Суспільство
Шкільне підприємство: як його створити і чи законно це?
Як отримати 4 тисячі євро на розвиток вашого бізнесу? Як навчити школи заробляти на власні потреби, зробивши зі школярів справжніх підприємців? Чули про соціальне підприємництво?
Як отримати 4 тисячі євро на розвиток вашого бізнесу? Як навчити школи заробляти на власні потреби, зробивши зі школярів справжніх підприємців?
Чули про соціальне підприємництво? Люди, про яких розповімо вам сьогодні, стали його євангелістами в Україні, коли це ще не було мейнстрімом. А тепер – знову перші – допомагають пілотним школам в Україні навчитись заробляти гроші на… шкільному підприємництві.
Команда Фонду Східна Європа у інтерв’ю розповіла “ШоТам”:
- учнівське підприємництво – чи це взагалі законно? (Спойлер – цілком і повністю);
- лайфхак, хто (із дорослих) у першу чергу отримує гранти;
- де купити продукцію двох українських шкіл, які вже заробляють гроші на власному бізнесі.
Марія Захарченко
координатор програм Фонду Східна Європа
Ольга Шаварова,
координатор програм Фонду Східна Європа
Як з’явилась ідея розвивати шкільні підприємства?
Коли ми працювали у рамках Школи соціального підприємництва, то зрозуміли, що цікаво також працювати з молоддю. Коли Фонд Східна Європа із партнерами допоміг організувати кілька шкільних хакатонів, стало ясно: молодь на сході відкрита до змін. Вони були готові все сприймати і впроваджувати. І тоді разом із партнерами ми “пішли в школи”. Організовували і тренінги з соціального підприємництва, і літні табори.
Так, у 2017-2019 роках 75 школярів зі східних областей взяли участь у молодіжних обмінах до Івано-Франківської, Львівської та Запорізької областей. Ще 20 пройшли літню школу із соціального підприємництва у Святогірську.
Молодь дійсно цікавилась різними бізнес-темами, і це стало головним поштовхом дати їм спробувати створити соціальні підприємства у власних школах.
Але виявилось, що тема соціального шкільного підприємництва Україні незнайома. Коли ми оголосили конкурс серед шкіл та громадських організацій, то у результаті отримали заявок із п’ять. Хоча у нас і по 300 заявок на конкурс буває. Це значить, що на той момент люди погано уявляли, що це таке.
“Май Fox” та “Вакуваті”: що можна купити у школярів-бізнесменів?
Соціальне підприємництво, за нашим задумом, школи повинні були впроваджувати разом із місцевими громадськими організаціями. У результаті створення підприємств відбувалось за такою схемою: три школи-переможиці (з Харківської, Донецької та Луганської областей) проходили навчання з дизайну мислення та основ виробництва – такі собі міні-курси МВА. Потім презентували свої бізнес-ідеї перед усім містом і приступали до їх втілення.
Ми навмисне виділили гранти на навчання школярів, а не на обладнання. Існує стереотип, що підприємства на сході успішно розвиваються, тільки якщо є фінансова подушка у вигляді гранту. Але діти змогли відкрити свої бізнеси практично з нуля.
Тож загальноосвітньої школа № 9 у Краматорську зараз організувалоа підприємство “Вакуваті”. Школярі тут шиють екоторби, бананки та рюкзаки. Обладнання знайшли своїми силами, а швейні машинки використали шкільні.
Школа № 12 з Лисичанська організувала шкільну фірму “Май Fox” і зараз шиють сумки-бананки “Дружбанки” і навіть розробили сайт підприємства: https://cutt.ly/FeaSYKM
Професійну швейну машинку дітям подарував один із тренерів, а щодо поставки тканин вони вигідно домовились із місцевим власником секонд-хенду.
Сайт з їх продукцією потім стане базою, де інші шкільні фірми зможуть рекламувати свої товари.
Війна на сході: паралізувала плани і принесла нові можливості
Наш фонд почав розвивати соціальне підприємництво в Україні ще у 2010 році. Ми створили ресурсні центри у Києві, Львові, Донецьку і Сімферополі. Там проводили навчання, навіть спільно із банками-партнерами започаткували кредитно-грантову програму.
Працювало це так: банк надавав кредит на пільгових умовах, а ми зі сторони Фонду Східна Європа надавали безповоротну фінансову допомогу саме на соціальну складову проекту. Таким чином, ми допомогли таким підприємствам, як “Горіховий дім“, “Оселя“. А потім частина підприємств перестала працювати через анексію Криму та окупацію Донбасу.
Те ж саме сталось і по окремому напрямку в Донецькій області. Там Фонд допомагав створювати робочі місця у так званих моноіндустріальних містах.
На Донбасі уся економіка зазвичай залежить від одного підприємства: наприклад, є тільки шахта чи завод – і все населення працює лиш там. А альтернативи немає. Нам вдавалось потроху змінювати ситуацію у тих містах, де працював Фонд. Проте, на жаль, цей проект також довелось призупинити з початком військових дій.
Тоді, у 2013 році ми почали шукати інші можливості розвитку соціального підприємництва.
І разом із нашими партнерами ChildFund Deutschland e.V. знайшли можливості для розвитку українського соціального підприємництва. Разом ми подали заявку у Міністерство економічного співробітництва і розвитку Німеччини. Цим проектом думали поліпшити економічну ситуацію у східних областях, оскільки саме вони зіштовхнулись з великою кількістю переселенців з початку війни. Людям потрібна була робота.
І вже у 2016 році почали з розбудови підприємницького мислення в чотирьох областях: Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях.
“Соціальне підприємництво неприбуткове? Це міф”
У 2016 році українські підприємці все ще мало розуміли, що таке соціальне підприємництво. Це стало ясно після проведення аналізу ситуації по областях. Тож перше, з чого довелось розпочати роботу – просвітницька інформаційна кампанія.
“Дякуємо, це все дуже класно. Але ми тут взагалі хоч якийсь бізнес намагаємось розвивати. Що вже казати про соціальний?” – казали нам підприємці зі сходу.
Дійсно, є таке уявлення, що соціальний бізнес – це не про прибуток. Так от, це міф: будь-який бізнес на початку збитковий в принципі, соціальними ж вже можна вважати підприємства, які дають роботу людям, що покинули окуповані частини областей.
Тож одним з перших кроків до розвінчання міфу стало створення хабу соціального підприємництва у 2017 році в Краматорську – Kramatorsk Innovation Platform – із допомогою організації “Вільна хата”. Цей проект і досі підтримує спільні ініціативи влади, громади та бізнесу.
“Експерти вчились самі і тут же навчали підприємців”
Саме для сходу України формат освітнього хабу тоді був чимось новеньким.
На базі Kramatorsk Innovation Platform Фонд із партнерами проводив тренінги з дизайнерського мислення, організував зустрічі місцевого бізнесу щодо розвитку соціального підприємництва.
Тут же запустили інформаційну кампанію, запроваджували відкриті пікніки та благодійні вечори, які так чи інакше були пов’язані із соціальним бізнесом. Але це все ж були поодинокі заходи.
Головною метою проекту було допомогти населенню чотирьох областей, щоб, маючи обмежені ресурси, вони могли самостійно створити соціальний бізнес.
Але виявилось, що без тренерської допомоги це важко зробити. Експертів же із соціального підприємництва по пальцях можна було перерахувати. І тут ми з партнерами з ChildFund Deutschland e.V. подумали: треба створювати екосистему!
Так у січні 2018 року Фонд паралельно запустив навчання для 14 тренерів та для 35 соціальних підприємців. Тренери вчились і в той же час під супроводом менторів навчали теорії підприємців.
Сьогодні це вже 14 сертифікованих експертів з соціального підприємництва, які співпрацюють із багатьма міжнародними організаціями.
Як отримати грант на власне підприємство
Для того, щоби перевірити бізнес-ідею, учасників примушували йти “в поля” і опитувати місцевих жителів – чи готові були б люди купувати їх продукцію? Якщо ні, то що би хотіли змінити і додати?
Після “польової” роботи багато підприємців кардинально трансформували свої ідеї, враховуючи побажання їх майбутньої цільової аудиторії. Тож головне, на що Фонд Східна Європа звертав увагу при відборі проектів, – життєздатний і реалістичний бізнес-план.
З 35 підприємців, що пройшли навчання, п’ятеро отримали обладнання для свого бізнесу на суму чотири тисячі євро та підтримку експертів від найкращих випускників тренерської програми.
Фонд вирішив зробити конкурс на отримання грантів відкритим.
Переможців відібрали через відкритись конкурс – тобто на навчання могли податись будь-які соціальні підприємства з регіонів, не тільки учасники школи.
Тож у числі п’яти щасливчиків є спритний підприємець із Краматорська, який не брав участі у навчанні, але подав якісний бізнес-план. Він запропонував створити кав’ярню. Причому, він зміг за рік вийти в нуль.
Про соціальні підприємництва, які отримали гранти, читайте тут:
“У провінційному містечку для дітей немає розваг”. Як переселенка змінює це у Кремінній
Притулок для речей: як старий гардероб зробить вас благодійником
Як кавою лікують посттравматичний синдром. Ветеранська історія з Краматорська
В планах – запуск шкільних підприємств по всій Україні
Так виходить, що найближчим часом ми зосереджуємося саме на соціальному шкільному підприємництві як різновиді соціального бізнесу.
У німецьких школах тема соціального підприємництва дуже популярна – особливо, серед батьків. Серед двох однакових шкіл, одна з яких має ще і шкільну фірму – оберуть завжди ту, де можна, окрім всього, розвивати ще і підприємницьке мислення.
Ми в Україні маємо для початку розбудувати мережу таких підприємств, показавши вдалий приклад на пілотних освітніх закладах.
Тож у вересні розпочався великий проект зііз шкільногосоціального шкільного підприємництва, який Фонд Східна Європа реалізує з ChildFund Deutschland e.V. за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини. Також буде проведений аналіз законодавства в Україні щодо того, яким чином шкільні підприємства можна буде оформити юридично.
У листопаді також проведемо навчання для менторів і тренерів – щоби вони допомогли пілотувати тему шкільного підприємництва у трьох областях – Івано-Франківській, Житомирській та Донецькій.
В ідеалі після цього проекту шкільні підприємства в Україні зможуть проводити ярмарки своїх товарів, конкурувати між собою – і в той же час співпрацювати. А діти отримають розуміння того, що насправді для старту власної справи багато не треба: усього лиш знання і вміння застосувати їх на практиці.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Соціальне підприємництво як інноваційний механізм вирішення питань суспільного розвитку», що реалізується Фондом Східна Європа та громадською організацією ChildFund Deutschland e.V. і є частиною програми «Сприяння розвитку міжсекторного партнерства в цілях захисту інтересів дітей: долучення ВПО до активних учасників процесу». Проект виконується за підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
Точка зору, відображена у цій публікації може не співпадати з точкою зору Фонду Східна Європа, ChildFund Deutschland e.V. чи Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Федеративної Республіки Німеччина.
Коментарі
Суспільство
Що передбачають роботи?
- розчистити територію від повалених дерев і кущів;
- очистити канали від осадів і шламу (малорозчинних речовин);
- привести русло до належного технічного стану.
Терміни та бюджет
Коментарі
Суспільство
Що на вас чекає?
Маршрут екскурсії:
- Станція метро «Позняки»;
- Парк «Позняки»;
- Фонтан «Груша»;
- Проспект Петра Григоренка;
- Вулиця Драгоманова;
- Озеро Позняки;
- Проспект Бажана.
Де і коли?
- Місце зустрічі:
Навпроти виходу зі станції метро «Позняки», вихід №4 до парку «Позняки». - Дата і час:
19 жовтня, субота, о 11:00. - Участь:
Безплатна. Обов’язкова реєстрація за посиланням.
Коментарі
Суспільство
Який вишкіл проходили жінки та дівчата, коли долучалися до підпільного руху?
Повстанка Параскевія Гоянюк із села Спас на Покутті так розповідала для «Локальної історії» про своє приєднання до ОУН: «В організації я з 1941 року. Спочатку ми були по три чоловіка — звено. Раз на тиждень зустрічалися, вивчали «Декалог», «Молитву українського націоналіста», читали брошури УПА. Я, як була в селі, мала три вишколи: мала вишкіл ідеологічний, був вишкіл збройний (на збройному вишколі були самі дівчата, але приходили два хлопці та по зброї нас інструктували) і був санітарний вишкіл».
Як саме зв'язківиці Української повстанської армії передавали таємну інформацію повстанцям?
В УПА жінки найчастіше виконували роль зв’язківиць і розвідниць. Записки з таємною інформацією — штафетки (грипси) — носили особисто до пункту призначення, а в разі небезпеки мали їх ліквідувати. Зв’язкова ОУН Анна Стецівка на псевдо Голубка розповіла «Локальній історії» про свою роботу: «Штафетку давали мені, а я несла на зв’язок — обмотувала в глину й несла в кулаці. Якби в разі чогось — треба випустити, але пам'ятати, де».
Яку назву мала головна медично-санітарна структура в підпільному русі, де санітарки надавали допомогу пораненим воякам?
Також важливою місією для жінок у повстанському русі було лікувати поранених бійців. Найбільшою медичною службою був Український червоний хрест УПА. Ця служба мала піклуватися про здоров’я членів підпілля і бійців, проводити огляд вояків, заготовляти ліки, організовувати лікарні й амбулаторії, проводити санітарні курси, готувати інструкції. Вона складалася з двох частин: військової та теренової — військова діяла в бойових групах і відділах УПА, а теренова відповідала за роботу підпільних шпиталів як для поранених повстанців, так і для цивільного населення. Цю службу очолювала й організовувала найвідоміша зв'язкова Романа Шухевича Катерина Зарицька-Сорока на псевдо Монета.
Ще одна відома зв'язківиця Романа Шухевича переховувала його в конспіративних квартирах разом з власною маленькою донькою Дзвінкою. Вона прожила найдовше серед усіх жінок-підпільниць і померла у віці 101 року у Львові. Про кого йдеться?
Ольга Ільків разом з маленькою донькою переховувала Романа Шухевича на конспіративній квартирі в селі Княгиничі на Франківщині. Жінку засудили до 25 років заслання, відібрали маленьких дітей і дали їм інші прізвища, проте вона змогла їх відшукати після звільнення з таборів. Ольга дочекалася незалежності України та померла у 2021 році — на 101 році життя.
Ірина Сеник також була зв’язковою Романа Шухевича. Вона понад 30 років відсиділа в радянських в'язницях, а згодом стала поетесою та дисиденткою. Яке почесне визнання отримала ця жінка за участь у національному русі?
Ірину Сеник засудили на 10 років таборів, а згодом відправили на довічне заслання за зв'язки з УПА. У в'язниці жінка потай писала вірші на клаптиках паперу. Згодом вона стала членкинею Української Гельсінської групи та була ув'язнена як дисидентка. Після звільнення жила на Львівщині, де й померла у 2009 році. За десять років до її смерті американська жіноча громада внесла її в перелік «100 героїнь світу».
Учасниця повстанського руху Людмила Фоя була затримана 24 січня 1944 року за антирадянську діяльність спецслужбами. Та у НКВС вирішили, що дівчина буде кориснішою як агентка у боротьбі з ОУН, тому вона вийшла на волю як агентка «Апрєльская». Що з нею сталося потім?
Людмила Фоя відразу зізналася повстанцям про те, що НКВС її завербував і повідомила про деталі свого завдання — налагодити співпрацю між справжнім підпіллям на Волині із рухом на Київщині, який створили радянські спецслужби. Дівчина працювала під псевдо «Перелесник», повідомляючи чекістам інформацію, яка була вигідна українським повстанцям.
У 2016 році вийшов фільм «Жива» про незламну учасницю повстанської армії на основі реальних подій. Хто з жінок УПА був прототипом головної героїні?
Фільм «Жива» режисера Тараса Химича розповідає реальну історію учасниці повстанського руху Ганни Попович на псевдо «Ружа», яка пережила тортури на радянських допитах, вижила після поранення в бункері, мала ампутацію руки в полоні, проте померла у віці 90 років у селі на Львівщині.
«Треба нам самим творити свою історію. Кожна людина має своє місце. Вже досить нагинулося наших», — ці слова сказала остання зв'язкова Шухевича, яку ув'язнили на найбільший термін — 25 років суворого режиму в радянських таборах. Хто це?
Останньою зв’язковою Шухевича була Дарія Гусяк. Жінка водила його до лікарів в останні роки перед загибеллю та не видала точного місця переховування під час допитів.
Поділіться своїми результатами:
Коментарі