Суспільство
Секс на карантині: як урізноманітнити своє інтимне життя (18+)
Йшов якийсь там день карантину. Секс на карантині не повинен стояти на паузі. Але багато пар, які на ізоляції порізно, вже відчули, що таке сексуальний голод. А ті, хто залишились вдвох вже могли наскучити одне одному, хоча жарти про бебібум в кінці 2020 року ніхто не відміняв. У будь-якому випадку, у сексуальне життя потрібно вносити різноманітні барви. Бо ізоляція з партнером 24/7 в закритій квартирі може погано вплинути на стосунки. Що там в Китаї з розлученнями?
Ми поспілкувались з сексологом Сергієм Нежильським та директоркою простору секс-товарів та секс-знань LOVESPACE Олександрою Саюк і дізнались, як урізноманітнити секс на карантині та що робити, якщо партнера поруч немає.
Секс vs карантин
Зазвичай, в нашому житті було багато контактів, які розбавляли наші будні і допомагали знаходити час для себе. Тому, коли ми повертались до свого партнера, то встигали засумувати і накопичити інформацію, якою хочеться поділитись. А зараз, коли зачинені разом і постійно бачимо одне одного в піжамах чи розтягнутих дідових трусах, то можна втратити сексуальний запал. Тому тут потрібно перейти до ігрових моментів, які допоможуть урізноманітнити секс на карантині.
Як урізноманітнити сексуальне життя
Розмовляйте зі своїм партнером.
Крім негативних сторін, карантин дав нам час проаналізувати своє сексуальне життя. Перед тим, як вносити якесь різноманіття, поговоріть про те, що вам подобається в сексі, а що ні. Проблема в тому, що ми всі звикли до конкретного сценарію у ліжку. Убогість цих сценаріїв впливає на заняття сексом. Тому потрібно обговорити з партнером деталі нового перфомансу.
Залучайте всі канали комунікації.
У нас є три канали отримання інформації – аудіальний, візуальний і кінетичний. Під час заняття сексом люди не звертають увагу на те, який канал активізуються. Тому, потрібно експериментувати. Наприклад, увімкнути візуальний канал і зайнятись сексом з іншим освітленням. Крім цього, більшість займаються сексом у тиші і позбавляють себе 90% задоволення. Тому ви можете розмовляти під час сексу, говорити різні фразочки, тим самим, увімкнувши аудіальний контакт. Стосовно третього каналу – спробуйте зав’язати очі партнеру і спробувати сексуальні ласки.
Майте розпорядок.
Ні, це зовсім не означає, що у вас повинен бути секс суворо о 21:00. Якщо пара постійно перебуває разом в одній квартирі, то важливо розділити час, який ви проводите самостійно і разом. Бо коли не налагоджений розпорядок, то на секс на карантині може просто не бути часу. Багато хто віддалено працює ще більше, ніж до карантину.
Читайте також: БДСМ для чайників та сексуальна освіта: історія секс-шопу Lovespace (16+)
Крім того, якщо крім вас у квартирі є ще інші люди, то вивчіть їх розпорядок і автоматично налаштуйте свій графік. Наприклад, ви знаєте, що співмешканці пізно прокидаються, то чому б не виділити час на ранковий секс? А щоб вас не застукали у піковий момент, то краще домовтесь та спитайте, коли ваші співмешканці повернуться додому. Але не обов’язково всім розповідати, що ви хочете зайнятись сексом.
Почніть з малого.
Щоб урізноманітнити своє сексуальне життя, не обов’язково одразу купувати секс-іграшки. Якщо у вас ніколи не було лубриканту – почніть з нього. Лубрикант допомагає отримати більше задоволення, захищає слизову і дає комфортні відчуття.
Ще можна використовувати засоби для прелюдії, наприклад, масажні свічки. Це теж підігріє сексуальний потяг один до одного. Секс на карантині стане незабутнім, навіть якщо ви будете використовувати звичайні речі. Це може бути краватка, якою ви зав’яжете очі партнеру чи лопатка, якою можна шльопнути.
Дражніть одне одного.
Якщо ви знаєте, що ввечері буде секс, можна цілий день підігрівати цей запал. Ходіть цілий день без білизни, але у звичайному одязі, щоб у будь-який момент партнер міг підійти і побачити це. Або ж під звичайну піжаму одягніть сексуальну білизну. Це не буде помітно іншим людям, які живуть з вами і тим самим, буде підігрівати інтерес партнера.
Рольові ігри.
Рольова гра – це не завжди костюм, а й словесні розваги. Наприклад, ваш партнер не прибрав чашку зі столу, а ви, замість того, щоб докоряти, пожартуйте, що ви поліцейська і зараз його заарештуєте. Головне – тримайтесь до кінця. В рольових іграх не так важливий одяг, як дограти роль. А плюс до цього, спробуйте звичайний секс, але у незвичайних місяцях – кухня, ванна чи підвіконня.
Настільні ігри – хороша ідея для сексу.
Зараз на ринку секс товарів є безліч настільних ігор, які допоможуть парам урізноманітнити своє інтимне життя. Є ігри, завдяки яким можна дізнатись про партнерів щось нове. Ігри допомагають поговорити, з’ясувати, чому ви соромитесь перейти за межі та зняти певні табу.
Вишенька на торті – секс-іграшки
Перед тим, як купувати секс-іграшку – домовтесь з партнером і зрозумійте, що хоче він і що хочете ви. Якщо ваш партнер більш консервативних поглядів, то потрібно йому пояснити, що це чудовий варіант урізноманітнити сексуальне життя і аж ніяк не заміна його. Є така методика: “мій друг Джон”. Вона полягає в тому, що в діалозі з людиною ви розказуєте щось, що було не з вами, а друзями чи знайомими. Не кажіть напряму: я хочу спробувати фалоімітатор. А скажіть: я прочитала, що якщо жінки використовують фалоімітатор, то менше страждають від клімаксу. Це науковий факт.
Як обрати секс-іграшку? Для початку, виберіть хороший магазин, у якому будете впевнені. Звертайте увагу на матеріал – він повинен бути безпечний (силікон, медичний силікон, скло, шкіра). Звертайте увагу саме на водонепроникні іграшки, бо часто ванна – єдине місце, де нас ніхто не потурбує.
Які бувають секс-іграшки?
- Вібратори – це будь-яка секс-іграшка з одним вібромотором або кількома. Це найпоширеніший різновид секс-іграшок. Серед вібраторів можна приглянути віброкулі, вібратори-кролики, віброяйця, різноманітні масажери тіла. Коштують, в середньому, 2 тис. гривень.
- Вакуумні кліторні стимулятори. Такі іграшки схожі за відчуттям на оральний секс. Ціна – від 1000 гривень.
- Пульсатори. Це іграшки фалічної форми, які завдяки механізму ходять вперед-назад. Коштують, в середньому, 1500 гривень.
- Анальні іграшки (анальні пробки, вібратори). Ціна – від 500 гривень.
- Мастурбатори. Вони бувають більш реалістичні і менш реалістичні. Ціна – від 200 гривень.
- Фалоімітатори. Це іграшки довгастої фалічної форми різного ступеня реалістичності. Коштують – від 100 гривень.
Важливо! Обирайте таку іграшку, який би тип стимуляції ви б хотіли отримати. Подивіться зі своїм партнером сторінки секс-шопу і виберіть те, що сподобається вам обом. Не переходьте одразу до стимуляцій – роздивіться іграшку, спробуйте на руці чи шиї, а вже потім на геніталіях. Пам’ятайте про гігієну. Секс-іграшку потрібно помити, обробити безспиртовим антисептиком.
Віртуальний секс
Якщо під час ізоляції ви опинились з вашим партнером на відстані одне від одного, то сексом на карантині можна займатись і віртуально. Адже секс – це будь-яка взаємодія між двома людьми, яка містить компонент сексуального бажання.
Віртуальний секс повинен бути таким же, як і реальний: безпечний і за згодою. Навіть якщо це ваш перевірений партнер, то подбайте про безпечний майданчик для сексу. Краще обирати той месенджер, який не зберігає повідомлення на сервері. Якщо ви займаєтесь віртуальним сексом з малознайомою людиною, то подбайте про власну інформаційну безпеку. На фото чи відео не має бути видно вашого обличчя, татуювань (якщо є) і предметів декору, які теж можна легко впізнати. Завжди краще подбати про такі речі, щоб не стати жертвою порнопомсти.
Читайте також: 50 відтінків БДСМ, або де шукати українських виробників інтимних товарів
Якщо ви все-таки наважились зайнятись віртуальним сексом, ось вам кілька ідей:
Діалог – завжди хороша ідея.
Як ми вже казали, карантин – унікальний шанс нарешті почати діалог зі своїм партнером чи партнеркою і зрозуміти, що нам подобається, а що – ні. Якщо ми не розповідаємо про бажання одне одному, а тільки намагаємося якось натякнути, це не спрацює. Є класна гра, коли ви пишете на папері список з трьох колонок: на що я згоден, на що можу погодитись, на що я категорично не згоден. Попросіть свого партнера зробити те саме. Потім обміняйтесь і подивіться, що могли б спробувати зараз, а що вже після карантину. Ніщо так не зближує, як планування сексу після карантину. Ця гра підійде як для віртуального сексу, так і для звичайного.
Але, якщо вам не комфортно займатись віртуальним сексом – не силуйте себе. Бо так ні ви, ні ваш партнер не отримає задоволення. Краще розберіться з тим, що вас стримує.
Секс по телефону.
Здається, що це найпримітивніша ідея. Але якщо ви ніколи не пробували цього робити – настав час. Ви можете листуватись зі своїм партнером, надписати пікантні повідомлення чи фотографії, або просто говорити говорити, бо відсутність зображення активізує фантазію.
Можна влаштувати відеоконференцію, одягнути сексуальну білизну і коментувати всі ваші рухи. Такий секс на карантині запам’ятається надовго.
Спробуйте парні секс-іграшки.
Іграшки, якими можна керувати за допомогою додатку – це вже давно світовий тренд. А під час карантину такий варіант є неабиякий актуальний. Зараз є багато іграшок, які синхронізуються між собою – якщо ви рухаєте вібратором, то так само буде рухатись і мастурбатор чоловіка. У додатку є функція зберегти вібрації, які вам сподобалися найбільше, а потім їх вмикати. Є іграшки, де ви просто даєте дозвіл на їх керування. Тобто партнер на відстані керуватиме вашим задоволенням.
Грайте в ігри.
Тут мова йде не тільки про рольові ігри (які, до речі, теж можна спробувати на відстані), а про різні настілки, які чудово підійдуть для віртуального сексу. Є настільні ігри з різними завданнями і запитаннями, завдяки яким можна більше дізнатись про сексуальні бажання свого партнера і виконувати еротичні завдання перед камерою.
Вони втратили домівки, майстерні, магазини й офіси, але не опустили руки — маріупольські підприємці й активісти почали все з нуля в інших містах України: там вони відкривають кав’ярні, відновлюють бренди й допомагають іншим адаптуватися до нового життя.
Чим сьогодні живуть переселенці з Маріуполя та як вони змінюють свої нові міста, читайте в матеріалі ШоТам.
«Тепер в Івано-Франківську є море»: переселенка відкрила кав’ярню з душею свого міста
У Маріуполі Тетяна Васильєва працювала в банківській сфері, але через повномасштабну війну втратила все. Після евакуації до Дніпра, а потім і до Івано-Франківська, жінка нарешті змогла здійснити свою мрію — відкрила кав’ярню «Душа».
На це в неї майже не було грошей, але вона не здалась: отримала кілька грантів, відвідала курси бізнес-планування, знайшла підтримку серед місцевих і ВПО:
Тренери мене надихнули, казали: «У тебе дуже крута ідея — не бійся, дій! Головне розпочати, а далі в тебе все піде».
Кав’ярня швидко стала улюбленим місцем для людей, які потребували затишку й теплоти, а її приміщення відображає атмосферу морського Маріуполя в кольорах, деталях і фото.
Згодом Тетяна відкрила вже другу «Душу». Як їй вдалося знайти підтримку, створити бізнес та адаптуватися в новому місті, читайте за посиланням.
«У нас працюють переселенці, а земляків годуємо безкоштовно»: маріупольці відкрили в Києві «Шаурму на вугіллі»
До повномасштабного вторгнення Максим Пустаков разом з партнером розвивали в Маріуполі мережу «Шаурма на вугіллі». За трохи більше ніж рік вони відкрили п’ять закладів, створили 40 робочих місць і планували виходити на нові міста. 24 лютого 2022 року партнери мали запускати шостий заклад, але почалась повномасштабна війна.
Три тижні Максим із сім’єю провів у заблокованому Маріуполі, рятуючись від обстрілів та ночуючи в укриттях. Коли з’явився шанс виїхати, родина скористалася ним і через Кропивницький дісталася Києва. Усе обладнання, яке вдалося врятувати, допомогли перевезти небайдужі люди.
Уже в Києві Максим разом з колишніми працівниками вирішив дати своєму бізнесу другий шанс. Вони знайшли приміщення, отримали підтримку від орендодавців і швидко відкрили новий заклад. Головна особливість мережі — приготування м’яса на вугіллі, що є рідкістю для України.
Згодом мережа розширилася до шести точок у Києві та однієї в Бучі. Після ребрендингу вона отримала назву «Центр Шаурми».
Крім відновлення бізнесу, команда вирішила підтримати маріупольців, які теж були змушені залишити рідне місто. У співпраці з гуманітарним центром вони запустили програму безкоштовного харчування — людям, які евакуювалися з Маріуполя, роздали тисячі флаєрів на безкоштовну шаурму.
Детальніше про шлях від втрати всього до нового старту — у матеріалі ШоТам.
«Місто — це не будинки, а люди»: активістка об’єднала переселенців і місцевих на Закарпатті
До великої війни Дар’я Маркович працювала в громадському секторі Маріуполя — допомагала адаптуватися в місті молоді та переселенцям. Разом з командою вона відкривала Центри підтримки родини та Молодіжні центри, щоб створити комфортний простір для навчання, зустрічей і розвитку.
Після початку вторгнення дівчина залишалась у Маріуполі, аж поки місто не почали бомбардувати. Дарія згадує:
«Перед тим, як стався приліт у Драмтеатр, скинули авіабомбу на басейн “Нептун”, який розташований за 200 метрів від мого будинку. Моя мама якраз піднялась у квартиру з підвалу, і вибуховою хвилею їй пошкодило очі. Це стало останньою краплею, тому я сказала, що в неї є пів години, аби зібрати речі».
Вона змогла евакуюватися до Мукачівської громади на Закарпатті, а там, трохи оговтавшись, вирішила використати свій досвід, щоб знову допомагати людям. Разом з місцевою владою та міжнародними партнерами Дар’я запустила Інтеграційний хаб — простір, що об’єднує переселенців і місцевих. Зокрема, у хабі працюють студія звукозапису, коворкінг, зала для тренінгів та переговорні кімнати.
Приміщення повністю доступне: є підйомник, кольори інтер’єру підібрані для комфортного перебування людей з підвищеною чутливістю до світла, встановлені тактильні вказівники.
Цей хаб — не просто місце, а символ єдності. Дар’я змогла не лише налагодити співпрацю між переселенцями та місцевими жителями, а й побудувати платформу для спільних ініціатив. Зараз вона мріє масштабувати проєкт на інші міста та колись показати своєму синові відбудований Маріуполь.
Детальніше про історію дівчини та створення хабу — на сайті ШоТам.
Відкрив у Херсоні цех і безкоштовно ремонтує спорядження для військових
Артем Болдирєв виріс у Новоазовську, але після 2014 року мріяв вирватися з окупованого міста. Він зміг переїхати до Маріуполя, де працював коком у порту Азовсталі й допомагав військовим, але війна знову наздогнала його. Виживши в окупації, чоловік чотири дні йшов пішки до Бердянська.
«Я пішки вийшов з Маріуполя й дійшов до Бердянська за чотири доби. Чотири дні я нічого не їв — у мене навіть не було апетиту після того, що я побачив у Маріуполі» — розповів Артем.
Після складної дороги та пошуків безпечного місця Артем опинився в Херсоні, де почав допомагати переселенцям і волонтерити. Спочатку він працював кухарем у центрі для ВПО, готуючи по п’ять разів на день, а після деокупації міста хотів вступити до ЗСУ, але йому відмовили через проблеми зі здоров’ям.
Тоді він знайшов спосіб допомагати військовим по-іншому — разом зі знайомим відкрив магазин тактичного спорядження «Ефес». Згодом технології виробництва вдосконалили, і тепер тут:
- шиють тактичний одяг: штани, куртки, кітелі, рукавиці, бафи;
- виготовляють унікальні шеврони — зокрема ті, що носять військові, які переправляються човнами через Дніпро;
- безкоштовно ремонтують військове спорядження — інколи прямо в день звернення, якщо бійці терміново повертаються на фронт.
Зараз у команді працюють закрійниця, п’ять швачок, продавці та бариста. Сам Артем керує магазином, цехом і навіть кав’ярнею, яка стала частиною цього унікального простору.
Хоч у Херсоні війна зовсім поруч, Артем вирішив залишитися, бо саме тут відчуває свою максимальну користь.
Детальніше про його шлях, боротьбу та бізнес — у матеріалі.
«Переселенцям від переселенців»: ГО «Заходи» створює реабілітаційні простори
До повномасштабного вторгнення маріупольська організація «Заходи» займалася молодіжними ініціативами, розвивала громадський активізм та працювала над запуском першого молодіжного простору. Однак війна змусила команду переїхати: частина опинилася в Хмельницькому, а частина — в Мукачеві, де активісти адаптували роботу до нових реалій.
Там вони створили хаб Aware Zone — сучасний простір для відпочинку, роботи й навчання. У Хмельницькому ж відкрили коворкінг «Заходи хаб», що надає переселенцям 25 робочих місць, швидкісний інтернет, ноутбуки та доступ до участі в освітніх заходах. Також команда організовує школи активістів, тренінги з психології та події для інтеграції ВПО в місцеву громаду.
Наразі наймасштабніший проєкт ГО — реабілітаційний табір «Над Збручем»: активісти відновили покинутий табір на Хмельниччині, щоб переселенці могли там жити, допомагаючи табору по господарству, та отримувати психологічну підтримку (сьогодні всі місця в таборі розписані на кілька місяців вперед). Крім того, організація розвиває кампанію про психічне здоров’я, яка допомагає людям справлятися з пережитими травмами.
Детальніше про ініціативи ГО «Заходи» — за посиланням.
Ветеран відновив свій бізнес в Івано-Франківську та знову пішов захищати країну
Микола Воропай шість років служив у Маріуполі, одночасно займаючись виробництвом сувенірів. Коли почалося вторгнення, він збирав розвіддані про ворожі цілі та допомагав обороняти місто.
На початку березня чоловік відпросився додому, але побачив лише руїни: будинок, фотостудію та майстерню знищили:
«Коли ми під’їхали до мого будинку, я побачив, що мого будинку немає. Все згоріло. Я не очікував, що моя мати ще там. Я просто її погукав, і вона зі згорілої будівлі мені відповіла. І так я вивіз матір»
Сам чоловік вибрався з оточеного Маріуполя до Івано-Франківська лише наприкінці травня.
Туди Микола та його донька релокували майстерню «АRTнація.Відновлення». Усі їхні верстати були втрачені, але Український ветеранський фонд допоміг відновити бізнес. Зараз у майстерні виготовляють сувеніри, підставки для телефонів, будиночки для тварин, брендовий одяг, вишиванки та шеврони.
Головна ідея бренду — розповідати світу про Україну через унікальні вироби. А його засновник Микола знову тримає фронт.
Детальніше про історію відродження майстерні читайте на сайті ШоТам.
Відроджує мистецтво виготовлення ляльок-мотанок в Івано-Франківську
Колишня викладачка фізики Людмила Балашова після пережитих обстрілів та вимушеного переселення до Івано-Франківська створила в центрі «ЯМаріуполь» «Майстерню пані Людмили».
Тут вона навчає дітей і дорослих мистецтва виготовлення традиційних українських оберегів — ляльок-мотанок. Ці вироби, створені без використання голок чи ножиць, символізують добробут і захист родини, тому Людмила вірить, що через відродження ремесла можна не лише зберегти культурну спадщину, але й надати психологічну підтримку тим, хто постраждав від війни.
Центр «ЯМаріуполь» — це мережа підтримки переселенців, яка діє по всій Україні. Його мета — допомогти адаптуватися на новому місці та повернутися до повноцінного життя.
У кожному центрі «ЯМаріуполь» надають гуманітарну, юридичну, соціальну, психологічну та медичну допомогу. Тут працюють ігрові кімнати, де батьки можуть залишити своїх дітей з вихователями, щоб вирішити нагальні питання. Кожен центр співпрацює з місцевими громадами, громадськими організаціями та міжнародними партнерами, щоб забезпечити максимальну підтримку переселенцям.
Детальніше про «Майстерню пані Людмили» та її діяльність можна дізнатися в матеріалі.
15 березня медіа позитивних новин ШоТам випустило друге відео нового подкаст-шоу «ХУХ». Співзасновник ШоТам Артем Іпатов обговорює з гостями дійсно добрі новини, що сталися за тиждень в Україні.
Цього разу у нас в гостях стендап-комік «Підпільного», креативний продюсер і батько бігля Юра Коломієць. У випуску — філософські роздуми про вимушений оптимізм і водійок таксі, а також дуже багато добрих новин тижня про військо, культуру та український бізнес. Буде ще трошки реперського амплуа Юри та історій, як він був рятівником Малібу. Ну, а Артем нарешті зʼявиться в кадрі з собакою!
Дивіться, слухайте й донатьте — всі актуальні збори є в описі до відео та на QR-кодах у випуску.
Читайте також: «Підпільний Стендап» запустив нове шоу про книжки: першим гостем став Макс Кідрук
Фото: ШоТам
Ірландський актор Джек Глісон зачитав щоденник Єгора Кравцова з Маріуполя. Глісон зробив це на відкритті документального проєкту в Лондоні під назвою «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей».
Про це повідомили в UNITED24.
Проєкт розкриває історії дітей і підлітків, що пережили російські обстріли, окупацію чи були вимушені покинути власні домівки. Ініціаторкою стала Христина Храновська. Вона займається соціальними та культурними проєктами для дітей упродовж 15 років.
Джек Глісон зачитав уривок щоденника маріупольця Єгоpa Кравцова, який разом із мамою та сестрою пережив окупацію рідного міста.
Читайте також: Американська акторка Віра Ферміґа заспівала «Червону руту» на концерті в Нью-Йорку (ВІДЕО)
Зірка «Гри престолів», ірландський актор Джек Глісон, зачитав щоденник Єгора Кравцова з Маріуполя на відкритті документального проєкту «Щоденники війни: непочуті голоси українських дітей» у Лондоні. Виставка розповідає історії дітей, які стали свідками війни в Україні: пережили обстріли, окупацію чи змушені були покинути свої домівки. Ініціаторка проєкту ― Христина Храновська. _________ Game of Thrones star and Irish actor, Jack Gleeson, read out the diary of Yehor Kravtsov from Mariupol at the opening of the documentary project War Diaries: Unheard Voices of Ukrainian Children in London. The exhibition tells the stories of children and teenagers who witnessed the war in Ukraine, were forced to leave their homes, survived occupation, or endured shelling. The project's initiator and founder is Khrystyna Khranovska.
Опубліковано United24 Пʼятниця, 14 березня 2025 р.
«Щодня очі українських дітей бачать та проживають жахи війни, щось записують, щось проявляють на малюнках, а щось просто тримають в собі. На виставці представлені 14 історій, які дають можливість відвідувачам ознайомитися з досвідом війни в Україні очима дітей, без метафор»‚ — написали організатори проєкту.
Нагадаємо, що Starbucks випустив дизайнерські чашки від художника українського походження (ФОТО).
Фото обкладинки: Діана Андруник
