Суспільство
Мармуляда з файного міста: як тернопільське варення завойовує прихильників з усього світу
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Тернополі вже четвертий рік працює крафтове виробництво варення «Fruit Art домашня консервація». Зараз це сімейна справа подружжя Навроцьких, хоча чоловік не одразу підтримав дружину у її починаннях. Та й друзі казали, що варення є у кожного, і ця справа не зайде. Але сталося інакше. Мармуляда з файного міста приглянулася прихильникам здорового харчування не лише в Україні, а й у різних куточках світу.
Ольга Навроцька
Засновниця крафтового виробництва варення «Fruit Art домашня консервація» у Тернополі
В минулому займалася продажем колекцій одягу та ресторанним бізнесом. Була громадською діячкою і депутаткою районної ради
Родина радила закинути цю справу
Я завжди любила готувати, це було моє ще з дитинства. Хоча кар’єру я з кулінарією не одразу пов’язала. У мене булі різні бізнеси: від продажу колекцій одягу до ресторанної справи. А ще я громадська діячка, десять років була депутаткою районної ради та навіть помічницею народного депутата. Коли я вийшла з декретної відпустки, почала шукати себе в новій сфері. Це було літо 2017 року, і ми з чоловіком Романом налаштували торгівлю фруктами та овочами у Тернополі. Чомусь мені тоді подумалося, як зимою буде класно, якщо в нас ці фрукти будуть законсервовані. І тоді у мене промайнула думка, що такі товари можуть мати попит в українців, а не лише лежати у нашій коморі. Та й друзі вже давно мені казали: «Твоє абрикосове варення – це твоя фішка».
Я почала експериментувати на власній кухні, пробувала поєднувати цікаві компоненти. Чоловік дивився на все це якось з-під лоба, казав: «Навіщо воно тобі треба? Ти що хочеш цим займатися?». Він загалом не дуже підтримував це на початку, як і всі, хто мене оточували. Вони казали, що це нікому не потрібно, бо у кожного в підвалі є варення. І насправді це класно, що родина мене не підтримувала, бо у мене одразу вироблявся бойовий дух.
Коли чоловік побачив, що за перші пів року у мене вже були дуже непогані продажі, що люди хвалять, він змінив свою думку. Відтоді це переросло в сімейну справу. І потім вже стало навпаки, коли в мене десь опускалися руки, то він мене підтримував. Хлопці як правило приєднуються, коли вже є прибуток. Натомість дівчата повинні отримувати моральне задоволення від своєї роботи. Коли жінці не подобається те, що вона робить, навіть фінансами її не затягнеш.
Мармуляду з файного міста куштували в різних куточках світу
Консервації я робила на власній кухні. Першим дегустатором був чоловік. Навіть зараз, коли я вигадую якийсь новий смак, саме він із нашим семирічним сином першими це куштують. Коли я вже зробила кілька видів консервації, то вирішила видати їх на суд людей. Спочатку це були найближчі подруги, я принесла і кажу: «От, спробуйте мої варення». А це вже були нові смаки, не банальні абрикосові, як я зазвичай робила. Вони були приємно здивовані. «Сарафанне радіо» потроху працювало, і знайомі просили собі теж скуштувати. Але мені спочатку було дуже соромно брати за це кошти. Я настільки багато роздарувала, що коли мені пропонували гроші, я казала: «Та бери так». А це дуже неправильно, бо на цьому етапі дуже важливо, щоб близькі люди підтримували. Свою працю треба цінувати.
Я сама вигадую рецептури. Пробувала робити за готовими «інтернетними» технологічними картами, але це не моє, воно не йде десь із глибини. А ось коли воно придумане, і такого більше ніде немає, то кожен хоче спробувати, бо це новинка. Зараз я вже можу спокійно в голові уявити смак, перш ніж поєднувати компоненти. Всі мої варення мають фактуру, адже ми додаємо фрукти кусочками. Коли ви ложечкою зачерпуєте, то бачите, що саме ви їсте.
Бренд «Fruit Art домашня консервація» перекладається як «мистецтво фруктів», тому що коли друзі дегустували перші мої ласощі, то казали, що це справжнє мистецтво. Ми позиціюємо себе як мармуляда з файного міста – саме так на західній Україні називають варення. Англійську в назву додали для того, щоб у майбутньому вийти на міжнародні ринки. Хоча вже зараз нашу продукцію як подарунки відвозять до Польщі, Німеччини, Італії, цьогоріч поїхали й у Саудівську Аравію.
Роблю виклик варенню з Європи
Одним із перших смаків, який я вигадала, було варення з ківі, цукатів і коньяку. Я розробила технологію приготування цих ласощів після того, як скуштувала варення з ківі, зроблене в Європі. Я тоді абсолютно розчарувалася в покупці – це була однорідна неяскрава маса, прісна на смак. Це вже потім я дізналася, що державні стандарти дозволяють використовувати 60% яблука як основного продукту, а до нього додавати інший, який намалюють на етикетці. Там змішують барвники, ароматизатори, стабілізатори й консерванти й виходить такий продукт, який ми маємо. І ця консервація спокійно продається у супермаркетах.
Але ж ми є те, що ми їмо. І мені б не хотілося, аби мій син харчувався цими магазинними ласощами. Тому я вирішила, що якщо робитиму малинове варення – то це буде все з малини, жодних яблук. Якщо це буде абрикос – то винятково він. Попри те, що я додаю алкоголь під час приготування варення з ківі, готові ласощі можна давати дітям. Коньяк я вливаю при температурі кипіння у майже 300 градусів. Він одразу ж випаровується, а лишається кондитерська нотка і приємний карамельний відтінок. Я пробувала робити так ще з ромом, але вийшло так собі.
Консервація є простим процесом лише в уяві
Через рік після роботи на кухні я зрозуміла, що вже немає де це все зберігати. Тому знайшла приміщення, яке використовувала як склад. Але насправді було складно бігати між будинком і новим місцем, тому зрозуміла, що це треба об’єднати. Зараз у нас є свій цех, де можна комфортно працювати. Ми з чоловіком досі самостійно виготовляємо ласощі. Але ми вже потребуємо допомоги. Хоча дуже важко знайти людину, яка б так само любила цю справу, як і ми.
Читайте також: Історія, яка надихає. Кондитерська DOBRA про запуск у кризу, відмову від цукру та працевлаштування нечуючих
У нас зараз є помічники, які чистять сировину, ріжуть фрукти та оформлюють декорації. Але потрібно все ж знайти людей, які повністю зануряться у весь процес. Виготовляти варення не так вже й просто. У нас є такі смаки, як, наприклад, аґрус, фарширований цитриною і волоським горіхом. Тобто, в кожній штучці аґрусу потрібно видалити серцевину, а потім покласти в ягоду горіх. Там дуже багато скрупульозної ручної роботи. А ще варто враховувати ризики в такій роботі, адже це висока температура, і треба завжди бути обережним. Частенько мені доводиться підіймати ящики по 12 заповнених баночок. То я кажу всім, що мій бізнес важкий і в прямому, і в переносному сенсі.
Робимо корисне варення з троянди та кульбаби
Найбільше я люблю своє смородинове з чорницею варення. Воно дуже корисне для зору та імунітету, та й взагалі це повноцінна «вітамінна бомба». Ще в нас є консервація з троянди, де пелюстки яскравого рожевого кольору плавають у сиропі. Ним дуже класно поливати десерти, морозиво та млинці. До речі, варення з троянди не властиве нашому регіону. У нас здебільшого використовують рожу. Я запозичила цю ідею зі східної України, але розробила свою рецептуру. А ще в нас є варення «Тропічний коктейль» – поєднання смаку чотирьох фруктів (манго, груша, виноград й ананас) та стількох же прянощів (кориця, гвоздика, кардамон і бодян).
Ще варимо лікувальні ласощі з квіток кульбаби, які збираємо в екологічно чистому регіоні. Квіти ми не миємо, а одразу ж варимо, аби зберігся корисний пилок із рослини. Таке варення добре тримати вдома на випадок кашлю, астми, для лікування легеневих хвороб та різних алергій. Ще в нас є варення «Love is», яке ми назвали на честь жувальної гумки. Там досить незвичне поєднання полуниці й банану двома шарами. Його можна зачерпнути ложечкою, і буде таке двоколірне варення, не перемішане. Цього року ми вперше виготовили ласощі з румбамбару, який на заході називають «ревінь». Вийшла смачна консервація рожевого кольору з кисло-солодким смаком. Загалом у нас більш як 20 різних видів продукції.
У баночку потрапляють екофрукти
Сировину для ласощів ми беремо у локальних постачальників з Тернопільщини. Наприклад, полуницю, смородину, аґрус, ревінь, груші, яблука, вишні та черешні. У мене є знайомі фермери, які реально вирощують екологічну продукцію. Вони не вносять туди жодних хімічних домішок, я довіряю їм, і кожну баночку варення можу відкрити й дати своєму сину. Причому моя дитина харчується винятково здоровою, екологічно чистою продукцію. А ось абрикоси й персики ми, звісно ж, купуємо на ринку – вони прибувають до нас із південних областей.
Ківі ми беремо імпортне, хоча фермери вже почали вирощувати його і в Україні. Ми знаємо одного такого виробника і плануємо на наступний рік з ним працювати. Цікаво те, що його ківі – солодших сортів, ніж я куштувала раніше. Фермер пояснив мені це тим, що на території нашої країни немає шкідників ківі – вони тут не живуть. Плюс до того він не використовує жодної хімії під час вирощування.
Вартість залежить від врожайності
Варення у середньому коштує від 50 до 100 гривень за 200-грамову баночку. Ціна залежить від вартості сировини на ринку та від трудомісткості процесу. Якщо, наприклад, потрібно фарширувати горіхом кожну ягідку, то таке варення буде коштувати дорожче. Цьогоріч малина була дуже дорога, бо її мало виросло, а ще й частину експортували за кордон. Тому така консервація зараз коштує більше за інші. Придбати в нас продукцію можна через Facebook. Також шукайте нашу продукцію у сувенірних магазинах в Києві, Львові та Тернополі.
Ми маємо сертифікацію на консервацію, яка гарантує два роки терміну придатності. Ласощі не потребують особливого температурного режиму, тобто, баночка може зберігатися на полицях як вдома, так і в магазині. Але після відкриття кришки треба їсти варення чистою ложкою і зберігати в холодильнику. Оскільки я не додаю консерванти й стабілізатори, відкритим воно довго не стоятиме. Але я знаю, що наші баночки місткістю 200 грамів розходяться за одне приймання їжі, тому не турбуємося про це.
Fruit Art поставило високу планку в США
Мені запам’яталося, коли наші подарункові бокси з ласощами високо оцінили в США, як мені розповідали покупці. Американці не повірили, що Україна дійшла до такого рівня, коли випускає те, чого в них майже немає. Їм привезли наші баночки запакованими в дубовій дошці, в соломі, з прикрашеними цитринками лимону. Вони вказали, що це «вау», і за моєю продукцією судили про розвиток країни в цілому. Мій брат живе в Сполучених Штатах і каже, що такого роду продукція там дуже дорога і коштує практично як в нас у гривнях, так там у доларах. При чому переважно консервацію роблять фермери, які не сильно бавляться з рецептурами. Наприклад, якщо вони вирощують малину, то просто роблять малинове варення.
А ще ми у Fruit Art робили продукцію для однієї аграрної фірми, і лише потім дізналися, що наші бокси поїхали в Саудівську Аравію. І це теж дуже тішить, бо цей регіон має багато східних ласощів – вони в цьому профі. Сподіваюся, що покупці були задоволені. Часто люди в нас купують варення, а потім фотографують, що баночка вже порожня з ложкою всередині. І таке фото як бальзам на душу, адже все з’їли до кінця, а, отже, було смачно.
Будемо навчати діток готувати варення
Ми часто співпрацюємо з волонтерами, які їздять на схід країни до українських військових. Восени на Покрови ми завжди даруємо артилерійській бригаді декілька ящиків наших баночок, навіть без етикеток. Нехай ці ласощі хоч трішки скрасять їхнє перебування в зоні ООС. Буває передаємо і в дитячі будинки. Дарували й варення як подарунки учасникам марафонського бігу в Тернополі.
У наших планах – зробити приміщення таким, щоб можна було проводити в ньому майстер-класи. Бо покупці кажуть, що хочуть своїм дітям показати, як робиться варення. Малюки люблять таким займатися, і добре прищеплювати їм любов до мистецтва кулінарії, адже це потім надихатиме їх у різних сферах. Я не вбачаю чогось сакраментального у тому, що буду дітися рецептурою. Все одно в кожної людини вийде своє. Якщо навіть кільком господиням це допоможе покращити свою домашню консервацію, то я буду тільки рада.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.
За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, від початку повномасштабного вторгнення отримали поранення десятки тисяч українців. Велика кількість цих випадків — мінно-вибухові.
Аби лікувати травми, деякі з яких українські медики зустрічають вперше у своїй роботі, вони співпрацюють з іноземними колегами. ШоТам розповідає, як це відбувається в Україні.
«Таких травм сучасний світ не бачив»
Тетяна Пшенична — пацієнтка, яка потрапила до українських, американських та канадських медиків у межах однієї з перших благодійних місій «Face the Future Ukraine». В Обласній клінічній лікарні Івано-Франківська вона опинилася вже через пів року після тяжкого поранення обличчя, яке отримала під час обстрілу її будинку в селі на Харківщині.
Першу допомогу Тетяні надали в Слов’янську. Далі в Дніпрі лікарі збирали щелепу, і вже пізніше пластичний хірург скерував її на лікування до Івано-Франківська.
«До нас Тетяна потрапила після тяжкої мінно-вибухової травми: в неї були відсутні губи, а ротову порожнину вона не могла відкрити. Її випадок був складним, адже потребував реконструктивних операцій, залучення різних фахівців.
Тетяні розсікли рубці та розкривали ротову порожнину, щоб видалити всі пошкоджені зуби. Між операціями мало пройти пів року, і тільки після цього ми змогли формували їй ротову порожнину та губи з її слизової оболонки.
Зараз Тетяна проходить лікування в імплантологів і стоматологів, а за кілька місяців ми плануємо нову операцію, аби доформувати губи. Тонкощі лікування в тому, що це незнайомі травми не лише для нас, але й для іноземних колег — таких тяжких травм сучасний світ не бачив», — розповідає лікарка-отоларингологиня Обласної клінічної лікарні в Івано-Франківську Наталія Комашко.
Саме переломи середньої зони обличчя Міністерство охорони здоров’я (МОЗ) називає одними з найскладніших лицевих травм. Їхнім лікуванням має займатися команда досвідчених медиків з різних галузей.
Для того, аби провести операції, до України завітала команда з 15 світових фахівців: реконструктивних хірургів, окулопластів, пластичних хірургів, оториноларингологів, анестезіологів та інших. Разом з ними працюють українські спеціалісти з Івано-Франківська, Києва та Запоріжжя.
У роботі цієї команди здебільшого складні випадки. Щоб лікувати деяких пацієнтів, вони навіть застосовують 3D-друк кісток з титану.
Першою в Україні отримала інноваційний протез після втрати ока
Ще однією пацієнткою лікарні в Івано-Франківську є Наталія Кошара — вчителька англійської мови з Гусарівки, що на Харківщині. На подвір’я жінки прилетів російський снаряд. Три уламки з очної орбіти Наталії видалили під час операції в Харкові, а ще кілька уламків залишилися в ключиці, печінці та стегні. Через декілька місяців жінку прооперували вже в Івано-Франківську. Завдяки інноваційній технології Наталії Кошарі встановили очний імплант.
«Коли Наталія Кошара потрапила до нас, у неї в очній орбіті були відсутні тканини, куди можна було ставити протез. Разом з нашими лікарями працював відомий окулопласт Реймонд Чо. Він запропонував інноваційну методику, яку раніше не використовували в Україні. Суть у тому, аби брати в людини її жирову тканину й ставити в те місце, де має бути протез, тобто формувати для нього подушечку.
Ми взяли жирову тканину з живота, а також шматок шкіри за вухом, аби сформувати повіки. Після цього поставили очний протез. Вдалося досягти того, що два ока стали виглядати симетрично, і майже немає відмінності між оком та протезом. Під час операції взаємодіяли лікарі, які займаються окулопластичною хірургією», — розповідає лікарка Наталія Комашко.
Як в Україні переймають кращі практики інших країн
На такі операції лікарі на Франківщині запрошують хірургів з інших клінік та транслюють процес онлайн на науковому порталі. Це дає українським медикам змогу навчатися на практиці.
Це не є чимось новим для України: з 2016 року в межах іншої програми співпраці «Co-Pilot» понад 100 лікарів Північної Америки відвідали нашу країну. Це реконструктивні хірурги обличчя, нейрохірурги, неврологи, травматологи тощо. Більш ніж 2000 хірургів України з 20 лікарень переглянули онлайн-трансляції операцій та вже використали цей досвід у своїй роботі.
Більше десяти українських лікарів пройшли стажування в університетах США, але медики вчаться не тільки в американських вишах. Наприклад, студента Харківського медичного університету Сергія Алхімова запросили пройти стажування в Кембриджському університеті Великої Британії.
«Нас забезпечували всім. У деяких відділеннях давали можливість асистувати на операціях, тобто тримати якісь зажими тощо. Ми отримали навички з реанімації та найсучасніші знання», — розповідає Сергій Алхімов про кількамісячне стажування, після якого планує стати хірургом.
Тепер такої співпраці буде ще більше, адже з вересня в Україні започаткували Міжнародне медичне партнерство. 25 українських лікарень отримають «побратимів» з усього світу, а це означає, що українські лікарі зможуть обмінюватися досвідом і переймати найкращі іноземні практики й надалі.
Медична допомога у разі травм є безплатною
У випадку травми для громадян України медична допомога є гарантованою та безкоштовною. Ось як описують цю процедуру в МОЗ України:
- Якщо людина травмувалася, відчуває різкий біль або не може рухатись — потрібно викликати «швидку» за номером 103.
- Медики оцінюють стан пацієнта, надають невідкладну допомогу і, за потреби, транспортують його до медзакладу.
- Пацієнт, якого госпіталізували з травмою, може отримати такі медпослуги: обстеження, знеболення та медикаментозну терапію, операції, цілодобовий лікарський та медсестринський догляд, медичну реабілітацію в гострому періоді.
Якщо людина потребує складнішого втручання, сімейний лікар може направити її до медиків у інші регіони чи благодійні міжнародні місії.
Як в Україні безкоштовно отримати протез, ми вже розповідали за посиланням.
Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні та за підтримки Уряду Японії. Серія публікацій реалізується в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Латвійське місто Рига передало Чернігову десять пасажирських автобусів Solaris Urbino 12.
Про це повідомили у Чернігівській міській раді.
Автобуси використовуватиме КП «Чернігівське тролейбусне управління», надаючи послуги з громадських перевезень.
На церемонію передачі приїхали заступник мера Риги Едвардс Ратнієкс, депутатка Ризької міської ради Ієва Бранте, посол Латвії в Україні Ілгварс Клява.
Зазначається, що за призначенням автобуси використовуватиме КП «Чернігівське тролейбусне управління», надаючи послуги з громадських перевезень.
Читайте також: Вертикальна ферма, або Як виростити 600 кг салату без землі та пестицидів? Кейс успішного родинного бізнесу з Вінниці
«Рига була і завжди буде з Україною. Цього разу ми надаємо десять автобусів. Сподіваємось, що вони допоможуть вам довозити дітей до школи або перевозити жителів Чернігова. Під час тижня патріотів жителі Риги зібрали гуманітарну допомогу, щоб наповнити ці автобуси. Ми дуже раді вам допомогти. Ви дуже теплі люди, і саме тому вас підтримує весь світ. Ми сподіваємось, що ви відбудуєте своє місто дуже скоро, і у вас буде на це можливість», — сказав під час передачі автобусів заступник голови Ризької міської ради Едвардс Ратнієкс.
Нагадаємо, Естонія передала 4 автобуси для Харківщини та Житомирщини.
Раніше ми повідомляли, що Україна отримала від Євросоюзу 370 шкільних автобусів, які розподілять між громадами.
Окрім того, Київ отримав від українських благодійників 3 міських автобуси Mercedes Citaro.
Фото: chernigiv-rada.gov.ua.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
У Чернівцях відкрили інклюзивну кав’ярню-мануфактуру, де відвідувачів пригощатимуть за пожертву.
Про це повідомив у фейсбуці міський голова Чернівців Роман Клічук.
«Каву і тістечка тут не “купують”. У новій кав’ярні-мануфактурі ними пригощають за пожертву», — написав міський голова.
Він зазначив, що заклад є соціальним проєктом з адаптації, соціалізації та підготовки молоді з ментальними порушеннями до подальшого працевлаштування. Там будуть опановувати такі професії, як кухар, офіціант, бариста. А все, що «зароблять», спрямують на функціонування проєкту.
За словами посадовця, кав’ярня є інклюзивною. Вона доступна для людей на кріслах колісних та для молодих батьків з візками, адже тут облаштований підйомник.
Читайте також: Тисячі врятованих життів. Як львівський притулок опікується тваринами, що стали переселенцями
Нагадаємо, на Хмельниччині відкрили першу інклюзивну кав’ярню.
Також дивіться відео, як футболістки самотужки відкрили бренд напівфабрикатів, щоб утримувати команду.
Окрім того, на Закарпатті відкрили перше шкільне соціальне підприємство «ЕКО ТАК».
Фото: facebook.com/klichuk.roman.
