Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Микола Васильович, а не «Николай Васильевич». Чому Гоголь – український письменник (ТЕСТ)

Опубліковано

Загальновідомий факт: Микола Гоголь народився у Сорочинцях на Полтавщині та належав до роду Гоголів-Яновських. А ким був Остап Гоголь, якого вважають пращуром письменника?

Правильно! Неправильно!

Гоголь дійсно належав до старовинного українського козацького роду Гоголів-Яновських. Ба більше, дослідники вважають, що письменник є нащадком Остапа Гоголя – наказного гетьмана Правобережної України. Крім того, предками Миколи Гоголя були представники відомих козацько-старшинських родин Дорошенків, Мазеп, Лизогубів, Скоропадських, Паліїв та Забіл. Якось не дуже вкладається в міф про «російського митця», правда?

Ключовим аргументом про «російськість» Миколи Гоголя – його російськомовні твори. А як володів письменник українською?

Правильно! Неправильно!

Гоголь не просто знав українську, а вільно володів мовою. Близький друг автора, перший ректор київського університету Святого Володимира Михайло Максимович запевняв,, що «малоруську говірку», себто українську мову, Микола Гоголь «знав ґрунтовно й володів нею досконало». Це підтверджував і слуга письменника Яким Німченко. Чому ж Гоголь писав російською? Тут варто розуміти, що ХІХ століття – це період активного творення української літератури російською мовою. Тоді так писав не лише Микола Васильович, а й Квітка-Основ’яненко, Котляревський і навіть Шевченко. Однак нікого з них це не зробило «російським письменником».

«Твір мій, якщо колись вийде, буде іноземною мовою…», – пише Гоголь до своєї матері в липні 1829 р. Про яку мову йшлося?

Правильно! Неправильно!

Власне, «іноземною» Гоголь називав саме російську мову. І робив це доволі щиро, адже писав це в листі до однієї з найближчих і найрідніших людей.

А ким вважав себе сам Гоголь?

Правильно! Неправильно!

У питанні самоідентифікації Гоголь був однозначним та називав себе українцем. Зокрема під час відпочинку у Карлсбаді у 1840 році в готельній реєстраційній книзі письменник записав себе так: «Nicolas de Gogol, Ukrainien, etabli a Moscou», тобто «Микола Гоголь, українець, що живе у Москві».

Вгадаєте, що колекціонував Гоголь ще з юнацьких років?

Правильно! Неправильно!

Микола Гоголь ще з юнацьких років захоплювався колекціонуванням українських пісень, легенд і анекдотів. Це підтверджують і біографи українського письменника. І навіть перебуваючи у російському Петербурзі, він просив рідних надсилати нові матеріали: «Пам’ятаєш, мила, ти так добре почала була збирати малоросійські казки і пісні і, на жаль, припинила. Чи не можна це відновити? Мені це конче потрібно».

Добре, а чого в цій колекції Гоголя було найбільше?

Правильно! Неправильно!

Гоголя можна справедливо назвати справжнім колекціонером українських народних пісень. Ба більше, він навіть випустив цілу наукову статтю під назвою «О малороссийских песнях», у якій зазначив: «Російська тужлива музика виражає, як слушно зауважив Максимович, забуття життя; але в малоросійських піснях музика злилася із життям».

У 1835 році Гоголь почав працювати на кафедрі історії у Санкт-Петербурзькому імператорському університеті. Однак це не було його мрією, на відміну від…

Правильно! Неправильно!

Гоголь мріяв викладати на кафедрі історії Київського університету Святого Володимира (нині – Київський національний університет ім. Шевченка). Ось, як описував цю мрію сам письменник: «Я захоплююся заздалегідь, коли уявляю, як закиплять труди мої. Там скінчу я історію України й півдня Росії і напишу всесвітню історію. А скільки зберу там легенд, повір'їв, пісень! Якими цікавими можна зробити університетські записки, скільки можна умістити в них подробиць, цілком нових про сам край!». Однак не склалося, й через два роки Гоголь почав працювати у Петербурзі.

«Туди! Туди! До […]! До древнього, прекрасного […]! Він наш, він не їх — чи неправда?», – яке місто з таким захопленням описував Гоголь у листі до свого друга?

Правильно! Неправильно!

Дійсно, це знову Київ. Місто, у якому Гоголь мріяв не лише викладати, а й жити. Місто, яке письменник називав нашим – тобто українським, а не російським.

«Гоголь не любить Росії: подивіться яка гарна Малоросія і яка Росія. І зауважте, що сама природа Росії не помилувана, і погода навіть вся мокра і брудна», – який твір Гоголя викликав таке обурення імперської аудиторії?

Правильно! Неправильно!

Це пряма цитата російського критика Костянтина Аксакова, який ділився із самим Гоголем реакцією читачів на його твір. А ось, що писав російський літературознавець Євген Анічков: «Незалежно від того, хотів чи не хотів того автор, його «Мертві душі» були найбільшою сатирою на дореформенне руське життя, що досягло межі паскудства, мізерності, економічного й духовного зубожіння».

«Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко», – кому з громадських і політичних діячів належать ці слова?

Правильно! Неправильно!

У російської пропаганди щось знову пішло не за планом: теоретик українського націоналізму Дмитро Донцов завдячував своєму формуванню Миколі Гоголю.

До речі, а хто ще з українських письменників буквально зростав на творах Гоголя?

Правильно! Неправильно!

Твори Гоголя в домівці Лесі Українки звучали українською – завдяки Олені Пчілці, яка дбайливо перекладала творчість письменника рідною мовою для своїх дітей. А згодом, у 1880 і 1881 роках, Пчілка навіть видала друком власні переклади Гоголя, які, між іншим, користувалися неабиякою популярністю.

А знаєте, де встановили перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю?

Правильно! Неправильно!

Перший у світі пам’ятник Миколі Гоголю відкрити 4 вересня 1881 у Ніжині на Чернігівщині. Саме в цьому місті майбутній письменник навчання у гімназії. До речі, особливо охоче Гоголь вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість.

Тобто Микола Гоголь народився на Полтавщині, вільно спілкувався українською, збирав українські народні пісні та мріяв жити у Києві, але його все одного записали до когорти «російських письменників»?

Правильно! Неправильно!

Дійсно, Микола Гоголь був українцем – і за місцем народження, і за самоідентифікацією. Однак імперська машина добряче попрацювала над тим, аби зламати українця. Зрештою, про спроби «приборкати» Миколу Васильовича свідчить і сумнозвісна друга редакція «Тараса Бульби». Однак ані це, ані аргументи про відсутність творів українською не роблять Гоголя «російським класиком». Він писав російською зокрема й тому, що іншою мовою його твори могли б ніколи не побачити світ. Гоголь – цілковито наш, український автор.

Микола Васильович, а не «Николай Васильевич». Чому Гоголь – український письменник (ТЕСТ)
Схоже, сьогодні ви відкрили чимало нового про українця Миколу Гоголя, якого успішно привласнила російська колоніальна машина. Однак тепер байки пропагандистів безсилі перед вами, адже сумнівів у тому, ким насправді був Микола Васильович, вже немає. Поділіться цим тестом із друзями, аби якомога більше українців відкрили для себе справжнього Гоголя.
Непоганий результат! Здається, ви точно ніколи не називали Гоголя російським письменником. Однак деякі запитання все ж виявилися занадто складними. Чи варто засмучуватися? Звісно ж, ні! Адже тепер ви маєте ще більше аргументів на користь того, що Микола Васильович - український письменник. Поділіться цим тестом із друзями, аби якомога більше українців відкрили для себе справжнього Гоголя.
Йой, здається, ви знаєте про Миколу Васильовича більше, ніж наша команда. Чудовий результат! Впевнені, що у вас ніколи не виникало сумнівів у тому, чий Гоголь. А для того, аби про це дізналися й інші, поділіться тестом із друзями. Можливо, хтось зможе повторити ваш результат.

Поділіться своїми результатами:

Технології

Розробники з України створили застосунок для альтернативної комунікації

Опубліковано

Українські розробники Сергій та Олег Рильський разом із командою створили застосунок EYA (enhance your ability). Програма допомагатиме людям, які мають труднощі зі спілкуванням.

Про це повідомив Сергій Рильський.

У застосунку можна спілкуватися за допомогою карток. Його розробили для дітей з інвалідністю, поранених військових та людей старшого віку.

Програма працює на звичайних пристроях на Android та IOS. На девайсах з IOS застосунок підтримує управління поглядом. Також розробники створили вебверсію.

Фото: інстаграм-сторінка застосунку

«Уявіть: вам потрібні хвилини, щоб висловити просту думку. Це реальність мільйонів людей — дітей з інвалідністю, поранених воїнів та людей поважного віку. Наша мета — зробити комунікацію доступною для всіх. Перетворити спеціалізовані пристрої на рішення, яким можуть користуватися тисячі людей»‚ — написав Сергій Рильський.

Нагадаємо, що науковець із Харкова створив пристрій для реабілітації військових: його особливості.

Також ми писали, що український школяр винайшов технологію для вивчення жестової мови на основі ШІ

Фото обкладинки: інстаграм-сторінка застосунку

Читати далі

Суспільство

150 українських військових повернули з полону (ФОТО)

Опубліковано

150 захисників держава повернула з російського полону.

Про це повідомляє Володимир Зеленський.

За словами президента, це солдати, сержанти, офіцери. Також серед бійців, які повернулися додому, воїни Військово-Морських сил, які потрапили в полон у Маріуполі та Запорізькій області. В Україну повернулися захисники з Повітряних сил, військові Десантно-штурмових та Сухопутних військ, нацгвардійці, прикордонники, тероборонівці та один поліцейський.

Читайте також: В Україну повернули двох дітей, які майже все життя прожили в окупації

«Деякі з хлопців перебували в полоні понад два роки. І сьогодні для них та їхніх рідних – день, що важить більше за роки очікування. Це справжнє щастя – бачити їх удома, живих, вільних», — написав Володимир Зеленський у фейсбуці. 

Радісну новину спершу повідомили в телеграмі президента, та вже за десять хвилин публікацію видалили. Інформацію за цей час встигли поширити у медіа. Наразі дописи про звільнених бійців повторно опублікували на офіційних сторінках Зеленського.

Нагадуємо, що «Без права на помилку»: в Україні вийшов трейлер про вибухотехніків поліції (ВІДЕО)

Фото: фейсбук Володимира Зеленського

Читати далі

Культура

Чи пробували купити книгу наосліп? Ці дівчата зробили бізнес на таємних обкладинках

Опубліковано

«Детектив, у якому все одразу очевидно, а потім не зрозуміло, що в біса відбувається» або ж «Як бути собою у світі, де кожен намагається виглядати краще, ніж є насправді» — це все, що ви знатимете про книжку, яку замовляєте. Вам не скажуть її назви, автора чи сюжету, тому це можна порівняти з побаченням наосліп з таємною книгою, яку можна обрати лише завдяки короткій підказці.

Такі твори потрапляють до читачів завдяки «Таємній Книзі» — єдиній в Україні книгарні схожого формату. Для ШоТам засновниця ініціативи Дар’я Загоруйко та теперішня власниця Аня Ткачук розповіли, як їм вдається зацікавити читачів і популяризувати українську літературу.

Дар’я Загоруйко

засновниця книгарні «Таємна Книга» 

У свої 16 я хотіла поширювати літературу

«Таємній Книзі» уже понад 4 роки. На цю ідею мене надихнули автомати в Чехії, де за 5 євро можна взяти невідому книгу, загорнуту в крафтовий папір. Так продавали вживані книги, аби дати їм друге життя.

Я подумала, що це дійсно геніальна ідея, бо іноді людина приходить у книгарню і не може визначитися, що хоче прочитати саме зараз. Я часто купляла книжки на одному сайті, але там були анотації, які просто переказували зміст. Я ж хотіла, щоб короткий опис був крутим і вказував, яку проблему порушують у книзі або чим вона чіпляє.

Першу підказку-анотацію я написала до «Коду да Вінчі» Дена Брауна. Мені це дуже сподобалося і я думала про те, що б могла придумати цікавого, щоб інші також оцінили цю ідею. Тоді мені було лише 16, і я саме вступила в університет, але дуже хотіла поширювати книги від молодих українських авторів, а також маловідомі твори, які в книгарнях часто ставлять на віддалені полиці.

Дар’я сама придумувала короткі зачіпки-підказки про книгу та писала їх в інстаграмі. Фото надала героїня

Згодом я створила сторінку в інстаграмі. Дуже скоро моя ідея знайшла своїх шанувальників, і підписників ставало все більше — вже за кілька місяців їх було 5 тисяч, а зараз — понад 20 тисяч. А ще мене почали запрошувати на книжкові ярмарки, наприклад, від організації «Пласт» у Львові.

Комод з книжками та скотч по всій кімнаті

Спершу люди писали мені, а я під їхній запит підбирала для них таємну книгу. Згодом замовлень стало так багато, що я почала закупляти книги, зберігати їх удома, а далі пропонувати читачам. Вдома в мене був великий комод, повністю заповнений книжками, в кімнаті на підлозі завжди лежало багато паперу та скотчу.

Всі анотації я писала сама — для цього читала всі книги, які потім купляла для людей. Два роки тому ініціативу помітили, тож на нас стали підписуватися блогери, все частіше запрошували на ярмарки.

Дар’я Загоруйко на одному з благодійних ярмарків у Львові. Фото надала героїня

Я дуже часто чула від людей, що раніше вони такого ніде не бачили або як я взагалі до такого додумалась. Підписники радили нас своїм знайомим, і так до нас долучалися нові люди.

Робимо внесок у підтримку української літератури

Дехто думав, що ми продаємо вживані книги поганої якості, тому не показуємо їхньої назви та автора. Також згодом з’явилися інші магазини, які приховували обкладинки, тож бувало, що люди мали з ними поганий досвід, бо їм дійсно надсилали вживані книги або ще гірше — книги російських авторів.

Проте коли людина щось у нас купила, вона переважно повертається. Часто нам пишуть військові, які замовляють книги собі або на подарунок. Частину коштів ми передали на підтримку ЗСУ (за минулий рік перерахували 10 тисяч гривень), адже долучаємося до зборів і беремо участь у благодійних ярмарках.

Іноді нас просять анонімно надіслати книгу як подарунок. Якось одна дівчина отримала від нас посилку з листівкою й довго випитувала, хто ж її надіслав — я таки прохопилася, і потім вони з замовником стали парою. А ще мене надихає, коли люди переходять на українську й купують у нас книги, щоб вчитися.

Дар’я перечитує всі книги, яку згодом куплятиме для книгарні. Фото надала героїня

Іноді людина зовсім не знала, що їй обрати, — приходить і каже мені, що хоче українське фентезі з міфологією, але щоб там обов’язково були ельфи.

Я обожнюю читати, це займає багато мого часу. Моя улюблена книга — «Таємне фентезі, яка повторюється знову і знову. Та безліч дверей, які ведуть до підземної бібліотеки»: вона дуже легка, з нею можна розвантажитися. А взагалі я дуже пишаюся тим, як піднявся статус української літератури — людям нарешті цікаво читати своє, і ми робимо в це маленький внесок.

Аня Ткачук

власниця книгарні «Таємна Книга»

Ви відповідаєте на питання, а ми рекомендуємо книгу

Ми з Дар’єю подруги. Мені сподобалась її ідея, і я люблю читати, тому вирішила долучитися до проєкту. Дарʼя хотіла більше займатися власним блогом, тож я підхопила керівництво книгарнею, хоч маю й основну роботу — працюю у сфері реклами. З нами працює ще одна подруга, яка веде соцмережі, — отак втрьох вирішуємо всі важливі питання.

Ми продовжуємо закупляти книги гуртом і продавати їх через сайт. Часто нам пишуть молоді автори й пропонують фентезі, зокрема, підліткову літературу.

Кожен може обрати книгу самостійно на сайті або ж звернутися по консультацію. Фото надала Аня Ткачук

Книгу люди можуть обрати самостійно або ж звернутися до нас по пораду. Ми запитуємо про те, що їм цікаво, що з уже прочитаного сподобалося, дізнаємося про їхній характер і тоді радимо, що придбати. Часто хтось поширює наш допис у мережі, і читачі приходять саме по цю книгу.

Нам дуже важливо мати хороше спілкування з нашими клієнтами. Ми не заохочуємо неповагу, токсичні коментарі та хочемо гарного ставлення до нас. Ми проти расизму, гомофобії та мізогінії й точно ніколи не продаватимемо російського.

Хочемо зберегти свою унікальність

Вподобання наших читачів змінюються залежно від сезону: взимку люди більше хочуть розслабитися та відпочити, влітку є бажання почитати щось яскраве та емоційне. А ще люблять літературу про неприємних персонажів — от у нас є книга «Герой настільки жахливий, що ти не зможеш дочитати», то її замовляють часто. Я ж обожнюю «Коли хочецця: українського, колоритного, буремного, смертельно небезпечного та грайливого». Вона українська, тому якась ближча до душі.

Якщо людина звертається до нас уперше і не знає, з чого почати, я б порадила детектив — це та категорія, яка точно не розчарує. А ще можна попросити повністю таємну книгу. Головне читати те, що сподобалося за описом. 

В читанні для мене не обов’язково йти за трендами. Книга не завжди має чогось навчити чи дати саморозвиток — іноді з нею просто хочеться відпочити. Навіть якщо це трилер, він все одно хоч трохи відволікатиме від того, що відбувається довкола. Або ж можна читати мелодрами, щоб поспівчувати героям чи поплакати.

Найпопулярніші книги на сайті. Фото надала Аня Ткачук

Зараз стало складніше через війну — людям важче йти на ризик, для певних ідей нам бракує коштів. Тому ми розглядаємо грантову підтримку, адже хотіли б мати для книгарні офіс. 

Також плануємо розвивати напрямок англомовної літератури та співпрацювати з школами іноземних мов. А ще хочемо занурити людей в атмосферу творів, тому додали до асортименту парфумовані книги. 

Нас дуже мотивують відгуки читачів. Наприклад, маємо постійну читачку, яка через російське вторгнення виїхала за кордон і часто пише, що наші книги допомагають їй тримати зв’язок з домом.

За час роботи книгарні ми продали від 15 до 20 тисяч книжок. Я впевнена, що далі буде більше, і продовжую працювати над нашим розвитком, бо ми хочемо зберегти свою унікальність.

Читати далі

Шопочитати

Культура42 хвилини тому

Чи пробували купити книгу наосліп? Ці дівчата зробили бізнес на таємних обкладинках

«Детектив, у якому все одразу очевидно, а потім не зрозуміло, що в біса відбувається» або...

Суспільство23 години тому

Що насправді стоїть за незламністю: відверто про волонтерство від жінок, які керують фондами й ГО

На початку повномасштабного вторгнення засновниця «Клубу Добродіїв» Марія Тодорчук мала маленьку дитину, діти засновниці фонду...

Технології6 днів тому

Охоронець у смартфоні. Як працює перший український сервіс для захисту жінок «KATERYNA»

Майже кожна жінка переживала цей страх, коли вночі поверталася додому та чула кроки незнайомого чоловіка...

Культура1 тиждень тому

Завдяки їм ЮНЕСКО визнало кобзарство спадщиною людства

Кобзарство — це наша унікальна традиція: тужлива пісня про минуле під супровід кобзи проймає до...