Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Українські бренди переосмислюють етнічну спадщину України. Ось чому це нормально і правильно

Опубліковано

З початком повномасштабної війни українці все частіше звертаються до національних мотивів. І якщо в перші місяці ми навчилися по-новому цінувати те, що маємо тут і зараз, то сьогодні – заново відкриваємо для себе українську історію, народні традиції та етнічну спадщину загалом. Це стосується і громадських ініціатив, і державної політики, і навіть вітчизняного бізнесу.

Гадаю, наразі ми стаємо свідками природного і цілком закономірного переосмислення нашої культури. Виробники одягу додають до своїх речей елементи вишивки минулих століть, в моду знову повертаються прикраси, які носили наші предки, а подекуди навіть відроджуються товари, забуті під тиском радянського режиму.

Наскільки це все коректно з точки зору інтелектуальної власності? Абсолютно коректно і навіть правильно. Якщо ми говоримо про соціальне надбання, культурну спадщину, то позиція ІР Офісу чітка й зрозуміла: бізнес не має жодних перешкод для роботи в цьому напрямі. Навіть більше, я переконана, що такі ініціативи варто підтримувати й популяризувати. Головне – не перетинати умовні червоні лінії, за якими завершується смак, культура, а починається до болі відома всім нам шароварщина. Чи – як це називається в наших реаліях – байрактарщина.

Особливо цінно, коли підприємці не намагаються спекулювати на попиті, не перетворюють етнику на масмаркет, а ставляться до цього з трепетом, повагою та відповідальністю

Гальмувати процес популяризації бізнесом етнічних мотивів неправильно з безлічі причин. По-перше, за умови правильного й осмисленого підходу, подібні проєкти допомагають зберегти й без шкоди для минулого осучаснити традиції наших предків. По-друге, споживачі дають доволі чіткий сигнал: попит на українське є, етнічна спадщина на піку своєї популярності. Просто подивіться на перехожих під час наступної прогулянки: ви здивуєтеся, наскільки часто можна помітити сорочки з мінімалістичною вишивкою, сумки чи шопери з народними елементами, дівчат у силянках і ґерданах. 

І особливо цінно, коли підприємці не намагаються спекулювати на цьому попиті, не перетворюють етнику на масмаркет, а ставляться до цього з трепетом, повагою та відповідальністю. І, знову ж, це не ультиматум, не засторога, а звичайна порада. Створюючи той самий одяг з етнічними мотивами, варто подбати не лише про відтворення, скажімо, бойківської вишивки, а й про матеріали сорочки. Адже, погодьтеся, навіть ідентично відтворений елемент виглядатиме кострубато й дивно на дешевих футболках, замовлених гуртовою партією із Китаю. Слід пам’ятати, як до вишиванок чи прикрас ставилися наші пращури, й дотримуватися такої ж обережності, якщо забажаєте, поваги до осучаснення минулого.

Звісно, остаточний вердикт про якість чи відповідність минулому винесе сам споживач. А тому маю ще одну невеличку пораду для підприємців: проводьте бодай невеличке опитування перед запуском виробництва. Спілкуйтеся зі своєю аудиторією, а якщо це можливо – намагайтеся консультуватися з культурологами, істориками, дослідниками нашої спадщини. «Автентичне» – це не про точну копію, а про філософію та пам’ять. Про повагу, обережність і вдумливість.

Етика та моральна оцінка – це дещо важливіше й ґрунтовніше за місячні прибутки чи розпродажі. Споживачі не вибачають паразитування й спекуляцію на настільки інтимних для країни речах.

Чи може підприємець, який популяризує культурну спадщину в своїй продукції, вважатися повноправним автором такого продукту? Тут не варто не передати куті меду. Так, якби ми говорили про умовний роман, за яким ставлять п’єсу (себто про адаптацію тексту з чітким автором), ми б роздумували над відсотковим співвідношенням автора-прозаїка та автора-режисера. Але в питаннях етнічної спадщини чіткого автора немає. Автор тут – український народ, цілі покоління, жителі різних регіонів, соціальних статусів та часів. 

Тож в цьому кейсі питання радше в тому, наскільки проявляється ваш авторський елемент. Можливо, ви поєднали в умовній сорочці традиції різних областей, додавши власне бачення. Або взяли ту саму силянку й додали до давніх узорів сучасні написи чи мотиви. Авторством буде вважатися новизна й представлення цього твору. А про «співавтора» такої продукції споживач пам’ятатиме за будь-яких умов – зрештою, саме з таким запитом і виступає ринок. Сучасні речі з елементами нашої спадщини.

Безумовно, етника – не для всіх бізнесів. Я не можу цензурувати це питання, але впевнена, що гральний чи тютюновий бізнеси – це дещо про інше. І використання культурних мотивів у цих нішах – моветон. Їм цього ніхто не заборонить, але й не пробачить. Етика та моральна оцінка – це дещо важливіше й ґрунтовніше за місячні прибутки чи розпродажі. Споживачі не вибачають паразитування й спекуляцію на настільки інтимних для країни речах. Особливо, коли ця спадщина – те, за що сьогодні триває війна.

Немає нічого поганого в тому, аби орнаменти минулого оживали на речах сучасності. Погано – не відчувати межі.

Тож бізнесу, який наважується на використання етнічних мотивів, я раджу насамперед подумати, оцінити, наскільки доречно це тут і зараз. Можливо, зі мною хтось не погодиться, але найкраще з переосмисленням культурного минулого сьогодні справляються саме малі й середні бізнеси. Підприємці, які дбають не про обсяги чи масштаби, а про якість, фідбек покупця та репутацію навіть в очах однієї людини. 

Немає нічого поганого в тому, аби на основі однієї сорочки вашої прабабусі створити сотню подібних, з більш сучасним фасоном, але з такою самою витонченою вишивкою, хай навіть машинною. Немає нічого поганого в тому, аби орнаменти минулого оживали на речах сучасності. Погано – не відчувати межі, висувати на перший план бізнес, а не значно дорогоцінніше й сакральніше – українські традиції.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Колонки

Стали відомі девʼять фіналістів Нацвідбору на «Євробачення-2025»

Опубліковано

«Суспільне» назвало дев’ять фіналістів Національного відбору на «Євробачення-2025». Десятого учасника обиратимуть українці через голосування у застосунку «Дія».

Про це повідомляє «Суспільне».

Фіналісти, які вже змагатимуться за участь у «Євробаченні»:

  • Future Culture — Waste My Time;
  • Khayat — Honor;
  • Krylata — Stay true;
  • Molodi — My sea;
  • Ziferblat — Bird of pray;
  • Абіє — Дім;
  • ДК Енергетик — Сіль;
  • Маша Кондратенко — No time to cry;
  • Влад Шериф — Wind of change.

Читати також: Оголосили список учасників нацвідбору на «Євробачення-2025»

Музиканти, які потрапили до лонгліста, але не пройшли до фіналу після прослуховувань, змагатимуться за десяте місце через голосування в «Дії». Паралельно до 23 грудня триває голосування за членів журі фіналу.

Фінал відбору — 8 лютого.

Телевізійний концерт визначить, хто представить Україну на «Євробаченні-2025». Повний список фіналістів оголосять до 17 січня 2025 року.

Нагадаємо, що у Києві покажуть документальний фільм про досвід життя жінок у прифронтовій зоні.

Фото: «Суспільне».

Читати далі

Колонки

У межах проєкту єРобота українські підприємці отримали 10 мільярдів гривень

Опубліковано

За понад два роки дії програми 21 000 підприємців отримали гранти на старт або розвиток бізнесу. За цей час держава інвестувала 10 мільярдів гривень, з яких понад 4 мільярди повернулися в бюджет.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства економіки України.

«Завдяки грантовій підтримці підприємці відкрили тисячі нових компаній, змогли збільшити виробництво, розширити асортимент продукції та послуг, освоїти нові напрямки діяльності та заявити про себе на нових ринках. А також створити близько 60 тисяч робочих місць в усіх регіонах країни. Бізнес працює, розвивається, сплачує податки, зміцнює нашу економіку», — зазначила Юлія Свириденко.

Вона повідомила, що понад чотири мільярди гривень повернулися в бюджет завдяки сплаченим податкам та зборам.

Статистика проєкту

Від запуску проєкту єРобота у липні 2022 року:

  • за програмою «Власна справа» — видали 19 000 мікрогрантів на 4,5 мільярда гривень;
  • на розвиток переробних підприємств — видали 779 грантів на 3,9 мільярда гривень;
  • на садівництво та розвиток тепличного господарства — видали 240 грантів на 1,1 мільярда гривень;
  • ветеранам та членам їхніх родин — видали 1036 грантів на 481 мільйонів гривень.
Фото: телеграм-канал Мінекономіки

Читайте також: Творче об’єднання МУР оголосило про створення премії для викладачів: як взяти участь

Як отримати грант

Подати заявку на отримання гранту можуть як підприємці, що вже працюють, так і люди, що не мають досвіду ведення бізнесу.

Заяви та бізнес-план можна подати через Дію. Обов’язковою умовою отримання гранту є створення нових робочих місць: від одного-двох при наданні мікрогранту до кількох десятків при наданні грантів за іншими програмами.

Грантові кошти повертаються державі у вигляді сплачених податків і зборів в процесі діяльності підприємства впродовж трьох років.

Нагадаємо, що в Україні обрали вчительку року: вона отримала 1 млн грн на свій проєкт.

Фото обкладинки: Pixabay

Читати далі

Колонки

Конституція Пилипа Орлика: нездійснена або чинна й досі?

Опубліковано

Угоди і конституції (Pacta et Constitutiones) Пилипа Орлика — документ, який ніколи не був Конституцією. Та все ж ми і досі залишаємося під його впливом, а наші вороги знецінюють його. Очевидно, його фактична роль є значно вагоміша формальної.

«Договір Пилипа Орлика з Військом Запорозьким не тільки не стався як Конституція, а нею ніколи й не був, хибне сприйняття документа могло статися через некоректний переклад його назви», — запевняє дослідник, заступник Голови Конституційного Суду Сергій Головатий. Оригінальну назву латиною «Pacta et Constitutiones» переклали як «Пакти і Конституції». Та пакти в міжнародному праві набули популярности тільки через кілька століть (як от Міжнародні пакти про права людини, прийняті ООН у 1966 році), а про Конституцію в сучасному розумінні цього слова тоді ще не чули, вважає Головатий. Натомість поруч із латиною документ був укладений і староруською мовою (можна знайти ще визначення «староукраїнська» чи «старокиївська» мови), де та ж назва може перекладатися сучасною українською як «Домовленості і Постанови».

Безперечно, така критика заслуговує уваги, адже й у формі, і у змісті є «конституційні недоліки». Конституція — це найвище юридичне закріплення існування держави. Чи то пак паспорт із іменем, походженням, зовнішністю і найголовнішими рисами власника. Усе це є в Конституції Орлика, але бракує формальности — існування української держави як суверенного суб’єкта. Значить: немає незалежної держави — не може бути й Конституції! Саме ця прикрість і завадила документу Пилипа Орлика офіційно стати першою Конституцією цивілізованого світу. Адже на той час минуло понад 50 років, відколи, за словами Орлика: «…Московська держава численними винахідливими способами змогла права та вольности військові, нею ж підтверджені, порушити і вщент зруйнувати, а на вільний козацький народ, нею ніколи не завойований, накинути невільниче ярмо».

Критикують і форму документа, що був складений саме як договір. Та чітких вимог щодо форми її укладання немає, особливо враховуючи, що правники знають про  неписані конституції. А якщо поглянемо в перспективу всього XVIII сторіччя, то побачимо, що перші  конституції побачать світ саме у формі договору.

А як щодо змісту? Стосовно нього історики і правники одностайні: документ містить преамбулу, 16 статей, що вичерпно регулюють публічні відносини, встановлюють принципи правління й обґрунтовують право України на незалежність, вони сповнені передових політичних поглядів свого часу, духу республіканства і демократії. Цей документ майже на 100 років випереджає «першу Конституцію в світі», що з’явиться в США 1787 року. Однак тут теж є нюанс: положення Конституції Орлика могли набрати повної чинности лише після звільнення Українських земель з-під московського ярма. Але, на жаль, жаданням Козацької держави не судилося здійснитися, а їхній законодавчий акт діятиме лиш кілька років на деяких українських територіях. 

Критики конституційности Акту Орлика вказують і на те, що документ утверджував нерівність українського народу, передбачаючи поділ на класи. Такий поділ там звісно є, але викладені положення захищають усі верстви населення, покращуючи їхнє становище, і прагнуть розвинути суспільну думку до майбутньої рівности усіх людей в українській державі. 

За красивими метафорами, якими щедро наділена Конституція Орлика, можна мимоволі втратити розуміння, чим же є цей документ. Через те, що акту не судилося набрати повної чинности, може скластися враження, що він не мав реального впливу на тогочасну Українську державу. Та хіба це так?

Найперше — про що мало хто згадує — Конституція Орлика затвердила право стародавнього козацького народу не просто на становлення, а саме на відродження власної держави. Конституція встановила головні напрямки розвитку Української держави: звільнення від зовнішнього ворога — Московського царства і внутрішнього — необмеженої влади Гетьмана. Після здобуття незалежности від московитського іга мала бути відновлена і «первісна влада Київського митрополитського престолу» надана раніше Вселенським Константинопольським Патріархатом. Незалежній державі — незалежна церква! 

Цей документ очевидно був прогресивним на той час. Отримавши підтвердження Шведським Королем Карлом ХІІ, гетьман, уклавши його, заявив про існування Козацької державности на всю Европу й отримав визнання серед її політичної еліти. 

Щоб оцінити новаторство у Конституції Пилипа Орлика, повернімося на початок XVIII століття. У тодішній Французькій Монархії, до прикладу, за правління Людовика XIV вирує абсолютизм. Рабовласництво стає офіційним, через прийняття «Чорного кодексу», який деякі історики вважали «найжахливішим юридичним документом, створеним в наші часи». Він встановлював суворе покарання за найдрібніші проступки, а мінімальні прописані права для підневільних на ділі ніяк не реалізувалися через тиск рабовласників на правосуддя. Непривілейовані верстви населення потерпали від беззаконня, а до Великої Французької Революції і прийняття першої Французької Конституції лишається ще близько 90 років. Аж у 1792 році Франція стає республікою, а отже, влада обирається народом. Козацька ж держава прийшла до договірної форми державного устрою і вільного обрання Гетьмана раніше, і Конституція Орлика лише констатує це!

Окрім цього, ще на початку XVIII століття Козацька держава взяла курс на демократичні засади, зокрема непорушности прав: як козаків, так і селян. Заборонялося чинити гніт, захоплювати землю чи майно, примушувати до невільної праці. Гетьман не міг займатися судочинством, а суд мав бути непідкупним. Вже тоді Пилип Орлик не тільки розумів необхідність розділення влади на окремі гілки, але й дбав про їх незалежність й заклав основи боротьби з хабарництвом. 

У той же час московський цар Петр І впроваджував реформи під гаслом «прорубування вікна в Європу». Така метафора є показовою: чи то нащадки орди були настільки здичавілими, що до европейської цивілізації могли наблизитися хіба що через видовбаний отвір у стіні, чи то не знали, що аби кудись увійти, користуються дверима. Вся державна влада зосереджувалася в руках одного органу, який Петр призначав сам. За якими критеріями йшов відбір невідомо. Це може свідчити про корупцію, і, в результаті, цілковиту відсталість державного устрою. 

Конституція 1710 року черговий раз підтвердила істину, що дуже дратує нашого давнього ворога: Україна це Европа. І це не просто політичний слоган чи зображення на географічній мапі в школі, а звичний порядок речей: наша держава є питомою частиною Европейської спільноти,  пройшла разом з нею один шлях розвитку суспільної думки, і як показує цей прецедент, часом навіть трохи випереджала її. 

Тож, Конституція Орлика не тільки була прогресивна, вона заклала основи для розвитку нашої держави щонайменше на 300 років, допоки 1917, хоча й ненадовго, і потім аж 1991 не відновилась незалежність від московії, а 2019 — незалежна церква. І українці й дотепер сумлінно працюють над метою, визначеною колись славетним Гетьманом Пилипом Орликом разом зі Старшинами Війська Запорозького.

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Шопочитати

Суспільство1 тиждень тому

Вчать людей не опускати руки: як працює перша інклюзивна «Сенсотека» у Львові

Андрій Станько зі Львова втратив зір у дитинстві. Попри це, він самостійно освоїв озвучений телефон,...

Суспільство2 тижні тому

Хащі в кожну хату: волонтерка зібрала 350 тисяч гривень для ЗСУ квітами

«Ледебурія та шлюмбергера за донат від 120 гривень» — схожими повідомленнями ця жінка починає ледь...

Суспільство3 тижні тому

«Після 24 лютого жодного разу не зустрічав Новий рік удома». Про що мріють військові у 2025 році

Для військових 31 грудня — це ще один день боротьби. Хтось зустрічає Новий рік в...

Економіка і бізнес3 тижні тому

«Летять» лише до добрих людей. Крафтярка на кріслі колісному виготовляє голубок, як у фільмі «Сам удома»

Марія сидить посеред кімнати на кріслі колісному та старанно фарбує в білий колір прикрасу у...