Як багато ми знаємо про нашу кінокласику та скільки особистих «білих плям» вона приховує для кожного з нас? У цій добірці ШОТАМ радить українські фільми, які ви маєте подивитися, щоб закохатись в українське кіно. Усі стрічки доступні до перегляду в Довженко-Центр.Онлайн.
«Вперед, за скарбами гетьмана», реж. Вадим Кастеллі
Нащадок гетьмана Павла Полуботка Іван дізнається про спадок свого далекого пращура, який лежить у британському банку, — славетне «золото Полуботка». Проте повернути скарби незалежній Україні виявляється не так просто: за золотом полюють також КДБ, вітчизняна мафія, КПРС і ЦРУ.
Це одна з найсмішніших українських комедій, яка дає сатиричну реакцію на процеси, що відбувалися з українським суспільством у часи 1990-х. Потреба економічної стабільності провокувала створення мітів про відновлення історичної справедливості та суспільне збагачення. Кастеллі фіксує та консервує всю абсурдність того часу та презентує її під саундтрек легендарних «Братів Гадюкіних».
«Які ж ми були молоді», реж. Михайло Бєліков
Мелодраматична історія, створена оператором та режисером Михайлом Бєліковим, розповідає про історію кохання Сашка та Юлі. Вони були разом з дитинства, аж поки їх не розлучила війна. Їхні долі переплітаються знову у 1958 році: вони закохуються одне в одного, їдуть до моря та одружуються. Нарешті все має бути добре, проте життю Юлі загрожує страшна хвороба.
Бєліков зняв сентиментальну та ніжну історію-присвяту людям свого покоління. «Які ж ми були молоді» є ідейним продовженням фільму «Ніч коротка», оповідь якої закінчується перед початком Другої світової війни на території України. Фільм знімали в Києві та Криму, тож перегляд може стати чудовим варіантом для віртуальної подорожі місцями своєї юності.
«Сьомий маршрут», реж. Михайло Іллєнко
Іноземна туристка приїздить до Києва, щоб зняти на відеокамеру місця молодості своєї матері. Під час подорожі вона знайомиться з гідом, який проводить екскурсії дивним маршрутом, присвяченим життю та творчості поета Данила Притуляка.
«Сьомий маршрут» — це освідчення в коханні Києву та документування історії міста періоду 1990-х. Маловідомий фільм Михайла Іллєнка, який тривалий час не мав якісного оцифрування, зараз доступний у новій якісній копії.
«За двома зайцями», реж. Віктор Іванов
Одна з найвідоміших українських комедій розповідає про стосунки цирульника Свирида Голохвостого та Проні Прокопівни. Азартний гульвіса Голохвостий шукав шлюбу за розрахунком, тож вирішив припасти за Пронею з її великим посагом. Згодом він розуміє, що закоханий в іншу, й вирішує залицятися до двох дівчат одночасно. Та чи вдасться йому спіймати двох зайців за раз?
У доробку режисера Віктора Іванова — авторські комедії та екранізації української класичної комедійної літератури. Режисер створив мюзикл за однойменною п’єсою Михайла Старицького і так завершив трилогію екранізацій, до якої увійшли «Шельменко-денщик» за Квіткою-Основ’яненком і фільм-спектакль «Сто тисяч» за Карпенком-Карим. Попри те, що фільму призначили другу категорію в прокаті, що означало дозвіл на показ тільки в межах УРСР, згодом він здобув колосальну всесоюзну славу. Фільм доступний до перегляду з оригінальною українською звуковою доріжкою, яку знайшли в Маріуполі та відновили у 2010-х за сприяння Довженко-Центру.
«Руда фея», реж. Володимир Коваленко
Хлопчик Мінько разом зі своєю родиною переїздить із села до міста. Йому складно звикнути до нового дому та знайти друзів, і це тільки посилює його бажання повернутися додому — до лісу, друзів і своєї подруги Оленки. Найбільше Мінько сумує за Рудою Феєю — ручною лосицею, яку він колись врятував і яка зникла в день його від’їзду.
«Руду фею» часто називають дитячим фільмом або фільмом для всієї родини, проте його проблематика насправді глибша. Історія розгортається на тлі епохи перебудови й фіксує межовий стан та нестабільність радянської системи через історію однієї родини. Водночас це дуже тонка й чутлива історія про дорослішання, перехід у новий етап життя, втрату старих контактів та, власне, дому.
«Ніагара», реж. Олександр Візир
Історія про 35-річну київську натурницю, яка приховує свою втому та самотність за богемними вечірками, короткотривалими любовними зв’язками, куражем і вульгарністю. «Ніагара» — по-справжньому київський фільм, який цитує роботи столичних режисерів-сучасників і дає багато різношарового контексту щодо періоду 1990-х. Трагікомедія досліджує специфічний жіночий досвід в епоху великих змін, коли повернутися назад уже неможливо, а рухатись далі страшно.
«Дорогою ціною», реж. Марк Донськой
Цей фільм вплинув на формування течії українського поетичного кіно задовго до виходу легендарних «Тіней забутих предків» Сергія Параджанова у 1964 році. Екранізація однойменного твору Михайла Коцюбинського розповідає історію стосунків Соломії та Остапа в 30-ті роки 18 століття. Дівчину віддають заміж проти її волі, а її коханого відправляють на війну. Остап їде за Дунай і Соломія тікає зі свого весілля слідом за ним. Авантюрна драма отримала більшу популярність за кордоном, ніж у Союзі. У Франції «Дорогою ціною» був відомий під назвою «Кінь, що плаче».
