У столиці розвантажать важливі ділянки доріг, де тривають ремонти

3 та 4 травня в Києві на ВДНГ пройде фестиваль адопції тварин AdoptMe Days, організований Gostomel Shelter та Pethouse. У межах фестивалю охочі зможуть безплатно прихистити собаку чи кота з понад 60 притулків Києва та області.

Про це повідомили організатори.

Про захід

AdoptMe Days покликаний не лише знайомити людей із майбутніми улюбленцями, а й популяризувати відповідальне ставлення до домашніх тварин. Організатори зазначають, що навіть якщо відвідувачі не можуть прихистити тварину, вони можуть підтримати притулки інформаційно або фінансово.

Процедура адопції складатиметься з кількох етапів: знайомство з твариною, консультація з представниками притулку та ветеринаром, реєстрація.

Усіх тварин підготували до адопції: вони вакциновані, стерилізовані (залежно від віку), проліковані від паразитів та мають ветеринарні паспорти.

Читайте також: UAnimals презентували нову колекцію, присвячену зникненню дельфінів (ФОТО)

Нові господарі отримають подарункові набори з кормом, мисками, іграшками та іншими речами для першого періоду адаптації тварини.

Фестиваль триватиме 3 та 4 травня з 13:00 до 19:00 на першому павільйоні ВДНГ за адресою: проспект Академіка Глушкова, 1.

Нагадаємо, що у Києві відбудеться «Нашебачення» на підтримку ЗСУ за участі українських зірок.

Фото обкладинки: організатори події

Українська розвідка спільно з Міністерством закордонних справ успішно провели складну евакуаційну операцію із сирійського табору Родж. Завдяки цьому вдалося повернути останню громадянку України, яка перебувала там понад шість років, та її двох дітей.

Про це повідомили в ГУР.

Жінка перебувала в таборі фактично як полонянка в непридатних для життя умовах. Зараз врятована українка разом із дітьми вже перебуває на території України, де її зустріли рідні.

Табір Родж відомий тим, що там опинилися українські жінки, зокрема з Криму, які колись виїхали до Сирії в пошуках кращого життя, але потрапили в складні життєві обставини. За весь період евакуацій в Україну повернули 14 жінок та 41 дитину — усіх, хто висловив бажання на евакуацію.

«Громадянки, яких вдалось успішно евакуювати з сирійського табору, здебільшого виказують жаль, що колись вирішили покинути рідну Україну», — написали в ГУР.

Читайте також: Після переслідувань і тортур 25-річний Денис із Енергодара зміг вибратися з окупації

Нагадаємо, що українську вчительку врятували з окупації після чотирьох років полону: спецоперація ГУР.

Фото: фейсбук-сторінка ГУР

Фестиваль «Книжкова країна» на ВДНГ у Києві цьогоріч зібрав понад 72 тисячі читачів. Коли біля стендів великих книгарень стояли черги, до стенду пана Юрія з невеликого видавництва «Сітон» підходили дуже рідко. Чоловік радів кожному гостю та допомагав читачам знайти свої книги. 

Серед покупців була й піарниця видавництва «Ранок» Богдана Богельська. Вона поширила в тіктоці публікацію про Юрія Ковальського, яку за ніч переглянули більше 30 тисяч користувачів. Уже наступного дня коло «Сітону» були люди.

Камерне видавництво ентузіастів

Включно з головним редактором Юрієм у «Сітоні» працюють троє людей. Чоловік жартує, що в невеликому видавництві він може бути й вантажником, і водієм, а директор веде бухгалтерію та не виділяє для себе окремої зарплати. Коректорів і верстальників у штаті немає — їх запрошують попрацювати за угодою. 

За словами Юрія, видавництво створювали на ентузіазмі у 2011 році, й тоді засновник починав цей бізнес як хобі. Сам редактор прийшов у «Сітон» в кризовий період ковіду — на той момент видавництво взяло паузу.

В одному накладі «Сітон» випускає щонайбільше тисячу примірників. Низькі ціни Ковальський пояснює невеликою кількістю працівників та любов’ю до своєї справи:

«У нас маленькі зарплати, але завдяки цьому книжки недорогі. Хочемо їх випускати більше, а для цього потрібно швидше продавати. Якщо ж книжка буде дешевшою, це зробити легше». 

Керівник редакції говорить, що для їхнього видавництва важливо знаходити хороших авторів. Наприклад, нещодавно відкриттям стала режисерка Національного театру імені Івана Франка Ліана Михайлова. Тираж її оповідання швидко знайшов свого читача, тому твір не змогли представити на «Книжковій країні». 

«Письменників, які стали майже сучасними класиками, не друкуємо — ми як правило відкриваємо нові імена, намагаємося відкривати. Цікаво працювати з молодими авторами. Сподіваюся, що частіше ми вгадуємо, хто пише добре, а потім буде робити це ще краще».

Головний редактор пригадує, як одна читачка зауважила, що з продуманим маркетингом книга їхнього видавництва могла б стати геніальною.

«Рекламувати ми не вміємо, тому вдячні Богдані за цю допомогу. Як редактор можу сказати, що ще й пише вона дуже добре». 

Фото з посту Богдани у тіктоці

Юрій та Богдана обмінялися контактами, а піарниця навіть обіцяла проконсультувати видавництво щодо продажів.

Не конкуренція, а партнерство 

Богдана Богельська розповіла, що на фестивалі не лише виконувала роботу для свого видавництва, а й була зацікавленою читачкою. Увагу піарниці привернув скромний стенд пана Юрія: 

«Я захотіла підтримати його й підійшла, поцікавилась асортиментом. Він не намагався мені щось продати. Як піарниця, навчена швидко ловити сенси, я відразу відчула, що розмова не рекламна, а натхненна: він захоплено ділився історіями написання, цікавинками з біографій авторів. Юрій просто ніби дихав цими книгами. Саме це мене спонукало купити в нього книжку».

Богдана придбала книгу для своєї доньки, а Юрій подарував ще одну для читачки-мами. «Ну хто ще так робить на «Книжковій країні», коли продажі очевидно не йдуть?» — поділилася подивом Богдана.  

Далі вона зробила фото для допису, в якому розповіла про роботу Юрія та його колег. Піарниця планувала поширити пост серед друзів, але вже наступного ранку в нього було понад 30 тисяч переглядів. Юрій каже, що в останній день фестивалю до нього прийшло в чотири рази більше читачів, ніж зазвичай. 

Після успіху в тіктоці Богдана ще раз зустрілася з Юрієм, аби записати коментар читачам, які відгукнулися. Для тих, хто не зміг побувати на фестивалі, книги обіцяли відправити «Новою поштою». І тут не обійшлося без щедрості видавців — разом із замовленими примірниками вони клали одну книгу в подарунок. Юрій пояснив, що так хотіли частково компенсувати кошти за доставку. 

Богдана вважає, що всі видавництва мають одну глобальну місію — популяризацію читання. У Threads вона підсумувала, що загалом ця історія про підтримку невеликих ініціатив — видавництв, авторів, бізнесів, ідей:

«Ми повинні частіше звертати увагу на маленькі видавництва та навіть самвидав, бо часто там ховаються отакі скарби, які просто не знають усіх способів заявити про себе або ж не мають належних ресурсів. Сподіваюся, ця історія надихне читачів на те, щоб давати шанс усім, хто живе своєю справою, — а це як великі, так і маленькі команди».

Богдана планує завантажити книжки видавництва у власний телеграм-канал, аби підтримувати «Сітон» і надалі.

Фото надала Богдана Богельська