Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Цитати Франка та Костенко на футболках. Історія бренду Marmurstore, який просуває українську культуру через мерч

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

«Marmurstore» ⎯ проєкт, що просуває українську культуру через одяг та контент. Заснували його 2 роки тому, тоді ще студенти з Харкова, Роман Алімаскін та Олексій Талалаєв. У крамничці можна придбати речі з цитатами українських літературних діячів: від Шевченка до Жадана. А в телеграм-каналі «MARMUR» ⎯ прочитати про Аллу Горську, Харківський правопис, комплекс меншовартості та багато-багато іншого. Співзасновник «Marmurstore» Роман Алімаскін розповів про бізнес на культурі, чому їхня основна авдиторія ⎯ це молодь, про «Тур поезії» у 24 містах, та якими були втрати через локдаун.

Роман Алімаскін
Роман Алімаскін

Співзасновник «Marmurstore». Раніше працював логістом. Родом із Нової Каховки, навчався в Харківському економічному університеті

Кинув роботу, щоб розвивати «Мармур»

До того, як стати співзасновником «Мармуру», я займався логістикою. Я був відповідальний за перевезення контейнерів вагою 24 тони по країні. Шукав автомобілі, які можуть поїхати й забрати той чи інший вантаж та перевезти його в Одеський порт. Або навпаки, якщо це імпорт, то взяти контейнер із готовим вантажем і доправити до покупця.

Засновниками «Мармуру» був Олексій Талалаєв, який зараз працює над дизайнами мерчу, і я. Ми з ним вчилися в одному університеті, Харківському економічному. Там і познайомилися. 

Це Олексію спали на думку сама концепція «Мармуру» та ідеї перших дизайнів. Ми якось зустрілися, і він поділився задумом. Спочатку мені все це здалося абсурдним. Але інтуїція підказала, що літературний контент та речі українцям таки потрібні. 

Ми розуміли, що чим більше часу зможемо вкласти в проєкт, тим швидше вийде його розвинути. Тому я кинув свою попередню роботу, бо ж у нову справу потрібно було вкласти максимум любові та зусиль. 

Кістяк проєкту – це не крамничка. Основна ідея ⎯ це просувати українську культуру.

Про помилки та перехід на українську мову

Коли тільки починали, то вклали в «Мармур» лише 8 тис. грн. Кошти пішли на закупку першої маленької партії одягу та торбинок, а також щоб запустити таргетовану рекламу Instagram. Через місяць вклали ще 7 тисяч. І після 3 місяців роботи почали отримувати перші прибутки. 

Але на початку шляху ми допустили дві помилки. Першою було те, що ми недостатньо вірили в себе. Друга ⎯ ми ніяк не могли організувати робочий процес таким чином, щоб усе працювало як годинник. Без збоїв і за алгоритмом. Однак ми не здавалися, і торували цей шлях попри все. 

Спочатку друкували цитати лише на футболках. Через два місяці додалися наліпки, а через три ⎯ екоторбинки. А потім уже з’явилися і чохли для телефонів, і худі, і чашки та чай – багато нового.

Назвали проєкт саме «Мармур», тому що це неймовірно красивий, але крихкий матеріал. Як і сама культура. 

Фото: бренду «Мармур»

Ми загорілися ідеєю, бо ж мета була така шляхетна: просувати українську культуру в Харкові, та ще й російськомовним парубкам. З народження ми спілкувалися російською: я – 22 роки, Олексій – близько 19 років. У межах проєкту, звичайно ж, комунікували українською. Але це якось не дуже правильно: про що ж ти говориш, якщо сам обираєш іншу мову?

Проте минуло 2-3 місяці, і ми повністю перейшли на українську. Та література й культура, яку ми просували, допомогла це зробити. Якось були ми за кордоном з робочих питань. І знаєте, отам дуже чітко відчувається нестача рідної мови, культури. Саме тоді ми й перейшли на спілкування українською. І це вже було безповоротно. Російською більше не говоримо.

Почали з того, що створили сторінку «Мармуру» в Instagram

Від моменту, коли виникла ідея «Мармуру» до її втілення, пройшов місяць.  За цей час ми створили план: як будемо просуватися, де друкувати мерч та знайшли людей, з якими буде легко й приємно все це втілювати. 

Починали робити все інтуїтивно. Створили сторінку «Мармуру» в Instagram та запустили таргетовану рекламу. На нас почали підписуватися. І авдиторія реагувала на наш проєкт чудово. Багато хто поширював дописи «Мармуру» собі в сторіс, і їхні друзі теж на нас підписувалися.

Люди сприйняли цю ідею схвально, бо в душі була потреба чогось подібного. Була необхідність читати, надихатись саме українським. І ми це бажання задовольнили. 

Хоча пізніше були випадки, коли «Мармур» хейтили. Наприклад, після колаборації з «Gender Z» (це організація, що просуває толерантність та обізнаність про ЛГБТ+ спільноту). Разом ми проводили тематичні дослідження, результати яких публікували, та зробили дизайни з портретами Кобилянської, Українки й Ольжича та висловами у підтримку того, що різні = рівні. 

Фото: бренду «Мармур»

І дехто почав нас критикувати. Типу: «Боже, який жах! Що ви таке несете в маси?!» Але то нічого. Метою цієї колаборації було породити в головах людей питання: «А чи правда ненависть до якоїсь частинки українського населення приведе нас до чогось хорошого? Чи правда ненависть до людей зможе побудувати сильну українську сім’ю, традиції і порядок?» 

Весь бізнес побудований на взаємодії лише з українськими виробниками

Первинна сировина для нашого одягу, наприклад бавовна, купується за кордоном, але речі з неї шиють в Україні. Ми закуповуємо базовий одяг, блокноти, торби, а потім наносимо на них друк.

Принт на речах друкуємо на обладнанні наших партнерів. Майже на всьому одязі використовуємо технологію прямого друку: фарба вприскується у тканину, і завдяки цьому не вимивається. Аби виготовити 1 річ, треба небагато часу ⎯ 30-60 хвилин. Усе залежить від кольору одягу. Якщо це біла річ, то швидше, якщо чорна чи якогось іншого кольору – довше. 

Свого обладнання поки не маємо, бо коронавірус зіпсував наші економічні плани: не змогли відкласти гроші на техніку якраз тоді, коли вона мала прийнятну ціну.

У нас вже більше сотні дизайнів, та найчастіше купують мерч із цитатою Стуса «Терпи, терпець тебе шліфує» та словами Ліни Костенко «Важко любити розумну жінку».

Інформацію про себе поширюємо за допомогою таргетингу в Instagram, купуємо рекламу у блогерів, або по бартеру з ними працюємо. Також організовуємо культурні події – через них дізнаються про проєкт.

І вже зараз про «Мармур» знає вся країна, кожна область, майже кожне містечко. Також є покупці з-за кордону. Уже з понад 20 держав: Канади, США, із більшості європейських країн. Замовляє або діаспора, або українці, які везуть туди подарунки. 

Читайте також: Вірші Костенко та пісні Павліка: п’ять брендів, які створюють одяг з крутими принтами

Бо коли ти бачиш людину в певному одязі, наприклад етнічному, або в «Мармурі», або в чомусь схожому, то ти ж відразу розумієш її цінності. А коли зустрічаєш когось в одязі від  якихось мегабрендів, то абсолютно не розумієш, що це за людина. Ніякої характеристики. 

Почався локдаун і прибуток упав до нуля

Потрібно було платити за оренду офісу, та й самим треба за щось жити. А грошей не було. Оскільки ми були новенькими підприємцями, то думали лише про ідею, про культуру, а не про якусь там фінансову грамотність. У нас не було відкладених коштів для зарплатні, для техніки, інших речей. Ми просто жили. Всі кошти, що не йшли на зарплатні, вкладали в розвиток «Мармуру». 

І коли біда прийшла, то грошей не було ні на що. Але ми стоїчно пережили цей період. Чекали місяць, а потім потроху почалися замовлення, і ми такі: «О-о, не доведеться йти на завод!»

Коли почався локдаун, нам довелося робити у три, у п’ять разів більше, щоб залишатися на тому ж рівні. За рік ми все відновили. Навіть трошки примножили. Але це абсолютно не ті показники, щоб робити круті культурні проєкти: фестивалі, тури поезії, запускати YouTube та TikTok.

Фото: бренду «Мармур»

Зараз ми намагаємося започаткувати поліграфічний бізнес: піти у сферу продажів речей для широкої авдиторії. Прагнемо повністю відійти від прибутків «Мармуру», щоб все фінансування йшло тільки на культуру.  А ми вже маємо заробляти собі кошти іншим шляхом.

Зараз головне – це вкладатися у молодь

В основному, нашим читачам від 16 до 24 років. Але за останній рік авдиторія і читацька, і та, що купує, розширилася. Тепер це від 16 до 30, а може навіть і до 35 років. 

І це дуже легко пояснити. Бо молоді люди більше відкриті до пізнання. Адже «Мармур» – це не просто про «шмотки». Це про можливість щодня читати, розвиватися, аналізувати. А це дуже складно зробити дорослій людині, яка закостеніла у своїх переконаннях. Також старшому поколінню складніше вийти з русифікації, яка відбувалася сотні років, а в Радянському Союзі взагалі розквітла: після Голодомору, після Другої світової війни. А потім ще й русифікація 60-х років все посилила.

Тому старшій авдиторії треба набагато більше часу, щоб довіритися, щоб відкритись, щоб впустити в себе нові знання. Бо коли людина доросла, то часто думає, що вже все знає, розуміє світ, що у неї вже все по поличках розставлено. Але ж іноді полички треба протирати й ставити нові книжки. 

Тому ми розуміємо, що зараз вклад у молодь ⎯ це найголовніше. Бо саме цим молодим людям далі розбудовувати нашу країну

Колаборація з Національним музеєм Голодомору-геноциду

Організації зі спільними цінностями мають єднатися. І ми почали співпрацювати, створювати тематичні дописи, робити мерч з музеєм Голодомору. Разом ми розробили дизайни принтів, які можна надрукувати на футболці, світшоті або екоторбинці. Серед написів є такі: «Час важливої історії», «Або в музей, або в нікуди», «І камінь, що летить, обернеться на птаха» тощо. Стосовно цін, то футболка, наприклад, коштує 400-450 грн (залежно від кольору). Мерч продавали на сторінці «Мармуру» в Instagram.

Авдиторія на цю колаборацію чудово відреагувала: і наша, і Музею. Нам надзвичайно приємно, що українці підтримують такі ініціативи. Це справді важливо. 

Фото: бренду «Мармур»

Людям подобається, коли два великі проєкти об’єднуються і створюють щось спільне. Зараз «Мармур» продовжує співпрацювати з Музеєм Голодомору, робимо разом дописи в Instagram. 

«Тур поезії» ⎯ це найбільший проєкт «Мармуру»

Ця ідея виникла минулого року: було б класно зробити тур. Як тур музики, тільки поезії. Але тоді почався локдаун, і ми фізично не змогли втілити ідею. Перенесли все на травень. А в травні знову локдаун, і знову все перенесли. І лише тепер запалили. Намагаємось, як Шевченко писав: «Та сію слово. Добрі жнива колись-то будуть». 

Цей тур охоплює 24 міста ⎯ по одному в кожній області. Від Львова до Маріуполя, від Сєвєродонецька до Ужгорода. Тобто вся-вся-вся країна.

У кожному місті ми проводимо по 2 події: читання віршів на центральній площі, та у якомусь приміщенні. Це безкоштовно, запрошуємо всіх охочих. Там люди можуть і послухати, і прочитати власні вірші або поезії українських класиків. 

Ми вже проїхали 11 міст за 14 днів. Загалом нас відвідало більше тисячі людей. На одну з подій прийшло близько 250 слухачів. Словом, запалили ми добряче по всій країні. А це тільки початок. Друга частина туру буде у вересні й триватиме 15-16 днів. Ми будемо їхати від Одеси до Сєвєродонецька. Тому попереду тільки най-най цікавіше.

Авторка: Анна Чулінда

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі