Суспільство
Учителька з Волині стала переможницею Радіодиктанту національної єдності
Сільська учителька з Волині Галина Шура стала єдиною учасницею Радіодиктанту національної єдності 2021, хто не припустився жодної помилки.
Загалом з-понад 14,5 тис. надісланих до журі диктантів, її робота єдина, в якій жодної помилки.
Пані Галина мешкає у селі Комарове на Волині. Жінка працює вчителькою у школі вже 35 років, викладає українську мову і зарубіжну літературу.
В інтерв’ю Главкому жінка розповіла, що їй подобається написання диктантів.
Цьогоріч радіодиктант жінка писала у школі.
«У першому реченні я собі думала, що правильним буде поставити двокрапку, але потім виправила на тире. З того, як читав Юрій Андрухович, я зрозуміла, що це вставна частина. Спочатку виділила її комами, але потім виправила на тире», – ділиться враженнями пані Галина.
Читайте також: KALUSH проти Андруховича. Чи зможеш ти відрізнити панчі українських реперів від віршів сучасних поетів?
За словами переможниці, текст диктанту був складний.
Читайте також: Від заборон до сучасності. Що ти знаєш про українську мову? (ТЕСТ)
«Якщо написати і одразу здати, то важко. А як посидиш, подумаєш, то нормально. Може години чотири сиділа над ним, бо в інтернеті шукала інформацію про стиль Андруховича. От коли стиль подивилася, тоді зрозуміла, що не все тут так просто», – розповіла Галина Шура.
Уникнути помилок допомогло розуміння стилю автора тексту.
Пані Галину вже привітав директор школи, потім учителі, хтось повідомлення на Viber надсилав.
«Також бачу багато привітань від групи філологів нашої громади. Відверто скажу, що я не сподівалася (стати переможницею), але усі знайомі радіють», – каже пані Галина.
Нагадаємо, радіодиктант Національної єдності писали навіть в Антарктиді.
Фото: glavcom.ua.
Суспільство
- Києві,
- Харкові,
- Одесі,
- середмістях Львова та Дніпра.
Суспільство
Тридцятирічна мрія, яка нарешті здійснилася
«Коли нам погодилися допомогти, то я ніяк не могла в це повірити. Я була дуже рада, що на наш сільський заклад хтось звернув увагу», — каже Світлана Грош.
«Ми привозили всі необхідні матеріали та закликали людей з села допомагати відновлювати ліцей. Шукали все необхідне, якісну металочерепицю замовляли аж з Дніпра. Дуже вірили, що школу вдасться відновити, бо вона має велике значення для нашого села. Я сам навчався у цих стінах, тому це місце мені дуже дороге», — каже староста села Лихачів Олександр Семенець.
Поєднали минуле з сучасним
«Спершу ніхто не вірив, що можна відновити школу, яка створена за технологією мазанки. Вона була доволі міцна зсередини, хоча існувала з 1927 року. Проте наш проєктний менеджер наполіг, аби ми відновили її саме за старою технологією хати-мазанки. А ще ми спілкувалися з інженерами-будівельниками, які сказали, що глина рівноцінна сучасним утеплюючим матеріалам», — каже Сергій.
Набагато більше, ніж просто будівництво
«Він був щирою та відкритою людиною, кинув Канаду, всі свої гроші привіз сюди, аби допомогти українцям. На його честь на території ліцею тепер росте канадський клен», — розповідає Альона Крицук.
Передумала виходити на пенсію після відновлення ліцею
«За час відбудови ліцею я знайшла багато друзів. Це такі прекрасні люди, які підтримували одне одного в роботі. Молодь вразила мене своєю силою волі та ентузіазмом. Вони лишали свої справи, роботу і кілька місяців плідно працювали для нас», — згадує Світлана Грош.
«Я вже хотіла йти на пенсію цього року, але у вересні ми ще не завершили роботу, тому не могла залишити на когось те, що почала сама. А тепер вже і шкода покидати роботу, адже мені дуже подобається в такому красивому місці», — підсумовує директорка школи.