Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Культура

Створив дім для казок: як у маленькому селі на Закарпатті казкар зберігає місцеві традиції

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

«Було це дуже давно під Карпатами. Чоловік і жінка мали двох синів: старший одружився та розбагатів, а молодший зостався з батьками. Кажуть, що вони й досі живуть у горах…» — починає свою екскурсію казкар Володимир Петришко з Горінчівської громади

Ця казка про двох братів — одна з останніх, яку він написав. Поділитися історіями зі своїми читачами пан Володимир тепер може в «Куточку казкаря», який у селі Горінчово створили три місяці тому. Там чоловік показує дітям давню колиску, кужіль, старі чоботи й вишиванки, які зібрав у селі. «А в моєї бабці теж колись була схожа колиска», — каже маленький хлопчик з допитливими очима, який уважно слухає розповідь разом з однокласниками.

Володимир Петришко

казкар із села Горінчово на Закарпатті

Коли пишу, то наче стаю героєм своїх казок

Уже 40 років я живу в селі Горінчово, де залишився після служби в армії та одружився. І хоча навчався на тракториста, все моє життя пов’язане з творчістю. Спершу писав вірші, а майже десять років тому почав вигадувати казки. Зараз я належу до творчого об’єднання «Майстерня слова», яке працює в місті Хуст.

Якось директорка нашого Будинку культури попросила мене написати казку для дітей, бо знала, що я пишу вірші. Так народилася перша казка про батіг, якого боялася нечиста сила. Це так мене захопило, що тепер маю вже цілу збірку своїх казок.

Володимир Петришко показує власну книгу «Коли Карпати були молодими». Фото: ШоТам

Коли пишу, то поринаю у свій вигаданий світ і наче стаю героєм цих історій. Працюю, коли маю натхнення, — буває, що кілька днів не можу нічого придумати, а іноді складаю вірш за 20 хвилин. 

Моєю першою читачкою стала дружина, яка надихає мене й досі, адже знає багато місцевих легенд і цікавих історій. Разом ми створили «Куточок казкаря» з давніми речами, які вона знайшла в селі, щоб зберегти цінність місцевої культури. 

Вдома для цього треба було б виділити багато місця, тому я вирішив звернутися до голови нашої громади й попросити дозволу облаштувати приміщення в Будинку культури. Разом з працівницями ми тут усе декорували десь два місяці й уже влітку цьогоріч відкрили «Куточок казкаря».

Зібрали старожитності з усього села

Тут у мене є багато цікавих речей. Маю старі чоботи 1933 року, які називаю «скороходами», як у казці. А ще тут зберігаємо сторічну вишиту сукню моєї прапрабабусі й інші старі вишиванки, які передали односельці. 

Частину речей виткала та вишила моя дружина. Дещо я зробив сам, як-от кужіль. А мій покійний тесть колись змайстрував колиску, якій зараз понад 90 років, і тепер вона зберігатиметься тут. 

Володимир Петришко показує старовинні речі, які зібрав у «Куточку казкаря». Фото: ШоТам

Дотепер я часто звертаюся до людей — щось мені віддають задарма, щось купую, аби зібрати якомога більше речей нашої матеріальної культури. 

Найчастіше до мене приходять діти, щоб послухати казки, але це цікаво й дорослим. Люди самі оглядають усі ці речі, а потім я з ними спілкуюся — розповідаю вірші, казки, відповідаю на питання про творчість. В одній з казок героїня мала завдання «очима вівці пасти, руками кужіль прясти, ногами дитину колисати», тому всі повʼязані речі я показую відвідувачам. 

Інтер’єр «Куточку казкаря» у селі Горінчово. Фото: ШоТам

У цьому місці я сам почуваюся, наче в казці, і через свої розповіді також відтворюю нашу історію. От нещодавно писав казку про опришка Пинтю, яку мені ще розповідала моя бабуся, а її прабабця носила опришкам в гори їсти.

Читайте також: Радянська влада змушувала людей забути своє коріння. Як у селах Богуславщини відроджують культурну спадщину

Продовжую розвивати казкарство та зберігати нашу культуру

Мені дуже приємно, що люди цікавляться моєю творчістю й історією регіону. Тому в Будинку культури я зберігаю всі газети та рукописи, де публікували мої вірші чи казки, аби показувати їх дітям.

Володимир Петришко зберігає усі газети зі своїми публікаціями. Фото: ШоТам

Нещодавно один знайомий мені сказав, що було б дуже добре, якби в нас було ще більше творчих людей. Мої односельці пишаються, що наше село Горінчово вже давно славиться казкарством — тут було девʼятеро казкарів. 

У минулому столітті тут був казкар, який видав книгу. І от у 2020, за 50 років, я вже видав свою — з друком допоміг наш голова громади Михайло Калинич, який швидко домовився з друкарнею. Тому люди мене часто просять писати далі, щоб зберегти традиції нашого села. А я тепер мрію про книгу, де будуть і казки, і вірші про наші місцеві легенди.

Михайло Калинич

голова Горінчівської територіальної громади

Виділили приміщення для поширення наших традицій

У нашій громаді до повномасштабної війни жили близько 13 тисяч людей. Частина виїхала за кордон, проте ми прихистили понад півтори тисячі переселенців. 

Ми створили «Куточок казкаря» як місце, де можна познайомитися з казкарськими традиціями Горінчова — як місцева влада підтримали цю ініціативу та надали простір для творчості в приміщенні Будинку культури.

Горінчівський будинок культури. Фото: ШоТам

За час пандемії ковіду та повномасштабної війни традиції не були першою темою обговорень, тому зараз маємо робити все можливе, аби про нашу культуру знали більше людей, а Горінчово продовжувало бути столицею казкарського світу на Закарпатті. 

Багато наших односельців мають удома старі скрині з речами, які нагадують про прабабусь чи прадідусів. І ми дуже цінуємо, коли люди діляться своїми сімейними реліквіями, аби разом зберегти культуру нашого краю.

Володимир Петришко проводить екскурсію в «Куточку казкаря». Фото: ШоТам

Ми помітили, що нашими звичаями та «Куточком» цікавляться вимушені переселенці, тому на майбутнє плануємо монетизувати спадщину: проводити більше екскурсій, зацікавлювати людей казкарством, — аби це також приносило нашій громаді кошти в бюджет. 

Читайте також: На Волині працівниця селищної ради ініціювала реформу, яку підтримали в Міністерстві культури. Як їй це вдалося

Казки можуть стати туристичним магнітом 

У серпні 2022 року ми почали співпрацю з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА». Нам надали комунальну техніку, комп’ютери, генератори, обладнання для ДСНС, а також проводили навчання для різних фахівців. 

Наша громада розташована на перетині важливих туристичних шляхів, та й сама має велику кількість туристичних магнітів, проте інфраструктурно ми ще не готові приймати туристів. Тому Проєкт допомагає нам віднайти, переоцінити та інтерпретувати об’єкти природної та культурної спадщини так, щоб турист залишився в нашій громаді якнадовше. 

Зокрема, Проєкт підсилює нас грантами, а також допомагає налагодити співпрацю з іншими громадами, наприклад, Волинської області, бо в партнерстві стратегію розвитку втілювати значно ефективніше. 

Завдяки експертам Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» вдалося розпізнати унікальність нашої громади через казкарство як ремесло та об’єкт нематеріальної культурної спадщини. А ще вони підтримати ініціативу «людини-легенди» нашої громади Володимира Петришка зі створенням «Куточка казкаря». Далі хочемо створити план використання об’єктів спадщини та розбудови конкурентної туристичної інфраструктури.

Казкар Володимир Петришко за роботою. Фото: ШоТам

У цьому партнерстві ми отримуємо допомогу, на яку нам не вистачає у власному бюджеті, тому це дуже цінно для нашої громади. Завдяки цьому такі маленькі громади, як ми, можуть розвиватися та зростати.

Казки — це наша родзинка, тому ми сподіваємося, що про них дізнаються більше людей. Казки можуть стати магнітом для людей у нашу громаду.

Культура

Фасад притулку для тварин у Києві прикрасили муралами (ФОТО)

Опубліковано

На Виноградарі фасад притулку для тварин «ДворНяшкам Дім» став артоб’єктом — його прикрасили яскравими муралами.

Про це повідомили на сторінці притулку в інстаграмі.

Стінописи створили художники Владислав Павленко та Георгій Козлов з команди мисткині Євгенії Фуллен. Керівниця проєкту зазначила:

«Цей фасад — більше, ніж просто будівля. Це голос тих, хто чекає на любов і турботу. Кожен малюнок нагадує: проблема безпритульних тварин — це відповідальність кожного з нас».

Читати також: Рятує коней, а вони — людей. Переселенець, який пережив полон, відкрив кінний клуб на Одещині

Тварини, які пережили війну

У притулку мешкають 80 собак і 75 котів. Багатьох із них врятували з прифронтових чи окупованих територій — Харкова, Ізюма, Миргорода, Торецька, Херсона та Каховки.

Допомогти притулку можна за посиланням, опублікованим на їхній сторінці.

Нагадаємо, що КиївЗоо отримав 18 тонн професійного корму від європейських зоопарків.

Фото: «ДворНяшкам Дім».

Читати далі

Культура

На «Оскар» номінували український фільм «Порцелянова війна» (ВІДЕО)

Опубліковано

Стрічка змагатиметься за премію «Оскар» у категорії «Найкращий документальний фільм». Режисерами картини стали українець Слава Леонтьєв та американець Брендан Белломо.

Про це повідомили в Академії кінематографічних мистецтв і наук.

Про що фільм

Стрічка розкриває історію трьох українських митців: Славу Леонтьєва, його дружину Аню Стасенко та їхнього друга Андрія Стефанова. Після повномасштабного вторгнення вони залишилися в Харкові, що з перших днів опинився під невпинними ракетними ударами росіян.

У цих умовах митці створюють порцелянові вироби та оздоблюють ними зруйновані будівлі.

Читайте також: 7 фільмів, які змінять ваше ставлення до класичного українського кіно

Відео: ютуб-канал Picturehouse

Премія «Оскар 2025»

Уперше премію «Оскар» Академія кіномистецтв провела у 1927 році. Цьогоріч урочиста церемонія вручення відбудеться 2 березня. Ведучим події стане комік та телеведучий Конан О’Браєн. Захід організують так, аби вшанувати загиблих та постраждалих під час масштабних пожеж у Лос-Анджелесі.

Торік премію за найкращий документальний фільм здобула українська стрічка «20 днів у Маріуполі».

Нагадаємо, що українсько-болгарський фільм «Край ріки» здобув нагороду у Голлівуді (ВІДЕО).

Фото обкладинки: кадр із фільму «Порцелянова війна»

Читати далі

Культура

У лютому на київському вокзалі відкриють «Книгарню Є»: як вона виглядатиме (ФОТО)

Опубліковано

Відкриття нової книгарні на головному залізничному вокзалі Києва запланували на 14 лютого 2025 року. Нову крамницю площею 102,7 м² створять безбар’єрною для людей з інвалідністю.

Про це повідомила «Книгарня Є» для «Суспільне Культура».

«Співпраця з Укрзалізницею»  це важливий крок для нас. Разом ми створюємо нові можливості для популяризації української книги та підтримуємо розвиток читацької культури в країні. Нас надихає, що ми причетні до такої важливої події в книжковому ринку, як відкриття літературного простору на вокзалі», — розповіла директорка мережі Катерина Федоренка.

Фото: сайт «Суспільне Культура»

В асортименті книгарні буде:

  • класика;
  • українська та закордонна література;
  • видання іноземними мовами;
  • подарункові видання тощо.

У мережі зазначили, що майбутня крамниця нагадуватиме книгарні на вулицях Сагайдачного та Лук’яненка.

Читайте також: Українські фахівці цифровізували синагоги Буковини (ФОТО)

Про аукціон «Укрзалізниці»

Мережа виграла тендер на оренду приміщення із найвищою ставкою у 403 777 гривень на місяць. В аукціоні також змагалися книгарні «Сенс», «ВСЛ» Readeat та інші. Серед вимог до книгарень були такі:

  • узгодження інтер’єру та екстер’єру з УЗ;
  • інклюзивність;
  • в асортименті не менше 20 видавництв та англомовні видання.

Нагадаємо, що видавництво «Основи» перевидає фотокнигу про українські балкони (ФОТО).

Фото обкладинки: сайт «Суспільне Культура»

Читати далі