Фахівці відреставрували в’їзну браму, огорожі, флігель для сторожі та декоративні елементи колишнього палацу Потоцькихна Миколая Коперника, 15. Будівля є пам’яткою архітектури національного значення.
Про це повідомили в Управлінні охорони історичного середовища Львова.
Що зробили
На об’єкті працювали з квітня по грудень цього року. Фахівці виконали:
заміну кроквяної системи та облатування даху;
реставрацію та вогнезахист дерев’яних конструкцій даху;
реставрацію металевого обрамлення дахових вікон;
ремонтно-реставраційні роботи в’їзної брами й огорожі, ліхтарів та кронштейнів;
Фото: фейсбук-сторінка Управління охорони історичного середовища
Проєкт реставрації розробив ФОП Процайло Т. І., підрядником стало підприємство «Володар-Маркет». На роботи виділили 4,54 мільйона гривень. Технічний нагляд забезпечувало львівське комунальне підприємство «Бюро спадщини».
Довідка про будівлю
Палац збудували у 1889-1890 роках за проєктом французького архітектора Луї Доверн’є та під керівництвом архітектора Юліана Цибульського. Будівлю створили у стилі історизму з посиланням на французький бароковий класицизм епохи Людовіка XIV. З 2001 року у палаці розмістили відділ Львівської галереї мистецтв.
Нагадаємо, що у Києві встановили мініскульптуру «Щедрик» на фасаді МЗС (ФОТО).
Виставу «Говорять ті, що слухали вічність» на території Національного заповідника «Софія Київська» показують з 20 по 29 грудня. Її організувала фундація Олени Зеленської.
Про це повідомили в Київській обласній військовій адміністрації.
Глядачі за допомогою 3D-технологій зможуть побачити історії за стародавніми графіті, які залишили на стінах Софії Київської. Під час вистави гратимуть актори та співатиме хор. Також відвідувачі зможуть отримати навушники зі звуковим супроводом.
«Це неймовірно тепла родинна вистава. Вона справді дає змогу відчути магію Різдва й водночас єднання з нашими предками. Також ця подорож занурює в цікаві історичні факти. Сподіваюся, подія, створена нашою фундацією, подарує дітям не лише радість, а й захоплення історією та культурою», — зазначила Олена Зеленська.
Як вказують у КОВА, упродовж десяти днів виставу зможуть переглянути понад 3600 дітей і дорослих. Режисеркою-постановницею стала Олена Коляденко.
Нагадаємо, що благодійний фонд «Твоя опора» та «Нова пошта» запустили благодійну акцію для дітей: як доєднатися.
На фасаді Міністерства закордонних справ України з’явилася нова мініскульптура — «Щедрик», присвячена культурній дипломатії. Авторка проєкту Юлія Бевзенко пояснює, що цей мистецький символ нагадує про тріумф української культури на світовій арені.
Історія «Щедрика» почалася з українського композитора Миколи Леонтовича, а на міжнародному рівні її закріпив хоровий диригент Олександр Кошиць. У 1919 році під його керівництвом пісня увійшла до програми світового туру, де здобула популярність і перетворилася на відому англомовну версію — Carol of the Bells.
Мініскульптура «Щедрик» стала 47-м об’єктом у рамках проєкту «Шукай». Її встановлення — це нагадування, що кожен українець є послом і дипломатом культури.
«Культурна дипломатія — це не лише пісні, а й успіхи дизайнерів Івана Фролова і Руслана Багінського, фільм «20 днів у Маріуполі», прапор у космосі від U24 чи вишиванка з танками від «Етнодому» на президенті. Це й коли Куїнджі нарешті визнають українським митцем», — наголошує Юлія Бевзенко.
Нагадаємо, що на Різдво у Києві відбудеться святкова хода: як долучитися.
Різдво в українському кіно — це не лише про свято, а й повернення до витоків, до нашої культурної спадщини й ідентичності. У цій святковій добірці ШоТам разом з Takflix розповість про українські стрічки, де оживає народна культура, обряди, автентичні різдвяні образи та традиції.
«Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке», реж. Михайло Костров
Фантастична історія про козаків і боротьбу добра зі злом, яка ідеально пасує до сімейного перегляду на свята. Усі душі козаків потрапляють до раю — це правило дуже кортить змінити Дияволу. Тому він закладається з апостолом Петром, що зможе зловити й до Різдва утримати в себе найхоробрішого козака Семена. Тільки ось хлопця не підкупить і не залякає сам чорт — що з таким робити?
Стрічка заснована на казці Сашка Лірника «Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги та козацький рід», а роль Семена втілив актор Григорій Бакланов («Спіймати Кайдаша»).
«Тіні забутих предків», реж. Сергій Параджанов
Видатна стрічка Параджанова посідає перше місце а рейтингу найкращих українських фільмів. Ця робота — символ політичного протесту, який впевнено стає новою класикою різдвяного кіно. За сюжетом, малий Іванко Палійчук стає свідком загибелі батька у сварці з батьком ворожого роду Гутенюків. Тоді ж хлопчик знайомиться з донькою Гутенюка Марічкою, дає їй ляпаса та викидає хустку в річку. Проте замість ворожнечі між ними виникає приязнь.
Історія кохання Івана (Іван Миколайчук) та Марічки (Лариса Кадочникова) розгортається на Гуцульщині й охоплює безліч регіональних традицій: весілля, колядування, свята вечеря. Побут і мальовничу красу Карпат поетично оспівує камера Юрія Іллєнка, який виступив оператором стрічки.
«Памфір», реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук
«Памфір» — це нетиповий фільм для різдвяного перегляду. Події кримінальної драми розгортаються на Волині. Леонід на прізвисько Памфір повертається з заробітків у Польщі до родини. Син, який хоче затримати тата до святкування Маланки, підпалює його документи в церкві, і через необачність підлітка спалахує пожежа. Щоб відплатити за наслідки, Памфір змушений пригадати кримінальне минуле. Важливим компонентом фільму є робота з костюмами та залучення місцевих майстрів до створення масок.
Документальною розвідкою до створення ігрового фільму став документальний фільм «Красна Маланка». У ньому режисер досліджує святкування в селі Красна, де змішуються українські та румунські традиції.
«Щука не риба», реж. Єлизавета Шерстньова
Дмитро Кокошко — гончар та учасник етно-гурту «ЩукаРиба», який займається відтворенням і популяризацією традиційної музики в різноманітних форматах. Він та інші герої стрічки шукають відповіді на питання, наскільки національна культура затребувана серед молоді та як повернути її актуальність у найтемніші часи української історії.
У фільмі зобразили Андріївські вечорниці, традицію кусання калити й водіння кози на Маланку та роботу Дмитра в гончарній майстерні.
«Свій голос», реж. Сергій Маслобойщиков
У 1971 році Ірина Сабліна та її чоловік — народний артист України та головний диригент Київського камерного оркестру Роман Кофман — заснували дитячий хор «Щедрик». «Свій голос» — це історія про успішний український культурний проєкт, який народився в часи радянської пропаганди, але зміг зробити Київ унікальним музичним містом.
У фільмі можна побачити як архівні, так і сучасні кадри з репетицій хору. Документальний відеоряд доповнюють хронікальні кадри Києва 60-70-х років і фрагменти «Щедрика» Миколи Леонтовича.
«Tutti», реж. Алла Савицька
Це ще одна історія хору «Щедрик», але вже після початку повномасштабного вторгнення. Учасники хору розкидані по світу, а єдина можливість знов опинитися разом — зібратись для виступу в славнозвісному Карнеґі-Холі в Нью-Йорку. «Tutti» — не тільки про спів, а й про дорослішання під час війни, єднання через творчість і дружбу.
Чи замислювались ви про те, якими зимові свята бачать лікарі на чергуваннях? Відповідь на це питання знаходить Дмитро Грешко у своїй документальній стрічці про працівників «швидкої» на Закарпатті. Події розгортаються у 2020 році під час епідемії коронавірусу, тож у чотирьох фельдшерок є багато роботи.
Фільм охоплює період від Різдва до Великодня й окрім кумедних і сумних життєвих моментів показує мальовничі краєвиди зимових Карпат.
«Оазис», реж. Алла Мітюкова
Цей короткий метр — історія на чутливу тему, що дарує надію в людяність. У прифронтовій зоні Миколаївської області діти продовжують навчатись у невеличкому імпровізованому класі в сільській хатинці. Попри складні умови, вчителька разом з батьками влаштовує для них свято Миколая, щоб діти не втратили віру в диво.
«Водуруду», реж. Анатолій Сачівко
Дебютна робота режисера-хореографа Анатолія Сачівка — це медитативний глядацький досвід, у якому поєднується пластика людського тіла, імпровізована хореографія та класична українська музика.
Зокрема, у фільмі звучать композиції Миколи Леонтовича у виконанні хору Київської державної консерваторії, а також авторські музичні твори та звукові ефекти Дмитра Авксентьєва (Koloah, Voin Oruwu).
Коментарі