Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Економіка і бізнес

У банкоматах «ПриватБанку» можна обмінювати іноземну валюту

Опубліковано

«ПриватБанк» запровадив нову послугу, яка дозволяє клієнтам обмінювати готівкову іноземну валюту на гривні через банкомати типу Recycler. Це перший подібний сервіс в Україні, що надає можливість здійснювати обмін цілодобово та без додаткових комісій.

Про це повідомляє «ПриватБанк».

Як скористатися послугою

  • Обмін валют доступний у банкоматах Recycler ПриватБанку 24/7;
  • клієнт вносить готівкову іноземну валюту (долари США або євро) у банкомат і одразу отримує готівкові гривні без необхідності зарахування на картку;
  • операція здійснюється за актуальним готівковим курсом ПриватБанку;
  • сума до 100 гривень, яка не може бути видана готівкою, зараховується на картку клієнта або мобільний рахунок;
  • максимальна сума однієї операції — до 1000 доларів США або 1000 євро.

Читати також: Міжнародний валютний фонд передав Україні 1,1 мільярда доларів

Знайти найближчий банкомат Recycler «ПриватБанку» можна за допомогою офіційної карти відділень та банкоматів на сайті банку.

Фото: «ПриватБанк».

Коментарі

Економіка і бізнес

В Ірпені відкрили новий «пластиліновий» «Сільпо»

Опубліковано

В Ірпені на першому поверсі ТРЦ «Жирафа» почав роботу новий супермаркет «Сільпо», інтер’єр якого навіяний пластиліном.

Про це повідомяють на офіційному сайті «Сільпо».

Колони, схожі на бруски пластиліну, та шпалери, виготовлені вручну, розповідають історію творення світу. Зона напоїв та алкоголю вирізняється більш стриманою атмосферою: тут панують абстрактні форми й насичені кольори, які додають елегантності.

Читати також: У Києві оновили «Сільпо» до виходу «S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля» (ФОТО)

Площа магазину — 1211 м². Для комфортного шопінгу тут працює відділ інтернет-замовлень, а на випадок відключення електроенергії передбачено місця для підзарядки гаджетів і безкоштовний Wi-Fi.

Нагадаємо, що в Ірпені відбудували ТРЦ, який зруйнували окупанти.

Фото: «Сільпо».

Коментарі

Читати далі

Економіка і бізнес

Київ отримав від Брюсселя 100 реабілітаційних ліжок для військових

Опубліковано

Київ продовжує отримувати підтримку від своїх міжнародних партнерів. Цього разу столиця отримала 100 сучасних реабілітаційних ліжок для лікування українських захисників від міста-побратима — Брюселя.

Про це повідомив мер міста Віталій Кличко.

Допомога від міста-побратима

Нещодавно, завдяки сприянню мера Брюсселя Філіппа Клоза, одна зі столичних лікарень отримала:

  • мобільну операційну рентген-установку (С-дугу);
  • рентген-прозорий мультифункціональний операційний стіл для складних операцій.

Це обладнання дозволяє ефективніше допомагати військовим зі складними бойовими травмами, а також цивільним пацієнтам.

Читати також: Міжнародний валютний фонд передав Україні 1,1 мільярда доларів

Систематична допомога від Брюсселя

З початку повномасштабної війни Брюссель неодноразово підтримував Київ. Серед переданого:

  • 5 автомобілів швидкої допомоги;
  • 2 пожежні авто;
  • апарат КТ;
  • 28 ліжок з електроприводом та матрацами для реабілітації;
  • 3 000 бронежилетів для медиків і працівників екстрених служб.

Нагадаємо, що у Василькові відновлюють багатоповерхівку, пошкоджену під час війни (ФОТО).

Фото: сайт КМДА.

Коментарі

Читати далі

Економіка і бізнес

«Усі їхали з України, а ми — в Україну»: ця родина з Маріуполя відкрила пекарню в Хмельницькому

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?

Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.

Маріупольську слойку в цій пекарні в центрі Хмельницького розкуповують миттєво. Старший син родини Сапарових замішує тісто й випікає з нього ці та інші смаколики — роботу починає о 7 ранку, щоб уже о 9 відчинити двері пекарні для покупців.

Родина з Маріуполя — Галина та Олексій і троє дітей: 24-річний Микола, 19-річний Михайло і 17-річна Марія — з перших днів повномасштабного вторгнення почала допомагати таким же переселенцям, як і вони, а за рік відкрили пекарню «Культ тіста». Як у них це вийшло, розповідає ШоТам.

Олексій Сапаров

підприємець з Маріуполя, що разом з родиною відкрив пекарню в Хмельницькому.

Маріуполь — Шрі-Ланка — Хмельницький

20 лютого 2022 року ми з дружиною вдвох вирушили в Шрі-Ланку на відпочинок. 21 лютого долетіли, 22 покупалися в океані, а 23 лютого я зрозумів, що треба їхати з Маріуполя. Я одразу ж подзвонив старшому синові, переконав його виїхати та забрати з собою всіх — він сперечався, але вивіз бабусю, дідуся, молодших наших дітей і кота. Думали, на день-два — мовляв, тато як завжди щось придумав — але вже третій рік ми не вдома.

На 24 лютого в нас із дружиною були квитки до Борисполя, але, звісно, вилетіти ми не змогли. Попереду була довга дорога додому: Стамбул — Софія — мікроавтобус до нашого кордону. Всі їхали з України, а ми — в Україну. 

По телефону з дітьми домовились, що зустрінемося в Хмельницькому. У нас було тут кілька комерційних приміщень, адже наша сім’я завжди займалася бізнесом. Поки я був у дорозі, зв’язався зі знайомими хмельничанами, і отак дистанційно в одному з приміщень ми відкрили хостел для переселенців — 25 лютого там уже приймали людей.

Варили по 50 літрів борщу на день

Ми закупили матраци, обігрівачі та щодня приймали десь до 70 осіб — до нас спрямовували їх звідусюди. За два-три дні ми ще й відкрили соціальний простір в іншому приміщенні. Психологи з Києва спілкувалися з людьми, ми шукали для них одяг і квитки, якщо хтось хотів виїхати. Син мій розробив програму, де на мапі Хмельницького можна було знайти точки з благодійною допомогою, медичними послугами тощо, бо люди ж приїжджають у чуже місто й не знають, куди їм податися.

Психологи допомагали людям прийти до тями. Фото надав Олексій

Так пройшов наш перший рік у Хмельницькому: дружина з донькою щодня варили по 50 літрів борщу для мешканців нашого хостелу, а також ми їздили й шукали порожні хати, куди можна було поселити людей. Знайшли 8 таких будинків і дуже вдячні хмельничанам, що відгукнулися та надали їх безкоштовно людям з Бахмуту, з Баштанки, з Херсонської області, із Запорізької області.

Ми якось не задумувалися, чому так робимо. Всі питають мене про це, але ми просто вирішили, що треба допомагати своїм. Війна дуже об’єднала українців, тож сумнівів не мали. У нашої сім’ї такі правила — ми завжди вчили дітей, що й перед друзями, і перед ворогами ви маєте чесно дивитися в очі та не відводити погляду. Вам не має бути соромно за свої вчинки.

Жодного разу ми не брали грантів чи фінансової допомоги — все це робили за кошти нашої сім’ї. Але вони почали закінчуватися, тож ми задумалися про бізнес на новому місці.

Здійснили мрію дружини про пекарню

Ми ніколи не мали справи з хлібом. У Маріуполі мали весільний бізнес, ритуальний, автомийки, автомобільні сервіси тощо. Але у моєї дружини Галини була мрія про свою пекарню. Здійснили ми цю мрію в Хмельницькому.

Щодня у «Культі тіста» є свіжий хліб. Фото: соцмережі пекарні 

Тепер дружина та діти працюють у нашому новому бізнесі, а я все ще займаюся волонтерством: дістаю гуманітарну допомогу, співпрацюю з Червоним Хрестом, тож щосереди лікарі безоплатно приймають переселенців, видають ліки. У військо мене не беруть за станом здоров’я, тому допомагаю, як можу.

Спочатку ми розглядали різні франшизи, але зрозуміли, що це не наш метод. Мій син каже, що борошно у нього в крові — він сам замішує тісто, вистоює його, пече. Тож прийшла така назва — «Культ тіста»

Дружина напрацювала свої рецепти, і місцеві від них у захваті — приїжджають навіть з інших районів. Ми закуповуємо продукти, а діти випікають і продають — отакий сімейний бізнес. Міша й Маша вчаться в університеті, то після занять приходять у пекарню, щоб допомогти.

Родина Сапарових (Микола з дружиною Анною та сестрою Марією) у пекарні «Культ тіста», де щодня радують хмельничан свіжою випічкою. Фото ШоТам

У нас у сім’ї так — якщо ми щось робимо, то разом. Інтереси в нас завжди збігаються, тому, напевно, ми отримали щасливу зірку, що маємо таку сім’ю. Діти з дитинства не сваряться, добре спілкуються, поважають одне одного. Раніше ми постійно разом їздили рибалити на море, річку чи озеро. На велосипедах — разом, по гриби — разом. І в Хмельницькому так само — і вихідні проводимо разом, і працюємо разом.

У нас в асортименті є, наприклад, маріупольська слойка — це шумуш, пиріг греків з Маріуполя, з гарбузом і м’ясом. Такого в Хмельницькому ще не пробували, тож усім подобається. Зазвичай нашу випічку розкуповують у перший же день, поки вона найсвіжіша. А якщо щось і залишається на наступний, то продаємо дешевше — 50% знижки для місцевих і 75% для переселенців. Щодня в нас купують хліб і різну випічку близько 200-300 людей.

Було приємно, коли місцеві за нас вступилися

Хмельницький нам подобається, тільки моря не вистачає. Помітили, що в нас трохи відрізняється менталітет: тут так усе спокійно, розмірено, а ми постійно квапимось кудись. Але ці роки вже привчили трохи сповільнюватися. Мій дід по маминій лінії народився в Проскурові Хмельницької області, тож якісь корені тут мої є, хоч родичів я поки не знайшов.

Коли у 2023 році ми відкрили «Культ тіста», то в місцевому медіа зробили про нашу пекарню матеріал. Соцмережі дуже бурхливо відреагували: у коментарях — а їх було понад 20 чи 30 тисяч — знайшлися і хейтери зі своїм: «Ой, ці маріупольці прийшли сюди», але місцеві за нас вступилися та почали захищати. Нам було дуже приємно. Тож у місті почуваємося добре, всі йдуть назустріч: і місцева влада, і жителі.

Для нас це новий бізнес, нове місто. Але ми не накручували себе, що шось не вийде чи це занадто складно. Треба просто брати й робити. 

Родина Сапарових (зліва направо: Анна, Олексій, Микола та Марія), що переїхала з Маріуполя в Хмельницький. Фото ШоТам

Щойно закінчиться війна, я закрию волонтерський центр і буду робити щось глобальніше. У нас такий план, щоб люди не просили все у держави, — так, вона зобов’язана допомагати, але й люди мають робити щось на благо суспільства. Так ти стаєш незалежним і можеш не тільки просити, а й сам щось дати. Завжди налаштовую людей на це.

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Суспільство2 тижні тому

Замість цукерок на свята — турбота. Досвід волонтерки, що у 24 роки стала наставницею дитини з інтернату

В окремій кімнаті у львівському інтернаті особлива атмосфера — у різнокольорових чашках заварений чай, а...

Суспільство3 тижні тому

«Я створюю затишок для ВПО»: кримка робить безкоштовні ремонти в старих будинках

Переселенці змушені полишити все: рідні стіни, улюблену подушку, теплий плед, який так довго дарував відчуття...

Освіта3 тижні тому

Як бухгалтерка й інженерка стали креативницями: ці жінки встигають і дітей виховувати, і професію змінювати

Олена за спеціальністю бухгалтерка, а Тетяна 11 років пропрацювала інженеркою на будівництві. Кожна з них...

Економіка і бізнес4 тижні тому

«Ми перетворили помилки на успіх»: як бренд ECOSEXUAL створює екобізнес

Вона хаотично споживала речі, аж поки одного дня не збагнула — справжнє щастя не вимірюється...