Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Секс-шоп у райцентрі: як за два роки зробити клієнтами 15% жителів. Кейс родини Сапожникових

Опубліковано

Четвертий поверх невеличкої будівлі десь у центрі Кам’янця-Подільського. Зверху видніється напис: “Пан+Пані. Секс-шоп (18+)”. І це єдине місце для дорослих у місті. За дверима секс-шопу – різноманіття інтимних товарів. Проте це місце особливе в іншому. За усміхненими обличчями власників Ігоря та Ірини Сапожникових ховається надзвичайна історія сили, вірності та кохання. У 2015 році бойовики так званої “ДНР” звинуватили Ігоря у шпіонажі і чоловік потрапив в полон. Довгих 28 місяців він жив у жахливих умовах та розлуці зі своєю коханою дівчиною. Але вже 27 грудня 2017 року Ігор повернувся додому.

Про історію цієї незвичайної пари та про їх незвичайний бізнес – читайте далі.

 Ігор Сапожников

 Ігор Сапожников

Родом з Кам’янця-Подільського. Навчався  у військовому училищі, після якого пішов служити в Армію. Працював директором комерційної структури, яка займається продажем спортивних лотерей. Коли почалась війна, то фірму розграбували. Як керівник місцевої філії київської компанії, Сапожников допомагав перевестися колегам в інші філії, розташовані на контрольованих українською владою територіях. Чоловік не приховував свої проукраїнські погляди але ще однією причиною його затримання стала відмова очолити центр підготовки саперів у “ДНР”. Адже чоловік під час служби у ЗСУ займався розмінуванням Донецької області. У 2015 році Ігоря звинуватили у шпіонажі та зберіганні зброї.

Повернувся з полону – відкрив секс-шоп

Після полону життя розділилось на до та після. Довгий час я перебував у лікарні  “Феофанія”, а дружина працювала в Києві. Ми вирішили, що настав час рухатись далі, тому переїхали у Кам’янець-Подільський, де жили родичі та батьки дружини. Тоді хороший знайомий запропонував нам житло за комунальну плату. Саме сюди ми змогли вивести залишки своїх речей, які були розкидані по різних містах.

Коли переїхали, то спочатку не мали уявлення, чим будемо займатись. У той момент розуміли, що потрібно зайнятись бізнесом, бо кожна копійка була на рахунку. Тоді мені перерахували 100 тис. гривень за полон (за програмою компенсації для звільнених полнених). І ми прийняли рішення відкрити у місті секс-шоп, який, до речі, є єдиним у Кам’янці-Подільському.

Чому саме секс-шоп? Ще у полоні я спілкувався з товаришем, який возив в Донецьк товари інтимного призначення. І навіть у воєнний час ці товар користувались величезним попитом. Тоді я подумав, якщо і там є потреба, то на мирній території тим паче. Для Кам’янця-Подільського це був зовсім новий ринок.

Читайте також: БДСМ для чайників та сексуальна освіта: історія секс-шопу Lovespace (16+)

Я знайшов того товариша, який і звів мене з першими постачальниками. На всі отримані гроші я закупив товар. Брали спочатку все підряд, а потім вже розбирались, що і як. Орендували приміщення на 4-му поверсі і почали потроху працювати.

Кохання, яке пережило полон і переросло в бізнес

Бізнес ми ведемо разом з дружиною. Ми разом пройшли та пережили багато складних моментів житті. У 2015 році мене заарештували і звинуватили в шпіонажі. А через рік засудили на 18 років. Там, у в’язниці, мене рятувала думка, що мене чекає кохана дівчина.

Майже рік ми з Іриною не бачились взагалі. Щоб мати змогу зустрічатись і хоча б говорити через скло, вирішили розписатись за “законами ДНР”. Прямо в СІЗО. І ще я не хотів, щоб вона йшла свідком по справі і її тягали по судах.

Наш розпис у в’язниці тривав 5 хвилин. Ми навіть не слухали жінку, яка щось там читала, а просто стояли і обнімались. Це була перша можливість побути поруч. Після цього побачень не було. На судові засідання Іру не пускали, але вона все одно приїжджала на кожне – сиділа в коридорі та чекала, коли мене буде кликати конвой. Така підтримка мене рятувала. Ми боролись за звільнення 28 місяців – обмін постійно переносили. Але нарешті зустрілись.

Ігор та Ірина не бачились довгих 28 місяців. 27 грудня 2017 року додому повернулися 73 українці, яких незаконно утримували бойовики “ДНР”.

Після повернення ми хотіли розписатись знову, за українськими законами. Розпис відбувся у символічний День Святого Валентина у Шоколадному будиночку. Тоді міністерство проводило акцію “розпис за один день”. І ми погодились.

З того часу ми завжди разом. Наше кохання перенесло все. І навіть у свій секс-шоп вкладаємо особливий сенс – це про кохання, уважність та тепло одне до одного, а вже потім про секс.

Секс-шоп у маленькому місті

Для нашого невеликого міста ринок сексуальних товарів був відносно новий. Але клієнти почали з’являтись досить швидко. Навіть не потрібно було додаткової реклами – просто повісили банер. Згодом вже зробили сторінки у соціальних мережах і власний сайт, через який зараз товари замовляють з усієї України. Проте він почав давати свої плоди лише під час карантину – мінімум одне замовлення в день. А минулого року у нас було тільки 60 замовлень через сайт.

Зараз у нас вже побувало 10-15% дорослого населення міста. Пам’ятаю, як ми ще не встигли відкритись і розкласти товар, а клієнти вже почали заходити.

Зараз приходять як молоді, так і старші люди. Хтось замість себе відправляє друга, бо соромиться заходити.

Після відкриття секс-шопу ми вже відвідали багато просвітницьких заходів, лекцій, семінарів, слухали виробників про їх товари і новинки.

Читайте також: Бізнес 18+. Як відкрити секс-шоп та стати дистриб’ютором товарів для дорослих в Україні — досвід

Тепер ми радимо нашим клієнтам, що буде для них краще. Якщо чоловіки приходять з проблемою і хочуть купити таблетки, то ми пояснюємо, що таблетка – це не панацея. Краще взяти, наприклад, вакуумні помпи, які допоможуть відновити кровообіг і вирішать проблему.

Розраховуємо на всі групи покупців

Коли ми тільки починали власний бізнес, то навіть не мали ніякого уявлення про товар. Брали все, що пропонував постачальник і просили повторити замовлення чоловіка, який брав товар перед нами і має вже другий магазин. Це такий постійний процес навчання.

“У нас є багато товарів від різних виробників. Та й ціні зовсім різні. Є іграшки і за 200, і за 3500 гривень”.

У нас оренда за приміщення не велика, тому сильних націнок на товари не робимо. У майбутньому хочемо перейти до більш відомих і дорогих виробників. Але до цього треба підготуватись. Не можна відкрити магазин, накидати дорогих товарів і чекати, що воно піде. Потрібно розраховувати на всі групи покупців.

Але, як не дивно, і в нашому невеликому місті люди беруть і найдорожчі товари. Купити вібратор за 1500 – норма.

Зараз наш бізнес починає потроху виходити з мінусів. Колись ми мали в мінусі більш як 200 тис. гривень і все, що заробляли – знову вкладали. Собі не залишали нічого, в усьому відмовляли, дуже економили. Але бізнес потроху розвивається і це не може не радувати.

31.05.2020

Суспільство

Українські автокінотеатри рятують від нудьги на карантині (ВІДЕО)

Опубліковано

Скучили за кінотеатрами, а карантин все попсував? Просто приїздиш в автокінотеатр та паркуєшся. Підібрали  для вас аж три кінотеатри, яким пандемія не перепона! 

Кіно дивишся на екрані, а звук транслюється на FM-хвилі. У Львові відкрився перший автокінотеатр на даху. Шукайте дах паркінгу ТВК “Південний” у Львові! А ще у Львові рушайте на парковку стадіону “Арена Львів”. Там на екрані 5 на 10 метрів показують оскарівське кіно.

Читайте також: Кіномережа «Оскар» запускає автокінотеатр у Києві

 В Києві кіно у автівці можна подивитися на кіностудії Довженка. Під час перегляду фільму виходити з машини заборонено. Бар тут онлайн – офіціант приносить замовлення до машини.

Читати далі

Суспільство

Як головну площу Маріуполя перетворюють на туристичний магніт (ФОТО)

Опубліковано

Площа Свободи і Миру в Маріуполі стане новим туристичним магнітом, повідомляють у міській раді.

“Магнолія Дафні, тюльпанове дерево, сакура і японська спірея – це тільки маленький перелік із запланованих 38 видів. Всього планують висадити близько 3,5 тисяч дерев, квітів і чагарників”, – йдеться у повідомленні.

Також тут застелити 12 тисяч м² рулонного газону. Арочний фонтан вже змонтований на 100%. Загальна вартість проєкту близько 180 млн грн. Джерела фінансування – міський та обласний бюджети.

На площі вже виконані всі демонтажні роботи, замінені підземні комунікації, обладнана система поливу, на завершальній стадії роботи з укладання плитки.

Також підрядник монтує зовнішнє освітлення, йде будівництво мультифункціональної сцени. Концепція об’єкта унікальна. Нагадує будову частини амфітеатру, одночасно може виконувати функції як сцени, так і залу для глядачів. Усередині ведуть оздоблювальні роботи для облаштування санітарної зони і «Фудхолла».

Фото: facebook.com/mariupolrada.gov.ua

Читати далі

Суспільство

Творчість, реабілітація й трудотерапія: ветеран АТО виготовляє веганські ножі з історією

Опубліковано

Повернутися з війни та знайти своє місце в новому світі — не завжди легко. Проте між медитаціями ветеран АТО Денис Дудник виготовляє незвичні ножі. Серед його виробів є не лише бритви для кухні, а й веганські ножі, яким притаманна гострота та властивість довго зберігати заточення. Ми розпитали у добровольця про його інноваційну справу та як веганські ножі допомагають реабілітуватися після війни. 

Денис Дудник виготовляє веганські ножі

Денис Дудник,

ветеран АТО та засновник майстерні “Яскраві ножі”

Колись я мріяв бути льотчиком…

З дитинства я мріяв бути льотчиком-винищувачем. І після закінчення школи вступив до військового авіаційного училища в Армавірі. Я добре вчився і закінчив його в 1993-му році з золотою медаллю та відзнакою. Після закінчення вирішив служити в Севастополі на аеродромі “Бельбек”, де й пробув три роки. Це були важкі часи для української армії — палива не вистачало, а польотів не було. Тож я звільнився з ЗСУ і втратив роботу своєї мрії.

Проте вимушений був стати підприємцем 

Я намагався знайти себе: декілька років працював менеджером з продажів у різних компаніях, а в 1999 році став підприємцем. Відтоді займався вентиляцією і кондиціюванням, будівництвом, медициною, інтернет-маркетингом. Були цікаві проєкти у сфері інноваційного менеджменту. 

Почалася війна — я став добровольцем

Служити я пішов в травні 2014-го року й був добровольцем в батальйоні “Київ-2”. Місяць ми стояли в Чорнухине біля Дебальцеве, а потім передислокувались на блок-пост біля Волновахи. Зима 2014-2015 була дуже люта. Я важко захворів і в лютому 2015-го повернувся додому на лікування. А після розформування добровольчих батальйонів, особовому складу запропонували продовжити службу в поліції. 

Напружена робота начальника чергової частини поліції вимагала від мене постійної участі в усіх заходах полку. Життя йшло шкереберть: мало того, що почалися рецидиви хвороб, які надбав на блок-посту, так від мене ще й дружина пішла. Після року служби в поліції я звільнився і повернувся до підприємництва.

Читайте також: Зроблено в Україні: як український бренд створює унікальні ремені і відновлює традиції гуцулів

Мені пощастило: я виграв грант і закупив обладнання для цеху

Ідея створення ножової майстерні належала моєму знайомому майстру ножової справи Олексію Бродовському. Разом з волонтерами він хотів створити підприємство для інвалідів-ветеранів АТО. Моя участь в команді полягала в створенні бізнес-плану і пошуку коштів для проєкту. 

Веганські ножі
У 2017-му році були популярні гранти для ветеранів.

У 2017-му році були популярні гранти для ветеранів. Тож я подав заявку на один з таких — “STARTUP IRPIN”, який мені й пощастило виграти. Я отримав безкоштовне приміщення під майстерню і 100 тисяч гривень на закупку обладнання для майстерні ножів. Ідея з ветеранським виробництвом була гарна, але через брак оборотних коштів стартап виявився невдалим. Команда розійшлась по своїм роботам, а я залишився один. 

Довелось навчитися робити ножі самостійно

Майстерні вдалось вистояти завдяки підтримці моїх друзів і близьких. Потрібно було розширити виробничі можливості, тому довелось доукомплектовувати майстерню обладнанням — ще приблизно на 100 тисяч гривень. 

Концепцію також довелось кардинально змінити — замість воїнських з’явились кухонні ножі вартістю від 1 500 до 3 000 гривень. Це середній ціновий діапазон на ринку. 

Веганські ножі та Денис Дудник
Замість воїнських з’явились кухонні ножі

Так я навчився робити все сам: розробляти дизайн, гравіювати, обробляти метал, готувати руків’я та робити термообробку. Багато часу знадобилось, щоб навчитись працювати з різними матеріалами, металами та технологіями. Найбільш працемістка робота, яка забирає багато часу та зусиль — шліфування клинку на гриндері та полірування. Крім того, я самостійно займаюся збутом, рекламою та пакуванням. Тож виходить справжній handmadе. 

Хотілося створити унікальні та водночас інноваційні ножі

Перш, ніж почати робити нові ножі, я ретельно вивчав метали. І хоча нержавіюча сталь дуже практична, але хотілось створити унікальні та водночас інноваційні вироби. Тому я зупинився на високовуглецевій сталі з хромовим покриттям. Ці ножі заточуються до максимальних ступенів, довго зберігають свою гостроту і потребують лише заточування час від часу. 

Що стосується ручки, то 99% успішності ножа залежить від того, як він лягає в руку потенційному власнику. Тому, для виготовлення ручки ножа я використовую інноваційну технологію: поліуретан обробляється спеціальним покриттям і з’являється ефект, ніби ручка ножа водночас м’якенька і тверда й вливається в руку. Ця технологія використовується у військовій сфері. До речі, мої покупці можуть повернути виріб, якщо відчуття володіння ножем не приносить задоволення. 

Веганські ножі
99% успішності ножа залежить від того, як він лягає в руку потенційному власнику.

Багато запитань виникає й про закруглений носик моїх ножів. Це зроблено задля безпеки власника й оточення. Головний принцип — мої ножі мають бути безпечні та мирні. А рішення спиляти носик я прийняв після того, як двоє моїх друзів-кухарів отримали травми від падіння кухонного ножа носиком в ногу. Лише за спеціальним замовленням можу зробити ніж з гострим носиком.

Велика курка харчується маленькими зернятками — так і я

Ножовий ринок настільки заповнений, що практично немає вільної ніші. І в мене, як в майстра-початківця, жодного шансу в ньому вижити. Але, як у військового, який напам’ять знає “Мистецтво війни” Сунь-цзи, я відшукав шлях залишитися в цьому бізнесі. Тепер я виготовляю персоналізовані вироби для вузьких ніш: ніж для вегетаріанців, ніж для власників чорних котів, ніж для тих, хто полюбляє “гострі відчуття”.

Веганські ножі виділяють мене серед інших виробників

Найбільше люди цікавляться веганськими ножами. І не дивно, адже я єдиний у всьому світі, хто такі робить. Веганський ніж — особливий, адже став початком “нової ери” й моїм надихачем після переформатування майстерні. 

Якось я зустрівся зі своєю давньою подругою-вегетаріанкою Sofi Iris. В той час цех розпався і я шукав нові ідеї, щоб продовжити цю справу. І тут мова зайшла про вегетаріанство — Софі так захопливо про нього розповідала, що надихнула й мене на створення спеціального ножа з бритвенною гостротою і властивістю довго зберігати заточення. Майже одразу я почав роботу над ним: підбирав метал, формував кути, змінював форму. Зупинився на бритвенній високовуглецевій сталі. Однак в процесі виявилось, що вона швидко іржавіє і потребує захисного покриття з хрому. Так з’явилась ціла лінійка веганських ножів.

Читайте також: Поціловані вогнем: як луцький майстер створює середньовічні щити та обладунки

Покупець може зробити малюнок на ножі особисто

Ручна робота дозволяє зробити унікальні малюнки на ножі. Тому я пропоную замовникам зробити малюнок особисто. Я підготовлюю ніж, фарбую його і надсилаю покупцеві. Його задача — видряпати шилом на фарбі свій малюнок. Потім ніж з заготовкою повертається до мене і я вибиваю зображення на металі. Так ніж стає особистим і не схожим на інші — це ідеальний подарунок. 

Денис Дудник у власній майстерні. Фото: delo.ua

Зараз шукаю фінансового партнера, щоб творчість стала бізнесом 

Зараз моя ножова справа — це творчість, реабілітація й трудотерапія. Бізнесом майстерня може стати лиже з появою фінансового партнера, оскільки потрібні оборотні кошти. Цьому проєкту вже більше двох років і напрацювання нарешті дозволяють перейти на серійне виробництво ножів. 

Тож поточні задачі на червень: пошук фінансового партнера, пошук каналів збуту, організація серійного виробництва та збуту. А протягом цього року планую створити промислове підприємство з виробництва ножів.

Читати далі

Суспільство

Ветерани власноруч створюють центр для активного відпочинку на Вінниччині

Опубліковано

Ветерани АТО створюють зону відпочинку на березі річки Кіблич, що у Гайсинському районі Вінниччини. Про це пише День.

Як зазначається, учасники бойових дій АТО/ООС облаштовують зону відпочинку, яка в майбутньому планує стати центром для активного відпочинку. Відповідає за роботу актив громадська організація «Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина та Гайсинського району». 

Очистили річку і висадили садок

За словами її голови Миколи Данилюка, ветерани вже прибрали від сміття прибережну смугу, очистили дно самої річки та висадили садок, який захищатиме відпочивальників від спеки та радуватиме смачними плодами. Наразі встановлюють альтанки, гойдалки, формують пляж і зону для купання.

«Ідея створити зону відпочинку для учасників бойових дій виникла давно, – розповідає Микола Данилюк. – Плануємо створити тут центр реабілітації для учасників бойових дій та місце відпочинку гайсинчан. Адже у Гайсині подібного місця немає. Роботи ми почали ще восени минулого року. Розчистили двометрові зарослі кропиви та бузини. Прибрали сміття та поставили сміттєві бачки. Тепер хлопці можуть приїжджати сюди з родинами, спілкуватися з побратимами, купатися, рибалити, словом, відпочивати морально й фізично».

Читайте також: Біля єдиного в Україні мінерального гейзера облаштували зону для відпочинку

У планах – тренувальна база

У планах гайсинських ветеранів створення на території центру тренувальної бази для дитячого військово-патріотичного гуртка, яким опікується спілка. Чимало військовослужбовців та ветеранів 59-ої бригади, яка дислокується у Гайсині, поруч із іншими з перших днів трудяться над облаштуванням зони відпочинку. Зізнаються: хоч робота фізично важка, але у дружньому колі та з гідною ціллю працюється із задоволенням.

Фото: day.kyiv.ua

Читати далі

Суспільство

Хлопці з Вінниці друкують захисні щитки для медиків по 14 годин на добу (ВІДЕО)

Опубліковано

Хлопці з Вінниці роблять на 3D-принтері основи для захисних екранів. Хлопці вдома друкували щитки по 14 годин на добу.

 “Кожні 40 хвилин виймаєш щиток, лагодиш принтер – як до дитини новонародженої”, – розповідає Олег Сидорук.

Передали більше 500 щитків у 25 лікарень та амбулаторій. Ідея прийшла науковому відділу молодіжного центру “Квадрат”.

 “Нам написали у комменти, що інші лабораторії роблять щитки, і ми одразу приєдналися”, – каже  Олег Сидорук.

Взяли моделі у французьких розробників, доробили під себе. З початком карантину розібрали принтери по домівках. Витратили увесь пластик, який був у запасах лабораторії. А потім на допомогу прийшли друзі та громадські організації.

Читайте також: В Харкові розробили і почали виробництво одного із найпопулярніших у світі “захисних шоломів” (ВІДЕО)

 Підприємці та розробники передають пластик та прозорі екрани. Віддають за запитом у лікарні і звітують у своєму Фейсбуці.

Це історія звичайних хлопців із Вінниці, які долають наслідки пандемії COVID-19. Що можете зробити ви? Проявити вдячність і підтримку хлопцям словом або ділом! А ми разом із ЮНІСЕФ показуватимемо вам більше таких історій небайдужої молоді у національній кампанії солідарності.

Читати далі

Суспільство

Як одесит заснував першу в Україні фабрику екоканцелярії (ВІДЕО)

Опубліковано

Kiri sketch – це перша в Україні фабрика екологічних канцтоварів. Виготовляють канцелярію з натуральних та перероблених матеріалів. Це блокноти, щоденники-мотиватори, записники, альбоми з переробленого картону, натуральної деревини, натурального корку, макулатурного паперу. 

Заснував виробництво одесит Юрій Стешенко. Продукція Kiri sketch – з макулатурного паперу, натурального дерева чи корку. Кожна сторінка у блокноті безпечна для здоров’я і природи.

“10 років керував типографією, як виникла ідея екотоварів. А назву Kiri sketch дала моя дочка, Кіра”, – розповів Юрій Стешенко.

Щоб почати новий бізнес “з нуля”, довелося пройти навчання.

“Я не вмів планувати, не мав стратегії. Пройшов навчання і побачив свої помилки”, – пригадує Юрій Стешенко.

Екологічна канцелярія має стильний вигляд і приємна на дотик. Для спортсменів є щоденники тренувань за 220 грн. А для творчих людей – круті альбоми та скетчбуки від 25 грн.

 Юрій дає роботу 15 людям і мріє підкорити ринок ЄС.

“Екопродукція – це не просто модний тренд, це особливий вибір відповідальних людей”, – вважає  Юрій Стешенко.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.