Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Смерть ворогам» і «Палаюча дупа». Українські соуси Hell Daddy, від яких пригорає у російських посадовців

Опубліковано

Підтримай ШоТам

«Смерть ворогам» та «Лови гранату» – такі й подібні написи можна зустріти на авторських крафтових соусах гастробренду Hell Daddy. Продукт не містить жодних барвників, згущувачів, підсилювачів смаку чи консервантів. Вінничанин Олександр Горчаков своїми соусами підкорив навіть суддів «МастерШефу», а провокаційні назви на пляшках стали приводом для обговорень на російському телебаченні. Та якщо ви не полюбляєте «вогняний» ефект, в асортименті можна знайти й кисло-солодкі смаки з пряною журавлиною та полуницею.

Олександр Горчаков

Засновник гастромайстерні соусів Hell Daddy. Підкорив своїм продуктом суддів телепрограми «МастерШеф» та «підпалив» російські медіа

З кулінарією мене пов’язувало лише харчування

У дитинстві, якщо мене кликали на кухню, я приходив і їв. Власне, це все, що я знав про приготування страв. Але одного разу, коли я навчався в 7 чи 8 класі, моя бабуся приготувала суп. Для нього вона назбирала овочів на городі. І вийшло так, що болгарський перець, який вона додала до страви, запилився з перцем чилі, який ріс поруч. У підсумку страва вийшла доволі гостра. Крім мене, ніхто з родини не міг її їсти. А мені тоді це так припало до смаку, і відтоді я почав шукати для себе ці гострі відчуття, додавав чорний перець практично до всіх страв.

Після дев’ятого класу батьки віддали мене в кулінарний ліцей у Вінниці. Сказали: «Для життя згодиться, заодно навчишся готувати». І там я відкрив для себе основи готування їжі, на кшталт «макарони треба кидати в киплячу воду, а не просто заливати холодною і варити». Там почався мій кулінарний розвиток. Я хотів виходити за межі тих знань, які отримував у ліцеї. Почав поєднувати різні смаки й готувати щось смачненьке для себе вдома.

Приготувати соус наштовхнуло Discovery

Після навчання я пішов працювати кухарем в індійський заклад. Потім працював у студентському кафе при університеті. Згодом був кухарем у першому на той час вінницькому інтернет-кафе. Далі пробував себе як бармен, але це здалося мені нецікавим. Якоїсь миті я захотів спробувати себе в чомусь іншому – влаштувався системним адміністратором у салон з обслуговування комп’ютерів. Не знаю, чому мене тоді так перемкнуло. Відтак довгий період займався продажем мобільних телефонів, потім взуття, а згодом створював інтернет-магазини.

Паралельно з цим я постійно щось готував вдома, експериментував з їжею і продовжував пошуки чогось гострого. Купувати соуси було не зовсім дешевим задоволенням. Наприклад, табаско, який свого часу припав мені до смаку, коштував як «крило літака» на початку 2000-х. Якось у 2010 році на каналі Discovery Science я побачив передачу, де показували фабрику табаско. У загальних рисах там описували технологію його приготування.

Фото: Олександр Горчаков / Facebook

Я вирішив спробувати зробити цей соус. Купив на базарі гострого перцю, перемолов його, змішав із сіллю, поставив у банку і закрив. А воно взяло – і вкрилося пліснявою. Довелося все викинути. Але зупинятися на цьому я не став і продовжив експерименти. Треба було віднайти потрібну пропорцію солі. Через кілька спроб я її вирахував – і зробив свій перший гострий соус.

Перший соус вдосконалював шість років

У нас в родині гостре не їв і не їсть ніхто. Тому свій перший соус я куштував сам і давав деяким друзям. Вони мене коригували, мовляв, тут хотілося б менше солі чи кислоти, а тут – іншу консистенцію: рідкіше чи, навпаки, густіше. Тому я довго його переробляв. І лише приблизно у 2016 році в мене вийшов перший соус, який хотілося показати не лише друзям. Останні мене вже давно вмовляли: «Давай, створи сторінку в Instagram». Тоді це було модно. Я прислухався, створив, посидів кілька ночей за комп’ютером і зробив етикетку, дизайн, логотип. Назвав бренд Hell Daddy, що в перекладі означає «Пекельний татко». Я ще поки не батько, але бородатий чувак, такий собі «татко», який робить пекельні соуси.

Фото: Hell Daddy / Facebook

Свої соуси спочатку робив на домашній кухні, у кращому випадку – приблизно 10 пляшечок на місяць. Якщо вдавалося продати більше, то це для мене було прям «вау, який успіх». Познайомити вінничан зі своїм продуктом я вперше спробував на Vin Art Fest, де збираються майстри ручної роботи. У мене з собою було десь 20 пляшечок, трохи більш як половину з яких тоді вдалося продати. За кожен соус мені платили по 40 гривень. Я був у шаленому захваті, що комусь цікавий мій продукт.

На назву соусу вплинула ситуація з Донбасом

На той момент, коли я запускався, на ринку був лише один український виробник подібних соусів. Та й той запустився не надто раніше за Hell Daddy. Я розумів, що конкуренти з часом будуть лише з’являтися. За кордоном соуси – це дуже популярна штука, і я знав, що й до нас ця тенденція колись дійде. І я хочу просувати цю тенденцію на українському ринку. Тому, аби якось виділятися серед інших, вирішив кожен свій соус назвати якось сміливо. Бачив у США є багато назв навіть із матюками. Тому в лінійці у мене з’явилися соуси: «Смерть ворогам», «Палаюча дупа», «Лови гранату» тощо.

Це запам’ятовується і викликає певні емоції: у когось хороші, а в когось – не дуже. Але така назва соусу точно запам’ятається. До речі, соус «Смерть ворогам» я назвав на емоціях від війни на сході України. Бої за Іловайськ так відклалися в моїй голові, що захотілося якось втілити свої думки в продукті.

Соуси Hell Daddy дратували російських посадовців

Назви моїх соусів навіть стали приводом для сюжетів на російському телебаченні. Їх там презентувати як «гострі соуси, що нагадують кров». У соцмережах російські топчиновники та різні блогери почали згадувати мене недобрим словом. Найбільше їх зачепив напис дрібним шрифтом, що соус «смакує до смажених москаликів». Казали, що ми – фашисти й дозволяємо собі зайве.

Наслідки від цієї історії мали для мене як плюси, так і мінуси. З хорошого – я отримав шквал замовлень у момент, коли це все відбувалося. Як кажуть, «чорний піар – це теж гарний піар». Натомість я поплатився рейтингом на сторінці у Facebook. Мені її навіть тимчасово заблокували через скарги. Купа людей і ботів, більшість яких – з Росії, погрожували мені. Але нічого, все гаразд. Сторінку відновили, друзі та знайомі підняли рейтинг. Але якщо пошукати, то можна знайти кілька «брудних» коментарів ще з того періоду.

Соуси Hell Daddy

Обираючи такі сміливі назви, я свідомо відмовився від продажу в Росію. Час від часу люди звідти пишуть у соцмережах, що хочуть щось замовити. Але я кажу, що цього не буде. Мої соуси не їздять до Росії та тимчасово окупованих територій Донбасу й Криму. Але продукція і там вже побувала: купували тут, на підконтрольній українському уряду території, і передавали на окуповані чи везли самі. А ось в інші країни світу – без проблем. В Європі моя продукція, мабуть, вже побувала всюди. Замовляли також із США та Австралії. Маю як адресні відправлення продукції за кордон, так і просто українці купують і везуть родичам і друзям як подарунки. Нещодавно моя знайома купила соуси для своїх близьких у Нідерландах. Вона взяла цілий набір, відвезла їм, а потім надсилала фотографії, як ті смакують.

Передача «МастерШеф» знайшла мене сама

Друзі вже давно підштовхували мене взяти участь у телепередачі «МастерШеф». Казали: «Йди, ти класно готуєш». Але я постійно відмовлявся і казав, що мені ще бракує знань, мене ніхто там не чекає. Але згодом закликати до цього мене почала моя дівчина. Я обіцяв їй подумати й колись, можливо, подати заявку. Але під час кастингів у неї з’явилися проблеми зі здоров’ям, потрібна була госпіталізація. Звичайно, всі думки про участь у передачі відійшли на другий план.

Та якось я отримав повідомлення: «Вітаю, я представниця телеканалу СТБ. Ми подивились ваш Instagram і хочемо запросити вас на кастинг «МастерШефу» у Вінниці». Заявку я не подавав – вони самі мене знайшли. 

Фото: Олександр Горчаков / Facebook

До речі, за кілька днів до кастингу я освідчився своїй дівчині. Ми вирішили одружитися в річницю нашого знайомства – 30 червня 2020 року. І саме на цю дату мене запросили на другий етап відбору – до Києва. На щастя, вдалося домовитися про перенесення зйомок на 1 липня. Напередодні весілля дружина знову лягла в лікарню під крапельниці, 30 червня я її забрав, ми одружилися, і я відвіз її назад, а сам поїхав на зйомки. Через кілька днів вона повернулася додому. Але побачити дружину вдалося лише через три місяці, адже я потрапив до двадцятки кращих кулінарів.

Соуси підкорили серця суддів

Я взяв із собою кілька соусів, аби дати пригостити учасників і почути їхню думку. Я взагалі не планував нести їх на кастинг до суддів. Мене прозвали «Саша соус» ще до двадцятки, адже у мене завжди він був із собою. Коли ми з учасниками їли, вони постійно казали «Саня, дай соус». І вже перед кастингом у мене залишилася одна пляшечка. Я подумав: можна ж дати Ектору скуштувати зі стравою, адже я готуватиму м’ясо, і з ним добре смакуватиме. І фуд-продюсер мені дозволив.

Я приготував стейк та овочі-гриль. І до них приніс свій соус. Я не очікував настільки бурхливої реакції. Ектор прямо дихав вогнем. Ользі Мартиновській і Володимиру Ярославському, звісно, було трохи загостро. Але на смак їм сподобалося. Ектор сказав, що цей соус схожий на ті, які роблять в нього на батьківщині. «Дивно, що людина, яка ніколи не бувала в Мексиці, змогла так точно відтворити цей смак», – сказав він. Це було приємно чути. До речі, після зйомок телепередачі я ще передавав суддям свої соуси.

З найгострішими соусами треба бути обережним

У моєму асортименті є сім різних соусів. Оптимально гострий у лінійці – «Смерть ворогам», я його називаю соусом на кожен день. Він максимально класно підходить до будь-якої їжі. Дещо гостріший – «Палаюча дупа», – це те, що куштувати судді «МастерШефу». Схожий по гостроті – «Роздери горлянку». Ці два соуси печуть по-різному: перший практично одразу, а другий ­– десь через 3-4 хвилини. Тому з соусом «Роздери горлянку» треба бути обережним. Бо можна подумати «Ой, негостро» і почати їсти його ще більше. А потім відчуття будуть дуже пекучі. Зі слабшої серії маю кисло-солодкий соус «Розкішниця» з пряної журавлини та полуничний «Точка G». З помірковано гострих ще є «Лови гранату» – на основі гранатового соку з перцем Хабанеро.

Фото: Hell Daddy / Facebook

Зараз я розробляю ще кілька смаків. Зокрема, барбекю. Те, що подобається на смак, дуже мало зберігається у холодильнику. А те, що довго живе, мені не до смаку. Поки що я не знайшов ту золоту середину. Коли є натхнення, я вдома на кухні продовжую над ним експериментувати. Хочеться, аби він відрізнявся від тих, що вже є на ринку. Загалом я не планую велику лінійку продукції, бо людям буде складніше обирати.

Найгостріші перці світу тепер знаходжу в українських фермерів

Спочатку перець перемелюєтеся та змішується з сіллю та культурами молочнокислих бактерій. Потім йде процес ферментації (подібний до заквашування. Перець для соусів щонайменше 40 діб ферментується у великих бочках – об’ємом від 50 до 100 літрів. А потім я відділяю кістки та шкірки й додаю оцет та решту спецій. Воду я не додаю. Уся рідина в соусі – це натуральний сік перців. Перемелюю перець, змішую з сіллю, додаю культури бактерії для того, щоб почати правильну ферментацію. Бактерії схожі на ті, які ми використовуємо, аби зробити домашній кефір або йогурт. Відтак я додаю оцет для того, щоб соус довше зберігався.

Читайте також: Мармуляда з файного міста: як тернопільське варення завойовує прихильників з усього світу

Для деяких соусів я використовую найгостріші перці у світі, як от Хабанеро та Carolina Reaper. Раніше я замовляв їх з США. Але в останні роки у Вінниці та й в Україні загалом фермери почали вирощувати дуже багато видів гострих перців. Тож тепер я купую продукт в Україні. Кілька моїх знайомих цим займаються. Вони вирощують для себе, скільки потрібно, а решту я в них викуповую.

У холодильнику соус може зберігатися від 60 до 90 днів. По факту він може і рік, і два простояти, але відбуваються зміни в смаку. Тобто, він не псується, пліснявою не вкривається, не прокисає. Але процес ферментації ніколи не зупиняється. Тому з часом соус просто втратить той смак, заради якого ви його купували.

Зроблений на кухні хумус перевершив ресторанний смак

Не так давно в асортименті Hell Daddy з’явився хумус. Ми зі знайомим одного разу скуштували цей продукт в одному закладі. І він мені каже: «Чуєш, а ти зможеш такі зробити?». Я вирішив що це взагалі не проблема. Спробував приготувати, всім сподобалося. Сказали, що я зробив навіть смачніше, ніж той, що був у ресторані. Щоправда, оскільки я готую винятково з натуральних продуктів, він довго не зберігається – лише до 5 днів. Тому придбати його можна лише у Вінниці й за кілька днів з’їсти. Я виготовляю чотири види хумусу: класичний, із в’яленими томатами, з карамелізованою цибулею та з авокадо.

Фото: Hell Daddy / Facebook

Все, що пов’язано з приготуванням соусів і хумусу, я роблю сам. З усім іншим мені допомагає дружина – моя головна натхненниця. А ще у мене є партнер, який іноді мене підстраховує. Наприклад, у деяких заготівельних моментах, коли 100 кілограмів перцю треба оперативно розкласти по бочках, перемолоти, перемішати з сіллю тощо. Готую соуси я вже не вдома ­– для цього маю окреме приміщення.

Зараз я готуюся до відкриття власного закладу у Вінниці. Ми вже практично на фінішній прямій. Сподіваюся, що під кінець жовтня відкриємося. У закладі буде точка видачі, де можна буде придбати соуси та хумус. Зараз переважно продажі відбуваються через сайт та соцмережі. Ціни – від 80 до 150 гривень за баночку об’ємом 100 мілілітрів. Також пошукати мої соуси можна в екокрамницях у Києві та Львові.

Підтримай ШоТам

Суспільство

Повітряним Силам України передали модернізований літак Ан-26 (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Київське державне підприємство «ЗАВОД 410 ЦА» успішно завершив капітальний ремонт з модернізацією літака Ан-26 і передав його Повітряним Силам України.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці заводу.

Що саме було оновлено в літаку поки невідомо.

Завод 410 ЦА входить до складу Укроборонпрому та представляє підприємство з ремонту та технічного обслуговування літаків.

Читайте такожЯк українці обстоюють права людини: три ініціативи з регіонів

Нагадаємо, в Одесі випробовують реактивний літак, модернізований для Повітряних сил України.

Як ми повідомляли раніше, Музею авіації у Конотопі на Сумщині передали два гелікоптери.

Фото: facebook.com/PLANT410CA.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Рідні сумнівалися в його «крейзі-ідеї». Історія смаколиків на проростках Ineo products, яка почалася з 400 гривень

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Харків’янин Андрій Євтушенко ще зі студентських часів прагнув знайти роботу, яка буде приносити не лише гроші, але й задоволення. Він мандрував Україною, надихався, спілкувався з різними людьми, і зрештою вирішив створити цікавий та справді корисний продукт – солодощі з проростків. Це насіння, яке активізувало своє зростання і пробуджує максимум корисних компонентів. Рідні відреагували на таку ідею скептично, та все ж «інвестували» в майбутню справу 400 гривень. Так почалася історія бренду Ineo products.

Андрій Євтушенко

PositionХарків’янин, засновник Ineo products – натуральні солодощі на проростках

«Місяць без м’яса» затягнувся на роки

Я народився в Донецьку, закінчив університет за спеціальністю хіміка-технолога. Під час навчання у виші зацікавився темою «вічного життя» та впливу різних продуктів на організм людини. Вирішив спробувати харчуватися правильно, тестував на собі різні дієти: сироїдіння, веганство, голодування. 

Ми навіть з батьком експериментували. Одного разу я розповів йому, як сильно м’ясо навантажує наш організм, якщо їсти його майже щодня. Кажу татові: «Спробуймо не їсти його місяць, і подивимось, як будемо почуватися». Через місяць батько вже повернувся до звичайного харчування, а я побачив для себе позитивний вплив. Тож наступні вісім років – до 2018-го – я взагалі не їв м’яса. Згодом мій світогляд трішки змінився, я зрозумів, що здоровий стан людини починається не з їжі.

Після закінчення університету я вирішив, що хочу бачити якийсь сенс у тому, що роблю. Усі родичі казали, що «університет – це золота пора, після якого почнеться робота, і все буде не так райдужно». Але ж так не повинно бути, подумав я. Багато людей мають прекрасну сім’ю і роботу, і вони щасливі. Думки про те, чому хтось щасливий, а хтось – ні, дуже мене турбували. І я почав шукати себе. 

Бізнес почав з кількох сотень гривень у гаманці

Тривалий час я подорожував Україною. Спершу у 2012 році, весь такий амбіційний, переїхав до столиці. Але швидко відчув, що це не моє. Відтак повернувся в Донецьк, працював там у сфері реклами, маркетингу та вебдизайну. Але, знову ж, не відчував, що займаюся чимось «своїм». Звільнився і поїхав до друзів у Тернопіль, потім потрапив в Івано-Франківськ, закохався у нього і залишився там на чотири місяці. Трохи мешкав під Херсоном в екосадибі, власник якої був зациклений на здоровому харчуванні. 

Фото: Алла Николаец / Facebook

Усі ці подорожі дуже мене надихнули. Коли я повернувся до Києва, одразу запропонував друзям розвиватися у сфері здорової їжі. Але коштів у нас не було, а щоб почати, треба було щось заробляти. Тож вирішили спробувати робити тортики на замовлення. Було важко починати бізнес, коли навіть за квартиру немає чим заплатити. Тоді я пішов до рідних і попросив у них коштів. Я розповів їм про свої ідеї, і брат сказав: «Ну, може в тебе щось і вийде». А батько: «Сумніваюсь, але тримай, синку, я тебе підтримаю». Вони оцінювали мої плани як чергову «крейзі-ідею». Але скинулися по 200 гривень. Тож фактично моя справа почалася з 400 гривень у кишені. 

З другої спроби – вдалося

За кількасот гривень ми зробили перші закупівлі всілякого насіння та сухофруктів для майбутніх тортиків. Виготовляли натуральні десерти без цукру та випікання. Ми не називали свою продукцію веганською (і зараз я цього не роблю). Те, що вона виготовлена з натуральних рослинних компонентів, це нормально. На картоплі чи апельсині не написано, що вони – веганські. Ми намагалися боротися з такими кліше, поширеними у суспільстві. Спочатку тортики у нас купували кілька кав’ярень. Але ми якось не дуже серйозно ставилися до цієї справи – більше бавилися. Тож через пів року кожен із команди не прийняв для себе якісь внутрішні виклики, і ми розійшлися. 

Фото: Ineo products / Facebook

Досвіду на той момент у мене вже було достатньо. Я трішки ще поїздив країною, знову надихнувся і вирішив починати заново, але вже самостійно. Я зареєструвався як підприємець, почав відновлювати співпрацю з кав’ярнями у Києві, давати свою продукцію на дегустацію, потроху заробляти. Що цікаво, за перший місяць я наторгував на 3 тисячі гривень, з яких півтори потрібно було заплатити як податки. Але така реальність, і я з нею змирився. Попрацювавши у Києві, я вирішив перевезти своє виробництво до Харкова. Останні 2,5 роки мешкаю тут. 

Проростки – це щось смачне і корисне

З 2016 року виготовляю вже не тортики, а натуральні солодощі на проростках Ineo products за авторською технологією. Цей сегмент я вперше відкрив у період досліджень над собою та їжею, коли перестав споживати м’ясо. Читав різні статті й дізнався про таку річ. Ще 5 років тому в Україні батончики були дуже одноманітними: просто горіхи з сухофруктами. І я подумав: «Чому б не зробити їх на проростках, адже це було б легше, смачніше і корисніше?».

Паростки або проростки – це по суті насіння, яке активізувало своє зростання. Будь-яке насіння у звичайних умовах може лежати довго, бо воно ніби «заархівоване» природою. А коли настають необхідні умови, воно набирає вологу і починає проростати. І саме цієї миті насіння пробуджує максимум своїх харчових властивостей та корисних компонентів. Воно стає смачнішим та легше засвоюється. 

Паростки, з яких Ineo products створюють солодощі

Для розуміння, якщо ми їмо сирий горіх, він доволі довго і важко перетравлюється в організмі. Але якщо його термічно обробити – зруйнуються зайві інгібітори, він почне легше засвоюватися. Тому смажені горіхи чи насіння нам здаються смачнішими та приємнішими, бо їх легше сприймає організм. Крім термічної обробки, є й інший варіант. Цей горіх можна «оживити». Для цього треба наситити його водою, аби він почав проростати й пробуджуватися. Це найкращий варіант для організму, тому що більшу частину роботи ви вже виконали замість шлунку.

Смак дитинства наших бабусь

Ми підсушуємо насіння, пробуджуємо його і на основі цього створюємо солодощі. Зараз у лінійці маємо чотири смаки батончиків. Один із них – коноплі з фруктами. Коноплі є одним із лідерів за вмістом корисних жирів Омега 3-6-9. Вони мають усі необхідні амінокислоти та покращують кровообіг. Також маємо смаки кріспу (висушені проростки зеленої гречки) із шоколадом, вершкового кокоса та арахісу у 100% шоколаді. Жоден із них не містить цукру.

Шоколад ми використовуємо не магазинний із пальмовою олією, а натуральні какао-боби Criollo – дуже рідкісні у використанні. Ми закуповуємо їх у Венесуелі. Щойно ти відкриваєш пакування – чуєш запах справжнього шоколаду. 

Шоколад Ineo products

Один батончик вагою 40 грамів – це повноцінний перекус, аби за необхідності поповнювати свій організм десь у дорозі необхідним запасом корисних речовин. Якось я був дуже голодний, адже зранку не поснідав і поспішав на роботу. З собою мав лише пляшку води та два батончики. Я з’їв їх – і на 3-4 години взагалі забув про голод. 

Склад батончика – проростки та любов

Спочатку наш бренд звався «Волшебная кондитерская». Але коли я захотів перекласти його українською, то зрозумів, що у нас немає аналогів слова «волшебная». Є «чарівна», але «чари» мають зовсім іншу семантику. Крім того, «кондитерская» перекладається як «цукерня». А у нас в батончиках немає цукру. Тож «Чарівна цукерня» ніяк не могла передати той сенс, який ми закладаємо у свою роботу.

Читайте також: Мармуляда з файного міста: як тернопільське варення завойовує прихильників з усього світу

Ми зупинилися на Ineo products, де «Ineo» – похідне від слова «інформація». Суть у тому, що ми не просто робимо фізичний продукт, як от «взяли сировину, переробили, зробили якийсь продукт». Ми вкладаємо у нього дещо більше – нашу любов. Це легко зрозуміти, подивившись, як дві людини готують, скажімо, борщ з однакових продуктів. Це стовідсотково будуть дві різні на смак страви. Кожна людина по-різному вкладає свою енергетику в те, що робить. 

Батончики Ineo products

Намагаємося створювати смаколики з любов’ю. Я вже помітив: якщо робив щось у поганому настрої, воно або пригорало, або ж ламалося обладнання. А коли виробник готує з душею, в нього все виходить ідеально. Для нас важливо, яку інформацію та енергетику ми закладаємо в продукт, бо він як флешка: що ми на неї запишемо, те людина й отримає. Коли покупці куштують наші батончики – отримують прилив сил та натхнення для продуктивного дня.

Чай Ineo products перенесе вас у «країну Богів»

Також у нашому асортименті є натуральні цукерки без цукру у 100% шоколаді. Окремо пропонуємо крафтовий шоколад та чаї. Найцікавішим у нашому асортименті, на мою думку, є Masala чай у стіках. Це традиційний східний напій зі спеціями. В Індії чорний чай виварюють на молоці з сумішшю спецій. Ми ж зробили готову версію із сухих кукурудзяних вершків, тростинного цукру, суміші спецій і перемеленого чорного чаю.

Готовий пакетик нашого напою потрібно просто засипати в чашку й залили окропом – і у вас готовий чай ресторанного рівня. Багато хто з наших покупців, які бували в Індії, казали, що наш напій навіть смачніший, ніж там. Хоча в Індії ніхто з нашої команди не бував, тож зі смаками ми експериментували на рівні своїх рецепторів.

Чай Ineo products

Придбати батончики вроздріб у нас можна по 30 гривень. Шоколад у середньому коштує 90 грн за 100-грамову плитку. Напої – 20 гривень за пакетик для одного великого горнятка або 150 грн за велике пакування. Придбати можна через сайт або знайти нас у мережі «Сільпо» – в «Лавці традицій». Також ми представлені у різних мережах екомагазинів: у Харкові, Дніпрі, Одесі, Полтаві, Житомирі, Кропивницькому та Кам’янці-Подільському. Раніше частенько нашу продукцію купували для різних кав’ярень, але зараз цей відсоток значно знизився через пандемію.

З українських полів – до нас у смаколики

У нас невеличка команда: двоє кондитерів, кілька помічників та ми з дружиною. Остання приєдналася до команди Ineo products рік тому як «головна натхненниця». Вона відповідає за юридичну та бухгалтерську складову, а також за соціальні мережі. Раніше ще батько допомагав із логістикою, коли ми працювали у Києві. Дуже хотілося б мати великий сімейний бізнес. Сподіваюся, ми до цього дійдемо. 

Андрій Євтушенко з дружиною Юлею

Майже всі наші постачальники – українські. Наприклад, зелену гречку ми купуємо у перевірених фермерів, з якими працюємо разом вже не перший рік. Вони мають дуже якісний підхід до сировини, вирощують її без жодних хімікатів. Те саме і щодо конопель – обрали найкращих постачальників. Зараз маємо певні ідеї щодо продуктів, які будемо використовувати у майбутніх смаколиках, аби в нас було ще більше української сировини. Хочемо укріплювати нашу економіку. Розуміємо, що теж впливаємо на неї завдяки тому, з якою сировиною працюємо. 

Досі рахуєте кожну калорію?

Зараз працюємо над розширенням збуту нашого асортименту, вдосконалюємо якість. Ми виготовляємо батончики вже 4,5 роки, але постійно експериментуємо зі смаками, щось додаємо, покращуємо, змінюємо пакування. Питаємо у людей, що їм подобається, а що – ні. Глобальніше зараз важко щось планувати, адже пандемія сильно впливає на бізнес, особливо на крафтових виробників. Тому ми зосередились на локальних продуктах, щоб не залежати від імпорту в складні часи. 

Батончики Ineo products

Наше завдання – донести до людей, що не треба вираховувати кожну калорію, варто орієнтуватися на внутрішній стан. Не так важливі самі продукти, як те, що в них закладено. Коли я потребую насіння чи якихось яблук для дому, намагаюся купувати їх у бабусь, а не в магазині. Хочеться бачити їхні щасливі очі та підтримати саме «корінних» українських виробників. Вони продають з любов’ю, яку ви відчуєте.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

На Київщині створили аквабокси з інноваційним методом очищення води (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Українці придумали як дешево пити воду як з альпійських гір та ще й не засмічувати пластиком природу!

Треба просто набирати воду у свою тару в таких рожевих аквабоксах.

Вони є в Києві, Одесі, Львові, Полтаві та інших містах, а виробляють їх в Ірпені!

BWT Aqua це спільний проєкт українців та австрійців.

Український Екософт й Австрійський BWT поєднались і створили дещо нове. Інноваційні мінізаводи по очищенню води.

«Для нас було дуже важливим зробити продукт, який зробить воду для споживача доступною», – Андрій Мітченко, керівник BWT Aqua.

«Доступною – поруч з домом, доступною – з точки зору її якості, доступною – з точки зору її ціни».

Читайте також: #ЩедрийВівторок. Як українські діти долучаються до благодійності та допомагають іншим

У цих мінізаводах вода проходить дев’ять ступенів очищення. Зокрема ультрафіолетове знезараження і насичення природними мінералами.

І все це… поряд з вашим будинком!

Боксами управляють через інтернет та перевіряють цілодобово, а ви просто приходите зі своєю пляшкою та набираєте!

«Наша головна місія не заробляти гроші на продажу води», – Андрій Мітченко, керівник BWT Aqua.

«А зробити інфраструктурно внесок в розвиток країни».

А ви вже готові відмовитися від одноразової пластикової тари?

Нагадаємо, у Києві встановлюють три нові пости моніторингу повітря.

Підтримай ШоТам

Читати далі