Суспільство
Сонячний кооператив: як звичайні українці у Славутичі заробляють на електроенергії
Сонячні електростанції в Україні останніх п’ять років ростуть, як гриби після дощу. Люди встановлюють СЕС на полях, дахах, подвір’ях. Та українці пішли далі і навіть створити перший енергетичний кооператив “Сонячне місто”, де звичайні українці зможуть заробляти на електроенергії. У Славутичі “в складчину” побудували електростанцію. Спершу інвестори “скинулись” на сонячну електростанцію по 500 євро, а тепер зможуть заробляти на продажі енергії за “зеленим тарифом”.
Що таке енергетичний кооператив, як це працює, і чи можуть інші міста реалізовувати такі проєкти?
Андрій Зінченко
Співзасновник громадської організації Greencubator. У 2019 році створив енергетичний кооператив “Сонячне місто” у Славутичі.
Кооператив, де люди заробляють на електроенергії
В Україні дуже вигідно заробляти на сонячній енергетиці, але якщо ви вирішили самостійно встановити електростанцію в себе вдома, то маєте бути готові вкласти в установку від $6000. Та заробляти на енергетиці можна й іншими способами. Ми створили у Славутичі енергетичний кооператив, “вхідний” квиток у який коштує всього 500 євро. Відчуваєте різницю? Це чудова можливість за такі кошти дати містянам можливість стати інвесторами в енергетику і заробляти на “зеленому” тарифі.
Наш кооператив об’єднує людей, які інвестували і побудували в складчину три сонячні електростанції на трьох дахах у центрі Славутича. Тобто вони нам гроші, а ми їм пай.
Для світу така практика не нова. Понад тисячу енергетичних кооперативів працюють за подібними принципами у Німеччині, широко представлені у Нідерландах, Австрії, багатьох інших країнах Європи. У США понад сотні енергокооперативів оперують електричними мережами, які покривають 75% сільської території.
Саме за кордоном я побачив як це працює і подумав, щоб було б цікаво застосувати такий інструмент і в Україні.
Взагалі наш кооператив з’явився в 2018 році, але до цього був довгий процес спілкування з мером Славутича, з місцевими комунальними підприємствами. Зрештою, ми домовились встановити електростанції на трьох будівлях центральної частини Славутича. Місто віддало ці дахи в оренду на 30 років.
Читайте також: 10 найпотужніших сонячних електростанцій в Україні
Коли люди дізнаються, що кооператив у Славутичі, то думають, що я сам з цього міста. Але це не так. Я проживаю у Києві. У мене вже було кілька проєктів у Славутичі і я вирішив, що можна спробувати побудувати СЕС тут. Звісно, це не найбільш сонячне місто в Україні. Але для нас важливим фактором було те, щоб лідери місцевої громади були готові з нами працювати. Та й люди тут підтримують проєкти у місті. До нас приходили місцеві інженери, які зацікавились енергетичним кооперативом і готові були допомогти. Це був такий поступовий процес – спочатку ми придивлялись до території, а вже потім вели діалог.
Побудували електростанцію в складчину
Як я вже казав, кошти на будівництво електростанції вкладали інвестори. У розвинутих країнах такі кампанії називаються equity crowdfunding. Вони популярні у тому числі і в енергетиці. Людина вкладає у будівництво 15 000 гривень, натомість отримує пай. Ми спеціально не ставили захмарні ціни, щоб люди зрозуміли, що не потрібно бути якимось олігархом, щоб інвестувати у сонячну енергетику. І нас справді частинами електростанції володіють звичайні громадяни.
Весь проєкт нам обійшовся близько 4 мільйонів гривень. Зараз в кооперативі є 97 інвесторів, близько 20% паїв належать славутчанам . До речі, саме жителі Славутича мали фору у 2 тижні, перш ніж ми відкрили інвестування для зовнішніх вкладчиків з інших регіонів.
Ще на етапі підготовки були люди, які приходили до нас і казали: хочемо інвестувати. Ми часто спілкувались з місцевими і розуміли – вони готові вкладати і заробляти на енергетиці. Адже для жителів є дуже багато переваг – можливість інвестувати з мінімальним вкладом (500 євро), можливість отримувати стабільний дохід з прив’язкою до € та можливість мати в межах міста власні потужності і згодом забезпечувати себе власною енергією.
Ми з інвесторами разом управляємо кооперативом і проводимо загальні збори. Звісно, складно зібрати багато людей в одному місці, але часто потрібно разом прийняти важливе рішення. Наприклад, з приводу розділення прибутку, чи зарахування нових членів, чи продажу паїв. Тоді ми голосуємо, використовуючи електронний цифровий підпис. І це найкращий варіант, адже значно економить час.
СЕС можуть працювати понад 25 років
Наші три сонячні електростанції розташовані на трьох дахах адміністративних будівель БК «Енергетик», БПО «Люкс», «Мінськ» у самому центрі Славутича. Ми платимо оренду місту за використання дахів, але вона невелика, адже КП “Агентство регіонального розвитку” є нашими інвесторами.
Загальна потужність сонячної електростанції – 200 кВт. Якщо порахувати в чайниках чи прасках, то потужність електростанції – це як 100 одночасно увімкнених пристроїв. Ми не гнались за великими масштабами, адже це перший проєкт і треба для початку відпрацювати сам механізм цього енергетичного кооперативу. Та й ми є прихильниками розподіленої генерації, коли в різних місцях розподілені невеликі потужності. З часу відкриття нам вдалось виробити 139,5 мегават. Ми відстежуємо генерацію за допомогою спеціальних дата-логгерів. Ці пристрої дають великий зріз даних по роботі станції у реальному часі. Всі ці дані члени кооперативу можуть відстежувати з телефону або комп’ютера.
Ми використовуємо фотоелектричні модулі Cheetah 60M 335 Watt виробництва компанії JINKO Solar, що належить до трійки лідерів по виробництву високоякісних фотовольтаїчних модулів найвищого класу якості — Tier 1. Виробник гарантує, що такі станції можуть працювати не менше 25 років. Але я думаю, що термін може бути і більшим. Адже є панелі, які виготовлені у 70-х роках і вони досі служать.
Продаємо всю енергію за “зеленим тарифом”
Всі власники СЕС в Україні продають вироблену енергію за “зеленим тарифом” спеціальному державному підприємству ГП “Гарантований покупець”. Тариф прив’язаний до курсу євро – зараз один кВт·год коштує близько 12 євро центів. Поки важко говорити про окупність енергокооперативу. Бо ГП винен нам близько 270 000 гривень. Це десь 46% від того, що ми мали отримати минулого року. Держава створила якусь штучну кризу, з якою заборгованість перед виробниками електроенергії зараз розміром у 2 мільярди. І лише в цьому році почалось погашення.
Читайте також: Шість найпотужніших гідроелектростанцій України
Складно поки говорити, але думаю, що ми зможемо окупитись у 2027 році. Ми плануємо, що на кожні 1000 євро, інвестовані у кооператив, його члени отримуватимуть щороку 138 євро (після усіх податків). Чистий ROE (рентабельність власного капіталу) пайщиків становить 13,9%. Часто у нас запитують, що ж буде з паями після 2030 року? Після 2030 року всі залишатимуться власникам своїх паїв. Дохід після 2030 року зміниться і залежатиме від чинного на той момент законодавства та цін на ринку електроенергії.
Енергетичний кооператив у кожне місто
Наш кооператив постійно спілкується з місцевою владою Славутича. Ми вирішили, що 5% прибутку кооперативу в кінці року віддаватимемо на розвиток міста. І насправді для Славутича від кооперативу лише користь. За минулий рік місто отримало за оренду дахів 15 000 гривень. Так, це не великі кошти, але б інакше ці дахи собі просто стояли без діла.
Крім того, ми хочемо обмінюватися досвідом та консультувати тих, хто хоче створити кооператив у своєму місті. Хочеться, щоб у нас було більше колег у цій справі. Знаєте, у нас було багато труднощів при створенні кооперативу. Проблеми виникали зазвичай при взаємодії з державними органами. От Державна архітектурна-будівельна інспекція не зареєструвала нас, хоча станція вже була готова ще на початку грудня 2019. Вони перекинули нас на січень 2020, порушивши всі можливі строки. У 2019-2020 роках різниця між “зеленим тарифом” становила 25%. І ми ці відсотки втратили. Це дуже вплинуло на наші плани.
Читайте також: Сонячна черепиця замість звичайної. Як український винахідник конкурує з Tesla
Але, з іншого боку, була величезна кількість крутих людей, які нас підтримали. Один з членів нашого кооперативу має власне виробництво опорних конструкцій для сонячних електростанцій. Він запропонував нам продати конструкції за собівартістю. Також нам допомогли швидко розв’язати всі питання з обленерго. На шляху траплялись справді класні люди.
І попри всі труднощі у нас є багато позитивних результатів. Ми бачимо, що кооператив – це круте рішення як для громади, так і для інвесторів. Тому хочемо, щоб таких рішень у нашій країні було більше. І ми будемо всіляко сприяти цьому.
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.
Про це повідомили в «Культурних силах».
Що обговорили на заході
Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.
На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:
«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” — це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».
Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)
У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.
«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.
Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:
«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих — герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим».
Презентація кліпу «Місто наречених»
На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).
«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.
Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:
«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс».
Довідка
«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:
- «Культурний десант»;
- «Книга на фронт»;
- «Фронтова студія»;
- «Оркестр 59» тощо.
«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.
Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.
Фото: «Культурні сили»
