейдах — змаганнях на бездоріжжі. Умови на цих перегонах схожі на ті, в яких працюють військові машини: болотистий ґрунт, лісосмуги, розбита технікою земля. Андрій зазначив, що такий досвід допомагає йому в роботі.
«Я прекрасно розумію ціну помилки і яку відповідальність несу під час ремонту автомобіля. Коли, умовно, недокручена гайка або вчасно не замінена запчастина можуть призвести до трагедії. Завдяки досвіду у трофі-рейдах мені вдається якісно ремонтувати автомобілі для військових тепер. На жаль, в Україні досі поширена проблема шарлатанів і неякісних ремонтів. Боляче бачити, як близькі військових уже витратили купу грошей на автосервісах, а я помічаю, скільки всього треба переробити», — поділився волонтер.
Підтримка від українців
Під час збору коштів на машини та деталі Андрію допомагають друзі, партнери, клієнти, підписники, учасники офроуд-спільноти.
Цьогоріч за підтримку військових він отримав волонтерську відзнаку «Варті». За нього проголосували близько 1500 людей. Андрію вручили нагороду у його автосервісі.
«На війні багато моїх друзів, усі куми. Вони там, а я тут — роблю все що можу. І за свою роботу мені не соромно. Хочу, щоб війна закінчилась на наших умовах, щоб всі наші військові поверталися додому живими, щоб Росія заплатила за зло, понівечені людські долі та загублені життя. Якось я викладав у соцмережах малюнок, де Росія просто у вигляді океану — тобто її нема. Ось це моя мрія», — розповів Андрій.
Раніше ми писали про те, як багатодітна мама з Києва передала 240 тонн допомоги за рік.
Фото: «Нова пошта», Андрій Бурахович
Суспільство
Мешканці одного з будинків у Галицькому районі Львова облаштували у дворику ліфт для свого сусіда, який живе на третьому поверсі та пересувається на кріслі колісному.
Про це повідомили у спільноті «Так люблю той Львів, що бракує ми слів».
Ініціативу львів’ян підтримало місто. І хоча всередині будинку встановити ліфт було неможливо, його змогли прибудувати у дворику. Тепер у мешканця, який пересувається на кріслі колісному, є можливість самостійно виходити з дому.
Зовнішній ліфт встановлюють переважно у тих випадках, коли технічні особливості будівлі не дозволяють облаштувати його всередині. Це характерно насамперед для старих житлових будинків.
У таких будівлях сходові клітки зазвичай занадто вузькі для монтажу шахти, а встановлення ліфта всередині вимагало б значного втручання в опорні конструкції. Це не лише ускладнює процес з технічного боку, але й значно підвищує витрати на реконструкцію.
Читайте також: У Львові створили мапу з місцями, де квітнуть сакури, магнолії та інші рослини
Нагадаємо, що два паралімпійці зі Львова задонатили на військо 400 тисяч гривень призових.
Фото: фейсбук-сторінка «Так люблю той Львів, що бракує ми слів»
У Києві наповнюють Мапу доступності — онлайн-інструмент, що допомагає жителям столиці орієнтуватися у безбар’єрності міських об’єктів. Наразі на платформі додали інформацію про понад 1 500 будівель і закладів.
Про це повідомила заступниця голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень та відповідальна з питань безбар’єрності в місті Марина Хонда.
Що додали на мапу
На платформу внесли дані про такі об’єкти:
- навчальні та медичні заклади;
- житлові будинки;
- укриття;
- органи державної влади;
- об’єкти культури;
- комунальні організації;
- ЦНАПи;
- заклади соціальних послуг;
- торгові центри;
- банки.
Читайте також: У Києві представили безбар’єрний маршрут на 12,5 км: де його створять
Ресурс містить інформацію про наявність пандусів, тактильних та акустичних засобів, підіймачів, паркомісць для людей з інвалідністю тощо.
Користувачі можуть відфільтрувати об’єкти за категорією (наприклад, галузь охорони здоров’я чи послуг) і за типом доступності. Кожна позиція має адресу, години роботи, контактний телефон та опис засобів доступності.
Зараз Мапа доступності перебуває на етапі тестування. Її продовжують наповнювати новими даними як від муніципальних, так і від приватних закладів. Також триває перевірка актуальності вже наявної інформації.
Нагадаємо, що в Києві створять мікроклініку з протезування за підтримки Франції.
Фото обкладинки: Unsplash
«Навіть якщо є лише одна рука, другою буде моя»: керамістка з Херсона ліпить разом із пораненими військовими
У Василя з позивним Метелик проблеми з моторикою. В нього не вистачає кількох пальців на...
Їй казали: «Ти не зможеш». Підприємиця з інвалідністю отримала 5 грантів і створила косметичний бренд
У 13 років їй діагностували хворобу хребта, виявили вкорочення ноги та ураження центральної нервової системи....
Не дає зануритися в темряву: це енергетик з Донеччини, що працює попри обстріли
Валентин з містечка Курахове працює енергетиком уже понад 20 років. Курахівська ТЕС була у місті...
«Ви ж його лікуєте?»: учителька Ксенія та її син Юрчик спростовують міфи про аутизм
2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня «СпівДії заради Дітей»...