Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Культура

Створив дім для казок: як у маленькому селі на Закарпатті казкар зберігає місцеві традиції

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

«Було це дуже давно під Карпатами. Чоловік і жінка мали двох синів: старший одружився та розбагатів, а молодший зостався з батьками. Кажуть, що вони й досі живуть у горах…» — починає свою екскурсію казкар Володимир Петришко з Горінчівської громади

Ця казка про двох братів — одна з останніх, яку він написав. Поділитися історіями зі своїми читачами пан Володимир тепер може в «Куточку казкаря», який у селі Горінчово створили три місяці тому. Там чоловік показує дітям давню колиску, кужіль, старі чоботи й вишиванки, які зібрав у селі. «А в моєї бабці теж колись була схожа колиска», — каже маленький хлопчик з допитливими очима, який уважно слухає розповідь разом з однокласниками.

Володимир Петришко

казкар із села Горінчово на Закарпатті

Коли пишу, то наче стаю героєм своїх казок

Уже 40 років я живу в селі Горінчово, де залишився після служби в армії та одружився. І хоча навчався на тракториста, все моє життя пов’язане з творчістю. Спершу писав вірші, а майже десять років тому почав вигадувати казки. Зараз я належу до творчого об’єднання «Майстерня слова», яке працює в місті Хуст.

Якось директорка нашого Будинку культури попросила мене написати казку для дітей, бо знала, що я пишу вірші. Так народилася перша казка про батіг, якого боялася нечиста сила. Це так мене захопило, що тепер маю вже цілу збірку своїх казок.

Володимир Петришко показує власну книгу «Коли Карпати були молодими». Фото: ШоТам

Коли пишу, то поринаю у свій вигаданий світ і наче стаю героєм цих історій. Працюю, коли маю натхнення, — буває, що кілька днів не можу нічого придумати, а іноді складаю вірш за 20 хвилин. 

Моєю першою читачкою стала дружина, яка надихає мене й досі, адже знає багато місцевих легенд і цікавих історій. Разом ми створили «Куточок казкаря» з давніми речами, які вона знайшла в селі, щоб зберегти цінність місцевої культури. 

Вдома для цього треба було б виділити багато місця, тому я вирішив звернутися до голови нашої громади й попросити дозволу облаштувати приміщення в Будинку культури. Разом з працівницями ми тут усе декорували десь два місяці й уже влітку цьогоріч відкрили «Куточок казкаря».

Зібрали старожитності з усього села

Тут у мене є багато цікавих речей. Маю старі чоботи 1933 року, які називаю «скороходами», як у казці. А ще тут зберігаємо сторічну вишиту сукню моєї прапрабабусі й інші старі вишиванки, які передали односельці. 

Частину речей виткала та вишила моя дружина. Дещо я зробив сам, як-от кужіль. А мій покійний тесть колись змайстрував колиску, якій зараз понад 90 років, і тепер вона зберігатиметься тут. 

Володимир Петришко показує старовинні речі, які зібрав у «Куточку казкаря». Фото: ШоТам

Дотепер я часто звертаюся до людей — щось мені віддають задарма, щось купую, аби зібрати якомога більше речей нашої матеріальної культури. 

Найчастіше до мене приходять діти, щоб послухати казки, але це цікаво й дорослим. Люди самі оглядають усі ці речі, а потім я з ними спілкуюся — розповідаю вірші, казки, відповідаю на питання про творчість. В одній з казок героїня мала завдання «очима вівці пасти, руками кужіль прясти, ногами дитину колисати», тому всі повʼязані речі я показую відвідувачам. 

Інтер’єр «Куточку казкаря» у селі Горінчово. Фото: ШоТам

У цьому місці я сам почуваюся, наче в казці, і через свої розповіді також відтворюю нашу історію. От нещодавно писав казку про опришка Пинтю, яку мені ще розповідала моя бабуся, а її прабабця носила опришкам в гори їсти.

Читайте також: Радянська влада змушувала людей забути своє коріння. Як у селах Богуславщини відроджують культурну спадщину

Продовжую розвивати казкарство та зберігати нашу культуру

Мені дуже приємно, що люди цікавляться моєю творчістю й історією регіону. Тому в Будинку культури я зберігаю всі газети та рукописи, де публікували мої вірші чи казки, аби показувати їх дітям.

Володимир Петришко зберігає усі газети зі своїми публікаціями. Фото: ШоТам

Нещодавно один знайомий мені сказав, що було б дуже добре, якби в нас було ще більше творчих людей. Мої односельці пишаються, що наше село Горінчово вже давно славиться казкарством — тут було девʼятеро казкарів. 

У минулому столітті тут був казкар, який видав книгу. І от у 2020, за 50 років, я вже видав свою — з друком допоміг наш голова громади Михайло Калинич, який швидко домовився з друкарнею. Тому люди мене часто просять писати далі, щоб зберегти традиції нашого села. А я тепер мрію про книгу, де будуть і казки, і вірші про наші місцеві легенди.

Михайло Калинич

голова Горінчівської територіальної громади

Виділили приміщення для поширення наших традицій

У нашій громаді до повномасштабної війни жили близько 13 тисяч людей. Частина виїхала за кордон, проте ми прихистили понад півтори тисячі переселенців. 

Ми створили «Куточок казкаря» як місце, де можна познайомитися з казкарськими традиціями Горінчова — як місцева влада підтримали цю ініціативу та надали простір для творчості в приміщенні Будинку культури.

Горінчівський будинок культури. Фото: ШоТам

За час пандемії ковіду та повномасштабної війни традиції не були першою темою обговорень, тому зараз маємо робити все можливе, аби про нашу культуру знали більше людей, а Горінчово продовжувало бути столицею казкарського світу на Закарпатті. 

Багато наших односельців мають удома старі скрині з речами, які нагадують про прабабусь чи прадідусів. І ми дуже цінуємо, коли люди діляться своїми сімейними реліквіями, аби разом зберегти культуру нашого краю.

Володимир Петришко проводить екскурсію в «Куточку казкаря». Фото: ШоТам

Ми помітили, що нашими звичаями та «Куточком» цікавляться вимушені переселенці, тому на майбутнє плануємо монетизувати спадщину: проводити більше екскурсій, зацікавлювати людей казкарством, — аби це також приносило нашій громаді кошти в бюджет. 

Читайте також: На Волині працівниця селищної ради ініціювала реформу, яку підтримали в Міністерстві культури. Як їй це вдалося

Казки можуть стати туристичним магнітом 

У серпні 2022 року ми почали співпрацю з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА». Нам надали комунальну техніку, комп’ютери, генератори, обладнання для ДСНС, а також проводили навчання для різних фахівців. 

Наша громада розташована на перетині важливих туристичних шляхів, та й сама має велику кількість туристичних магнітів, проте інфраструктурно ми ще не готові приймати туристів. Тому Проєкт допомагає нам віднайти, переоцінити та інтерпретувати об’єкти природної та культурної спадщини так, щоб турист залишився в нашій громаді якнадовше. 

Зокрема, Проєкт підсилює нас грантами, а також допомагає налагодити співпрацю з іншими громадами, наприклад, Волинської області, бо в партнерстві стратегію розвитку втілювати значно ефективніше. 

Завдяки експертам Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» вдалося розпізнати унікальність нашої громади через казкарство як ремесло та об’єкт нематеріальної культурної спадщини. А ще вони підтримати ініціативу «людини-легенди» нашої громади Володимира Петришка зі створенням «Куточка казкаря». Далі хочемо створити план використання об’єктів спадщини та розбудови конкурентної туристичної інфраструктури.

Казкар Володимир Петришко за роботою. Фото: ШоТам

У цьому партнерстві ми отримуємо допомогу, на яку нам не вистачає у власному бюджеті, тому це дуже цінно для нашої громади. Завдяки цьому такі маленькі громади, як ми, можуть розвиватися та зростати.

Казки — це наша родзинка, тому ми сподіваємося, що про них дізнаються більше людей. Казки можуть стати магнітом для людей у нашу громаду.

Культура

Гурт Within Temptation створив документальний фільм про стійкість українців (ВІДЕО)

Опубліковано

Нідерландський гурт Within Temptation анонсував прем’єру документального фільму Within Temptation: The Invisible Force, яка відбудеться 6 травня на їхньому офіційному ютуб-каналі.

Про це повідомили на сторінці гурту.

Про фільм

Фільм розповідає про мужність, силу музики та невидиму емоційну єдність, яка об’єднує людей у часи війни. В основі сюжету — особиста історія учасників гурту Шарон ден Адель і Роберта Вестергольта.

Як зазначили у гурті, стрічка досліджує вплив війни не лише на життя українців, а й на світову мистецьку спільноту. Фільм порушує питання про межі активізму музикантів та відповідальність перед суспільством.

Переглянути документальний фільм можна буде безплатно на їхньому ютуб-каналі.

Читайте також: Фільм «Битва за Світло» виклали онлайн у вільному доступі (ВІДЕО)

Відео: ютуб-канал Within Temptation

Підтримка України

Нідерландський гурт після початку повномасштабного вторгнення активно підтримує Україну та привертає увагу своїх слухачів до російсько-української війни. Учасники гурту долучаються до благодійних зборів та подій, які проходять задля допомоги України.

Також Within Temptation став першим іноземним гуртом, який виступив в Україні після 24 лютого 2022 року. Музиканти у 2024 році взяли участь у фестивалі Atlas United як хедлайнери.

Разом із тим вони створювали спільні пісні з українськими музикантами, зокрема із саундпродюсером Алексом Ярмаком під назвою A Fool’s Parade та з гуртом Blind8 під назвою Labyrinth.

Нагадаємо, що Шарон ден Адель закликала донатити на тлі новин про припинення американської військової допомоги фондам Ukraine Aid Operations та UNITED24.

Фото обкладинки: slashy/Х

Читати далі

Культура

Чорнобильське покоління: 5 фільмів про людей і трагедію, які варто побачити

Опубліковано

26 квітня 1986 року відбулась одна з найбільших і найстрашніших техногенних катастроф у світі — вибух на Чорнобильській АЕС. Трагедія вплинула не лише на жителів міст-супутиків, а й на екологічну ситуацію в Україні та країнах Європи. 

За десятки років після трагедії кінематографісти повертаються до теми Чорнобильської катастрофи, щоб дослідити її вплив на майбутні покоління, віддати шану героям минулого та вирішити власні внутрішні конфлікти.

ШоТам спільно з Takflix підготували добірку сучасних фільмів, які доступні до онлайн-перегляду.

«Зірка полинь», реж. Аделіна Борець 

Документальна історія про двох останніх жителів села Малі Кліщі — мати Ніну та її сина Олександра. Їхні сусіди полишили свої домівки після Чорнобильської катастрофи, коли цю територію визнали зоною обов’язкового відселення, а в 1991 році село зняли з обліку. Герої ж продовжують жити там як самосели.

У короткому метрі режисерка досліджує глобальну травму декількох поколінь. Його герої залишаються вдома в абсолютній самотності та небезпеці, бо не бачать майбутнього поза його цим. Попри відчутні конфлікти між матір’ю та сином, вони продовжують співіснувати у власному маленькому світі без людей, в майже пантеїстичному зв’язку з природою.

«Чорнобиль 22», реж. Олексій Радинський 

Окупація ЧАЕС стала однією з тривожних подій перших місяців повномасштабного вторгнення. У короткометражному документальному фільмі режисер Олексій Радинський збирає розповіді працівників станції, яких російські військові взяли в заручники. У стрічці свідчення про злочини та побут окупантів комбінують з архівними відео перших днів захоплення станції. Фільм створений у межах проєкту «Розплата: Свідчить Україна» (The Reckoning Project: Ukraine Testifies), що займається документацією та розслідуванням російських воєнних злочинів в Україні.

У 2025 році на Берлінському кінофестивалі відбулась прем’єра наступної стрічки режисера, присвяченої цій темі. «Спеціальна операція» складається з записів камер спостереження під час окупації ЧАЕС. Стрічка без діалогів є прямим доказом воєнних злочинів, скоєних росіянами.

«Брама», реж. Володимир Тихий

Іронічна драма з гостросоціальним підтекстом розповідає про родину, яка живе в зоні відчуження. Над донькою й онуком головує баба Пріся — стара відунка з насиченим партизанським минулим. Вона вільно пересувається зоною, спілкується з русалками, курить самокрутки та вживає галюциногенні гриби, живучи своє найкраще життя, проте одного разу бачить дуже песимістичне пророцтво.


У фільмі з найхарактернішою роллю Ірми Вітовської Чорнобиль стає медіумом для розмови про актуальні проблеми українського суспільства періоду 2010-х років. Стрічка працює, мов машина часу, що дає змогу оцінити, наскільки наша свідомість трансформувалась за останні роки. 

«Чорнобильські бабусі», реж. Голлі Морріс, Енн Боґарт

Документальна історія про впертих бабусь, які залишаються жити в Чорнобильській зоні, попри заборони закону. Команда документалістів відвідує різні спільноти, сформовані цими жінками, щоб розповісти про їхній побут і захоплення в одному з найнебезпечніших місць світу. Більшість із них живуть розмірене сільське життя, не бояться радіації та зберігають традиції, всупереч екологічним умовам і життєвим поневірянням.

Водночас стрічка не фокусується виключно на історіях бабусь, адже розповідає про працівників ЧАЕС, дослідників, рятівників і навіть сталкерів, які інколи або постійно взаємодіють з головними героїнями.

«Не все буде добре», реж. Адріан Пірву, Хелена Максьом

Це інтимний щоденник іноземця, який намагається наново перепройти свій життєвий шлях. Адріан народився того ж року, коли сталася Чорнобильська аварія. Скоро йому 30, і він не знає, що робити далі. Його матір впевнена, що причина глаукоми сина — її візит до України під час вагітності. Андріан вирішує поїхати до України, щоб зняти фільм про людей, які постраждали від аварії на ЧАЕС. 

У Києві він зустрічає Хелену та закохується. Разом вони їдуть у подорож, яка допоможе їм дізнатися більше про людей «чорнобильського покоління» та самих себе. Співрежисерка фільму Хелена Максьом долучилася до лав НГУ, тож 100% з продажу квитків на Takflix ідуть на потреби її батальйону.

Читати далі

Культура

Фільм «Битва за Світло» виклали онлайн у вільному доступі (ВІДЕО)

Опубліковано

Документальний фільм «Битва за Світло» режисера Василя Київського, який розповідає про боротьбу українців із російським енергетичним терором, тепер можна переглянути у вільному доступі на ютуб-каналі режисера.

Про це повідомили у команді фільму.

Що відомо про стрічку

Фільм присвячений роботі воїнів Повітряних сил, рятувальників ДСНС та енергетиків, які разом захищають критичну інфраструктуру України. Це унікальний погляд зсередини на те, як країна протистоїть спробам ворога занурити її у темряву.

Серед героїв стрічки — командири зенітно-ракетних комплексів, пілоти, пожежники, мобільні вогневі групи та працівники енергетичної галузі. У фільмі також взяв участь чемпіон світу з боксу Олександр Усик.

До проєкту також долучились Тіна Кароль, Артем Пивоваров, Ксенія Мішина, Ярослава Магучих, Даша Квіткова та інші українські зірки, які записали звернення до героїв.

У стрічці лунають пісні таких виконавців: Кузьми Скрябіна, ROXOLANA, Артема Пивоварова, The Hardkiss та Skofka.

Читайте також: Не дає зануритися в темряву: це енергетик з Донеччини, що працює попри обстріли

Відео: ютуб-канал Василя Київського

Нагадаємо, що ДТЕК здобула шість «золотих» нагород на Davos Communications Awards 2025 (ФОТО).

Фото обкладинки: ютуб-канал Василя Київського

Читати далі