Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

У Луцьку відкрили мурал за мотивами Марії Примаченко

Опубліковано

У Луцьку у суботу, 11 січня, презентували мурал за творами знаменитої української художниці Марії Примаченко.

Про це повідомили у пресслужбі Луцької міської ради.

Мурал у Луцьку за мотивами української художниці Марії Примаченко

За даними пресслужби, мурал упродовж чотирьох місяців малювали молоді художники проєкту Magic Art Group.

Мурал у Луцьку за мотивами української художниці Марії Примаченко

Міська влада має надію, що розпис стіни у народному стилі стане туристичною цікавинкою Луцька, і кожен турист зможе ближче познайомитися з творчістю Марії Примаченко.

Мурал у Луцьку за мотивами української художниці Марії Примаченко

Що таке муралізм

Слово muro з іспанської означає «стіна», від нього походять слова muralismo – «настінний живопис», та mural – настінне зображення, фреска. Але далеко не всі зображення на стінах вважатимуться муралами. Муралізм – це не тільки жанр, але й напрямок мистецтва, для якого характерна певна форма та певний зміст. Якщо говорити про муралізм як явище, то у культурологів є дві думки, звідки воно бере свій початок.

Мурал у Луцьку за мотивами української художниці Марії Примаченко

Прихильники першого напрямку говорять про те, що сучасні художники, створюючи свої твори, відштовхуються від класичних грецьких і римських фресок. Мовляв, саме шедеври Рафаеля і Тиціана – це і є перші мурали, а нині просто часи інші, і зображення найчастіше стосуються не релігійних тем, а соціальних.

Мурал у Луцьку за мотивами української художниці Марії Примаченко

Протилежний табір погоджується з тим, що майстри минулого, звичайно, генії, але коріння слід шукати в ХХ столітті і вказують на революційні події в Мексиці в 1920-ті роки.

Мурал у Луцьку за мотивами української художниці Марії Примаченко

Починалося все з того, що мексиканський живописець Дієго Рівера разом з Давидом Альфаро Сік’єросом та Хосе Клементе Ороско заснували «Синдикат технічних працівників, художників і скульпторів». Згодом вони стали трьома найсильнішими представники мексиканського муралізму.

Читайте також: Хто ви з сучасних українських письменників? Тест

Молоді митрі були натхненні новими перетвореннями в післяреволюційній Мексиці та поставили собі за мету направити всі зусилля на створення мистецтва для народу. Це мистецтво мало говорити мовою, зрозумілою всім. Воно мало бути найбільш масовим і дієвим. Тому мексиканці хотіли знайти такий стиль, який був би близький і зрозумілий звичайним людям, а тому головною його формою стали розписи громадських будівель.

Мексиканський мурал

Вони звернулися до художньої спадщини цивілізації доколумбової Америки, ацтеків і майя. Водночас сприйняли досвід нідерландського та італійського живопису епохи Відродження. Також багато внесли свого. Як наслідок, вийшов неповторний стиль, глибоко національний і звернений до всього людства, новаторський та одночасно, який своїм корінням входить в глибину століть. Революційні художники повністю відмовилися від написання картин на користь муралів. Вони вивели живопис з музеїв і галерей на вулиці і майдани, туди, де кожен міг побачити це мистецтво цілком безкоштовно. І те, що звичайні мексиканці бачили – не могло залишити їх байдужими.

Мексиканський мурал

Українська школа муралізму

Але чи все так однозначно з Батьківщиною муралізму? І чи зародився цей напрямок на початку ХХ століття лише в Мексиці? Насправді історія мистецтвознавства недвозначно вказує на існування двох шкіл монументального живопису: української та мексиканської. В 1919 році художник Михайло Бойчук та 200 його учнів розписують чотириповерхові приміщення Луцьких казарм у Києві на вулиці Дегтярівській.

Розпис Михайла Бойчука

Потім були розписи Харківського оперного театру, Одеського санаторію. На початку 20 століття були всі підстави для того, аби в світовому монументальному мистецтві одне з перших місць посіла школа українця Михайла Бойчука, так як це сталося згодом з мексиканцем Дієго Ріверою.

Читайте також: Найкрасивіші станції метро в Україні та їхня історія

На початку 30-х років ХХ століття через протиріччя з владою мексиканські муралісти змушені емігрувати. Вони переїжджають переважно до США та продовжують свою роботу зі створення грандіозних картин на стінах. Бум муралізму продовжується в Нью-Йорку, Сан-Франциско, Лос-Анджелесі. Ставлення до муралістів поступово змінювалося. Нині ж в окремих містах вони є шанованими митцями. Їх, як і архітекторів, запрошують на всілякі наради із затвердження генеральних планів.

Розпис Михайла Бойчука

Зміст муралів теж змінився. Якщо в 20 столітті, під впливом мексиканців, картини на стінах закликали до боротьби за класову рівність, то вже в цьому столітті мурали стали більш позитивними. Їхні творці дедалі частіше звертаються до нейтральної тематики або національних мотивів, поєднуючи в своїх роботах минуле і майбутнє народів і держав.

Сучасний мурал у Нью-Йорку

Натомість в Україні в 1937 році за внесення національних та християнських мотивів у фрески Михайла Бойчука арештовують та розстрілюють. Якщо у Мексиці та США нині мурали є національним надбанням, чимало міст пишаються, що видатні автори-муралісти працювали в них, то в Україні всі стінописи Михайла Бойчука були знищені.

Читайте також: І Азія, і Європа у захваті. Шість українських брендів, що підкорюють світ

Активного розвитку муралізм в Україні здобув в 2010-х роках. А з 2014 року в рамках різних проектів художники з України, Іспанії, Аргентини, Австралії, Німеччини, Великої Британії, Португалії та інших країн розмалювали кілька десятків будинків у країні. Причому, цей тренд триває – мурали без перебільшення вже стали справжньою окрасою України і мають всі шанси стати її візитною карткою.

Нагадаємо, у Краматорську з’явиться скульптура, присвячена українській Художниці Марії Примаченко.

Також, як ми повідомляли раніше, мурал у Краматорську претендує на місце у Книзі рекордів України.

Суспільство

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», – ділиться мама 8-річного Всеволода. Такий досвід негативно вплинув на психіку дитини: хлопчик перестав комунікувати з людьми, почав погано їсти та спати. Допомогу для нього батьки знайшли в інклюзивному центрі в Бучі, що на Київщині.

Під час воєнного стану в Україні відновили свою роботу більшість інклюзивно-ресурсних центрів. Там з дітьми працюють фахівці, які визначають, як на малечу вплинули травми, та знаходять шляхи для відновлення. Бучанський досвід інклюзивної освіти під час війни – у матеріалі ШоТам.

Інклюзивної освіти потребують понад 50 тисяч дітей

Попри воєнний стан, в Україні продовжують працювати спеціальні заклади освіти й інклюзивні класи. За інформацією Міносвіти, нині працюють понад 6 тисяч інклюзивних груп у дитсадках і 29,3 тисячі класів у школах, а також 690 інклюзивно-ресурсних центрів (ІРЦ).

З 2022 року в таких закладах фахівці можуть проводити комплексну оцінку дітей, які отримали психологічні травми, та в разі потреби надавати їм психолого-педагогічний супровід під час навчання.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина займається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

За останні п’ять років кількість учнів, які мають особливі освітні потреби, зросла більш ніж удвічі. На кінець 2023 року особливі освітні потреби мали 11 тисяч дітей у садках,  40 тисяч школярів, а також 7 тисяч діток різного віку, які перебували на обліку в ІРЦ.

Війна не відкинула інклюзію на задній план

Один із закладів, який нині, в умовах війни, продовжує роботу з дітками, які мають особливі освітні потреби – Бучанський ліцей №3. Там навчаються ті, хто мають інтелектуальні, навчальні чи мовленнєві труднощі.

Зі школярами в класі працюють асистенти вчителя. Також для них організовують додаткові заняття: корекційні й розвиткові. У школі є практичний психолог, логопед і дефектолог, які працюють з дітьми.

інклюзивна освіта, Бучанський ліцей №3
Будівля Бучанського ліцею №3. Фото: ШоТам

Заступниця директорки Наталія Харченко розповідає, що на базі ліцею є «ресурсна кімната» – спеціально облаштоване приміщення, де проводять групові психолого-педагогічні заняття для діток з особливими освітніми потребами. Її постійно поповнюють корисними матеріалами, які потрібні для занять.

«На базі ліцею громада відкрила інклюзивно-ресурсний центр, на обліку в якому перебувають приблизно 600 дітей. Він ставить за мету надати право діткам з особливими освітніми потребами здобути якісну освіту», – каже директорка закладу Альона Комінко. Тут проводять комплексну оцінку, яка визначає освітні потреби дитини, а також надають рекомендації для закладів освіти щодо супроводу такої дитини на інклюзії надалі в її навчанні.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Дитина грається у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

«Основна наша мета – якомога більшою мірою сприяти соціалізації й адаптації дітей у суспільстві й навчальних закладах, зокрема», – розповіла директорка центру.

Замкнувся в собі й перестав говорити

Чимало дітей внаслідок війни зазнали травм, що вплинули на їхнє життя, зокрема, й на освітній процес. «Ми чуємо від батьків про «відкат» у розвитку дітей, погіршення їхнього стану, – каже Альона Комінко. – Це ті виклики, які фахівці центру приймають щодня».

Вплив війни відчула на собі, зокрема, родина Костяченків. Стан здоровʼя Всеволода з початком повномасштабної війни дуже погіршився. Як каже мама хлопчика Олена, він став більш замкнутим, роздратованим, перестав комунікувати з іншими та будь-що робити. Всеволод погано їв і спав. 

«Ми родиною виїхали з Маріуполя: були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів. Нам вдалося виїхати, ніхто не постраждав фізично, але всі дуже постраждали морально. У дитини залишилося все, що вона мала – іграшки, друзі – в окупованому Маріуполі», – ділиться Олена.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Ресурсна кімната у Бучанському інклюзивному центрі. Фото: ШоТам

Впоратися з цим самотужки батьки не змогли, тому звернулися по допомогу до фахівців. Зараз Всеволод за порадою психіатра має індивідуальне навчання, тобто вчителі приходять до нього додому проводити уроки. Також він відвідує інклюзивний центр, який уже допоміг хлопчику знову заговорити з іншими. Його мама ділиться, що Всеволод усе частіше почав перемикатися з думок про минуле на те, де він зараз і що має. Улюблені дні тижня Всеволода – вівторок і пʼятниця, бо саме тоді хлопчик приходить у свій улюблений центр.

Дбати про себе потрібно й дітям, і дорослим

«Через війну серед дітей почастішали випадки заїкань, погіршилася памʼять, зросла тривожність», – ділиться шкільна психологиня Ольга Ващенко. Каже, це почалося після переходу дітей на дистанційне навчання. Вдома з батьками такі діти можуть розмовляти й поводитися нормально, та щойно буде потреба виступити перед усім класом і вчителем, зʼявляться проблеми, яких раніше не було.

Ольга Ващенко
Дитяча психологиня Бучанського ліцею №3 Ольга Ващенко. Фото: ШоТам

Психологиня радить батькам дітей, які повертаються на навчання після травм, обовʼязково поговорити на тему безпеки, щоб школярі не боялися. Діткам, зокрема, слід розповісти, що в навчальному закладі є укриття, куди можна буде спуститися на випадок повітряної тривоги. Якщо страх не зникає, то варто відвести дитину до психолога.

А ще батькам варто стежити за власним психологічним станом. Згідно з результатами дослідження, опублікованого в Американському журналі психіатрії, ризики тривожних розладів, депресії та вживання психоактивних речовин були вищими в дітей тих батьків, які мали депресію, ніж у дітей тих батьків, які жили без депресії.

Альона Комінко
Директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Фото: ШоТам

Про це каже й директорка Бучанського інклюзивного центру Альона Комінко. Вона переконана: розвиток дітей насамперед залежить від внутрішньої стабільності дорослих, які перебувають поруч з ними. Тому дуже важливо, щоб батьки турбувалися й про себе та не боялися в разі потреби звернутися по психологічну допомогу.

інклюзивна освіта, Бучанський ІРЦ
Діти граються у дворі Бучанського інклюзивного центру. Фото: ШоТам

Щоб дорослі могли краще допомагати дітям, UNDP організувала тренінг з сенсорної інтеграції. 44 особи, серед яких фахівці ресурсних центрів, психологи, педагоги, логопеди та батьки дітей, які отримали травми та порушення внаслідок війни в Україні отримали нові знання як працювати та спілкуватися з такими дітками. 

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили пілотний проєкт зубопротезування ветеранів

Опубліковано

Уряд запустив пілотний проєкт щодо зубопротезування ветеранів.

Про це повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.

Зазначається, що учасники бойових дій, люди з інвалідністю внаслідок війни та інші категорії військовослужбовців зможуть безкоштовно отримати ці послуги в лікарнях, незалежно від їхньої форми власності.

Держава компенсує медзакладам витрати на лікування через Національну службу здоров’я України.

Загалом планують спрямувати на цю програму 750 млн грн, які вже закладені в державному бюджеті.

Читайте також: «Наші клієнти – люди з титановим стрижнем». Стоматолог з Краматорська перевіз свою клініку до Чернівців

Читайте також: «Військові теж бояться стоматологів». Як лікар з Одещини Анатолій Стодола рятує зуби українських бійців на передовій

Нагадаємо, у Львові подружжя стоматологів безкоштовно лікує зуби захисникам.

Фото: Урядовий портал.

Читати далі

Суспільство

Лікарню на Львівщині обладнали сонячною електростанцією

Опубліковано

У Львівській області на Бориславській центральній міській лікарні встановили сонячні панелі з системами збереження енергії. Гібридну сонячну станцію встановлено на будівлі поліклінічного та терапевтичного відділень медичного закладу.

Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я України.

Зазначається, що загальна потужність станції – 30 кВт. Крім значної економії енергоносіїв, таке обладнання дозволяє накопичувати енергію і може використовуватися як резервне джерело живлення. Запас акумуляторного модуля становить 40 кВт.

Чому це важливо?

Сонячна електростанція здатна згенерувати до 25000 кВт електричної енергії на рік, що дасть можливість економити до 35% електричної енергії, необхідної для функціонування будівлі. Так, близько 160 тис. грн на рік лікарня зможе зекономити на оплаті комунальних послуг.

Сонячна станція складається з 52 фольтаічних елементів, потужністю 540 Вт кожен, інвертора, блоку управління, 8 акумуляторів місткістю по 5 кВт та системи захисту.

Читайте також: «Не підходь, не чіпай, дзвони 101»: як у громаді на Київщині місцевих навчають ризикам вибухонебезпечних предметів

Для монтажу та встановлення сонячних панелей на даху лікарні був проведений ремонт перекриття будівлі коштом місцевого бюджету. Загальна вартість перекриття даху на 750 м² склала 294 тис. грн.

Про лікарню

Центральна міська лікарня м. Борислава надає послуги з первинно-медико-санітарної допомоги та багатопрофільного амбулаторного й стаціонарного лікування. Лікарня має поліклінічне, терапевтичне, дитяче, акушерсько-гінекологічне відділення та відділення хірургічних патологій лікарні, що розташовані за різними адресами. Зараз медзаклад обслуговує населення Бориславської громади та сусідніх громад Дрогобицького району Львівської області – понад 40 тисяч осіб.

«В умовах щоденних обстрілів та атак з боку російської армії на енергетичну систему України встановлення сонячного енергетичного обладнання дозволить забезпечити безперебійну роботу лікарень за будь-яких критичних умов, у тому числі у випадку аварійних відключень електроенергії», — йдеться у повідомленні.

Нагадаємо, в Ірпені на Київщині сонячні панелі встановили у дитячому садочку.

Окрім того, на даху трамвайного депо Вінниці встановили сонячну електростанцію.

Фото: МОЗ України.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство2 години тому

Асистенти вчителя та ресурсна кімната: як в Україні працює інклюзивна освіта під час війни

«Ми були в окупації, в оточенні. У цей час дитина пережила дуже багато страхів», –...

Суспільство5 години тому

«Не підходь, не чіпай, дзвони 101»: як у громаді на Київщині місцевих навчають ризикам вибухонебезпечних предметів

На городах, дорогах, у лісах та інших місцях на прифронтових територіях українці продовжують знаходити вибухонебезпечні...

Суспільство1 день тому

Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

В Україні ідея створення інклюзивних парків не нова – до повномасштабного вторгнення Росії в Україну...

Суспільство6 днів тому

Працевлаштування після мінно-вибухової травми: що потрібно знати роботодавцям і працівникам

Жителька Ірпеня Наталія Німченко отримала мінно-вибухову травму внаслідок російського обстрілу, коли евакуювалася разом з дітьми...

РЕКЛАМА: