Суспільство
Шиє бронежилети не гірші за американські: як херсонець створив бренд військового спорядження
Бронежилети, нагрудники, кобури для пістолетів і багато іншого обладнання для українських бійців шиє херсонець Юрій Прошуров. З власного досвіду чоловік зрозумів, що деякі солдатські обладунки незручні та громіздкі. Їх, звичайно, можна замінити якісними американськими аналогами, та коштують ті кругленьку суму. Тоді Юрій взявся самостійно шити тактичне спорядження. Вийшло недорого та якісно. А чимало бійців вже встигли протестувати і залишились задоволені новим брендом Protec UA.
Юрій Прошуров
У 2014-2017 роках служив в АТО. Після повернення працював у водній поліції Херсона. Полишив роботу, аби відкрити власну справу та шити тактичне спорядження для української армії. Власник бренду Protec UA.
Страждав від незручних бронежилетів, тому вирішив пошити власний
У 2014 році у складі батальйону “Херсон” я вперше пішов добровольцем в АТО. Чотири роки поспіль регулярно туди їздив. Якось я дивом не потрапив до Іловайська, потім був у Кураховому, ще ми з хлопцями стояли на блок-посту у Сватовому, а останній раз я їздив в Золоте. Так от вже за рік служби я відчув на собі всю незручність нашого спорядження. Я носив тоді бронежилети, які виготовляються в Україні – Корсар. Вони дуже незручні, громіздкі та важкі – близько 13 кілограм. В них навіть через паркан неможливо перелізти. 20 хвилин в такому бронежилеті, і спина та плечі аж виють.
Я почав цікавитись, як цю проблему вирішити. Виявилось, є іноземні аналоги – плитоноски. Це такий легкий бронежилет розрахований суто під бронепластину. Він в рази менший та легший. Але коштував шалених грошей, яких у мене на той час не було. Тоді я подивився з яких матеріалів він зроблений, як можна його зшитий, яка там фурнітура. Ми з товаришем домовились – він купує мені швейну машинку, а я необхідні матеріали та шию нам плитоноски.
Він приніс мені старенький, ще радянських часів, пристрій. Я сів за роботу, хоч був взагалі далекий від шиття. Моя перша освіта – технічна, а друга пов’язана з правоохоронною діяльністю. Я подивився кілька відео на Youtube, там правда в основному майстер-класи про різноманітні рюкзаки. Тож я самостійно набуті знання переносив на підсумки, бронежилети. І у мене вийшло. Товариш досі носить пошиту власноруч плитоноску. Так я почав експериментувати і шити різні бронежилети, сумки, штани. Це було моє хобі. Спочатку робив тільки для себе, потім для друзів.
Отримав $3 тисячі від Королівства Данії
Повернувшись з АТО і пропрацювавши два роки у водній поліції Херсону, я вирішив займатись підприємницькою діяльністю. Я зрозумів, що моє хобі приносить мені задоволення та захотів його розвивати.
Я звернувся до центру зайнятості, щоб отримати одноразову фінансову допомогу на відкриття власної справи. Але це був кінець року і кошти на цю програму вже закінчились. Мене поставили на облік, пообіцявши, що наступного року з нового кошторису зможуть виділити допомогу. А потім почався карантин, багато людей втратило роботу і коштів знову не знайшлось.
Читайте також: Втратила свій дім і почала шити піжами. Як переселенка заснувала бізнес у чужому місті
Тоді інспектор порадила мені звернути свою увагу на грантову програму Королівства Данії. Я встиг подати заявку в останній день, пройшов навчання, написав бізнес-план і успішно захистив його. Так я став одним з переможців цієї програми. Завдяки їй можна було придбати обладнання вартістю до $3000.
На ці кошти я купив 4 професійні швейні машинки, різні прилади для пошиття спорядження, розкрійний стіл і все, що потрібно для виготовлення тактичного та туристичного спорядження. На той момент я вже дещо мав, тож на грант доукомплектував свою майстерню.
Так у вересні 2020 року виник бренд Protec UA. Назва в нього символічна, бо ж перекладається як “захист”, а ще є абревіатурою, що складається з перших літер мого прізвища – Pro та скорочення від англійського слова “технологія” technology – Tec.
У Protec UA широкий асортимент речей з кодури
Що я виготовляю? Важко сказати, бо асортимент у мене дуже широкий. Це і підсумки – невеличкі чохли для транспортування магазинів, і різні збройові ремені, пояси, плитоноски, бронежилети, нагрудники, кобури для пістолетів, навіть штани. Словом, все туристичне і тактичне спорядження, що шиється з кодури. Це така тканина, яка використовується в туризмі та у військовій справі. Вона має особливу структуру нитки, з водовідштовхувальним просоченням і поліуретановим покриттям.
Найбільший попит мають плитоноски, ремені для підсумків та самі підсумки. Останні роблю різних варіантів – м’які або тверді, з пластиком всередині для гарної фіксації.
Бронежилет, що врятував життя
Попит на тактичне спорядження великий. Більшість з тих, хто звертається – це, звичайно, військові, які хочу краще спорядження, ніж їм пропонують, є також страйкболісти, навіть кінологи замовляли нашийники та тактичні повідки. За час роботи пересилав, мабуть, вже у всі куточки Україні. Навіть у Білорусі замовляли, але там проблеми з вартістю доставлення – вона коштує майже як сам виріб.
Люди дізнаються про Protec UA з соцмереж – я активно веду Instagram, Facebook, нещодавно запустив власний сайт. Хто купив раз, приходить ще, приводить своїх друзів, адже ціна та якість їх влаштовують.
Читайте також: Як із бійців зробити зварювальників. Успішний кейс роботи з ветеранами у Запоріжжі
Позитивних відгуків пишуть багатенько. Довелось навіть в Instagram заводити рубрику відгуки. Було таке, що і життя врятував мій бронежилет. Хлопець купив плитоноску, а через декілька днів написав мені відгук: “Все супер, дуже класно. Перевірив в бойових умовах, зіткнення пережила і у бою не підвела”.
Як зекономити $800 на бронежилеті
Нещодавно зшив дуже хорошу плитоноску – репліку американської фірми AVS. Завдяки спеціальному корсету, бронежилет дозволяє знімати частину шкідливого навантаження з хребта і спини. Всі матеріали високої якості, як в американських аналогах. Жилет не світиться у приладах нічного бачення, що дуже важливо. Та ціни, на відміну від американських, дуже прийнятні. Приміром, в США такий жилет коштуватиме близько $1 000, китайський – близько 7 000 гривень. А мій аналог в максимальній комплектації та кольорі мультикам – 5 500 гривень.
Я взагалі зараз багато експериментую з бронежилетами і розробляю таку систему, яка б дозволила перенести його вагу з плечей на пояс, щоб в ньому було комфортніше пересуватись. Бо бронежилети важать в середньому до 6 кілограмів.
Взагалі плитоноска в порівнянні з повноцінним бронежилетом важить близько кілограма, а разом з бронеплитами – 3-6 кілограми залежно від ваги самих плит. Зазвичай їх переставляють від Корсару і тоді вага близько 6 кілограмів.
Моє тактичне спорядження якісне, адже до підбору матеріалів я ставлюсь дуже відповідально. Наприклад, я ніколи не використовую Китай. Такі тканини коштують чимало, а якість у них погана. Кодура у мене американського виробництва, стропи – американські чи українські. Липучки та фурнітура з Південної Кореї, Італії або США. Нитки – польські. Я намагаюсь не економити на цьому. Іноді важко буває знайти необхідні матеріали, адже в Україну завозять переважно Китай.
Тестуємо в бойових умовах і тільки потім ставимо на продаж
Унікальність в тому, що кожен свій виріб я намагаюсь робити як для себе. Для початку я шию тестовий зразок, сам його використовую якийсь час. Звертаю увагу на зручність носіння чи то бронежилетів, чи то підсумків. Можемо в тир з друзями поїхати, постріляти і перевірити, як використовуватиметься виріб в реальних бойових діях. Також перевіряю шви на якість – намагаюсь розірвати річ.
Якщо бачу, що товар неякісний або вийшов не дуже зручним, то перероблюю. І тільки коли все добре виходить, виставляю на продаж.
Робота над кожним новим спорядженням починається з малюнка з замірами та його виглядом у фінальній стадії. Потім з лінійкою і олівцем я роблю лекала, вирізаю їх. В ході виготовлення підмічаю нюанси, які потім потрібно буде виправити в нових зразках.
Над деякими виробами доводиться і декілька днів працювати. Наприклад, на аналог американського бронежилета йде 3-4 дні. Там дуже багато різних деталей – він складається з шести частин. Інші простіші плитоноски можу і дві за день зробити. Якщо це підсумки, то ще швидше – їх можна і 10 зшити.
У майстерні тільки я і два хвостатих помічники
Зараз майстерня – це моя основна робота. Я щодня з самого ранку і до вечора на виробництві. Поки працюю самостійно. Ну, не зовсім. Зі мною завжди два помічники – стаффи Мася і Тор. Але ближче до весни планую розширюватися і шукатиму працівників.
Приміщення дозволяє розгорнутись. Наше виробництво розташоване майже у центрі міста, займає 90 квадратів. Спеціально брав чимале, щоб можна було відкрити тут шоурум.
Читайте також: Історія колишнього безхатченка, який створив відомий бренд рюкзаків
Тут у мене встановлені швейні машинки, оверлоки – це спеціальні прилади, які обробляють зрізи тканини, щоб нитки у майбутньому не лізли, розпорювальна машина, гарячий ніж для різання строп, аби вони також не полізли потім, дисковий розкрійний ніж, є лазер для лазерної різки. Словом, обладнання вистачає. Зараз я роблю ще невеличку фотостудію, щоб фотографії були якіснішими.
Я за здорову конкуренцію
Так, у нас в Україні зараз вистачає компаній, які шиють тактичне спорядження. Є дуже відомі фірми, є початківці. Це дуже конкурентна ніша. Але я за здорову конкуренцію. Якщо мої вироби якісні, зшиті з хороших матеріалів, мають попит, це стимулюватиме й інших до розвитку. А оскільки це моє хобі і мені подобається те, чим я займаюсь, я дуже ретельно підходжу до роботи над своїм спорядженням. І у майбутньому я планую тільки розвиватись – ще якісніше та ще прийнятніше за ціною.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
