24 лютого 2024 року о 9:42 він заходить у кінотеатр «Люм’єр» в Івано-Франківську. Займає почесне місце в першому ряду та хвилюється як ніхто інший в цій залі. А вже після перегляду фільму, коли глядачі гучно аплодують і плачуть, хлопець розуміє, що все зробив правильно.
Олександру Василіву 16 років. З десяти років він знімає та монтує відео й фільми, а цьогоріч презентував короткометражний фільм «День рішення», який мріяв зняти давно. Стрічка присвячена українським добровольцям.
«Якщо я і такі, як я, будемо сидіти, склавши руки, то вам не буде куди повертатися», — каже своїй дружині головний герой фільму, який повернувся з-за кордону, аби захищати Україну.
Сашко ж каже, що пишається стрічкою і тим, що вона «знайшла відгук у серцях людей». Історія юного режисера — в новому матеріалі від ШоТам.
Олександр Василів
Режисер фільму «День рішення»
У перші фільми вкладали 500 гривень
Олександр Василів родом із села Росільна, що на Франківщині. На честь свого села назвав YouTube-канал «Rosilna Production». Сашко навчається в 11 класі та мріє, аби на його роботу звернув увагу Квентін Тарантіно. Якось хлопець навіть позначив відомого режисера під своїм дописом в Instagram.
Свій шлях режисера хлопець почав ще в 10 років, коли бабуся прислала з-за кордону стареньку професійну камеру. Сашко зняв свій день народження, цінні для нього моменти з рідними та змонтував їх. На той час старший брат хлопця працював оператором, тому навчив його базової зйомки та монтажу.
Олександр Василів під час зйомок. Фото надав герой матеріалу
Хлопець знімав природу та все, що бачив довкола, а потім створив власний YouTube-канал і знімав для Instagram. У школі сусід Сашка, який був на кілька років старший за нього, запропонував зняти короткий фільм. Хлопці написали сценарій, знайшли акторів, і так вийшов перший фільм «Пригоди Святого Миколая». Односельчани хвалили школярів, а самі вони не могли повірити, що їхню роботу побачили більше тисячі людей.
47 хвилин перших фільмів знімали кілька місяців
Після чотирьох серій першого фільму хлопці вирішили не зупинятися та зняти екранізацію «Пригод Тома Сойєра». Після нього — «Талісман» і «Щоденник», у якому головну роль зіграла двоюрідна сестра Олександра. У всі фільми Сашко вкладав певний сенс, надавав їм соціального значення. Наприклад, у стрічці «Талісман» головний герой має можливість загадати бажання, тому загадує перемогу України та завершення війни.
Сашко на зйомках фільму «Пригоди Тома Сойєра». Фото надав герой матеріалу
«Я знімав Тіну Кароль і Полякову, бачили?», — щиро запитує хлопець, коли розпитую про його творчий шлях. Відео з Тіною Кароль набрало в TikTok 3 мільйони переглядів. Сашко знімав уже багатьох зірок завдяки тому, що раніше створював відео для проєкту «Амбасадори дитинства». Команді сподобалася робота хлопця, тому він їздить з нею на зйомки всією Україною.
Останні кілька років Олександр Василів мріяв зняти фільм про українських військових. Хлопець каже: його надихнуло усвідомлення, що він — режисер, і має продовжувати. Попри те, що там немає фінансової вигоди, а на зйомку йде багато сил і ресурсів, Сашко дуже любить свою справу.
Фільм, близький багатьом українцям
Останні місяці хлопець з колегою працюють над ще одним проєктом для YouTube — знімають біографічні інтерв’ю з жителями Франківська. Дорогою на зйомки його колега Микола запропонував створити фільм про добровольця, який зустрів повномасштабне вторгнення за кордоном, але повернувся додому захищати свою країну. Сашко каже, одразу відчув, що це саме те, що треба, адже в такій ситуації з початком великого вторгнення опинилися багато українців. Хлопці звернулися до міської ради з проханням профінансувати зйомки та почали роботу.
Проєкт почався 15 січня та завершився 16 лютого. Команда спеціально хотіла презентувати фільм на другу річницю повномасштабного російського вторгнення. Хлопці знімали протягом шести робочих днів від ранку до пізнього вечора. Сашко ділиться, що в команди навіть не було часу поїсти.
Олександр Василів під час зйомок фільму. Фото надав герой матеріалу
«Коли я зайшов у “Люм’єр” на прем’єру фільму, то відчув, що здійснилася моя мрія. У залі було багато людей, і всі вони прийшли до мене. Вони знали про мене, я теж знав багатьох, було багато преси. Це неймовірне відчуття, коли всі просять про фото, коментар.
А коли ми показали стрічку, то я переживав, чи вдасться виправдати очікування людей: глядачів, команди, акторів — загалом усіх, хто чекав на цей фільм. Коли я почув, що люди в залі плакали, то мені було приємно, бо ми зробили те, що мали. Фільм викликав у всіх емоції, тому вони його пам’ятатимуть», — каже Олександр Василів.
Режисер Олександр Василів на прем’єрі фільму «День рішення». Фото надав герой матеріалу
Фільм присвячений усім українським добровольцям
Після завершення показу люди в залі встали та гучно аплодували. Сашко чув від глядачів, що фільм перевершив їхні очікування. «Метою фільму було присвятити його українським добровольцям, показати реалії війни та зробити так, щоб стрічка відгукнулася в серці кожного українського патріота. Ми дякуємо Збройним силам України за те, що можемо почуватися в безпеці, творити та допомагати їм надалі», — розповідає Олександр.
Глядачі на прем’єрі фільму «День рішення» в кінотеатрі «Люм’єр»
Під час прем’єри команді вдалося зібрати понад сім тисяч гривень, сто двадцять доларів та сто євро. Головний лот розіграшу — браслет головного героя з бісеру, який йому на фронт сплели дружина та донька. Всю музику та саундтреки до фільму створив музикант BSA спеціально для стрічки.
Коли запитую про те, де знімали фільм, то Сашко жартома відповідає, що справді у Швеції та на Донеччині. Насправді ж Швецію знімали в Івано-Франківську, а сцену бойових дій та окопи — неподалік рідного села хлопця. Пощастило, що там уже була закинута будівля та великий рів, який використали як окоп.
Робота, хобі та стиль життя
Юний режисер ділиться, що поєднувати навчання в школі та роботу досить складно. Але він старається встигати все, тому займається кінематографом після уроків. Зйомки та монтаж фільмів тепер є для Сашка його роботою, хобі та загалом стилем життя. Під час зйомок усі сили хлопця йдуть на фільми, а вже після завершення він відчуває моральне полегшення.
Найприємніші моменти для нього — це відгуки людей, які діляться своїми враженнями. У фільмі «День рішення» знімалися два брати, які є військовими та відвідали прем’єру. У коментарях до стрічки захисники також ділилися враженнями після перегляду й казали, що вона дуже хороша. Кошти, які зібрали на прем’єрі, передали братові сценариста. Військовий ділився, що двічі поспіль переглядав цей фільм з побратимами, і що він дуже їм сподобався. Також приємні відгуки Сашку пишуть однолітки з усієї України, які теж переглянули стрічку.
Афіша до короткометражного фільму «День рішення» режисера Олександра Василіва. Фото надав герой матеріалу
«Я пишаюся фільмом і тим, що досягнув своєї цілі та зробив ту роботу, яку не соромно показати іншим — і дорослим, і малим. Пишаюся, що ми зняли актуальний фільм про військових, і що його подивилися вже багато людей. Це саме та моя стрічка, яка знайшла відгук у серцях людей», — ділиться юний режисер Олександр Василів.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі