Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Тепер люди кажуть: «Культура ожила». Як касирка з Донеччини відродила місцевий музей

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з DG East про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо? Більше
Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про переселенців, які втратили дім, але продовжили свою діяльність у нових містах і селах.
Чому ми його робимо?

Наші герої є прикладом активізму та незламності українських переселенців, які попри війну продовжують власну справу або починають новий бізнес.

Ольга Кудрявцева родом з Мирнограда, що на Донеччині. Вона називає його «містом териконів» та інколи згадує зі слізьми на очах. Після закінчення університету Ольга понад чотири роки працювала касиркою в їдальні в Покровську. За роки роботи дівчина так втомилася від спілкування з людьми, що мріяла про працю, де буде на самоті. Вона й не підозрювала, що війна кардинально змінить її життя, а мрія здійсниться.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Ольга поїхала до батьків у селище Межова Дніпропетровської області. Там і залишилася. І хоч сумує за домом, з новими подіями в житті їй вже складно відповісти, чи дійсно вона туди повернеться, адже в неї тепер є музей і волонтерство.

Ольга Кудрявцева

директорка музею у Межовій, Дніпропетровської області.

У мене з’явився музей 

Ми з чоловіком приїхали в Межову 24 лютого. Без речей, пересидіти 2-3 дні, бо біля рідних ніби спокійніше. Не вірили, як і всі, думали, що це все не по-справжньому. Чоловік сподівався, що в понеділок вийде на роботу, а ми тут залишилися майже на три роки. 

Перші пів року в Межовій я ніде не працювала. Якось зателефонували знайомі з відділу культури та сказали, що є місце в музеї — запитали, чи не хочу я туди піти працювати. А я навіть не знала, що в Межовій є музей, поки мама не сказала. 

Я люблю ходити в музеї та картинні галереї, але ніколи не думала, що буду працювати в такому закладі. Мені говорили, що в музеї недовго працюють — якось не затримуються люди. Остання керівниця ледь протрималася два місяці — не бачила перспектив. Та я тоді подумала, що затрималася б. 

Це історико-краєзнавчий музей Межівської селищної ради — його відкрили в 1976 році. Тут зібрана історія місцевих сіл, трошки якісь археологічні розкопки, рушники, вишиванки.

Мій перший робочий день був незвичним — мене взяли, і я зрозуміла, що я тут сама собі й директорка, й екскурсоводка, і керівниця. І так щодня. Я взагалі люблю спокій і тишу, тому мені так подобається, що я одна на дві невеликі зали. Це, мабуть, здійснилася моя мрія після того, як я працювала касиркою в їдальні.

Ольга Кудрявцева в українському вбранні з музею. Фото надала героїня 

Намагаюся показати молоді те, що вона ще не бачила

На початку було складно, і я мало кого знала. Я роздивилася, що до чого, почала діставати експонати, щоб їх було видно. Пофарбувала коридор, розставила манекени з вишиванками. 

У минулому році був конкурс онлайн-екскурсій музеями від громадської організації «Жінки+». Я вирішила взяти участь. Там треба було зняти ролик-екскурсію експозицією або декількома. На конкурсі ми зайняли перше місце й отримали субвенцію на 15 000 гривень. Я довго думала, що мені купити для музею, і вирішила, що тут треба виставкові шафи трішки змінити на нові.

Потім у мене зʼявилася колега Каріна, яка допомогла залучити трішки молоді, адже в селищі на 10 000 населення затягнути когось у музей — завдання із зірочкою. 

Коли діти приходять і роздивляються старі фотографії, то кажуть: «Вау, цей будинок я знаю, і він не такий». Це дуже цікаво. Вони з захватом роздивляються й газети, яким понад 100 років. 

Щоб їх здивувати ще більше, я готую презентацію про Межову у фотографіях. Хочу зібрати молодь і зробити ненудну лекцію — не тільки з цифрами та датами. Багато знімків із 70-х років дав місцевий фотограф — думаю, таких фото молодь ще не бачила. 

Діти на екскурсії в музеї. Фото надала героїня 

Також, аби долучити більше молоді, я зробила кілька локацій для фотосесій. Вони приходять, ми їх переодягаємо.

Нещодавно на День вишиванки приходили дівчата й казали: «Ми знаємо, в тебе є локація, фотозона. Можна, ми пофоткаємось?». Я кажу: «Не те, що можна — треба! Якщо вам щось треба, треба якісь фотозйомки — я все зроблю. Тільки приходьте, тільки виставляйте, показуйте».

Об’єдналися, аби допомагати

У Межовій я почала займатися волонтерством. Поруч у магазині побачила вощину, а в нас є діти-волонтери, які щовихідних продають хендмейд на ярмарках і збирають кошти для ЗСУ. Подумала: може, їм запропонувати? Вони погодилися разом зробити свічки на продаж. 

Ми ще, мабуть, два рази збирались і робили ці свічки. Також від відділу культури ми ярмарки проводили — теж збирали кошти військовим.

Діти під час майстер-класу з виготовлення свічок. Фото надала героїня 

Ще одна ідея виникла в Центрі активності громадян — його створили усі разом: музей, бібліотека та будинок культури. Коли я сюди потрапила, то почала робити майстер-класи, запрошувати дітей. Мені було цікаво показати людям, що в нас є сучасне місце, де можна проводити час. 

Поруч із центром ми бачили багато безхатніх котиків і собачок. Почали їх годувати, і так виник волонтерський загін «КітПес». Бо хто, окрім нас? 

Перші рази ми скидалися на корм самі, а потім почали виставляти оголошення, що будемо йти готувати тварин. Писали: «Приходьте, або, якщо є можливість, приносьте корм чи якісь кошти». Для цього поставили спеціальну коробку в Центрі.

Нещодавно хлопець приніс мішок корму. Каже: «Я ходити кормити не буду», але все ж добру справу зробив. Зараз ми його кормом і годуємо.

Волонтери годують безпритульних тварин. Фото надала героїня 

Ми бачимо це по-іншому

Я почала вести сторінку музею у фейсбуці, більше фото виставляти — стараюся завести бесіду з місцевими, залучити їх. Тепер люди кажуть: «Культура ожила». 

Коли я прийшла, в нас у колективі було небагато молоді. Але тепер я — директорка музею, Каріна — адміністраторка Центру, ще прийшла дівчинка — директорка будинку культури. Нам разом краще, бо ми розуміємо одна одну.

Коли проводимо захід, то нам легше зібратись утрьох. Ми бачимо це по-іншому, не так, як це бачать колеги 60+ — у них відчувається «стара школа».

Робоче місце Ольги. Фото надала героїня

Маршрут додому 

Робота мені подобається — творча така. Бо це ж не тільки музей, а й культурні заходи, театралізовані виступи. Можу сказати, що це моє.

Зараз в українців мрія на всіх одна. Але, як закінчиться війна, вже не знаю, чи буду додому їхати. Звісно, дім є дім — кожен ранок мій починається з того, що я заходжу в інтернет і дивлюся новини. У нас є групи місцеві — Мирноградські, Покровські. Дивлюсь і хвилююсь.

Я спілкуюся з переселенцями з міст, які вже зруйновані, і коли вони показують своє зруйноване житло, я розумію, що в будь-який момент теж можу залишитися без дому. Це крає мені серце.

Але робота мене дуже тримає. Я планую залучати ще більше молоді, вдосконалювати туристичні маршрути. Тут є розвиток.

Суспільство

Київ століття тому й зараз: вгадайте, що за місце на архівному фото (ТЕСТ) 

Опубліковано

Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.​

Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.

Клацніть, щоб перевернути

Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів. ​

Клацніть, щоб перевернути

До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.

Клацніть, щоб перевернути

​​З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.

Клацніть, щоб перевернути

​​На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.

Клацніть, щоб перевернути

У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.

Клацніть, щоб перевернути

До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія. ​

Клацніть, щоб перевернути

Share:

Читати далі

Суспільство

79% жінок обрали залишатися в Україні під час війни: результати дослідження

Опубліковано

28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.

ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.

Про опитування

З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.

Як війна вплинула на переселення жінок 

  • 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
  • 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
  • Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Фото: Центр економічної стратегії

Мотивація залишатися в Україні

Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.

Що повпливало на таке рішення:

  • вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
  • фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
  • власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
  • мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
Фото: Центр економічної стратегії

На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду. 

«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.

Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:

  • жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
  • відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
  • для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.

Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу

Основні причини залишатися

Фото: Центр економічної стратегії

«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.

Які ризики бачать в Україні та за кордоном 

Фото: Центр економічної стратегії

Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.

Перспективи життя за три роки

Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації. 

Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%. 

Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.

Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи

Про дослідників

Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.

American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.

Фото обкладинки: UAExperts.

Читати далі

Суспільство

У Києві запрацювала перша екомашина для збирання використаних батарейок (ФОТО)

Опубліковано

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».

Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».

Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:

  • Eneris Recupyl в Польщі;
  • Accurec в Німеччині;
  • EraSteel у Франції тощо.

Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.

Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.

Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»

Читати далі