Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Як із бійців зробити зварювальників. Успішний
кейс роботи з ветеранами
на Запоріжжі

Здобути професійну освіту ветерани війни можуть безкоштовно — у Запоріжжі. Там, завдяки грантовій програмі від Проєкту ПРОМІС в рамках Фонду сприяння розвитку малих і середніх підприємств, два роки тому з’явився проєкт перекваліфікації учасників АТО за спеціальністю «газоелектрозварювальник». За таку роботу в регіоні працедавці готові платити від 18 до 30 тисяч гривень на місяць.

Зараз проєкт успішно працює, а сертифікати про закінчення навчання вносять у всесвітній блокчейн-реєстр. Координатор проєкту Богдан Прищенко розповів нам, чому ця професія сьогодні актуальна, як воно — вчити ветеранів нових знань та чому для них це стало психологічною підтримкою. А також про те, як учасник проєкту тікав із власного весілля на заняття та чому цех не вимикав світла навіть об одинадцятій вечора.

Богдан Прищенко

Координатор проєкту

«Створення умов для професійної

перекваліфікації учасників АТО в Запоріжжі»

Знайшли грант в інтернеті

Взагалі ідея проєкту народилася абсолютно випадково. Ми побачили повідомлення Проєкту ПРОМІС, що вони запускають грантову програму. Зібралися втрьох — я як людина з досвідом реалізації різних проєктів, голова «Товариства ветеранів АТО Запоріжжя» Геннадій Коломоєць та один з депутатів міської ради Олег Афанасьєв — і почали думати, що можемо зробити корисного для людей.

 

Рішення прийшло до нас ніби з повітря: «А давайте допоможемо ветеранам?». Через базу даних товариства отримали контакти учасників та учасниць АТО, почали до них телефонувати й запитувати, з якими проблемами вони зіштовхуються. І нам кожен третій говорив, що нема за що жити, і просив роботу. Люди навіть з двома вищими освітами казали, що готові піти працювати куди завгодно, аби лиш платили.

Зарплатня зварювальника

У Запоріжжі на той час — це був початок 2018 року — була велика проблема з працевлаштуванням колишніх військових, які повернулися до мирного життя. У багатьох ветеранів був посттравматичний синдром, проблеми зі здоров’ям та інвалідність — усе це відлякувало роботодавців.

 

У нашому регіоні тоді шукали людей тільки на робочі спеціальності. Тож тим, хто в самому Запоріжжі жив, було важко знайти роботу, а в селах люди хоча б мають господарство. Тоді повний курс навчання у закладах освіти на того ж зварювальника коштував понад 15 тисяч гривень. Це і тоді, і зараз досить велика сума, щоб її в один момент внести й ще в цей час за щось жити.

Водночас люди цієї професії непогано заробляють: минулого року в нашому місті зварювальник отримував від 18 до 30 тисяч гривень на місяць. Професія мала попит серед роботодавців, та й бійці на фронті кожного дня щось руками робили.

 

У цьому проєкті я виступав як координатор. Останні сім років займався реалізацією різних ініціатив. З ветеранами я до цього не працював, але з 2010-го до 2013 року мав досвід роботи з «афганцями».

Зварювальників брали залюбки

У Запоріжжі ми знайшли сертифікований державний навчальний центр, який погодився вчити нашу групу. Викладачі спеціально під нас створили програму й навчали практично за собівартістю. У якийсь момент їхній викладач був навіть інструктором у нашому цеху, де ми проводили практику.

 

Ми орендували приміщення під цех, де учасники мали практикуватися. Назустріч нам пішло одне з запорізьких будівельних підприємств, працівники якого навіть зголосилися стати в нас інструкторами. Зварювальне і допоміжне обладнання поставили за грантові кошти.

Спеціальність ми обрали «газоелектрозварювання», бо тоді у регіоні на неї був великий попит і пропонували високу зарплату. І ось на початок цього року, наскільки я знаю, кілька наших випускників організували свій бізнес. Вони у своїх територіальних громадах відкрили невеликі зварювальні цехи, які досить успішно працюють.

Зварювальни...ці

Приблизно половина учасників вже мали досвід зварювання, інші ж з металом взагалі не працювали. Наприклад, дві зварювальниці, які самі захотіли навчатися у нас.

 

Оскільки на фронті долаються всі гендерні відмінності, та й учасниці самі були вмотивовані отримати таку спеціальність, психологічних складнощів у них не виникало. Звичайно, якщо під час практики потрібно було щось важке підняти чи перенести, хлопці намагалися допомогти. 

 

Зварювальниці одразу ж так наголосили, що вони нарівні з іншими, тож особливої уваги ми нікому не приділяли. Не можу сказати, як склалося їхнє життя, але вони обидві точно пішли працювати за спеціальністю.

Подарували трудотерапію

Мабуть, найважливіше, що отримали учасники та учасниці, — заново відчули себе потрібними. Я з багатьма з них зараз спілкуються, з кимось товаришую, і видно, як люди змінюються. Вони увійшли заново в соціум, зрозуміли, що можуть заробляти та годувати свої сім’ї. Відчули важливість людини в цілому, а не як ветерана, якого у медалях і в формі запрошують побути на якихось заходах.

З психологічної точки зору, це була чудова трудотерапія. Потрібно було просто бачити, як кілька людей прийшли практично на межі алкоголізму, морального зламу — а через кілька місяців перед тобою ніби зовсім інші люди з палкими очима і з бажанням жити. Ось саме це було головне.

На заняття — просто з весілля

Різні історії траплялися. Був випадок, коли один хлопець приїхав на заняття просто зі свого весілля. Він кинув все, сказав, що почекає. Каже: «Я на три години на навчання змотаюся, ви тут без мене посвяткуєте, я скоро повернусь». Було й таке, що цех працював до одинадцятої вечора: учні домовилися самі попрактикуватися, тому що їм не все вдавалося, а вони хотіли, щоб вдалося.


Іспити в нас склали всі, хоча торік один хлопець був на межі вильоту. У нього в родині були негаразди, і він на практику майже не ходив. Ми сумнівалися, що він екзамен складе, але він буквально за тиждень до іспиту, в прямому сенсі, зайшов в цех і тиждень звідти не виходив, поки все не наздогнав.

Навчальний цех орендували учні

Цей проєкт отримав досить несподіване продовження. Наш цех і далі працює, навіть коли немає навчання. Кілька ветеранів з першого потоку залишили його на комерційній основі й заробляють гроші. Також туди постійно заходять люди, які просто для себе хочуть навчитися зварювати. Наші колишні учасники вже ніби самі стали інструкторами: вчать, показують, як що робити.

 

Публікація є частиною спецпроєкту «Жіноче та інклюзивне підприємництво». Спецпроєкт реалізовано в рамках діяльності проєкту міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст» (Проєкт ПРОМІС). Проєкт ПРОМІС впроваджує Федерація канадських муніципалітетів (ФКМ) за фінансової підтримки Міністерства міжнародних справ Канади. Контент спецпроєкту є винятково думкою авторів та не обов’язково відображає офіційну позицію Міністерства міжнародних справ Канади та ФКМ. Більше про Проєкт ПРОМІС — на веб-сайті