Суспільство
Що винайшли українці за 30 років незалежності? (ВІДЕО)
Якщо у вас запитають: «Ой, а що такого винайшли українці за ці 30 років?», покажіть їм це відео. 3D-друк імплантів кісток, генератор, що перетворює повітря на воду, папір із опалого листя — це лише кілька винаходів, які за кордоном знають і замовляють. Про 5 українських винаходів розповідає ШоТам.
Kwambio з Одеси
Український стартап Kwambio з Одеси спричинив у світі справжній фурор. Вони вигадали технологію моделювання і створення кісткових імплантів.
У майбутньому не потрібно буде з’єднувати пошкоджені кістки металевим кріпленням. Адже завдяки українцям їх тепер можна друкувати на 3D-принтері.
Однак на цьому в Kwambio не зупинилися й працюють над тим, щоб друкувати органи.
«Якщо раптом на нас впаде величезний камінь із неба, ми маємо ще раз себе відтворити та не піти за прикладом динозаврів, а навчитися відтворювати свої тіла, інформацію, друкувати кістки, органи», — Володимир Усов, засновник Kwambio.
Папір з опалого листя
Ще один сучасний український винахід, який вразив світ — папір з опалого листя. Завдяки українцеві Валентину Фречці тепер не треба вирубувати ліси задля паперу.
Те, що целюлозу можна видобувати з опалого листя, він з’ясував ще в школі. Однак роки пішли на те, щоб удосконалити технологію, зробити її безпечною для довкілля. І тепер замість того, щоб спалювати листя, можна виготовляти з нього купу паперу.
Ми навчилися використовувати відходи, які утворюються щорічно всюди. І ми тепер можемо їх перероблювати у волокнистий напівфабрикат, аби застосовувати для виробництва паперу. Нам це вдалося першим реалізувати у всьому світі, — Валентин Фречка, винахідник.
Валентин уже отримав 2,5 млн євро від Єврокомісії, на які будуватиме завод в Україні.
Генератор видобутку води із повітря
А як вам видобуток води із…повітря? Українці з компанії IDA винайшли атмосферний генератор, здатний це робити. Такий маленький «Оазис» містить у собі понад 10 000 деталей.
Один генератор може видавати від 20 до 80 літрів води на день. Пристрій уже набуває популярності в ОАЕ та інших країнах з нестачею прісної води.
Вітряк, що працює без вітру
А цей український винахід став поперек горла небратам — вітряк, що виробляє енергію майже без вітру. До свого винаходу вчений із Полтавщини Олексій Оніпко йшов майже 10 років.
І в нього вийшло: ротор українця дає енергію при швидкості вітру від 0,3 м/с. Для порівняння, звичайному вітряку потрібно не менш ніж 3 м/с.
Читайте також: Заряджає 25 телефонів та Starlink. 15-річний винахідник зі Львова створює унікальні повербанки для ЗСУ
«Нам удалося зробити такий вітряк, який однаково добре працює і на малій швидкості, і на великій. Вистачає на телевізор, холодильник, пральну машину. Все це працює від вітрової енергії», — Олексій Оніпко, винахідник.
Ротор Оніпка 2013 року отримав нагороду Міжнародної асоціації винахідників — гран-прі «Зелений Оскар». Угадайте, вчені якої країни заявляють, що цей ротор неефективний? Звісно, росії.
«Кровоспас»
І ще один винахід! «Кровоспас»: дешевий та ефективний зупинювач кровотечі. У 2014 ЗСУ були погано оснащені, бракувало дорогих кровоспинних препаратів.
Тоді українські науковці вигадали аналог закордонного «Целоксу». Бинт, пластир або серветка, просочена препаратом, згущували кров за пів хвилини.
«Це спеціальний нетканий матеріал з отворами, що пришвидшують абсорбцію крові, води, або інших рідин. І ми просочуємо цей носій нашою гемостатичною композицією», — Ігор Цурупа, винахідник.
Читайте також: Зі складів – на передову. Як проєкт «Тачка на ТРОкачку» відновлює радянські вантажівки для ЗСУ
У 2016 «Кровоспас» отримав сертифікат відповідності та вийшов у серійне виробництво. Вартість «Целоксу» сьогодні — понад 2000 гривень. А «Кровоспасу» — 700.
І це тільки 5 винаходів часів незалежної України, а насправді їх десятки.
Нагадаємо, на Вінниччині розробили технологію розмінування полів за допомогою трактора.
Також ми повідомляли, що львівські студенти винайшли гідрогелеві пов’язки для передової.
Суспільство
Ми прагнемо надихнути прикладом, аби інші підприємці долучалися до цієї державної програми.
Щоб допомагати дітям і дорослим з інвалідністю, Юлія Шевченко здобула фахерготерапевтки. Для обстеження пацієнтів вона мусила просити допомоги в колег, адже має порушення зору. Та завдяки державній програмі компенсації лікарня облаштувала для Юлії зручне робоче місце, і тепер вона може самостійно заповнювати документацію та проводити огляди.
Прагнула допомагати й дітям, і дорослим
Юлія Шевченко працювала вчителькою української мови у школі для дітей з порушеннями зору. Прагнула допомагати вихованцям, бо сама з дитинства мала діагноз «катаракта», тож її очі розрізняли лише світло. Згодом Юлія вирішила змінити свій фах і пішла навчатися на ерготерапевтку, аби працювати ще й із дорослими. Втім, впоратися без допомоги колег Юлія не могла — вони заповнювали документацію та читали довідки, які приносили пацієнти.
Згодом фахівчині запропонували роботу в реабілітаційному центрі обласної психоневрологічної лікарні — його відкрили у 2023 році, адже все більше людей потребували відновлення в зв’язку з повномасштабною війною. Пошук реабілітологів, які взялися б за «тяжких» пацієнтів, став для директорки закладу Софії Кучерук непростим завданням:
«Дефіцит кадрів фахівців з реабілітації був і є по всій Україні, тому що таких фахівців дуже мало хто раніше готував. А Юля — фахівчиня з ерготерапії. Ми з нею поспілкувалися, побачили її в роботі й зрозуміли, що це саме та фахівчиня, яка нам потрібна. Тож до нас звернувся з пропозицією Центр зайнятості, який розповів нам про державну програму для оснащення робочого місця».
Від робочого місця залежить, як працівники можуть надавати допомогу пацієнтам
Так Софія вирішила купити для Юлії світлодіодну панель, обладнання для оцінки рухливості рук, комп’ютер і тактильну тростину. Ерготерапевтка пояснює:
«Тростина допомагає мені виходити з пацієнтами за межі відділення. Комп’ютер дозволяє самостійно вести документацію. Також адаптували світло, оскільки в мене є світловідчуття, а тут дуже багато пацієнтів, які погано рухаються, щоб я їх не збила — при яскравому освітленні я їх бачу, як тіні. Ще для мене придбали тест ARAT, і це дозволяє мені самостійно оцінювати функціональність пацієнтів, зокрема їхніх верхніх кінцівок».
У лікарню також нещодавно взяли на роботу працівника на кріслі колісному, тож додатково встановили для нього підйомник. Загалом облаштування робочих місць для двох співробітників коштувало медзакладу 200 000 грн. Та директорка оформила компенсацію через Службу зайнятості, й закладу повернули ці гроші.
«Ми думаємо про те, як облаштувати працівникам комфортне робоче місце, адже від цього залежить, яку допомогу та як вони зможуть надавати пацієнтам. Тим, що ми закупили, користуються не лише наші співробітники, а й пацієнти. За допомогою тростини Юля навчає тих, хто має проблеми з зором, як необхідно рухатися», — розповідає Софія Кучерук.
Тож тепер Юлія допомагає пацієнтам відновити рухливість, аби ті самі могли взутися чи приготувати їжу:
«Нове обладнання дозволяє мені самостійно оцінити пацієнта й менше смикати колег із проханнями про допомогу. Я є мотиваторкою для своїх пацієнтів, оскільки вони бачать, що я працюю, і в них є можливості для полегшення та покращення свого стану».
Інформаційна кампанія щодо державної програми компенсації за облаштування робочих місць для людей з інвалідністю реалізується Програмою розвитку Організації Обʼєднаних Націй (ПРООН) в рамках проєкту «Протимінна діяльність в Україні» на запит Міністерства економіки України за участі Державної служби зайнятості та за фінансової підтримки Уряду Республіки Корея.
Менторка реабілітаційного центру UNBROKEN Вікторія Хемич і протезистка Оксана Лехняк прибули до Канн, щоб підтримати українську команду творчого об’єднання TABOR під час прем’єри документальної стрічки «Мілітантропос».
Про це повідомляють UNBROKEN і Hromadske.
Стрічка розповідає про вплив війни на повсякденне життя українців, трансформацію суспільства та адаптацію до нової реальності.
Під час премʼєри Вікторія Хемич — колишня пацієнтка UNBROKEN, яка втратила ногу внаслідок російського обстрілу і нині працює менторкою, — зʼявилася на червоній доріжці фестивалю.
Читайте також: Анджеліна Джолі на гала-вечорі в Каннах згадала українську письменницю Вікторію Амеліну
«Коли ми дивилися фільм, то, хоч і були в Каннах, а відчували себе неначе вдома — в Україні. Адже у “Мілітантропосі” передано все те, чим ми живемо вже понад три останні роки. Фільм надзвичайно гарно знятий. Це біль і краса водночас. Стрічка викликає сильні емоції, сльози та мурахи. Все, що показано на екрані — до болю знайоме. Це чесно, пронизливо і максимально правдиво», — поділилася Вікторія.
Фото: інстаграм UNBROKEN
Нагадуємо, що Ахтем Сеітаблаєв презентував у Каннах тизер шпигунської драми «ГУР: Код «Сікора».
Фото обкладинки: Hromadske
Сьогодні додому повернулися ще 307 українських захисників у межах масштабного обміну полоненими у форматі 1000 на 1000, про який домовилися в Туреччині.
Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський.
Так за два дні обміняли вже 697 наших воїнів. Обмін продовжиться і завтра.
Серед звільнених — військові ДШВ, СБС, Військово-Морських Сил, Сил ТрО, а також Державної прикордонної служби та Національної гвардії України. З окремих підрозділів і військових частин полонених вдалося визволити вперше.
В Головному управлінні розвідки також зазначили, що додому зокрема повернулися 27 захисників Маріуполя.
Читайте також: «Не зрозумів, чому я плачу»: жінка з Павлограда вперше побачила чоловіка після трьох років полону
«Дякую всім, хто залучений до процесу обміну, хто цілодобово працює. Наша мета – повернути кожного й кожну з російської неволі. Продовжуємо нашу взаємодію з партнерами, щоб це стало можливим», — наголосив Президент.
Нагадуємо, що перші 390 українців вдома в межах обміну 1000 на 1000 (ФОТО)
Фото: Володимир Зеленський
Кава в дріпах як донат: військовий створив бізнес, аби закривати потреби підрозділу
«Привіт! Я Спейс, командир роти, яку ми називаємо “Практика”. Ми з командою збираємо донати на...
Ще один спосіб сказати «дякую»: як підтримати поранених військових до Дня вишиванки
«Я красивий? Ану, сфотографуйте на мій телефон — я рідним надішлю. Це точно подарунок?» —...
Денжер — собака з Ізраїлю, що допомагає лікувати людей з прифронту. Історія однієї з місій у Бахмуті
Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча...
«Я з покоління дітей, які у 2014 році писали листи солдатам, а потім стали ними». Це Дмитро, що у 18 пішов на війну
Йому було дев’ять, коли почалась війна — і саме з нею він дорослішав. Замість футбольних...