Історія кожного українського військового – унікальна. Якщо зі сторони ворога воюють найгірші представники, то нашу країну захищають найкращі. Мужні, сильні та самовіддані. Саме такі характери лягають в образи кіношних супергероїв. Тарас Небосенко – військовий, власник компанії “ТУКУРУЙ”, що займається будівництвом водних споруд та гідротехнічними роботами. З початком війни залишив улюблену справу і пішов на фронт. Для нього війна не закінчилася навіть після тривалої реабілітації через проблеми зі здоровʼям.
Після повернення у цивільне життя Тарас зіткнувся з новими викликами. Частина робочої техніки залишилася в Херсоні й досі перебуває під обстрілами. Найближчим часом, як справжній Аквамен, Тарас збирається повернутися по вкрадене орками майно. Але головна мрія – спрямувати свої сили, досвід і знання на відбудову інфраструктури України.
До своєї мрії – будувати електростанції та зводити мости – прийшов не відразу. То був непростий шлях від банківського працівника до серійного підприємця і власника компанії.
“Мої сфери діяльності були різними: торгівля морепродуктами, імпорт з Китаю, оцинкування труб, акваріуми, постачання, ресторани, торгові проєкти. Далі вирішив рухатися тільки в сторону самостійного бізнесу. Справи йшли кепсько, але я розумів, що життя рухається за синусоїдою. В бізнесі, особистому житті, в стосунках завжди супроводжують і перемоги, і невдачі. Це нормально, не помиляється той, хто нічого не робить. Питання в тому, як сам ставишся до цих етапів. Головне – пам’ятати: будь-яка ситуація має щонайменше два рішення. Я розумів, що рано чи пізно ми опинимося на вершині. Саме в один з таких переломних моментів народилася моя компанія «ТУКУРУЙ». У 2016 році разом з партнерами вирішили створити компанію, яка б займалася підводним гідротехнічним будівництвом. Буквально за 2-3 дні з’явився “ТУКУРУЙ”. Над назвою довго не думав, вона не випадкова. Колись одним із проєктів було будівництво заводу в Бразилії. Вивчаючи місцеву енергетику, я дізнався про бразильське місто Тукуруй, яке було затоплено внаслідок зведення гідроелектростанції, й відбудовано з нуля“, – ділиться Тарас.
Тукуруй як символ, що почати заново можна коли завгодно, і досягти успіху
“Починати життя наново мені доводилось не раз. На момент повномасштабного вторгнення, я вже був керівником успішної компанії з унікальними потужностями та технологіями. Вивчав гідротехнічні споруди, надавав послуги, пов’язані з їхнім будівництвом та реконструкцією, судноплавством. Наша команда побудувала причал у с. Мар’янське. На реалізацію проєкту витратили всього 3 місяці. За той же строк був зведений міст за Нікополем. У Миколаєві брали участь у будівництві суднозаводу. Знаковим став проєкт для суднобудівно-судноремонтного заводу «НІБУЛОН», завдяки чому зʼявилась можливість будувати судна-перевантажувачі вантажопідйомністю до 10 000 тонн.“, – розповідає чоловік.
За з початком широкомасштабного вторгнення життя Тараса змінилося.
“24 лютого 2022 року я поставив собі питання: “Чому я, людина, яка прожила половину життя, бачила його з різних сторін, маю відсиджуватися вдома, а 20-річні хлопці – гинути під кулями і снарядами?” Тож, я поставив бізнес на паузу і відгукнувся на внутрішній поклик – пішов на фронт. Моя військова карʼєра почалася з тероборони, а згодом долучився до 3 окремої штурмової бригади ЗСУ. Разом з підрозділом пройшов бої в Бахмуті, тримав оборону у Великій Новоселівці, Темирівці та інших точках. Через проблеми зі здоровʼям потрібна була тривала реабілітація. Лікарі сказали, що більше не можу бути в лавах ЗСУ, тому треба було повертатися до цивільного життя. І тут вкотре спрацював принцип Тукуруй: відштовхнувшись від нульової точки. І я пішов вгору. Повернувся у рідну водну стихію і знову став на захист країни, але вже як підприємець”, – згадує чоловік.
Тарас переконаний, що відбудовувати Україну потрібно вже. Адже для військових дуже важлива логістика.
“Не слід чекати перемоги. Жити, працювати та відновлювати Україну варто сьогодні. Нашим військовим і техніці треба дороги та мости для логістики, забезпечення, передислокації. Я знаю, що потрібен тут, і можу допомогти. Компанія має кваліфікованих фахівців, різноманітне обладнання і техніку, яка знадобиться для відновлення України”, – каже чоловік.
Відновлення річкового судноплавства в Україні
Тарас Небосенко долучитися до відбудови мостів, зруйнованих в Херсонській, Миколаївській та Запорізькій областях.
“Навіть задумуюсь про власний термінал, який хотів би побудувати сам для себе. Команда й обладнання для цього є. «ТУКУРУЙ» – це понад 40 спеціалістів, які наразі базуються в Києві та підтримують в робочому стані унікальне обладнання. Парк техніки для надводних і підводних робіт містить плавкрани, плавкопри, буксири, баржи, підіймальні механізми, підводне зварювання, бетонування тощо. Моя особлива гордість – гідромолоти та віброзанурювач, яким можна забити трубу діаметром до 1800 мм. Частина нашої техніки залишилася в Херсоні й досі перебуває під обстрілами. Найближчим часом, я збираюсь повернутися по вкрадене орками майно. Але зараз вбачаємо небезпеку для життя тих, хто буде вивозити техніку. Там є унікальні пристрої, величезні агрегати, з якими можна реалізувати проєкти неймовірного масштабу та складності”, – розповідає.
Тарас переконаний, що попереду стоять точно непрості завдання. Проте чоловік не сумніваюся, що поряд з такою командою та побратими з фронту, їм все вдасться.
“Відвойовувати своє, відновлювати, відбудовувати та підіймати країну – це план мій план”, – підсумовує чоловік.
Нагадаємо, почалася реєстрація на безоплатну онлайн-програму від Google у співпраці зі студією онлайн-освіти EdEra для власників малих бізнесів і команд, які прагнуть збільшити прибуток шляхом розвитку та масштабування.
Перше місце на конкурсі пророкують Хорватії. ЇЇ представляє співак Baby Lasagna з піснею “Rim Tim Tagi Dim”.
Йому вдалося обійти швейцарського співака Nemo з піснею “The Code”, який може посісти другу сходинку. На третьому місці може опинитися Україна. Четверте місце букмекери пророкують Ірландії, а п’яте – Італії.
В Україні запускають гарячу лінію психологічної підтримки для військовослужбовиць. На гарячій лінії служби працюють дев’ять психологинь. Вони мають відповідну освіту та пройшли навчання з військової психології, пояснюють в організації.
Тут допомагатимуть із запитами щодо відчуття самотності й втрати мотивації, погіршення ментального здоров’я (ПТСР, депресивні, тривожні стани, проблеми зі сном) й суїцидальних думок.
Також можна звертатися у разі виникнення будь-якого виду насильства чи булінгу й проблем у спілкуванні з близькими.
Психологині надаватимуть допомогу військовослужбовицям у чаті онлайн, а запити приймають через чат-бот за посиланням. Також є формат безплатних консультацій з можливістю продовження спілкування у інших форматах.
Нагадаємо, у Дії пояснили, як користуватися чатом єВорог.
Репортаж журналу Inker “Я не другий сорт” увійшов в шорт-ліст нагороди “Честь Професії”- 2024. Авторами коміксу стали – Діана Лановець, Олександра Дьомін, Ірина Костишина.
Журнал Inker впродовж війни збирає історії людей з війни та робить графічний репортаж в жанрі соціальних коміксів. Нещодавно у квітні в честь журналу відбулася виставка у Швейцарії в Базелі.
Комікс випущено в рамках проєкту “Моя НЕфейкова історія”. Мета проєкту – показати як пропаганда і фейки можуть чинити згубний вплив на життя людей.
“Юлію виховували як носія “високої, елітної культури і мови” – російської. В її школі, в Лисичанську, вчителі постійно підкреслювали, що розмовляти українською чи суржиком – значить видавати своє “селюцьке” походження. Дівчина завжди вважала себе належною до першого сорту – нащадком Толстого, Достоєвського і Пушкіна. Все змінилося, коли бабуся наважилась розповісти їй страшний секрет їхньої родини. Тепер дівчина не може заспокоїтися, поки не знайде своє справжнє коріння”, – йдеться на сайті журналу.
Нагадаємо, 7 травня журі та відбіркова комісія 15-го конкурсу професійної журналістики «Честь Професії – 2024» оголосили номінантів у шести основних категоріях. Цьогоріч на конкурс надіслали 1240 матеріалів: 990 в основних номінаціях та 250 — у спеціальних. Це наразі рекорд за кількістю заявок.
