Україна вперше долучається до Лондонського книжкового ярмарку. Що покажемо?

У столиці в навчально-виховному комплексі «Домінанта» відкрили першу Шкільну обсерваторію імені Леоніда Каденюка.

Про це повідомили в Департаменті освіти і науки Київської міської державної адміністрації.

Зазначається, що відтепер уроки астрономії та фізики можна буде проводити на даху навчального закладу просто неба.

Юні дослідники космосу зможуть спостерігати за зоряним небом і робити астрономічні відкриття навіть під час перерв між уроками.

Оглядовий майданчик із телескопом розташовано у спеціально змонтованому куполі.

Читайте також: У мережі з’явився онлайн-пазл української космічної ракети “Циклон”. Пограємось?

Купол облаштували високотехнологічним електронним обладнанням.

Також – оснастили програмним забезпеченням для проведення фронтальних демонстрацій, лабораторних та практичних робіт.

Викладач зможе керувати процесом та обробкою результатів зі свого комп’ютера або використовувати інтерактивний модуль. 

Комети, зірки та навіть астероїди можна буде знайти і відстежити в онлайні.

У майбутньому в зоряній лабораторії планують проводити міжпредметні заняття, конференції, майстер-класи та навіть екскурсії для охочих. 

Читайте також: Як у Дніпрі працює завод приватної космічної компанії Firefly Aerospace (ФОТО)

Шкільна обсерваторія дасть нам можливість розширити розуміння сучасних тенденцій світу, популяризувати науку серед молодого покоління та заохотити здобувачів освіти до занять науково-дослідницькими проєктами.

Нагадаємо, ентузіаст зробив власну обсерваторію у містечку на Житомирщині.

Як ми повідомляли раніше, Нацбанк випускає монету на честь 250-річчя обсерваторії Львівського університету.

Головне фото: mao.kiev.ua.

Аматори-винахідники з Рівненщини – батько і син Володимир та Олександр Войтовичі – змайстрували гелікоптер: махина не тільки потужно реве, а й впевнено підкоряє небо ніби справжній вертоліт.

Про це пише volodymyrets.city.

Усе почалося з дитячих малюнків…

Батько і син Володимир та Олександр Войтовичі працювали над вертольотом два роки. Тепер тестують його за селищем, подалі від будинків і людей.

Олександрові 39 років, все своє життя він мріяв літати. Все почалося із дитячих малюнків: інші діти вчились, а він в зошитах вертольотики малював.

Читайте також: Не можеш — не плати. Чим особлива школа шиття Tailors School, яку відзначили в ООН

Батько Олександра – колишній інженер-механік, 67-річний Володимир Макарович, теж все життя щось ремонтує і вигадує чудернацькі штуки, сам навіть зібрав тракторця для домашніх потреб.

Два роки тому обоє вирішили перейти від мрій до діла. Спиралися виключно на книжки з авіаконструювання.

На папері вертоліт майже не конструювали, все креслення було в голові.

У диво-машину встановили бензиновий двигун об’ємом 1,5 літри від Хонди Цивік, потужність – до 80 кінських сил. Заправляють бензином А-95. У середньому на годину польоту треба до 30-35 літрів пального.

Як працює саморобний гвинтокрил?

Двигун через систему спеціальних механізмів та ременів передає потужність на несучий гвинт (розганяється до 600 обертів за хвилину) та хвостовий гвинт (швидкість в 6 разів більше!). Оберти завжди стабільні.

Щоб полетіти, є ручка «газ» і ручка «крок», ними збільшується кут атаки лопатей і вертоліт злітає. Щоб керувати вліво-вправо, є ручка циклічного кроку: вона змінює нахил автомата перекосу, за рахунок нахилу одна лопать має більший кут атаки (коли вона ззаду), інша – менший (коли буде спереду)

У Всі ці нюанси майстри налаштовували самостійно.

Читайте також: «Виводимо Україну на нову орбіту». Як супутник від MySatUA популяризує космічну галузь в Україні

Хвостовий гвинт регулює напрямок по курсу, регулюється педалями, які міняють кут атаки; права педаль – поворот праворуч, ліва – ліворуч.

Конструкція вертольота важить 300 кілограмів. Розрахункова підйомна маса гвинтокрила – до 400 кілограмів.

Трубки, з яких він складається, – здебільшого з дюралю. Майже кожну деталь майстри майстрували власноруч, або перероблювали.

Читайте також: Зліт найбільшого літака в світі Ан-225 «Мрія» вперше зняли з повітря

Спочатку Олександр з батьком власноруч виготовили лопаті із скловолокна і епоксидної смоли, та вони надто коливались і вібрували – для унеможливлення подібного в заводських всередині вмонтовані свинцеві тягарці.

Також тут є металеві деталі, які повністю самостійно відливали.

Скільки коштувало змайструвати вертоліт?

Найдорожі деталі – це двигун і лопаті. Одна лопать коштує в межах 1000 доларів, а їх треба дві. Недешево обійшлись заклепки, особливо стальні.

Спочатку взяли алюмінієві, та під час руху вони не витримували вібрації і ми мусили їх повністю по всій конструкції міняти на дорогі зі сталі.

Привід хвостового гвинта йде ременями, вони коштують від 500 до 800 гривень за штуку, а тут їх багато.

Особливість гвинтокрила

Найбільша висота, яку подолав Олександр на гвинтокрилі, – 5-7 метрів, а найдовша відстань в польоті – метрів 500.

Та за розрахунками при такій потужності двигуна цей апарат може піднятись на висоту до 2000 кілометрів статично, а динамічно – до 3000 кілометрів, все залежить від розрідженості повітря.

Менше кисню потрапляє в камеру згорання двигуна – потужність зменшується і відповідно зменшується сила тяги. Якщо ставити турбіну, потужність буде більша.

Особливість вертольота – треба давати йому максимальну потужність, а вже коли він розганяється, потужність треба зменшувати.

Олександр зі своїм вертольотом цього року брав участь у фестивалі-виставці саморобних літальних апаратів у Ротмістрівці, що на Черкащині, отримав грамоту. Каже: з вертольотом він там був єдиний.

Нагадаємо, для прикордонної служби України відремонтували гелікоптер Мі-8.

Як ми повідомляли раніше, «Антонов» показав фюзеляж нової моделі літака для української армії.

Усі фото: volodymyrets.city.

2022 року відновиться робота над створенням багатофункціонального оперативно-тактичного комплексу Сапсан – одного з елементів майбутнього ракетного щита України.

Про це пише liga.net з посиланням на повідомлення пресслужби Міноборони.

За інформацією, наступного року Міноборони отримає можливість вести роботу над створенням вітчизняного ракетного щита.

Відомо, щоб отримати оперативно-тактичного комплексу «Сапсан» в 1994-2003 роках у Дніпрі вели роботи зі створення Борисфена, але цей проєкт згорнули у 2003-му.

У 2006-му було ухвалене рішення про розробку на його базі оперативно-тактичного комплексу «Сапсан». Цим зайнялося конструкторське бюро «Південне» і завод «Південмаш». Всього в проєкті брали участь десятки підприємств і тисячі людей.

Читайте також: Розроблений в Україні безпілотник використовує британська поліція

Через нестачу фінансування, його неефективного використання і політичні перешкоди створення комплексі, який планували прийняти на озброєння ще у 2011-му, затягнулося і в підсумку було припинено влітку 2013 року.

Довідка

У наземному колісно-мобільному ОТРК «Сапсан» передбачається:

• використання одноступеневих балістичних ракет (7 м в довжину, до 3500 кг і майже півтонною неядерною боєголовкою; радіус стрільби – 30-480 км),
• зенітних ракет далекого радіуса ураження (до 1100 кг; 10-150 км),
• протикорабельних ракет середнього радіуса (до 2100 кг; 5-90 км).

Точність для балістичної ракети – 2-200 метрів кругового ймовірного відхилення, зенітної – 87%.

Нагадаємо, українська гвинтівка «Нічний хижак» вийшла на міжнародний ринок.

Як ми повідомляли раніше, українські двигуни підняли безпілотник Akinci на 11,5 км і побили рекорд турецької авіації.

Головне фото: defence-ua.com.