Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Що подивитися? Дев’ять найкращих українських короткометражок

Опубліковано

Якщо ви хочете переглянути фільм лежачи на шезлонгу у відпустці, сидячи вдома після довгої нічної прогулянки чи під час обідньої перерви на роботі, то у цьому вам допоможуть українські короткометражки. ШоТам разом з першим українським онлайн-кінотеатром Takflix презентують вам добірку «TAK Shorts-2». Це літній спецпроєкт Takflix, спрямований на підтримку молодих імен та коротких форм в українському кінематографі. Добірка доступна до перегляду на всіх територіях світу мовою оригіналу з англійськими субтитрами.

P.S. А в кінці статті на вас чекає приємний бонус.

1. Короткометражна драма «Нормальна»

Фільм українських режисерок Діани Горбань та Ірина Громоцької входить до альманаху «Українська Нова Хвиля 2020». Короткометражна драма вийшла у 2019 році, зараз на Takflix доступна на території всього світу з англійськими субтитрами.

«Нормальна» – це стрічка-діалог, у якому після невдалої вечірки дівчина виливає душу незнайомці у парку. У розмові дівчат відкривається їхнє бачення світу, межі реального і примарного.

Як зазначають режисерки, “головній героїні чи то здається, чи то ні, що вона зустріла подругу на мить, зовсім випадково. Але ми самі собі думаємо, чи це була реальність, чи лише марення”. Фільм знімали у Львові за участі львівських акторок та знімальної групи в межах Wiz-Art Film School.

2.  Квір-історія «Чачьо»

Як піти проти волі батьків у ромській спільності? Як чоловіку сказати про свою нетрадиційну орієнтацію? Ці та інші важливі питання порушує коротка стрічка на 20 хвилин «Чачьо» українського режисера Віталія Гавура.

В основі сюжету молодий хлопець Януш, який виріс у консервативній ромській громаді у маленькому місті. Він має підкоритися бажанню батьків та одружитися з ромською дівчиною Златою. Але насправді Януш гей і закоханий в молодого українця на ім’я Паша. Разом вони планують втекти з весілля та покинути місто. Але чи зможе Януш так вчинити зі своєю родиною?

Читайте також: “Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Стрічка «Чачьо» перемогла на 11-му Одеському міжнародному кінофестивалі як найкращий короткометражний фільм. Це одна з робіт, створених у рамках проєкту Coming Out of Isolation 2.0. Цей проєкт спрямований на подолання дискримінації, ксенофобії та упередженого ставлення до представників(ць) ЛГБТ+ спільноти в Україні.

3. Канадсько-українська стрічка «Прощавай, Головін»

Канадсько-українська короткометражна драма режисера Мат’ю Ґрімара, головні ролі в якій виконали українські актори Олександр Рудинський (“Перші ластівки”) і Даша Плахтій (“Стрімголов”), у 2020-му році перемогла на Одеському міжнародному кінофестивалі у номінації Найкращий короткометражний фільм. Окрім цього, проєкт отримав нагороду у секції Generation 14 plus Берлінського міжнародного кінофестивалю.

Це історія підлітка зі спального району Києва Яна Головіна, для якого смерть батька – шанс почати нове життя за межами рідної країни. Коли він вже готується попрощатися з сестрою, то починає шукати відповіді на питання – чому він завжди сліпо рухається вперед і що він залишає позаду. Драма, яка розгортається у внутрішньому монолозі героя, розповідає не тільки про спробу виїхати кудись, але й про спробу знайти причини залишитися.

Фільм «Прощавай, Головін» доступний мовою оригіналу з українськими та англійськими субтитрами на .«Takflix».

4. Квір-стрічка «Післясмак»

Короткометражний квір-фільм «Післясмак» 2017-го року режисера кіно та театру Юрія Катинського встиг знайти своїх шанувальників не тільки в Україні, а й за кордоном. Фільм здобув головні нагороди львівського Wiz-Art, а також київських KISFF та «Відкрита ніч». Картину показували на Tallinn Black Night Film Festival в Естонії, The Tel Aviv International LGBT Film Festival в Ізраїлі та Schweizer Jugendfilmtage у Швейцарії.

За сюжетом, хлопець повертається у маленьке місто, де зустрічається зі старими друзями. Врешті вони потрапляють в машину до п’яного незнайомця і їдуть до нього на каву. Не факт, що їм сподобаються наміри чоловіка, але спробувати варто, оскільки випадає можливість познайомитися із тими, з ким уже знайомі, і з собою.

Режисер розповідає про тему картини так: «Для мене ця стрічка про те, якими ми буваємо схожими у відчутті власної самотності. Усім потрібна любов. Ключовим у фільмі є бажання попросити пробачення. Не формально, а так, коли це дається важко й доводиться переступити через власну гордість і принципи. Це також акт любові».

5.  Короткометражний фільм «Дім»

Ця 12-хвилинна драма сценаристки та режисерки Ірини Цілик, лауреатки американського кінофестивалю Sundance за найкращу режисерську роботу у категорії світового документального кіно за стрічку «Земля блакитна, ніби апельсин» (2020), розповідає про події, що відбуваються у другій половині 1940-их років на Галичині.

За сюжетом, похмурий карпатський ліс і серед нього двоє – Славко і Нуся, що зупиняються на ночівлю в маленькій хатині, яка більше подібна на зимівку для худоби, ніж повноцінне житло. Втім, варто героям зайти до неї, як стається диво: всередині це велика міська квартира кінця 30-х років зі старовинними меблями, численними полицями книг, картинами на стінах. Та й самі герої тут виглядають як міська інтелігенція. Тут, всередині свого дому вони майже щасливі. Стрічка показує нам, що коли немає шляху назад, а повсюди небезпека, все, що ми можемо, – зберегти свій дім в собі.

6. Комедія «Давай не сьогодні»

«Давай не сьогодні» – дебютна короткометражна робота Христини Сиволап. Фільм, головні ролі в якому зіграли Володимир Задніпровський та Алла Соколова, переміг у конкурсі короткометражних робіт на Трієстському кінофестивалі в Італії у 2014 році. Автором сценарію до фільму був чоловік режисерки Олексій Сиволап.

Головних героїв, як і подружжя авторів, звуть Христиною та Олексієм. Дід Льоша та баба Христя доживають свій вік у невеличкій квартирі та мріють про одночасну смерть. Для цього вони лягають у труни в святковому вбранні очікуючи на смерть. Та в діда кожного разу знаходяться більш важливі справи– футбольний матч, кумедна історія чи бажання поїсти дружининого пирога. Дід Льоша складає якийсь план, що спонукає його відкласти день спільної смерті.

7. Абсурдистська стрічка «Дідочок»

Якщо ви прихильники гротеску, то точно маєте переглянути короткометражний фільм «Дідочок» режисера Володимира Тихого. Це абсурдна оповідь про сучасні соціальні проблеми в Україні, розказана кіномовою сторічної давнини, пов’язує сучасність та традиційний радянський соцреалізм.

Наслідування образів старої світоглядної системи замість створення власної — це коріння спотворенної пострадянської реальності. Саме вона породила вузол сучасних соціальних, культурних, політичних та економічних проблем, серед яких військові конфлікти.

Читайте також: «Я піду в далекі гори». П’ять українських фільмів про Карпати

Головні герої фільму – Дід і Баба крок за кроком проходять історію радянських кіно-кліше. Після такого шляху сповнений фантастичного гротеску фінал вже не виглядає таким абсурдним.

8. Драма «Бульмастиф»

Короткометражна воєнна драма – ігровий дебют режисерки Анастасії Буковської. Тут розповідається історія ветерана АТО, який прагне повернутись до нормального життя після війни.  Одного разу він випадково зустрічає Роя, загублену собаку бійцівської породи. Спочатку вони не ладнають, але згодом саме Рой допомагає Міті впоратися з важким минулим.

Чудова історія дружби людини і пса, які рятують життя один одного, – це алегорія відносин людини зі своїми спогадами. Фільм піднімає ткож дуже актуальні для України теми – повернення військових до нормального життя після війни, і поєднання людини з нелегкою долею з бойовим псом.

«Бульмастиф» на Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» визнали найкращим короткометражним фільмом Міжнародного конкурсу, лаeреатом призу Екуменічного журі та Спеціального диплома журі Національного конкурсу. Фільм став лаeреатом «Золотий Дзиги» в номінації «Кращий короткометражний фільм», а також учасником ряду міжнародних кінофестивалів.

9. Документальний фільм «Врятуйте мене, лікарю»

Минулий рік як ніколи показав людям, наскільки складною та важливою є робота медиків. Те, що для лікарів є простим чергуванням, звичайну людину може шокувати і зачепити до сліз. Режисер фільму «Врятуйте мене, лікарю» Дмитро Гришко. Він 24 години провів поруч з бригадою швидкої допомоги м. Києва – лікарем, фельдшером та водієм, які в новорічну ніч реагують на виклики та приймають пацієнтів.  Вони звикли до тяжких випадків, до смертей та самотніх бабусь, тому холодно виконують свою роботу і мають залізні нерви.

«Врятуйте мене, лікарю» показує, як насправді живеться бригаді швидкої, як вони допомагають пацієнтам, які не хочуть жити та з якими людьми медики стикаються протягом робочої зміни.

Фільм отримав головний приз в національному конкурсі  на Міжнародному фестивалі короткометражних фільмів Wizart, а також спеціальний диплом жюрі в Національному конкурсі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».

Спеціально для них Takflix пропонує промокод ShoTam, який дає 10% знижки на перегляд українських фільмів з добірки. Якщо ви наш Добродій, то знайдете промокод на безкоштовний перегляд у нашій закритій спільноті на Facebook. Якщо ж тільки хочете дізнатися, як стати Добродієм ШоТам – можете почитати про це тут.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі