Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam

Суспільство

«Тіло бачимо руками». Як незрячі масажистки «Очі Тари» допомагають жінкам долати стрес

Опубліковано

Незрячим в Україні досить важко знайти роботу. Через недостатню інклюзивність в інфраструктурі та несприйняття їх у соціумі, такі люди часто намагаються зайвий раз не виходити з домівок. Вони зіштовхуються з тим, що роботодавці неохоче розглядають їхні кандидатури, адже не мають спеціального обладнання і пристосувань для комфортної роботи та хвилюються за якість виконаних завдань. Щоб допомогти таким людям, у Києві рік тому запустили соціальний проєкт «Очі тари».

Там навчають жінок із порушеннями зору професії майстра масажу, розкриваючи їхню природну чуттєвість і унікальний дар «бачити руками». Ба більше, вже трьом дівчатам надали постійне місце роботи. Паралельно засновники ініціативи розвивають культуру холістичного масажу і своєчасної реабілітації в Україні. Повертають українських жінок до турботи про своє тіло і цим сприяють відновленню їхнього здоров’я і психоемоційного стану.

Ірина Павлик,
Ірина Павлик,

Співзасновниця соціального проєкту «Очі Тари»
Має досвід заснування та управління креативними підприємствами, була співзасновницею двох українських дизайнерських брендів: жіночого одягу та аксесуарів і товарів домашнього вжитку

Незрячим складно з пошуком роботи

Ми живемо в країні, де інклюзія розвинена не найкращим чином і людям з інвалідністю досить важко знайти роботу. А ту, яка б їм ще й подобалася, то взагалі рідкість. В Україні не ведуть точну статистику людей з інвалідністю зору, але називають цифру від 50 до 300 тисяч. Якщо вірити ВООЗ, їх може бути значно більше — до 4% всього населення світу і, відповідно, України також.

Щоб допомогти таким людям знайти професію, ми запустили соціальний проєкт «Очі тари». Це масажний кабінет, де працюють незрячі та слабозорі майстрині й надають жінкам послугу відновлювального масажу, спрямованого на глибоку релаксацію і звільнення від стресу. Ми хочемо, щоб українські жінки з порушеннями зору були інтегрованими в соціум і мали можливості для творчої та професійної реалізації. У нас вони спочатку вчаться техніці масажу, а потім працюють й отримують гідну оплату.

Наша майстриня масажу з інвалідністю зору Олена Бородкіна ділилася, що для неї участь у нашому проєкті — це можливість займатися корисною й улюбленою справою та отримувати гідний дохід, а не копійки, як в бюджетній сфері. Особливо її радує працювати в атмосфері взаєморозуміння, де достатньо професійно виконувати свою роботу і бути доброзичливим. Бо, мовляв, серед зрячих людей потрібно довго адаптуватися, і все одно їм важко зрозуміти, бо вони ніколи не були в такій ситуації. «Завжди потрібно доводити, що ти такий як всі. Часто трапляється упереджене ставлення», — розповідала вона.

Релаксу хоче не лише душа, а й тіло

Наш холістичний масаж-медитація — особливий. Він про баланс ментального, емоційного і фізичного. Жінка через релаксацію вчиться чути своє тіло. При регулярних сеансах він звільняє від стресу і зцілює організм. Майстрині проводять процедуру з думкою про те, що клієнтка має вийти з відчуттям розслаблення і гармонії. І ось цей намір вже є дуже важливим. Перед кожним сеансом масажистки співналаштовуються з собою через медитативну техніку та вправи для дихання — це потрібно, щоб заспокоїть розум і краще почуватися в процесі. Також це дає можливість передавати стан спокою і клієнтці.  

Пацієнтка на сеансі масажу в майстринь «Очі Тари» (фото: Анна Саріта)

У сучасному нескінченному потоці думок ми часто забуваємо про свої тілесні потреби. Навколо все настільки динамічне, що створюється ілюзія, ніби ми можемо бути такими ж швидкими — варто лише більше розігнатись і ще швидше побігти. Ми рідко помічаємо, що відбувається у тілі. В основному, спостерігаємо лише за тим, що на його поверхні. Науковці вже давно підтвердили, що мозок з’єднаний із сіткою нейронів і в нашому серці, і в травній системі. Тому ми думаємо й усвідомлюємо не лише за допомогою голови. Ми вчимося за допомогою всього тіла, тому маємо приділяти йому належну увагу.

Незрячих не вигідно брати на роботу в салони

Ідея проєкту виникла в моєї подруги, психотерапевтки та масажистки Уляни Гриневич. У якийсь момент вона зрозуміла, що багато жінок, яких вона навчає масажу, закривають очі, щоб краще відчути тіло клієнта. Власне, вона й сама так робить. Так у неї з’явився задум, що можна було б навчити масажу і незрячих людей. Тим більше, що є так званий метод сліпого майстра. Він дуже популярний у багатьох країнах. Дійсно, вважається, що незрячі люди є дуже хорошими масажистами.

Вона почала шукати таких жінок, щоб навчати їх безкоштовно. Але коли вони вивчилися, стало зрозуміло, що їм немає де себе реалізувати. Річ у тім, що для звичайного масажного кабінету не вигідно брати незрячого майстра. Зокрема через те, що там зазвичай великий потік клієнтів, а це сильне фізичне навантаження. Не всі люди з порушеннями зору до цього готові. Також масажисти зазвичай готують кабінет до і після процедури, але цього не можуть робити незрячі. А ще їм важко самостійно шукати собі клієнтів.

Вивчили майстринь самі й дали роботу

Влітку 2019 року ми з Уляною почали створювати свій проєкт. Для цього я навіть вивчилася на акселераторі соціальних підприємств. Там я розробила проєкт окремого салону, де мали працювати від восьми до дванадцяти жінок із порушеннями зору. Але пандемія трохи відклала ці плани на кращі часи. Поки що нам вдалося відкрити кабінет у вже сформованому салоні та дати роботу трьом таким майстриням.

Засновниці проєкту «Очі Тари» Уляна Гриневич (ліворуч) та Ірина Павлик (фото: Анна Саріта)

Колись у Києві та ще в деяких містах були коледжі, в яких незрячі люди могли вивчитися на професію медичної сестри — масажиста. Зараз вони вже не діють, останній закрився у 2012 році. Я обдзвонювала декілька перед стартом проєкту і запитувала, чи ще будуть вводити такі напрямки. І всі сказали, що не можуть точно сказати. Мовляв, на це немає державного фінансування. Тому ми вирішили навчати майстринь самостійно.

Медосвіта — не вимога, а приємний бонус

Дівчат із порушеннями зору ми знаходили у їхніх спільнотах, де вони спілкуються. Вони проходили курси декілька разів на тиждень. Нашому майстру було трохи важче навчати таких жінок, адже їм потрібно було більше уваги, тож це займало вдвічі більше часу. Вони «вчилися на дотик». Але їм це подобалося, тож ми розуміли, що рухаємося у правильному напрямку. Починали ми навчати вісім дівчат, з них чотири завершили курси до кінця. Не всі готові були працювати, з деякими ми не хотіли. Адже це досить плавний і антистресовий масаж, його потрібно робити спокійно і правильно. Деякі жінки в процесі навчання розуміли, що це не їхнє, і йшли.

На навчання ми витрачали власні фінанси, адже почали все це як благодійність. Курси для однієї людини масажу коштували нам приблизно вісім тисяч гривень, плюс ще олія для навчання та інші супутні матеріали. У салоні ми з Уляною та ще одна наша адміністраторка Юлія, яка зустрічає клієнтів, готує та прибирає місце масажу, працюємо як волонтери. Так буде до того часу, поки не закриємо наші витрати на матеріали та оренду. А ось три наші майстрині, Наїля Салімова, Олена Бородкіна, Свілана Цись, отримують зарплату за кожен масаж.

Майстрині проєкту «Очі Тари» (фото: Анна Саріта)

Часто нас запитують, чи мають спеціальну освіту наші масажистки. Тут зазначу, що взагалі зараз у світі є дві категорії: терапевти-масажисти, яким потрібна медична освіта, та масажисти, для яких вона необов’язкова. У першому випадку ми говоримо про лікувальний масаж, коли майстер торкається хребта. Якщо говорити про масаж як релаксацію, потреби спецосвіти немає. В однієї з трьох наших майстринь є медична освіта, що приємно як бонус. Ще одна має освіту психолога, що також важливо саме для нашого виду масажу. А третя навчається на психологічному факультеті Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Робимо масаж дише жінкам: з чоловіками складніше

Клієнтками в нас є тільки жінки, та й процедуру роблять лише дівчата. Річ у тім, що масаж для жінок відрізняється від того, який роблять чоловікам. З тілом останніх трішки складніше працювати. Для такої процедури потрібно більше сили, витримки, і багатьом важко його робити. А оскільки у наших майстринь уже є певні порушення здоров’я, їм не рекомендують перенавантажуватися. Нашою місію як підприємства є відновлення жінок, тому ми не можемо заради клієнтів робити так, щоб наші майстрині піддавалися стресу. До того ж сам центр тілесної терапії, де ми маємо кабінет, працює тільки з жінками. Тому ми це перейняли й для проєкту «Очі Тари».

Читайте також: «Алло, це лінія підтримки?» Як Acoustic UA допомагає незрячим ставати операторами кол-центру

Переважно клієнтки задоволені нашими послугами. Приблизно 70% з тих, які йшли вперше, відвідували нас ще хоча б раз. Є люди, які приходять щотижня. Багато відвідувачок розповідали, що йшли до нас із бажанням зробити соціальний вклад у розвиток наших майстринь і навіть не очікували отримати таку якісну послугу. Їм подобається відчуття розслабленості, яке вони отримують після процедури. Хоча для деяких потенційних клієнток масаж у нас — це, за їхніми словами, зустріч із чужим горем. Але для нас є пріоритетом показати, що наші майстрині цілком добре себе почувають. Вони можуть дарувати розслаблення і задоволення та надавати послугу нарівні з іншими.

Мріємо про свій центр відновлення

Ми працюємо на Солом’янці у центрі тілесної терапії «Монсалада», вул. Освіти 22/8. Наші дівчата роблять там до чотирьох масажів на добу двічі на тиждень: у четвер і суботу. Процедура триває 1 годину 15 хвилин, ще хвилин 20 після масажу потрібно для частування аюрведичним чаєм, який також збалансовує тіло після масажу. Ціна за один сеанс становить 650 гривень. Якщо брати абонемент на три сеанси, тоді вартість буде 600 гривень за масаж. 

Подарункові сертифікати на масаж від майстринь проєкту «Очі Тари» (фото: Анна Саріта)

Зараз наш кабінет повністю адаптований для незрячих людей. Він — доволі просторий, і дівчатка завжди знають, де стоїть яка річ. У планах — зробити окремий салон, де могли б працювати більше жінок із порушеннями зору. Також плануємо навчити наших майстринь ще масажу обличчя, адже про це нас просять клієнтки. А взагалі у нас є мрія створити центр відновлення «Очі Тари», де був би не лише масаж, а й послуги психологів та психотерапевтів. Так ми зможемо допомогти ще більшій кількості жінок із порушеннями зору працевлаштуватися. Ми віримо, що все примножується і повертається, особливо добро. Тому ми всі стаємо щасливіші, коли бажаємо щастя для інших.

Суспільство

300 бабусь і дідусів України отримали продуктові набори в рамках національного проєкту ДоБаДі

Опубліковано

Національний проєкт «ДоБаДі» за квітень 2021 року адресно передав 300 продуктових наборів для людей поважного віку.

Про це ШоТам повідомили організатори благодійної акції.

Про проєкт

Зазначається, що 6,5 млн українських пенсіонерів отримують державні пенсії в розмірі до 3000 грн. Самотні дорослі люди у великих містах мають більше можливостей отримувати допомогу: від благодійних фондів, соціально-відповідального бізнесу і небайдужих сусідів. Бабусі та дідусі у селах живуть в соціальній ізоляції, особливо під час пандемії і, тому, позбавлені можливості отримувати системну підтримку. Саме для них був створений проєкт ДоБаДі.

БФ «Життєлюб», МБФ «Карітас України» та компанія Нова пошта об’єднались та запустили національний проєкт допомоги людям старшого віку з уразливих груп населення маленьких міст і сіл по всій країні.

Повна назва проєкту «ДоБаДі» – доставка турботи до Ба та Ді по всій Україні. Це можливість з кожного столичного хмарочосу дотягнутися до похилої стріхи в маленькому селі та подбати про тих, хто цього насправді потребує.  Адже, в першу чергу, допомога надається самотнім, важкохворим, соціально незахищеним людям старшого віку.

Читайте також«Ця робота змінила моє життя». Чому молодь їде в села і маленькі міста на два роки?

Як працює допомога?

Механіка така: благодійний фонд «Життєлюб» збирає кошти та закуповує продукти у партнерській мережі АШАН, в свою чергу, Нова пошта безкоштовно пакує та доставляє набори до населених пунктів, а «Карітас України» передає продуктові набори безпосередньо Ба та Ді.

У квітні пакунки з продуктовими наборами отримали вже 300 Ба та Ді з передмість Дрогобича, Волновахи, Кам’янського, Полтави, Хмельницького та Нововолинська.

Ініціатори проєкту планують не зупинятись і щомісяця розширювати масштаб допомоги, додаючи на карту все більше містечок, де мешкають наші життєлюби. Так, у травні, географія проєкту збільшиться ще на 2 міста. Набори піклування отримуватимуть також Ба та Ді Переяслава та Коломиї.

Читайте також: Іграшки з 90-х та власні сни: шість українських музеїв, до яких хочеться повертатися

До партнерів проєкту доєднався як середній, так і великий бізнес – це СуперОнуки з IT сфери, фінансових компаній, ресторанів.

МБФ «Карітас України» покриває потреби людей золотого віку у Волновасі.

Пан Володимир – підопічний проєкту, переселенець, з 2015 року проживає у Кам’янському: «Оскільки дружина має слабке здоров’я, доводиться витрачати значну частину грошей на ліки. Тому для нашої сім’ї великою допомогою є продуктові набори від Карітаса, Життєлюба і Нової пошти. Ми дуже вдячні за таку підтримку, особливо напередодні Великодніх свят».

Як перші три ноти «До-Ре-Мі», проєкт «ДоБаДі» – про найперші і найголовніші цінності свідомого суспільства, про піклування і допомогу старшим людям, які, свого часу, віддали турботу нашим поколінням.

Як долучитись до проєкту?

Будь-який бізнес може стати благодійником, взявши під опіку одне з міст та забезпечувати його потребу в 50-ти продуктових наборах впродовж принаймні трьох місяців. Вартість одного набору – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн.

Читайте такожВ Україні тепер можна «підвісити» продукти для літніх людей

Нагадаємо, «Україна без сміття» закликає робити благодійні сторіз для побудови сортувальної станції.

Як ми повідомляли раніше, фонд «Життєлюб» запустив масштабний проєкт допомоги старшим людям.

Читати далі

Суспільство

У Києві встановили арт-інсталяцію у вигляді лави із книг (ФОТО)

Опубліковано

У сквері Київських інтелігентів, що на перетині вулиць Гончара й Велика Житомирська, встановили лаву-інсталяцію у вигляді книг.

Про це пише Хмарочос.

Зазначається, що автором нового об’єкта є засновник майстерні вуличних меблів ТИ (AU) Роман Литвин.

Для інсталяції «Усьому свій час» використали померлі дерева.

Наголошується, що майстерня ТИ купує на спеціалізованих аукціонах деревину дубів, що усихають природним шляхом. Потім її обпалюють за японською технологією якісуґі.

Читайте такожЕтична косметика: як обрати засоби, які не тестують на тваринах

Довідка

Сквер Київських інтелігентів було засновано 2013 року з ініціативи мешканців, які вберегли ділянку від незаконної забудови. У сквері встановлено скульптури Костянтина Скритуцького, які зображають чотирьох птахів – горобця, крука, сови та рибалочки.

Нагадаємо, у Житомирі з’явилася зебра-вишиванка.

Усі фото: facebook.com/sanchenko.oleksandr; facebook.com/ra.lytvyn.

Читати далі

Суспільство

Завершилося виробництво психологічного трилера «Між нами» з Ірмою Вітовською

Опубліковано

Завершено виробництво українського психологічного трилера «Між нами» Соломії Томащук.

Про це повідомили у пресслужбі Держкіно.

В основу фільму лягла історія двох жінок, які спираються одне на одну в пошуках шляхів розв’язання власних ціннісних та емоційних проблем. У головних ролях – Анастасія Пустовіт та Ірма Вітовська.

Стрічку створено компанією Up Ua Studio, продюсерка Поліна Герман. Фільмування трилеру відбулося влітку 2020 року у Києві.

Читайте також«Мозок як у тумані». Що таке синдром хронічної втоми, чим він небезпечний та як уникнути

У фільмі йдеться про складний вибір між близькою людиною та моральними принципами.

Дві головні героїні — Саша та Аня змушені його зробити: Саша стосовно власного чоловіка, Аня стосовно сина.

Драматизм ситуації загострюється, коли вони виявляються залучені у темну історію злочину. Слоган стрічки — «Тільки нікому не кажи!».

Головні ролі виконали:

  • Анастасія Пустовіт («Коли падають дерева», «Перші ластівки. Zалежні»),
  • Ірма Вітовська («Мої думки тихі», «Казка старого мельника»),
  • Дмитро Сова,
  • Євген Єфремов,
  • Михайло Дзюба,
  • Сергій Детюк, Євгеній Ламах.

Читайте такожЕтична косметика: як обрати засоби, які не тестують на тваринах

В одній зі сцен у повному складі знялись музиканти гурту «Вагоновожатые».

«Між нами» – ігровий повнометражний дебют режисерки та сценаристки Соломії Томащук.

Раніше режисерка зняла декілька короткометражних фільмів.

Читайте також«Хочемо, щоб нас почули». Як люди з інвалідністю стали професійними акторами

Співавтор сценарію та оператор-постановник стрічки Юрій Дунай, добре відомий глядачу по фільму «Черкаси».

Художник — постановник Юрій Григорович, композитор — Антон Байбаков.

Кінопроєкт став одним з переможців 11-го конкурсного відбору Держкіно.

Загальна вартість виробництва картини склала 11,2 млн грн (100% державна підтримка).

Нагадаємо, вийшла нова серія іронічного серіалу про інклюзію «Школа Доступності».

Як ми повідомляли раніше, у Кенії покажуть фільм про українського Героя Василя Сліпака.

Усі фото: usfa.gov.ua.

Читати далі