Мармуляда з файного міста: як тернопільське варення завойовує прихильників з усього світу

У Тернополі вже четвертий рік працює крафтове виробництво варення «Fruit Art домашня консервація». Зараз це сімейна справа подружжя Навроцьких, хоча чоловік не одразу підтримав дружину у її починаннях. Та й друзі казали, що варення є у кожного, і ця справа не зайде. Але сталося інакше. Мармуляда з файного міста приглянулася прихильникам здорового харчування не лише в Україні, а й у різних куточках світу. 

Родина радила закинути цю справу

Я завжди любила готувати, це було моє ще з дитинства. Хоча кар’єру я з кулінарією не одразу пов’язала. У мене булі різні бізнеси: від продажу колекцій одягу до ресторанної справи. А ще я громадська діячка, десять років була депутаткою районної ради та навіть помічницею народного депутата. Коли я вийшла з декретної відпустки, почала шукати себе в новій сфері. Це було літо 2017 року, і ми з чоловіком Романом налаштували торгівлю фруктами та овочами у Тернополі. Чомусь мені тоді подумалося, як зимою буде класно, якщо в нас ці фрукти будуть законсервовані. І тоді у мене промайнула думка, що такі товари можуть мати попит в українців, а не лише лежати у нашій коморі. Та й друзі вже давно мені казали: «Твоє абрикосове варення – це твоя фішка».

Я почала експериментувати на власній кухні, пробувала поєднувати цікаві компоненти. Чоловік дивився на все це якось з-під лоба, казав: «Навіщо воно тобі треба? Ти що хочеш цим займатися?». Він загалом не дуже підтримував це на початку, як і всі, хто мене оточували. Вони казали, що це нікому не потрібно, бо у кожного в підвалі є варення. І насправді це класно, що родина мене не підтримувала, бо у мене одразу вироблявся бойовий дух.

Коли чоловік побачив, що за перші пів року у мене вже були дуже непогані продажі, що люди хвалять, він змінив свою думку. Відтоді це переросло в сімейну справу. І потім вже стало навпаки, коли в мене десь опускалися руки, то він мене підтримував. Хлопці як правило приєднуються, коли вже є прибуток. Натомість дівчата повинні отримувати моральне задоволення від своєї роботи. Коли жінці не подобається те, що вона робить, навіть фінансами її не затягнеш.

Мармуляду з файного міста куштували в різних куточках світу

Консервації я робила на власній кухні. Першим дегустатором був чоловік. Навіть зараз, коли я вигадую якийсь новий смак, саме він із нашим семирічним сином першими це куштують. Коли я вже зробила кілька видів консервації, то вирішила видати їх на суд людей. Спочатку це були найближчі подруги, я принесла і кажу: «От, спробуйте мої варення». А це вже були нові смаки, не банальні абрикосові, як я зазвичай робила. Вони були приємно здивовані. «Сарафанне радіо» потроху працювало, і знайомі просили собі теж скуштувати. Але мені спочатку було дуже соромно брати за це кошти. Я настільки багато роздарувала, що коли мені пропонували гроші, я казала: «Та бери так». А це дуже неправильно, бо на цьому етапі дуже важливо, щоб близькі люди підтримували. Свою працю треба цінувати.

Я сама вигадую рецептури. Пробувала робити за готовими «інтернетними» технологічними картами, але це не моє, воно не йде десь із глибини. А ось коли воно придумане, і такого більше ніде немає, то кожен хоче спробувати, бо це новинка. Зараз я вже можу спокійно в голові уявити смак, перш ніж поєднувати компоненти. Всі мої варення мають фактуру, адже ми додаємо фрукти кусочками. Коли ви ложечкою зачерпуєте, то бачите, що саме ви їсте.

Бренд «Fruit Art домашня консервація» перекладається як «мистецтво фруктів», тому що коли друзі дегустували перші мої ласощі, то казали, що це справжнє мистецтво. Ми позиціюємо себе як мармуляда з файного міста – саме так на західній Україні називають варення. Англійську в назву додали для того, щоб у майбутньому вийти на міжнародні ринки. Хоча вже зараз нашу продукцію як подарунки відвозять до Польщі, Німеччини, Італії, цьогоріч поїхали й у Саудівську Аравію.

Роблю виклик варенню з Європи 

Одним із перших смаків, який я вигадала, було варення з ківі, цукатів і коньяку. Я розробила технологію приготування цих ласощів після того, як скуштувала варення з ківі, зроблене в Європі. Я тоді абсолютно розчарувалася в покупці – це була однорідна неяскрава маса, прісна на смак. Це вже потім я дізналася, що державні стандарти дозволяють використовувати 60% яблука як основного продукту, а до нього додавати інший, який намалюють на етикетці. Там змішують барвники, ароматизатори, стабілізатори й консерванти й виходить такий продукт, який ми маємо. І ця консервація спокійно продається у супермаркетах.

Але ж ми є те, що ми їмо. І мені б не хотілося, аби мій син харчувався цими магазинними ласощами. Тому я вирішила, що якщо робитиму малинове варення – то це буде все з малини, жодних яблук. Якщо це буде абрикос – то винятково він. Попри те, що я додаю алкоголь під час приготування варення з ківі, готові ласощі можна давати дітям. Коньяк я вливаю при температурі кипіння у майже 300 градусів. Він одразу ж випаровується, а лишається кондитерська нотка і приємний карамельний відтінок. Я пробувала робити так ще з ромом, але вийшло так собі.

Консервація є простим процесом лише в уяві

Через рік після роботи на кухні я зрозуміла, що вже немає де це все зберігати. Тому знайшла приміщення, яке використовувала як склад. Але насправді було складно бігати між будинком і новим місцем, тому зрозуміла, що це треба об’єднати. Зараз у нас є свій цех, де можна комфортно працювати. Ми з чоловіком досі самостійно виготовляємо ласощі. Але ми вже потребуємо допомоги. Хоча дуже важко знайти людину, яка б так само любила цю справу, як і ми.

Читайте також: Історія, яка надихає. Кондитерська DOBRA про запуск у кризу, відмову від цукру та працевлаштування нечуючих

У нас зараз є помічники, які чистять сировину, ріжуть фрукти та оформлюють декорації. Але потрібно все ж знайти людей, які повністю зануряться у весь процес. Виготовляти варення не так вже й просто. У нас є такі смаки, як, наприклад, аґрус, фарширований цитриною і волоським горіхом. Тобто, в кожній штучці аґрусу потрібно видалити серцевину, а потім покласти в ягоду горіх. Там дуже багато скрупульозної ручної роботи. А ще варто враховувати ризики в такій роботі, адже це висока температура, і треба завжди бути обережним. Частенько мені доводиться підіймати ящики по 12 заповнених баночок. То я кажу всім, що мій бізнес важкий і в прямому, і в переносному сенсі.

Робимо корисне варення з троянди та кульбаби

Найбільше я люблю своє смородинове з чорницею варення. Воно дуже корисне для зору та імунітету, та й взагалі це повноцінна «вітамінна бомба». Ще в нас є консервація з троянди, де пелюстки яскравого рожевого кольору плавають у сиропі. Ним дуже класно поливати десерти, морозиво та млинці. До речі, варення з троянди не властиве нашому регіону. У нас здебільшого використовують рожу. Я запозичила цю ідею зі східної України, але розробила свою рецептуру. А ще в нас є варення «Тропічний коктейль» – поєднання смаку чотирьох фруктів (манго, груша, виноград й ананас) та стількох же прянощів (кориця, гвоздика, кардамон і бодян).

Ще варимо лікувальні ласощі з квіток кульбаби, які збираємо в екологічно чистому регіоні. Квіти ми не миємо, а одразу ж варимо, аби зберігся корисний пилок із рослини. Таке варення добре тримати вдома на випадок кашлю, астми, для лікування легеневих хвороб та різних алергій. Ще в нас є варення «Love is», яке ми назвали на честь жувальної гумки. Там досить незвичне поєднання полуниці й банану двома шарами. Його можна зачерпнути ложечкою, і буде таке двоколірне варення, не перемішане. Цього року ми вперше виготовили ласощі з румбамбару, який на заході називають «ревінь». Вийшла смачна консервація рожевого кольору з кисло-солодким смаком. Загалом у нас більш як 20 різних видів продукції.

У баночку потрапляють екофрукти

Сировину для ласощів ми беремо у локальних постачальників з Тернопільщини. Наприклад, полуницю, смородину, аґрус, ревінь, груші, яблука, вишні та черешні. У мене є знайомі фермери, які реально вирощують екологічну продукцію. Вони не вносять туди жодних хімічних домішок, я довіряю їм, і кожну баночку варення можу відкрити й дати своєму сину. Причому моя дитина харчується винятково здоровою, екологічно чистою продукцію. А ось абрикоси й персики ми, звісно ж, купуємо на ринку – вони прибувають до нас із південних областей.

Ківі ми беремо імпортне, хоча фермери вже почали вирощувати його і в Україні. Ми знаємо одного такого виробника і плануємо на наступний рік з ним працювати. Цікаво те, що його ківі – солодших сортів, ніж я куштувала раніше. Фермер пояснив мені це тим, що на території нашої країни немає шкідників ківі – вони тут не живуть. Плюс до того він не використовує жодної хімії під час вирощування.

Вартість залежить від врожайності

Варення у середньому коштує від 50 до 100 гривень за 200-грамову баночку. Ціна залежить від вартості сировини на ринку та від трудомісткості процесу. Якщо, наприклад, потрібно фарширувати горіхом кожну ягідку, то таке варення буде коштувати дорожче. Цьогоріч малина була дуже дорога, бо її мало виросло, а ще й частину експортували за кордон. Тому така консервація зараз коштує більше за інші. Придбати в нас продукцію можна через Facebook. Також шукайте нашу продукцію у сувенірних магазинах в Києві, Львові та Тернополі.

Ми маємо сертифікацію на консервацію, яка гарантує два роки терміну придатності. Ласощі не потребують особливого температурного режиму, тобто, баночка може зберігатися на полицях як вдома, так і в магазині. Але після відкриття кришки треба їсти варення чистою ложкою і зберігати в холодильнику. Оскільки я не додаю консерванти й стабілізатори, відкритим воно довго не стоятиме. Але я знаю, що наші баночки місткістю 200 грамів розходяться за одне приймання їжі, тому не турбуємося про це.

Fruit Art поставило високу планку в США

Мені запам’яталося, коли наші подарункові бокси з ласощами високо оцінили в США, як мені розповідали покупці. Американці не повірили, що Україна дійшла до такого рівня, коли випускає те, чого в них майже немає. Їм привезли наші баночки запакованими в дубовій дошці, в соломі, з прикрашеними цитринками лимону. Вони вказали, що це «вау», і за моєю продукцією судили про розвиток країни в цілому. Мій брат живе в Сполучених Штатах і каже, що такого роду продукція там дуже дорога і коштує практично як в нас у гривнях, так там у доларах. При чому переважно консервацію роблять фермери, які не сильно бавляться з рецептурами. Наприклад, якщо вони вирощують малину, то просто роблять малинове варення.

А ще ми у Fruit Art робили продукцію для однієї аграрної фірми, і лише потім дізналися, що наші бокси поїхали в Саудівську Аравію. І це теж дуже тішить, бо цей регіон має багато східних ласощів – вони в цьому профі. Сподіваюся, що покупці були задоволені. Часто люди в нас купують варення, а потім фотографують, що баночка вже порожня з ложкою всередині. І таке фото як бальзам на душу, адже все з’їли до кінця, а, отже, було смачно.

Будемо навчати діток готувати варення

Ми часто співпрацюємо з волонтерами, які їздять на схід країни до українських військових. Восени на Покрови ми завжди даруємо артилерійській бригаді декілька ящиків наших баночок, навіть без етикеток. Нехай ці ласощі хоч трішки скрасять їхнє перебування в зоні ООС. Буває передаємо і в дитячі будинки. Дарували й варення як подарунки учасникам марафонського бігу в Тернополі.

У наших планах – зробити приміщення таким, щоб можна було проводити в ньому майстер-класи. Бо покупці кажуть, що хочуть своїм дітям показати, як робиться варення. Малюки люблять таким займатися, і добре прищеплювати їм любов до мистецтва кулінарії, адже це потім надихатиме їх у різних сферах. Я не вбачаю чогось сакраментального у тому, що буду дітися рецептурою. Все одно в кожної людини вийде своє. Якщо навіть кільком господиням це допоможе покращити свою домашню консервацію, то я буду тільки рада.