Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Сотні зруйнованих об’єктів». Громада на Чернігівщині створила «коаліцію» донорів, аби відновитися після окупації. Як їй це вдалося

Опубліковано

Киїнська громада, що на Чернігівщині, опинилася під частковою окупацією 28 лютого 2022 року. І хоча окупантів вибили вже на початку березня, за кілька днів «господарювання» вони зруйнували понад тисячу будинків, дві амбулаторії, старостат, навчальні заклади та водонапірну вежу. Через це громада була позбавлена фактично всього: газу, світла, води та зв’язку.

Але це не зупинило місцеву владу та жителів Киїнки! Відразу після деокупації вони почали відновлювати домівку: двоє майстрів самотужки полагодили вежу, повернуши воду в громаду, керівництво ТГ взялося за пошук донорів та партнерів, а медики продовжили надавати допомогу просто в підвалах навчальних закладів. Про відновлення, пошук підтримки та команду однодумців ШоТам розповів голова Киїнської ТГ Андрій Головач.

Андрій Головач

голова Киїнської громади Чернігівської області

Окупанти пошкодили половину будинків та майже всі соціальні заклади

Спочатку, щойно ми дізналися про початок повномасштабного вторгнення, то дивилися, як в інших громадах люди виходили на вулиці, перекривали траси. І начебто війська окупантів відступали, розверталися. Тож перші думки були такі самі – варто також спробувати чинити опір. Але 28 лютого, коли Киїнку та Трисвятську Слободу накрило «Градами» та «Смерчами», усі ці ілюзії зникли. Ми зрозуміли, що почалася відкрита російсько-українська війна, і відступати росіяни не планують. А тому хід думок змінився. Тепер ми думали, як допомогти нам військам втримати території.

Наша громада складається всього з шести населених пунктів. Це Киїнка (центральне село), Жавинка, Павлівка, Гущин, Трисвятська Слобода та Шестовиця. Під окупацією перебувала лише Шестовиця. Туди росіяни зайшли наприкінці лютого, а вже в березні під тиском Збройних сил України покинули село.

Попри те, що окупанти покинули громаду вже на початку березня, вони встигли знищити або пошкодити понад 1000 будинків та практично всі комунальні установи громади. Фото: ШоТам.

Якщо говорити мовою цифр, то загалом у громаді нараховується 2800 домогосподарств. Із них 1300 окупанти пошкодили, 68 – знищили повністю. Із соціальних закладів вцілів лише один. Усе інше – ліцеї в Киїнці та Слободі, дитячий садок, центр дозвілля молоді, будинок культури – усе це було пошкоджено. І збити від російської агресії рахуються мільйонами гривень.

Власноруч відремонтували водонапірну вежу

Після деокупації Шестовиці ми зіткнулися відразу з кількома викликами. У нас не було ані електроенергії, ані газу, ані води, ані інтернету. Фактично громада була відрізана від усіх благ. Спочатку до нас приїхали газовики – ремонтувати мережі, далі фахівці взялися за відновлення електроенергії, і лише після цього вдалося запустити воду. Тоді ми дізналися, що обстріли пошкодили багато мереж і водонапірну вежу. Тож цей процес затягнувся надовго.

Тут важливо розуміти, що вежа відігравала роль такого собі компенсатора: її наповнювали водою, яка перекривала потреби нового масиву. Без цієї споруди запустити водопостачання було просто неможливо. А тому ми мали відремонтувати все: і мережі, і саму вежу. Лише так люди могли знову отримати воду.

Без водонапірної вежі жителі Киїнської громади ризикували залишитися без води. Однак за справу взялися місцеві майстри й буквально за один день відремонтували вежу. Фото: ШоТам.

До повномасштабної війни наші населені пункти обслуговував Чернігівський водоканал. Але через велику кількість руйнувань вони відмовилися проводити ремонтні роботи, оскільки мали й власні пошкодження, частина техніки також потрапила під обстріли, а працівники роз’їхалися. Словом, не було робочої сили. Нам сказали прямо: якщо ми хочемо, то можемо зайнятися ремонтом власноруч.

Тож мережі, що перебувають на балансі громади, ми ремонтувати власним коштом. Відновили навіть вежу, хоча вона й належить водоканалу. Це вдалося завдяки небайдужим людям – підприємцям, які працюють на території Киїнської територіальної громади. Зокрема Анатолій Лазар забезпечив нас матеріалами та відрядив свого співробітника, а від місцевих жителів підключився сварщик Олег Мальцев. І хлопці фактично за день повністю відремонтували вежу.

Створили власне комунальне підприємство

Ми розуміли, що потребуємо підтримки, а тому почали шукати благодійників. Першою на допомогу прийшла організація «U-LEAD з Європою». Вони передали нам генератори, які ми розподілили між соціальними об’єктами для елементарного забезпечення роботи насосів. 

Сьогодні нам вдалося створити власне комунальне підприємство, що опікується водопостачанням. І це також результат активної співпраці із низкою організацій

Зокрема, завдяки цьому нам вдалося отримати потужний генератор на 50 кВт. Нині місцевий підприємець Геннадій Кияшка майструє для нього причіп, аби зробити мобільним. Тож у разі нових відключень ми можемо оперативно використовувати генератор у різних локаціях: і для свердловини, і для навчальних закладів.

Сьогодні водопостачання в громаді повністю відновили, а місцева влада створила власне комунальне підприємство, аби самотужки вирішувати всі виклики. Фото: ШоТам.

Міжнародні донори підставили громаді плече підтримки

Після налагодження водопостачання постав новий виклик – відновлення будівель. Усі 1300 постраждалих домогосподарств мають різні ступені пошкодження. Десь будинок постраждав більше, десь – менше. На щастя, нам вдалося підключити міжнародні організації, які підтримали громаду в скрутні часи.

Зокрема торік на території Киїнської громади активно працювала організація АЗОА, що уклала персональні договори з місцевими жителями й надавала кошти на ремонтні роботи. Умови були доволі прості: після завершення відновлення ми мали відзвітувати про виконані роботи та надати всі чеки. Завдяки цьому вдалося залучити 31 мільйон 240 тисяч гривень на відбудову пошкоджених будинків.

Читайте також: Об’єднали світових митців, авіакомпанію та міжнародних донорів. У Бучі відновили школу мистецтв: покрокова історія реновації

Згодом підключилася ще одна організація, що завела власного підрядника на ремонт дахів та заміну вікон. Ця підтримка також була дуже суттєвою, загальна сума інвестицій перевищила 11 мільйонів гривень.

Цьогоріч наша співпраця з донорами та благодійниками продовжується. До того ж стартувала державна програма єВідновлення, у межах якої сформували спеціальну комісію. За умовами вона має на 30% складатися із представників громади. Ми залучили активних і порядних людей, які тепер щотижня перевіряють об’єкти, фіксують пошкодження, заповнюють усі необхідні форми та надсилають документи. Наразі восьмеро людей вже отримали кошти на відновлення за цією програмою.

Благодійники відновили знищену окупантами амбулаторію

Крім того, до повномасштабної війни у нас була стара амбулаторія, ще одну – нову – ми мали прийняти на баланс громади якраз на сесії сільради 24 лютого 2022 року. Звісно, сесії не було, а російські загарбники розбили обидві будівлі. 

Нашим лікарям довелося надавати медичну допомогу у підвалах навчального закладу. Це був єдиний можливий варіант, адже усі комунальні будівлі залишилися без вікон і дверей.

Тут нам допоміг Міжнародний медичний корпус, який взявся за відновлення нової амбулаторії. Ми підготували всі документи, переоформили вже знищену будівлю на баланс громади. І завдяки підряднику відновили амбулаторію, залучивши приблизно 3,7 млн грн. Наразі заклад вже працює та надає медичні послуги жителям усієї Киїнської громади.

Нову амбулаторію мали прийняти на баланс громади 24 лютого 2022 року. Замість цього місцевій владі та донорам довелося відновлювати зруйновану окупантами будівлю. Фото: ШоТам.

93% коштів на відновлення соціальних об’єктів виділили донори

Загалом, якщо говорити про відбудову соціальних об’єктів, то наших коштів у цьому процесі не більше 7%, усе інше – це допомога благодійників. Але слід розуміти, що цей процес дуже складний. Не завжди вдається просто взяти й щось відновити. Скажімо, якось процес загальмувала обласна адміністрація. Довелося приїжджати з донорами, показувати, пояснювати. Але все вийшло, й надалі ми тісно співпрацювали: готували документи, підраховували й розписували потреби тощо.

Щодо відновлення навчальних закладів, тут нашій громаді дуже допоміг фонд «За сильну Україну», який замінив вікна практично в усіх соціальних об’єктах. А це і ліцеї, і будинки культури, і дитячий садок, і старостат, і центр дозвілля. Крім того, із вікнами нас частково підтримала обласна військова адміністрація. Долучилося й Агентство з питань технічного співробітництва та розвитку (ACTED).

За словами голови Киїнської ТГ Андрія Головача, на ремонт та відновлення соціальних об’єктів із місцевого бюджету витрачається не більше 7%. Решту коштів громаді надають донори. Фото: ШоТам.

Та й на цьому не все. У нас є певна домовленість із донорами, в межах якої вже в серпні громада отримає 20 модульних будинків для людей, які повністю втратили своє житло. Це також велика допомога. 

До того ж очікуємо на ще одну благодійну організацію, яка візьметься за внутрішні роботи у відновлених будівлях. Завдяки такій співпраці, сподіваюсь, частина родин вже до зими зможе повернутися до своїх домівок. Я впевнений, що ми впораємося з усім, просто потрібно трохи часу.

Індивідуальна комунікація – єдиний секрет успіху

Як вдалося залучити стільки підтримки? Тут немає ніяких секретів. Десь я колись із кимось співпрацював, десь були знайомі наші працівники, жителі громади тощо. І завдяки тому, що всі з кимось комунікують, когось знають, до нас зайшло чимало організацій та фондів.

Читайте також: «Були аграріями, а стали музейниками». Як Сумщина відновлюється після окупації? Досвід прикордонної Великописарівської громади

Головне, що ми намагаємося співпрацювати з усіма насамперед заради результату – аби краще жилося жителям Киїнської ТГ. Але, знову ж, облік загальних збитків йде на мільйони гривень. А отже, потрібно ще чимало часу, аби все відновити.

Секретом успіху у співпраці з благодійними фондами та організаціями громада вважає ефективну та індивідуальну комунікацію. Фото: ШоТам.

Кожна виконана в громаді робота – це велика індивідуальна комунікація та домовленості. Адже суми дійсно величезні, а кожен умовний фонд має певні власні вимоги та норми. Наприклад, хтось працює лише за одним напрямом, як-от було із відбудовою амбулаторії. Хтось фінансує проєкти частково, а хтось – береться за відновлення «під ключ». А тому необхідно налаштовуватися на індивідуальний підхід до кожного благодійника, розуміти, якими питаннями він опікується та у чому може допомогти вашій громаді. 

Суспільство

У Бразилії подружжя українців створило понад 120 тисяч писанок за 40 років

Опубліковано

Подружжя українців Жорже та Яра Сератюки, які проживають у Бразилії, за майже 40 років створили понад 120 тисяч писанок. Коли Україна здобула незалежність, вони були серед перших, хто приїхав відроджувати традицію писанкарства на Батьківщину.  

Про це розповіла Світлана Мельник, дружина посла України в Бразилії.

Вона зазначила, що роботи подружжя Сератюків відомі далеко за межами Бразилії і зберігаються у музеях і приватних колекціях по всьому світу. 

Яра Сератюк вважається унікальною у світі писанкаркою із філігранною технікою розпису перепелиних яєць, а її чоловік – автор багатьох власних новаторських технік та стилю.

Посол України в Бразилії Андрій Мельник, його дружина Світлана Мельник та подружжя українців Жорже та Яра Сератюки Фото/Facebook: Світлана Мельник / ©

Читайте також: Бійці ЗСУ показали, як розписують писанки на Великдень 2024 під Бахмутом

Як розповіла Світлана Мельник, поворотним моментом у літописі писанкарства у Бразилії вважається 1957 рік, коли була створена перша світська школа розпису писанок за ініціативою українських жінок Бразилії, які мали свою організацію при Хліборобсько-Освітньому Союзі у Куритибі.

Подружжя українців Жорже та Яра Сератюки Фото/Facebook: Світлана Мельник / ©

Її натхненницею стала піонерка писанкарської справи – Марія Кирилович Вoлошин. Школа мала неабиякий успіх. Кількість учнів щороку збільшувалась у рази.

Дружина посла України в Бразилії також нагадала імена найбільш видатних майстринь і майстрів, які стали брендами у світі бразильского писанкарства: це Жорж та Яра Сератюки, Тетяна та Юліана Бахтцен та Лідія Єдинь, Філомена Процек, Одеса, Марія та Ярослав Волочук, Пауло Марсіо Фуччі, Вальдоміро Ромео, Вільсон Жозе Котвіскі, Ана Марія Бовкаловські Мазепа, Мара Брессан Клімчук, Ана Хома Чудзій.

Напередодні Великодня кожна велика крамниця Куритиби мала за честь виставити на вітрині найкрасивіші роботи учениць школи.

“Так до писанки виник неабиякий інтерес, про неї стали писати у газетах та журналах, писанка почала захоплювати своєю магією не тільки українців, але і бразильців. У такий спосіб вона поступово зайняла гідне місце у культурній спадщині всієї Бразилії”, – розповіла Світлана Мельник.

Вона додала, що відмінність української писанки у Бразилії від традиційної на Батьківщині полягає у тому, що вона може поєднувати традиційні орнаменти різних регіонів України, відображати власний винайдений стиль автора або навіть запозичувати символи корінних народів Бразилії. 

Нагадаємо, картині, на яких зображені українські волонтери та лікарка з Маріуполя, покажуть у Парижі та Нью-Йорку.

Фото: Світлана Мельник

Читати далі

Суспільство

Британець українського походження проїде на велосипеді 7 тис. км для допомоги дітям в Україні

Опубліковано

Британсько-український технологічний підприємець, генеральний директор і засновник британської космічної компанії Spacebit Павло Танасюк проїде велосипедом 7 тисяч км, щоб зібрати кошти для українських дітей, які постраждали від розпочатої Росією війни.

Про це він повідомив «Радіо Свобода».

Свій велотур під назвою «Ride for victory» він розпочне приблизно через два тижні з Тайваню і загалом проїде три континенти – Азію, Америку і Європу.

«Спочатку я думав їхати 2-3 тисячі кілометрів, але коли я дізнався, що кордони України практично 7 тисяч кілометрів, це з Кримом, то я вирішив проїхати саме цю дистанцію – 6993 кілометри. Це саме ці кордони, які ми хочемо повернуть, бо це наша держава», – розповів Павло Танасюк.

Ціль підприємця – зібрати мінімум мільйон доларів. Гроші він хоче витратити на конкретний проєкт для дітей, постраждалих від війни. Який саме це буде проєкт, Павло Танасюк ще вирішує.

Читайте також: Картині, на яких зображені українські волонтери та лікарка з Маріуполя, покажуть у Парижі та Нью-Йорку

«Я – не професійний спортсмен, займався велоспортом у студентські роки. Для мене це буде важко, але коли я кажу важко, я завжди згадую, як важко нашим воїнам зараз на передовій, як важко дітям, які постраждали від війни. Тому для мене це такий персональний челендж, але і челендж допомоги дітям, допомоги Україні», – заявив він.

У матеріалі йдеться, що велосипед, на якому він вирушить у веломандрівку, повністю зроблений в Україні, щоправда, із запчастин з цілого світу, подарованих різними компаніями. Українська художниця Олеся Вакуленко розмалювала велосипед синьо-жовтими барвами і національним орнаментом. Під кермом, на рамі – металевий тризуб із підписом колишнього головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на пластині з «Азовсталі». Шолом Павла теж розмальований кольорами українського прапора.

Дорогою Танасюк буде ночувати у наметі, в готелі або машині, яка його супроводжуватиме. Він вестиме стрім, розповідатиме людям про Україну і збиратиме донати.

Після закінчення марафону, який триватиме приблизно два місяці Павло Танасюк має намір продати велосипед на аукціоні, щоб виручити ще більше грошей на благодійну ціль.

Компанія Павла Танасюка розробляє технологію космічної робототехніки для місячних і планетарних місій. У кінці цього року він планує відправити на Місяць прапор і мапу України, а також радіаційний датчик виготовлений в Україні. Дані отримані з цього пристрою безплатно передаватимуть різним інституціям, університетам, і їх зможуть досліджувати студенти у своїх наукових роботах.

Нагадаємо, естонський депутат, який збірає гроші на ЗСУ, доїхав на велосипеді до Києва.

Фото: Радіо Свобода

Читати далі

Суспільство

Коли шість коліс — не зайві: у ПАР для спецпризначенців зібрали унікальний пікап

Опубліковано

Південноафриканська компанія Armormax Defence побудувала, можливо, один із найкрутіших Land Cruiser 79 у світі.

Цей пікап із колісною формулою 6×6 за твердженням його виробників створений спеціально для умов екстремального бездоріжжя. Автомобілебудівники з ПАР запевняють, що за весь час випробувань TAC-6 — так назвали позашляховик – вони жодного разу не зіткнулися з жодною механічною поломкою, повідомляє АрміяInform.

Спочатку TAC-6 розробляли для французьких спецпризначенців. Машина створювалася для того, щоб «їхати куди завгодно та повертатися знову і знову, з ким завгодно». І хоча пропонуються різні варіанти бронювання (і навіть установка зброї), TAC-6 можуть використовувати звичайні покупці, наприклад, фермери. Щоправда, фермер має бути не бідним: базовий TAC-6 коштує $81,5 тисяч, а броньована машина на $68 тисяч дорожча. Але, як то кажуть, товар того вартує!

«Коли справа доходить до мобільності, платформа TAC-6 перевершує будь-яку повнорозмірну 4-тонну вантажівку, доступну сьогодні», — заявили в компанії.

TAC-6 створюють на базі Land Cruiser 79 Series із 4,2-літровим двигуном V6 або 4,5-літровим V8. Шасі подовжують і додають другу роздавальну коробку для передачі моменту, що крутить, на третю вісь. Пікап оснащується спеціальними трикомпонентними приводними валами Dana та зберігає стандартні подовжені листові ресори (але також пропонується ліфт-пакет на 10 см).

Спочатку Armormax розробила шестиколісний Land Cruiser з механічною коробкою передач, але рік тому відклала проєкт і вирішила перейти на автоматичну коробку передач. Це не звичайна автоматична коробка передач, вона розроблена та омологована компанією ZF спеціально для TAC-6.

«Автомат» призначений для роботи в найважчих умовах. Спеціально для АКП створили окрему систему охолодження для того, щоб коробка не перегрівалася в спеку і при русі по піску з великим навантаженням.

Клієнти можуть замовити бронювання Land Cruiser до рівня B6, що забезпечить захист від пострілів зі штурмової гвинтівки. Також позашляховик може бути обладнаний баками для води, системою пожежогасіння, двома запасними колесами.

Armormax розробила для TAC-6 два паливні баки об’ємом 210 літрів та 90 літрів, що забезпечує запас ходу понад 2 тисячі км. А для версії з одинарною кабіною розроблено бак ємністю 610 літрів і, відповідно, вдвічі більшим запасом ходу.

TAC-6 спроєктований так, щоб зберігати надійність у складних умовах, а повна маса автомобіля сягає семи тонн.

Автомобіль TAC-6 був підданий значним випробуванням, що включали понад 250 тисяч кілометрів пробігу за різними ландшафтами Африки та Європи, щоб оцінити його мобільність і стійкість. Цей процес оцінки був розроблений для порівняння характеристик TAC-6 з існуючими повнорозмірними 4-тонними вантажівками.

Протокол включав серію суворих випробувань за участю французьких спецпризначенців, спрямованих на те, щоб довести машину до її експлуатаційних можливостей. Під час цих випробувань TAC-6 виявив лише дві несправності, обидві з яких були пов’язані з помилкою водія, через перенавантаження та згоряння зчеплення.

TAC-6 був спроєктований з урахуванням військового застосування, включаючи можливість транспортування у стандартному 20-футовому транспортному контейнері ISO. Таке конструктивне рішення дозволяє TAC-6 пропонувати широкий спектр варіантів.

Сюди входять різні системи озброєння, включаючи калібри 12,7 мм, 14,5 мм, 20 мм та 30 мм, мінометні системи калібру 60 мм та 81 мм, а також конфігурації, адаптовані для таких функцій, як бронетранспортер, підвіз боєприпасів, польова механічна майстерня, транспортування невеликих автомобілів, логістична підтримка, радіолокаційні платформи та доправлення та запуск  безпілотних літальних апаратів, а також застосування як пускова платформа для протитанкових керованих ракет.

Нагадаємо, у Києві відбудеться виставка, присвячена культурній спадщині Донеччини й Луганщини.

Фото: Armormax Defence

Читати далі